Тінь перемоги (Тінь перемоги-1)

1.

Не боюся повторити: штаб - це мозок. Удар по штабі, це - ковадлом по черепу. Щоб позбавити противника приємної можливості бити ломом або розвідним ключем по вашій голові, ви зобов'язані свій штаб заховати і захистити. Противник не повинен знати хто, де й коли приймає рішення, в чому вони полягають, коли і як передаються виконавцям.

Прийнято вважати, що робота начальника штабу зводиться до добування, збирання, вивчення, обробки, відображення, аналізу та оцінки обстановки, підготовки рішень, наказів, планування бойових дій, організації взаємодії, контролю за виконанням. Це так. Але це не все. І це навіть не головне. Ви можете придумати геніальні плани, але до військ вони не дійдуть. Яка користь від такої геніальності? Тому перед тим, як приймати рішення, треба створити систему управління, тобто місця, де ви будете рішення приймати, і канали зв'язку, за якими прийняті рішення будуть передаватися виконавцям. Простіше кажучи, перш, ніж думати над тим, вправо кермувати чи вліво, треба мати на руках кермове колесо. Робота начальника будь-якого штабу повинна починатися не з прийняття мудрих рішень і віддачі геніальних наказів, а зі створення системи управління військами. Ця система повинна бути стійкою, невразливою, потайливою. Це перша турбота начальника будь-якого штабу, від батальйону і вище. Начальник будь-якого штабу особисто відповідає за обладнання, маскування, охорону і оборону командного пункту та вузла зв'язку.

Маючи це на увазі, повернемося до превеликого полководця ХХ століття Георгія Костянтиновича Жукова, який 13 січня 1941 року був призначений на пост начальника Генерального штабу РСЧА.

Якщо ви водій, якщо ви отримали від попередника старий самоскид, то насамперед цікавитеся: чи є в ньому місце для водія? Чи є кермо, важелі й педалі? Смію припустити, що, отримавши призначення в Генеральний штаб, великий стратег Жуков насамперед запитав: а де буде моє робоче місце в разі війни? Де той підземний командний пункт, в якому я буду перебувати в останні години світу, в перші і всі наступні миті, дні і роки війни? Не зі свого ж високого кабінету я буду керувати війною! Де вони, заховані від ворожих очей і надійно захищені бункери для моїх помічників, для операторів, розвідників, шифрувальників, зв'язківців і всієї іншої штабної братії?

Командний пункт Генерального штабу повинен бути прикритий, захищений, і від ворожого погляду захований. Отже, де ж підземні бетонні каземати для Генерального штабу і його видатного начальника?

Я припустив, що великий стратег такі питання задав. Але моє припущення виявилося помилковим. Великий стратег таких питань не поставив. Жуков не цікавився, звідки і як він буде керувати відбиттям гітлерівської навали. Він сидів у Генеральному штабі день, два, тиждень, місяць, п'ять місяців. Він ніяк не міг збагнути, що Червоною Армією все ж треба буде якось управляти в ході війни, а для цього треба створювати систему управління. Починати треба з командного пункту Генерального штабу. Одночасно треба вимагати від командувачів військових округів, флотів, армій і флотилій, щоб вони теж побудували, обладнали й замаскували свої командні пункти. Систему командних пунктів треба об'єднати вузлами і лініями зв'язку, які теж повинні бути добре прикриті від будь-якої небезпеки, захищені і заховані.

2.

У Червоній Армії існувала чудово налагоджена система управління бойовими діями в ході загарбницької війни на чужій території. Для наступальної війни були підготовлені командні пункти в поїздах. Ці командні пункти можна було рішуче і швидко переміщати слідом за військами. Для цих рухомих командних пунктів уже в мирний час поблизу державних кордонів були підготовлені укриття з виходами підземних кабелів урядового зв'язку. Були також створені поїзди зв'язку, які могли розгортати вузли стратегічної системи зв'язку в районах розташування поїздів управління. Для захисту рухомих командних пунктів та поїздів зв'язку були сформовані дивізіони, як звичайних бронепоїздів з танковим озброєнням, так і дивізіони зенітних бронепоїздів.

А для війни оборонної не було зроблено нічого. Система управління бойовими діями Червоною Армією в оборонній війні геть відсутня.

Сам Жуков ситуацію описує так. «При вивченні навесні 1941 року стану справ з'ясувалося, що в Генерального штабу, так само як і в наркома оборони і командувачів видів і родів військ, не підготовлені на випадок війни командні пункти, звідки можна було б здійснювати управління збройними силами, швидко передавати у війська директиви Ставки, отримувати та обробляти донесення від військ. У передвоєнні роки час на будівництво командних пунктів було згаяний». (Спогади та роздуми. Стор. 218-219)

Коли мова йде про перемоги, то великий полководець каже: я припустив, я передбачав, я знав, я вирішив, я зажадав, я наполіг, я відстояв. А коли мова заходить про прорахунки і помилки, про злочинну недбалість, той же стратегічний геній використовує невизначену форму: кимось неживим і безтілесним було згаяно час на будівництво командних пунктів. Червона Армія не мала системи управління військами на випадок оборонної війни, і в цьому, зрозуміло, хтось винен, але тільки не начальник Генерального штабу генерал армії Жуков, який персонально за систему управління відповідав.

Чи винні попередники Жукова? Безсумнівно. Але ми їх не зараховуємо ні до геніїв, ні до святих. А тут майже святий стратег був призначений начальником Генерального штабу 13 січня 1941 року, але тільки навесні він зрозумів, що в нього немає ні місця водія, ні керма, ні важелів, ні педалей.

Якщо великий стратегічний геній зрозумів навесні 1941 року, що Генеральний штаб не має командного пункту на випадок оборонної війни, то, припускаємо ми, зазначений геній тут же розпорядився командний пункт побудувати. Та де. Ми з вами знову помилилися. Це нам легко міркувати: немає командного пункту, отже, його треба зводити. А в геніїв усе не так. Перш ніж зробити якісь дії, їм треба думати, думати і думати. Тижнями і місяцями.

Жукову підлеглі нагадували: треба будувати КП! А Жуков забороняв. Підлеглі вимагали, а Жуков знову забороняв. І вже не просто, а категорично.

Маршал Радянського Союзу А. М. Василевський у 1941 році був генерал-майором в Оперативному управлінні Генерального штабу. Не називаючи нікого на ім’я (але ми ж знаємо, хто персонально відповідає за командний пункт Генерального штабу), Василевський ситуацію, що склалася описує так: «Незважаючи на всі наші наполягання, до війни нам не дозволили навіть організувати підземний командний пункт, підземне робоче приміщення. Тільки в перший день війни, приблизно в той же час, коли почалася мобілізація, а мобілізація - як не дивно це звучить, - була оголошена о чотирнадцятій годині двадцять другого червня, тобто через 12 годин після початку війни, в цей час у дворі 1 -го Будинку Наркомату оборони почали колупати землю, копати притулок.» («Знамя» 1988 № 5. Стор. 90)

У січні 1941 року геніальний Жуков прийшов в Генеральний штаб. Навесні, він зрозумів, що немає командного пункту. Але поки війна не почалася, він створенням, розвитком і вдосконаленням системи управління збройними силами не займався, тобто він не виконував своїх прямих службових обов'язків.

3.

Одночасно зі створенням системи управління Червоною Армією, Жукову треба було готувати плани оборонної війни. Планів не треба було багато. Слід було накидати на карті загальний задум: що ми маємо намір робити в разі нападу противника. Потім - розподілити бойові завдання: хто і що повинен робити в разі нападу противника і безпосередньо перед цим нападом.

Якби Червона Армія готувалася до оборонної війні, то кожному командиру, від командувача округу і нижче, слід було тільки вказати бойове завдання, сказати, ЩО треба робити. А на питання ЯК, кожен командир і його штаб повинні були шукати свої відповіді. Кожен командир і його штаб повинні були самі складати плани оборони.

Проте Червона Армія готувалася не до оборонної війни на своїй території, а до якоїсь іншої війни. Тому всім командирам і всім штабам заборонили складати будь-які плани на випадок війни. Все в свої руки взяв начальник Генерального штабу генерал армії Жуков. Генеральному штабу під керівництвом Жукова довелося складати плани не тільки для вищого керівництва, а й для всіх нижчих ешелонів командної структури.

У разі війни, прикордонні військові округи перетворювались у фронти. Кожен фронт - це група армій. Генеральний штаб готував докладні плани бойових дій для кожного фронту, кожної армії, корпусу, дивізії, полку. Всі ці плани упаковували в так звані «червоні пакети». Кожен командир, від полку і вище, у своєму сейфі мав «червоний пакет», але не мав уявлення, що в ньому міститься.

У разі небезпеки з Генерального штабу повинен був надійти наказ на розкриття пакетів. Отримавши наказ, кожен командир повинен був розкрити «червоний пакет» і діяти відповідно до вказівок, які в ньому містилися.

Була виконана величезна робота по складанню планів. Однак дії Червоної армії 22 червня 1941 року - це різнобій і повна анархія. Створюється враження, що всі, від рядових солдатів до Жукова і Сталіна, не знали, що кому належить робити.

Так чи були в Червоної Армії плани війни? Плани були. Маршал Радянського Союзу А. М. Василевський пояснює: «Зрозуміло, оперативні плани були, і досить докладно розроблені, точно так само, як і мобілізаційні плани. Мобілізаційні плани були доведені до кожної частини, буквально, включаючи найдругорядніші тилові частини, на кшталт якихось тилових складів і господарських команд... Біда не у відсутності у нас оперативних планів, а в неможливості їх виконати в тій обстановці, яка склалася». («Знамя» 1988 № 5 стор.82.)

Якщо вірити Василевському або будь-якому нашому полководцеві й академіку, то виходить ось що. Найбільший стратег ХХ століття Г. К. Жуков склав плани відбиття агресії. Плани були воістину чудовими. Але в цих планів був зовсім невеликий недолік: у разі агресії їх було неможливо виконати.

Уявіть собі найкращого в світі фахівця з гасіння пожеж. Він склав неймовірний за красою і вишуканістю план гасіння пожежі у вашому домі. Всім цей план добрий, але в нього - зовсім невелика вада: в разі пожежі від цього плану немає користі. А в іншому цей документ - зразок для наслідування і предмет заздрощів для сусідів.

Саме такий план захисту Батьківщини склав Жуков. Але ж це анекдот з розряду «Навмисно не придумаєш». Треба мати воістину неземний талант і феноменальні здібності, щоб придумати такий план оборони країни, який не можна використовувати для оборони країни. І нас розриває цікавість: покажіть же нам цей план! Але нам відповідають: план Жукова - це найбільша державна таємниця Радянського Союзу. На це ми м'яко заперечуємо: зігнив ваш Радянський Союз і завалився. Нічого, відповідають зберігачі таємниць, а план все одно нікому показувати не можна.

Ситуація стає зовсім смішною, якщо згадати розповіді самого Жукова про те, як у січні 1941 року він подумки передбачив весь німецький план «Барбароса». Буває ж таке: наш стратегічний геній з відстані в півтори тисячі кілометрів бачив наскрізь усі німецькі штаби, всі їхні сейфи та документи, які в них містилися. А потім, ґрунтуючись на результатах свого ясновидіння, той же геній склав свої власні плани, які виявилися абсолютно непридатними для протидії німецькому вторгненню.

4.

Сам Жуков знав, що його план відбиття агресії годиться для будь-якого вживання, для будь-якого розвитку подій, але не годиться для застосування за прямим призначенням. Тому Жуков навіть не намагався ввести свій план оборони держави в дію. Читайте мемуари Жукова. Він розповідає, що відчував наближення війни. Коли так, вводи в дію свій геніальний план, накажи всім командирам розкрити «червоні пакети»! Але Жуков не поспішав.

Ось розповідь Жукова: «І ось зрозумійте наш із Тимошенко стан. З одного боку тривога гризла душі, тому що бачили за доповідями з округів, що противник займає вихідне положення для вторгнення, а наші війська через завзятість Сталіна не приведені в готовність, з іншого ж - зберігалася все ще, нехай і невелика, віра у здатність Сталіна уникнути війни в 1941 році. В такому стані ми перебували до вечора 21 червня, поки повідомлення німецьких перебіжчиків остаточно не розвіяли цю ілюзію» (ВИЖ 1995 № 3 стор 41)

Отже, увечері 21 червня 1941 року в Жукова більше немає ілюзій. Він розуміє: це війна! Але чому не вводить в дію свій геніальний план?

І ось із кордону каскадом пішли повідомлення: ворог бомбить аеродроми, артилерія противника відкрила ураганний вогонь, підводні човни мінують підходи до наших портів і баз, диверсійні групи противника захоплюють прикордонні мости, по цих мостах на нашу територію лавиною йдуть танки! Що ж повинен робити Жуков, отримуючи такі повідомлення? Ясна річ: вводити в дію план відбиття агресії! Але він вперто цього не робить. Жуков описав безпорадного розгубленого нетямущого Сталіна і себе спокійного, розважливого, тверезомислячого. Якщо справа саме так і була, то в перші хвилини війни Жуков мав заспокоїти товариша Сталіна: у нас є план війни! Його просто треба ввести в дію!

Цікаво, що й через чверть століття, коли геніальний полководець творив свій безсмертний шедевр, він навіть не намагався виправдовуватися й валити провину на Сталіна: я, мовляв, мав план оборони країни та хотів його ввести в дію, але мені завадив Сталін. Але немає таких виправдань, як немає в Жукова й ніяких згадок про існування плану війни. Начальник Генерального штабу в момент початку війни або зовсім виявився без планів або просто забув, що вони у нього є.

В момент початку війни Жуков не згадав про свої плани, але він про плани війни не згадав і через десятиліття після війни, коли працював над своїм епохальним шедевром.

Опубліковані тисячі книжок і статей учасників тих подій, і жоден маршал, жоден генерал або адмірал, жоден офіцер, жоден історик-дослідник не повідомив про те, що Жуков або хтось ще наказав ввести в дію заздалегідь розроблені плани й діяти відповідно до інструкцій, які зберігалися в «червоних пакетах».

Жоден командувач фронту, флоту, армії, флотилії, жоден командир корпусу, дивізії, бригади чи полку НІКОЛИ не отримував наказу на розтин «червоного пакета».

5.

У «Криголамі» я писав, що планів відбиття агресії не було, зате існував план раптового нападу на Німеччину і захоплення Європи. Кодова назва операції - «Гроза». План був детально відпрацьований. Він повинен був вводитися в дію негайно після того, як командувачі фронтів і армій отримували короткий сигнал: «ГРОЗА».

Чи існував план «Гроза»? Чи був встановлений такий сигнал? Чи це мої фантазії?

Заперечувати існування такого сигналу Міністерство оборони Росії не може. Однак цим сигналом дали інше пояснення. «Сигнал "Гроза" був дійсно встановлений. Але означав він зовсім інше. За ним командири дивізій армій прикриття повинні були розкрити "червоні пакети". В останніх містилися накази із зазначенням заходів зайняття бойових позицій для відбиття атак противника в разі агресії.» («Красная Звезда» 30 липня 1993)

Якщо ми повіримо поясненням Міністерства оборони Росії, то потрапимо в глухий кут. Виходить дивна картина. Кожен командир мав «червоний пакет», і був встановлений сигнал «Гроза», який наказував командирам розкрити «червоні пакети». І от питання: коли сигнал «Гроза» був переданий військам? Коли великий Жуков цим сигналом увів у дію плани війни? Відповідь: ніколи.

Ключ від усіх планів - у Жукова. Варто Жукову дати сигнал, і тоді кожен командир розкриє «червоний пакет», і всі будуть діяти узгоджено з єдиним заздалегідь розробленим планом. Але Жуков сигналу не дав. «Червоні пакети» так і залишились у сейфах. А кожен командир діяв на свій розсуд. Природно, що вийшов різнобій, який привів до найграндіознішого розгрому у світовій історії. Розгром 1941 року спричинив за собою багато наслідків, включаючи і крах Радянського Союзу.

Офіційна кремлівська пропаганда перекинула самоскиди блювотини на командний склад Червоної Армії. Нині світу навіяно, що командири Червоної Армії були боязкі, дурні й ледачі. За наказом Міністерства оборони Росії якийсь вчений муж з університету Тель-Авіва навіть провів спеціальне дослідження, і з науковою точністю обчислив у відсотках кількість ідіотів серед командирів Червоної Армії.

Але давайте спробуємо поставити себе на місце тих нещасних червоних командирів. Давайте спробуємо подивитися на світ з під козирків їх кашкетів. Командирам радянських полків, бригад, дивізій, корпусів, командувачам армій і фронтів категорично заборонялося розробляти будь-які плани на випадок війни. За всіх думав Жуков. Плани війни поступали з Генерального штабу, зберігалися в опечатаних пакетах як найбільша державна таємниця. Що там Жуков запланував, знати до початку війни не належало. І ось війна. Свого плану у вас немає. І не з вашої вини. На розтин «червоного пакета» потрібен дозвіл того ж Жукова. Але дозволу теж немає. За самовільний розтин пакета вас знищать. У такому ж становищі - вся Червона Армія. Сотні тисяч командирів не мають жодних планів і гинуть дарма. Змовитися про спільні дії тисячі командирів не мають ні часу, ні можливості, та вони й не мають права цього робити. Для того, щоб організувати спільні дії всієї армії існує Генеральний штаб. Але він своє завдання не виконав, тому найкращі командири, кращі штаби і бойові частини Червоної Армії безглуздо загинули на кордоні. І ось після смерті, всіх цих командирів обливають брудом, називають дурнями і обчислюють процент ідіотів у їх рядах.

Жуков зі злого наміру, з дурості або з переляку ЗАБУВ віддати наказ на розкриття пакетів. Тим самим Жуков залишив Червону Армію без планів, отже, підставив її під розгром. І ось його називають генієм. Навіть орден Жукова заснували для таких же, як він, геніїв, для тих, хто не здатний справлятися з найпростішими обов'язками у критичній обстановці.

6.

Без дисципліни немає армії. Дисципліна, це фундамент і сталевий каркас збройних сил. Дисципліна армійська буває сліпою. На війні дуже часто сліпа дисципліна виправдана. Ви полководець, ви не маєте права розкрити свій задум. Тому десятки, сотні тисяч, а то і мільйони людей змушені виконувати ваші накази, не розуміючи їхнього змісту. Ви просто віддаєте розпорядження, що треба зробити, не пояснюючи чому.

Однак дисципліна стає самогубною, якщо військам віддають безглузді накази.

Начальник Генерального штабу генерал армії Жуков перед війною віддав досить наказів, які повністю паралізували Червону Армію: літаків противника не збивати! Патрони і снаряди у передових полків і дивізій вилучити! Щоб не було випадкової артилерійської стрільби, замки з гармат зняти і здати на склади! Прикордонні мости розміновувати! На провокації не піддаватися! За спроби стріляти по німецьких літаках-порушниках усіх винних судити судом військового трибуналу!

За виконанням наказів Жукова дуже пильно стежили товариші з НКВС і НКДБ. У березні 1941 року (коли Жуков вже був начальником Генерального штабу) все керівництво флоту ледве не пішло під розстріл за те, що флотські зенітники відкривали вогонь по німецьких літаках-порушниках. Жуков не зробив нічого, щоб виправдати флотських командирів і скасувати наказ літаків-порушників не збивати. Навпаки, товариші з НКВС висунули звинувачення керівництву флоту не за своєю ініціативою, а за запискою Жукова, який вимагав покарати всіх, хто стріляє без наказу. Після війни свою поведінку Жуков пояснював вельми дивним чином: ми боялися спровокувати війну, не хотіли давати Гітлеру приводу для нападу. Ну і що з цього вийшло? Ви не давали Гітлеру приводу, хіба це могло його втримати? Хіба втримало?

Червона Армія була змушена сліпо коритися наказам Жукова. Але де межа між провокацією і війною? Ви - командир авіаційного полку. Бомблять ваш аеродром. Якби ви знали, що всі аеродроми бомблять, тоді ясно: війна. Але вам цього знати не дано. В даний момент ви бачите тільки свій аеродром і тільки сто своїх палаючих літаків. І кожен з мільйонів солдатів і офіцерів на кордоні міг бачити тільки свій малий шматочок дійсності. Що це? Провокація? Чи вже не провокація? Ви почнете стріляти, а раптом потім з'ясується, що тільки на вашій ділянці противник зробив провокаційні дії. Що з вами зробить Жуков і кати з НКВС?

Накази великого Жукова і військова дисципліна вимагали від військ на провокації не піддаватися. Вся армія виконувала наказ. Вся армія на провокації не піддавалася. 22 червня передові дивізії без бою здавали прикордонні мости, аби виконати наказ стратегічного генія і не піддатися на провокацію. Ох, дурні, обурюємося ми, не могли збагнути, що війна почалася!

Ми обурюємося діями солдатів, які виконували наказ Жукова, але чомусь не обурюємося діями Жукова, який ці накази віддавав.

Але невже солдатам на кордоні було неясно, що це війна? Так, їм було неясно. У них - наказ. Ніякої іншої інформації до роздумів вони не мали. Давайте всіх їх вважати ідіотами. А в Генеральному штабі сидів великий стратег, він володів всією інформацією, вже ввечері 21 червня він знав, що зараз почнеться війна. За його власними словами, в нього розсіялися останні ілюзії. Але він чомусь не вводив у дію свій план війни. Давайте його вважати видатним мислителем.

7.

Чи думав сам Жуков, що особисто він буде робити на початку війни? Можливо, і думав. Але нічого не придумав. Усі дії Жукова в перші хвилини, години і дні війни - це експромт. Це дії, які раніше не планувались і навіть не обдумувались.

До німецького нападу Жуков засипав армію заборонами на застосування зброї. Навіть 22 червня 1941 року о 0 годині 25 хвилин військам була передана Директива № 1: «Завдання наших військ, - не піддаватися ні на які провокаційні дії...» Директива була підписана маршалом Тимошенком і генералом армії Жуковом. Вона завершувалася категоричною вимогою: «Жодних інших заходів без особливого розпорядження не проводити».

Перевірено віковим досвідом: краще прикидатися дурнем, ніж прикидатися розумним. Маршал Радянського Союзу С. К. Тимошенко ніколи не заявляв, що увечері 21 червня 1941 року він нібито зрозумів, що війни не уникнути. Тому до маршала Тимошенка претензій немає.

А Жуков постійно прикидався розумною людиною, тому з завидною постійністю потрапляв у безглузде становище. Він сам заявив, що нібито ввечері 21 червня всі ілюзії розвіялись, і він нібито зрозумів: це війна! Визнання Жукова опубліковане в офіційному органі Міністерства оборони Росії - «Військово-історичному журналі». І ось, зміркувавши увечері 21 червня 1941 року, що починається війна, Жуков о 0 годині 25 хвилин 22 червня віддає наказ військам на провокації не піддаватись і ніяких заходів не проводити.

Стала б розумна людина таке розповідати? Адже якщо зіставити дві заяви Жукова, і якщо їм повірити, то великого стратега слід повісити на площі догори ногами за шкідництво, за свідоме винищення своєї власної армії, за сприяння ворогові та зраду Батьківщині. Стала б розумна людина віддавати наказ військам не піддаватися на провокації, ПІСЛЯ того, як зрозуміла, що мова йде не про провокації, а про напад противника?

Директиву № 1 передали у штаби військових округів, там її розшифрували і на її основі почали писати вказівки штабам армій. Зашифрували, відправили. У штабах армій отримали, розшифрували, прочитали і почали складати вказівки штабам корпусів... Коли наймудріші вказівки Жукова дійшли до військ, уже давно горіли аеродроми, рвалися склади з боєприпасами, густо диміли сховища нафти, німецькі танки душили передові радянські дивізії, а нашим військам оголошували категоричні вимоги видатного полководця ХХ століття: не піддаватися на провокації! Ніяких заходів без особливого розпорядження не проводити!

Директива № 1 була по суті смертним вироком Червоній Армії: не чинити опір, коли в тебе стріляють!

Генерал, який підписав цей маячний документ, якби був у нього розум, повинен був прикидатися дурником: так, я таке підписав, бо обстановки не розумів. Але наш стратег вирішив прикидатися розумним: я першим зрозумів, що це війна! Я це зрозумів ще ввечері 21 червня, а дурний Сталін навіть 22 червня відмовлявся ситуацію розуміти...

Жукову вірити не можна.

Але якщо ми Жукову повіримо, тоді виникає багато запитань. Жуков зрозумів: це не провокація, а війна, і ПІСЛЯ ЦЬОГО віддав військам наказ на провокації не піддаватися. Навіщо? Він - ворог народу? Шкідник? Він був завербований гітлерівцями і за їх наказом підставив Червону Армію під розгром? Чи він здійснював злочини за власною ініціативою? Навіщо він цю гидоту вчинив? Через любов до Гітлера? Через ненависть до свого народу? Якщо повірити розповідям Жукова, тоді виникають питання і до наших вождів. Ви знали, що Жуков віддав злочинний наказ, який погубив Червону Армію. Зробив це він не з дурості, а навмисно. Чому ж ви його прославляєте? Ви теж є ворогами народу і шкідниками? Щоб не нарватися на такі звинувачення, нашим вождям і всім нам краще не сприймати всерйоз вигадки Жукова.

Нам описують боягузливого Сталіна, який нічого не робив у момент початку війни, і мудрого Жукова, який слав директиви військам. А про мене, краще нічого не робити, ніж слати ТАКІ директиви.

8.

Жуков повинен був або подібних наказів не віддавати, або створити таку систему управління, яка дозволяла б у момент початку війни, а ще краще - до її початку, всі раніше накладені обмеження на застосування зброї скасувати. Треба було придумати якийсь сигнал, який можна було б довести відразу до всіх військ.

Будь-яка армія вступає в оборонну війну без усяких наказів, точно як вартовий на посту відбиває напад, не чекаючи ніяких додаткових розпоряджень, директив або сигналів. Але Жуков суворо наказав у бій не вступати, вогню не відкривати. Раз ввів такі заборони, мусиш придумати одне коротке звучне слово: «Заслін», «Сапфір», «Тайга» і заздалегідь обумовити їх значення. Нехай підлеглі знають: якщо таке слово передав начальник Генерального штабу, отже, всі заборони скасовуються. Цей сигнал дозволяє вести бій. Він означає: ВІЙНА!

Але Начальник Генерального штабу генерал армії Жуков рік тому публічно плакав про прийдешні жертви. З того моменту він «усе своє життя присвятив прийдешній війні». П'ять місяців сидячи в кріслі начальника Генерального штабу, думав про війну, але не придумав короткого слова на випадок, якщо буде потрібно оповістити країну й армію про початок війни.

Понад те, що Жуков залишив усю армію без усяких планів, але він ще НАКЛАВ ЗАБОРОНУ НА ВЕДЕННЯ БОЙОВИХ ДІЙ. Але й цього замало. В момент початку війни Жуков ЗАБУВ зняти накладені ним заборони. А розгром 1941 року він пояснив тим, що «ворог був сильніший», що «війська були нестійкими, вони впадали в паніку і втікали». Жуков постійно розповідав про дурного і боягузливого Сталіна. Рано вранці 22 червня 1941 року Сталін не вірив, що почалася війна. А мудрий Жуков розумів: це війна. Якщо ти розумієш, дзвони на сполох! Тисни на всі кнопки! Зривай пломби на важелях! Вмикай сирени! По всіх каналах жени шифровки командувачам фронтів і армій і кричи в телефон відкритим текстом, щоб розкривали «червоні пакети». Передай своє розуміння обстановки підлеглим! Вони, дурні, не розуміють, що почалася війна, але ти ж геній! Розкажи ж їм, що мир закінчився!

Але Жуков не робить нічого. Так поясніть же мені, кому потрібна мудрість Жукова, якщо ця мудрість не виходить за стіни кремлівського кабінету? Що толку від такої мудрості? Яка користь, якщо Жуков усе розуміє і все знає, але військам свого знання й розуміння обстановки не повідомляє?

Обов'язок командувачів фронтів, флотів, армій, флотилій, командирів корпусів, дивізій, бригад, полків, батальйонів, рот і взводів - командувати своїми військами, відбивати удари супротивника. Але вони не виконують своїх обов'язків, бо пов'язані наказами вогню не відкривати. А обов'язок Жукова - оповістити війська про початок війни. У своїх діях Жуков не пов'язаний нічим. Так чому він не виконує свої обов'язки?

Сам Жуков описав ці перші хвилини й години війни. Ось до кабінету Сталіна входить Молотов і заявляє, що мав зустріч з німецьким послом, і той передав офіційні документи німецького уряду про оголошення війни Радянському Союзу. Жуков описує реакцію Сталіна на це повідомлення, але чомусь не описує свою власну реакцію. Сам Жуков нібито давно знає, що війна почалась, ось ще й Молотов приніс офіційне підтвердження. Реакція Жукова на слова Молотова повинна бути однозначною й миттєвою. Кожна секунда зволікання означає все нові захоплені противником мости, склади зброї і боєприпасів. Кожна хвилина зволікання - це нові кілометри, намотані на гусениці танків Гота, Ґудеріана, Манштайна. Щогодини зволікання означає нові сотні згорілих на аеродромах літаків, нові сотні тон безглуздо пролитої крові. Тому, почувши офіційне підтвердження Молотова про те, що війна оголошена, Жуков мав хапати трубку телефону і кричати в усі адреси: ВІЙНА! ВІЙНА! ВІЙНА!

Але мудрий Жуков ходить по кабінету, говорить розумні слова, але нічого не повідомляє військам, які не мають жодних вказівок, крім категоричних вимог ніяких заходів не проводити.

Не маючи вказівок Москви, командувач Західного фронту генерал армії Павлов на свій страх і ризик, о 5 годині 25 хвилин віддає наказ: «Зважаючи на позначені з боку німців масові військові дії наказую підняти війська та діяти по-бойовому».

Що це означає: діяти по-бойовому? Наступати? Оборонятися? Відходити? Або ось конкретна ситуація: прикордонний міст. Наказано діяти по-бойовому. Це означає, прикордонний міст утримувати? Або підірвати його? Або по ньому рушити на територію противника розвідувальні батальйони танкових дивізій?

Наказ діяти по-бойовому, означав, що кожен може діяти, як вважатиме за потрібне. І вийшов повний різнобій. Кожен командир віддавав свої власні накази, поняття не маючи, що роблять сусіди: наступають, обороняються, втікають або ховаються в лісах. Така ситуація називається страшним терміном: втрата управління.

Це відбувалося не тільки в Західному особливому військовому окрузі, а й у всіх інших.

Одні війська за наказами своїх командирів або без наказів відходили.

Інші стали у глуху оборону. Серед них 99-та стрілецька дивізія, яку генерал-майор А. А. Власов перед війною зробив кращою дивізією Червоної Армії. Власовці стояли на смерть, захищаючи свою батьківщину. До речі, в ході війни 99-та стрілецька дивізія першою в Червоній Армії була нагороджена бойовим орденом. Це трапилося 22 липня 1941 року.

Треті перейшли в рішучий наступ. Наприклад, бойові кораблі Дунайської флотилії висадили потужний десант на румунських берегах і поставили червоні прапори звільнення на всіх дзвіницях.

Все це разом називається хаосом. Нічого доброго з цього вийти не могло. І не вийшло.

Над наказом генерала Павлова «діяти по-бойовому» нас привчили зубоскалити: дурник віддав наказ, який кожен міг трактувати як завгодно. Але ми над Павловом сміятися не будемо. Павлов виявив ініціативу. Павлов, порушивши вказівки та директиви Жукова, наказав на провокації піддаватися! Генерал армії Павлов Дмитро Григорович, не маючи на те повноважень, не знаючи, що Німеччина оголосила війну Радянському Союзу, по суті самостійно оголосив війну Німеччині. У своєму наказі командувач Західного фронту генерал армії Павлов сказав головне: це війна! Воюйте, хто як знає. Я дозволяю ВОЮВАТИ!

Що він ще міг наказати? Наступати? Але, можливо, інші фронти відступають. Відступати? Але, можливо, інші фронти обороняються. Не знаючи обстановки на інших фронтах і не маючи вказівок Москви, Павлов просто дозволив своїм військам воювати, не вказуючи конкретно, кому і що робити.

Можна скільки завгодно сміятися над Павловом і його наказом, але давайте пам'ятати, що геніальний Жуков сидів у Москві, знав, що війна почалася, але взагалі ніяких наказів не віддавав. Останнє, що від нього чули: Не піддаватися на провокації!

Уявіть себе командиром дивізії на самому кордоні. Є дві вказівки. Одна від Жукова не реагувати на дії німецької армії, яка душить гусеницями ваших солдатів, засипає їх снарядами і бомбами. Інша вказівка від Павлова: діяти по-бойовому! Яку з цих вказівок ви, командир дивізії, вважаєте злочинною? Автора-мерзотника якої з цих вказівок ви б пристрелили як скаженого пса?

9.

Чим же в ці хвилини та години зайнятий наш великий стратег Жуков?

Він пише директиву з вказівками, що військам слід робити. І це ганьба.

Інструктувати командувачів військових округів і армій, командирів корпусів, дивізій, бригад і полків треба було до війни. А в момент її початку треба лише передати виконавцям «півняче слово». У будь-якому підрозділі, частини, з'єднання дії в надзвичайних обставинах завжди відпрацьовуються заздалегідь. Коли надзвичайна ситуація виникла, командир віддає зовсім короткі накази: «До зброї!» «До бою!» А вже кожен знати зобов'язаний, що йому належить робити. Так прийнято скрізь, на всіх рівнях, від взводу починаючи. Але тільки не в Жукова.

Навіщо Жуков пише директиву? Адже кожен радянський командир уже тримає в руках «червоний пакет», не сміючи його розкрити. Потрібно тільки дати дозвіл. Але Жуков дозволу не дає. Він складає нові інструкції. 1 січня 1941 року він кинув погляд на карту і тут же передбачив німецький план війни. Потім майже півроку він складав якісь плани, які в разі нападу противника використовувати не можна. І ось 22 червня завдано раптового удару, і великий стратег вирішив написати директиву військам. Він вирішив пояснити командувачам фронтів і армій, що ж їм належить робити в разі нападу, який уже відбувся.

У своїй книжці Жуков повідомляє. «О 7 годині 15 хвилин 22 червня директива наркома оборони № 2 була передана в округи. Але за співвідношенням сил і сформованою обстановкою вона виявилася явно нереальною, а тому й не була втілена в життя ». (Спогади та роздуми. Стор. 248)

Можна було написати: директиву № 2. Але Жуков уточнює: директива наркома оборони № 2. Цим жестом Жуков знімає з себе відповідальність і ввічливо перекладає її на наркома оборони Маршала Радянського Союзу С. К. Тимошенка. Але кожен знає, що будь-яка директива наркома готується начальником Генерального штабу. В даному випадку директива не тільки підписана Жуковом, а й написана його власною рукою.

Дивує й те, що текст найпершого документа війни, який до того ж був написаний власною рукою великого стратега, чомусь у мемуарах Жукова не наводиться. Ми тільки дізнаємося, що директива ця була нереальною і нездійсненною, тобто дурною.

Нам постійно нагадують, що «відпечаток особистості Жукова, його таланту полководця лежить на ході та результаті найважливіших стратегічних операцій Радянських Збройних Сил». Ось це вірно. Відбиток особистості Жукова і його великого таланту полководця лежить на розгромі Червоної Армії в червні 1941 року. І цей відбиаток незмивний.