Золоті Ворота

Все відносно у широкім світі —

Хтось вмира, а хтось на тім живе…

Птах конає, риба б’ється в сіті,

З них життя зародиться нове…

Я в темниці б’ю об мури лоба.

За вікном — кохання голубів,

Їм мої терзання до хвороби,

В’ють собі гніздечко у трубі…

Так усе, отак усе довкола,

Як казав старий Еклезіаст:

Божевільний крутить давнє коло

І віками топче той же ряст.

Тільки ось питання: а навіщо?

То ж неусвідомлений полон!

Ворухнись, і марево зловіще

Утече, немов дитячий сон.

Лиш знайти, знайти чарівне слово,

Щоб душі гукнути: пробудись!

Крила у собі відчути знову,

Ринутися з мороку увись!..