Богун

1

Малодобрий (від польського слова «małodobry») — кат.

2

Делія — чоловічий одяг чоловіків з шляхти Речі Посполитої. Делія схожа на пальто або плащ і носилася поверх жупана з XVI до початку XVIII століття. Делія зазвичай шилася з вовни, бавовни або оксамиту і оброблялася хутром. Типова деліа мала короткі вільні рукави та застібалася на грудях металевими ґудзиками. Делія мала східне походження, а саме слово прийшло до Польщі в середині 16 століття з Туреччини.

3

Неподалік від впадіння річки Пляшівки до Стиру 1651 року відбулася знаменита Битва під Берестечком.

4

Битва під Пилявцями (11–13 (21–23) вересня 1648 року) — переможна битва української козацької армії, на чолі з гетьманом Богданом Хмельницьким, проти військ Речі Посполитої під Пилявцями (тепер — село Пилява Старосинявського району Хмельницької області).

5

Молитва до Святого Духа: Царю Небесний дається у сучасному написанні.

6

Кальник — село Іллінецького району Вінницької області. Сільській раді підпорядковане с. Шабельня. Знаходиться при злитті річок Кальничка і Соб (притока Південного Бугу), за 85 км від обл. центру, за 15 км від райцентру та за 7 км від Шабельні. «5 грудня 1649 року був висвячений на кальницького полковника старшиною кальницького, уманського та черкаського полків і архімандритом дияконом Онуфрієм Іван Богун. На передмісті містечка Кальник ним був власноручно посаджений дуб, який символізує могутність козацького роду.» Дійсно такий дуб при дорозі у Кальнику був знайдений, вік його виявися біля 400 років.

7

Великий, масивний пас, шитий з шовку і прошитий нитками з щирого золота.

8

Трахтемирів — одна з колишніх козацьких столиць, історичне повітове містечко з монастирем, нині — у Канівському районі Черкаської області. Розташоване на Наддніпрянській височині, на півострові, утвореному крутим вигином Дніпра навпроти м. Переяслав на березі Канівського водосховища.

9

В мільйонний раз: в польській, чеській, та давньоукраїнській мові — «жиди» це просто євреї.

10

Дуже складне і болюче питання наявності козацької державності. Незважаючи на те, що у козаків були деякі органи самоуправління та деякі органи зв’язку з іноземними державами, як окрему державу розглядати Україну було не можна.

11

Козацька кіннота (пол. Jazda kozacka) — звані також як козаки, семени, черемиси) — рід військ легкої та середньої кінноти у Речі Посполитій, зазвичай використовувався для бойової підтримки гусарів у 16–17 століттях. Попередник панцерної кінноти.

12

Гєрмак (giermak) — давній довгий руський одяг (пор. «армяк»).

13

Існувало безліч виразів, що позначають повію: «wyleganica», «murwa», «kortyzanka», «małpa», «neta», «przechodka», «klępa», «larwa», «suka», причому ці терміни застосовувалися також щодо жінок, які проституцією не займалися.

14

Бахмат — кріпчастий, міцний кінь, який використовувався татарською та польською кіннотою; волошин — кінь, якого привезли з Валахії.

15

Станісла́в Жолкéвський (також Жолкєвський; іноді Жулкевський, пол. Stanisław Żółkiewski, 1547–1620) — державний і військовий діяч Речі Посполитої. Засновник Колегіуму єзуїтів у Львові. У 1594–1596 роках очолював польські війська, які королівський уряд направив на придушення повстання під проводом Северина Наливайка (за даними дослідника К. Несецького, той був виданий селянами). Під час нападу на Київ його війську протистояв міський гарнізон, командантом якого був Криштоф Кремпський. У травні 1596 року виграв Солоницький бій з козаками. 4 червня 1610 року отримав блискавичну перемогу над переважаючим московсько-шведським військом та розгромив війська Василя IV Шуйського в битві під Клушиним. Станіслав Жолкевський стояв з військом із 6800 жовнірів проти 45 000 об’єднаного московського війська князів Дмитрія Шуйського, Андрія Голіцина і Данила Мезецького, шведського експедиційного корпусу Якоба Делаґарді з шведських, німецьких, англійських та французьких найманців (на цей момент найманці Делаґарді не отримували платні, через що в корпусі виникло кілька бунтів, а окремі частини вийшли з корпусу). 20–21 вересня 1610 року зайняв Москву, добився возведення на престол королевича Владислава Вази. У 1611–1620 роках керував воєнними діями польсько-українського війська під час нападу турків на Поділлі.

Станісла́в Конецпо́льський (також Конєцпольський, пол. Stanisław Koniecpolski; 1591–1646 — польський шляхтич, воєначальник і державний діяч Речі Посполитої. Князь Священної Римської імперії (отримав князівський титул Священної Римської імперії з сином Олександром у 1637 році від Фердинанда ІІІ). Краківський каштелян (1633–1646). Великий гетьман коронний (1632–1646), сенатор. Польний гетьман коронний (1618–1632). Воєвода сандомирський з 1625, староста жарновецький з 1611, велюньський з 1607, барський з 1623, битовський з 1638, а також буський, переяславський, плоскирівський, стрийський і ковельський. Один з найкращих полководців Речі Посполитої. Переможець у битвах під Мартиновом (1624), Хамерштином (1627), Тшцяною (1629), Охматовим (1644). Представник репресивного щодо козаків напрямку в уряді Корони.

16

Тернарій, третяк або тернар (лат. «Ternarius», польськ. «Trzeciak»; «Ternar») — невеличка старовинна срібна монета Польщі, рівна 3 денаріям або 1/4 гроша.

Назва «грош» походить від рідкісної італійської срібної монети XII століття «grossus denarius» — «великий, товстий динар», «nummus grossus» — «великий гріш».

Ше́ляг (ше́лег) «старая монета, равная стоимости 1/8 старой медной копейки, грош» (Гголь); см. также Даль; укр. ше́ляг, блр. ше́лег (уже в грам. 1388 г.; шелягъ; см. Срезн. III, 1587). Заимств. через польск. szeląg из середньо-верхньо-німецького schillinc «название монеты, шиллинг».

Орт — срібна монета номіналом 1/4 таляра, містила від 10 до 18 грошів. Орти карбували в Німеччині, Речі Посполитій та у ВКЛ у XVI–XVIII століттях. Назва походить від нім. Ort — чверть, чвертка.

Шостак (6 грошів) — старовинна, переважно польська, монета.

17

Тут: запасні коні.

18

Півгак (полугак) — гладкоствольна зброя, з якої стріляли кулями вагою 2 та 2 і 1/2 лоти (24–36 грамів).

19

Тут: сисун = кровопивця.

20

Місю́рка, шапка місю́рська — тип шолома. Місюрки робилися із заліза або зі сталі, були невеликим шоломом, до країв якого обов’язково кріпилася кольчужна барміця, яка досягала великої довжини і повністю або частково закривала обличчя, шию, плечі. Зрідка до бармиці могли кріпитися навуші.

21

Карваш — та закарваш; південний., захіно. мадярський, заквашок — обшлаг, рукавний відворот.

Бахтерець, або бехтерець, від монгольського «бектер» — «панцир» або «кольчуга», у яких на грудях і спині, а іноді й боках було по кілька рядів дрібних пластин або дощок із заліза або міді, часто зі срібною або золотою насічкою.

Бастард — півтораручний меч.

22

Секєль — кінь з пограниччя Семиграддя (давня Угорщина, тепер Румунія).

23

Буздига́н, або буздуга́н (від каз. бұздыған), — різновид булави, головка якої всіяна шипами (аналог — моргенштерн); частіше має кілька приварених пластин (аналог шестопер, пірнач). Слово, ймовірно було запозичено населенням, що проживає на північ, північний захід від кордонів Османської імперії, після чого проникло до деяких слов’янських мов, зокрема, в російську. У російській мові, згідно з словником Даля, буздиган — це палиця або тростина, з комелем або набалдашником, часто окута металом. У районі Придністров’я, етнографічно близьким до української Буковини та Карпатського регіону, буздиганом називали дерев’яні палиці: молдавські гайдуки влаштовували поєдинки на буздуганах, майстерне володіння якими часто вирішувало питання — прийняти чи не прийняти молодика в гайдуки.

24

Громни́ця = Громни́ці = Громи́ця — у давнину — свято зустрічі зими з весною, що припадає на 2/15 лютого; із прийняттям християнства стало називатися Стрі́тенням; первісне пошанування вогню перейшло потім на церковні свічки (звідси громни́чна свічка, громни́ця, грімни́ця, що боронить людей і худобу від грому й додає здоров’я, відганяє страх від людини; так називають і страсну свічку, яку тримають в руках на Страсті Господні, а потім використовують як оберіг, у похоронних обрядах, з лікувальною метою); від назви явища природи пішла й назва свята (його ще називали Громовим).

25

Солоницький бій 1596 року — вирішальний бій в урочищі Солониця поблизу міста Лубен (сучасне село Солониця) під час повстання Наливайка 1594–1596 років.

26

Шафлик — балія, лохань, відро.

27

Теорбан — давній музичний інструмент, басова лютня.

28

Вамс — у 16 ст. у Німеччині чоловічий одяг, подібний до пурпуена (франц. у 13–15 ст. коротка чоловіча куртка з вузькими рукавами або без рукавів, до неї кріпилися штани-панчохи. Спочатку пурпуен одягали під військові обладунки (лати), близько 1340 він став цивільним одягом). Вамс спереду був дуже відкритий і дозволяв бачити закладений у дрібну складку воріт сорочки. Був частиною костюма ландскнехтів.

29

Тут петарда — пороховий заряд, міна.

30

Інфа́мія (від лат. infamia — безчестя) — позбавлення шляхетської честі, яким супроводжувався вирок про баніцію — позбавлення громадянських прав і державного захисту за скоєння особливо тяжких злочинів.

31

Енгажанти (франц. Engageantes) — дво- або тришарові манжети з мусліну, газу або мережива, присутні у французькій жіночій моді кінця 17–18 століть.

32

Не французьку, а таку, що розсівала францу — сифіліс.

33

Лівак (пол. lewak) — великий кинджал, який тримали, як випливає з назви, в лівій руці (якщо боєць не був лівшою і тримав головну зброю в лівій руці, потім ліву руку тримав у правій), використовувався для парирування. і блокування вхідних ударів, і для здійснення атак, коли трапиться можливість. Його використовували в парі з рапірою або мечем, а іноді також виконували в тандемі з основною зброєю.

34

Тут: на гарячому.

35

Почтові, від «почет» — найменшої одиниці давньої гусарської кінноти. До складу почту входив товариш, тобто організатор цього почту, який за власні кошти купував усе спорядження, а також коней і все озброєння (за винятком гусарського списа, яким гусара мав забезпечити ротмістр, командир гусарської роти). До складу почту входила челядь.

36

Марія Луїза Ґонзаґа де Невер (пол. Marie Louise Gonzaga de Nevers; 1611–1667) — королева Речі Посполитої (під іменем Людовіки Марії), Велика княгиня Литовська і Руська, дружина останніх королів династії Ваза Владислава IV і Яна II Казимира.

37

Тобто його буде проводити якесь релігійне братство.

38

Собе́ський Марко або Марек гербу Яніна (1628–1652) — представник знатного польського магнатського роду. Старший брат короля Яна III Собеського. З 1640 під опікою Павла Орховського за батьковими інструкціями відбув до міста Кракова з братом Яном до 1643 навчався у Новодворських школах Кракова. Здійснив мандрівку Європою, навчався, зокрема, в Брюсселі разом з братом Яном та Янушем Потоцьким. У Нідерландах вивчав фортифікацію, перебував у Гаазі.

39

Вкрай популярною в Польщі шаблею була «вірменка» — «вірменська» або «львівська» шабля. Вона широко використовувалася поляками у другій половині XVII — у першій половині XVIII століть. Питання походження цього виду шаблі та її відмінних рис досить заплутане і досі викликає суперечки фахівців. Подібну зброю виготовляли вірмени, що осіли в Польщі (насамперед у місті Львів), що рятувалися від татарського та турецького геноциду; ці шаблі несли у собі риси татарського типу, перероблені з урахуванням культурних особливостей вірменського народу. «Вірменки» багато і химерно прикрашалися, вірменські шаблі вважалися парадною зброєю, і охоче розкуповувалися багатими людьми (або тими небагатими шляхтичами, які намагалися «пустити пилюку в очі»). Однак вони так само використовувалися і як бойова зброя; причому бойові «вірменки», на відміну від інших типів бойових шабель, так само багато прикрашалися, і фактично мали подвійне призначення: і парадне, і бойове.

40

Трансильванія (лат. Transilvania «Залісся», рум. Transilvania (Ardealul), нім. Siebenbürgen («Семиграддя»), угор. Erdély) — історична угорська та румунська область на північному заході Румунії.

41

Węgrzyn (вєнгжин) — вино з Угорщини, вироблене з висушеного винограду, назва угорських вин, які раніше використовувалася в Польщі. У 16–18 століттях бочка угорського вина могла коштувати близько 100 польських злотих, тому часто робили підробки, а погані вина приправляли спеціями, щоб вони видавалися більш якісними.

У минулому понад усе цінувалися солодкі та міцні вина — чим солодше та міцніше, тим краще — тому імпортували переважно солодкі, золоті токаї з Угорщини. І саме з ним асоціювалося слово «вєнгжин», так що навіть у словниках не доводилося додавати, що малося на увазі угорське вино. Тим не менше, у всіх книгах про шляхетську Польщу п’ють виключно вєнгжина? Звідки гроші?

42

Гермес Трисмегіст — бог в елліністичному Єгипті, який сполучав у собі риси грецького бога Гермеса та єгипетського Тота. Гермесу Трисмегісту приписується авторство герметичної, себто окультної, літератури, доступної тільки для втаємничених: для давніх окультистів навіть Іліада та Одіссея Гомера фігурували поміж книжками Гермеса Трисмегіста.

43

Гра в Трактир. Дивись «Від Автора» в кінці книги.

44

Данс Макабр (гал. від фр. Danse macabre, італ. Danza macabra) — алегоричний сюжет живопису та словесності Середньовіччя, що є одним з варіантів європейської іконографії тлінності людського буття: персоніфікована Смерть веде до могили танцюючих представників усіх верств суспільства — аристократів, селян, чоловіків, жінок, дітей…

45

Оберстлейтенант = підполковник.

46

Богуслав Радзивілл (1620–1669) — державний і військовий діяч Речі Посполитої. Великий хорунжий Великого князівства Литовського i конюший з 1646 р. Представник магнатського роду князів Радзивіллів.

47

В давній Польщі виплату солдатам проводили так званими порціями. Одна порція, яку ще називали чвертю, була рівнозначною місячної платні звиклого солдата. Офіцери отримували щомісяця декілька порцій — Примітка Автора

48

Білоцеркі́вський ми́рний до́говір 1651 р., або Білоцерківські статті — договір між урядом Речі Посполитої і гетьманом Війська Запорізького Богданом Хмельницьким, укладений в Білій Церкві 18 (28) вересня 1651 року після невдалої для селянсько-козацьких військ Берестецької битви. Посол вального сейму Речі Посполитої уніят Владислав Сіцінський своїм 1-м голосом не дозволив сейму затвердити цей договір.

Умови договору були важкими для України. За Білоцерківським договором Україна залишалася під владою Речі Посполитої.

— Шляхті Речі Посполитої поверталися маєтки у Брацлавському і Чернігівському воєводствах;

— територія, підвладна Богдану Хмельницькому, обмежувалася лише Київським воєводством;

— реєстрове козацьке військо скорочувалося з 40 до 20 тисяч чоловік;

— Україна була позбавлена права вступати у відносини з іноземними державами і повинна була розірвати союз з Кримським ханством.

— гетьман зобов’язувався розірвати союз із Кримом і відіслати з України татарські загони.

— гетьман позбавлявся права дипломатичних відносин з іноземними державами.

Народні маси України й запорозькі козаки були невдоволені Білоцерківським миром настільки, що Богдану Хмельницькому довелося їх утихомирювати. Боротьба повинна була розгорітися з новою силою.

Богдан Хмельницький використав Білоцерківський договір для перепочинку і підготовки нового воєнного виступу проти Речі Посполитої. Після початку воєнних дій Білоцерківський договір в травні 1652 був анульований Б. Хмельницьким.

49

Найбільше, двома. Але ж, якщо враховувати верхню частину знаку з девізом, схожу на голову з рогами…

50

Нагорода не поступається заслузі (подвигу) — девіз ордену Золотого Руна.

51

Не на кільці, а на підвісці у вигляді верхньої частини (з рогами) голови барана. Дивись, наприклад: https://dombusin.livejournal.com/167410.html

52

Марчін Каліновський (українізоване Ма́ртин Калино́вський; пол. Marcin Kalinowski; 1585/1605 — 2 червня 1652) — державний, політичний і військовий діяч Речі Посполитої. Представник шляхетського роду Калиновських гербу Калинова. Власник маєтків в Україні, воював проти козаків під час шляхетсько-козацьких воєн, повстанців Богдана Хмельницького. Загинув у битві під Батогом.

53

Від італійського слова inamorata — любовниця.

54

Станісла́в Конецпо́льський (1591–1646) — польський шляхтич, воєначальник і державний діяч Речі Посполитої. Представник шляхетського роду Конецпольських гербу Побуг. Князь Священної Римської імперії (отримав князівський титул Священної Римської імперії з сином Олександром у 1637 році від Фердинанда ІІІ). Краківський каштелян (1633–1646). Великий гетьман коронний (1632–1646), сенатор. Польний гетьман коронний (1618–1632). Воєвода сандомирський з 1625, староста жарновецький з 1611, велюньський з 1607, барський з 1623, битовський з 1638, а також буський, переяславський, плоскирівський, стрийський і ковельський. Один з найкращих полководців Речі Посполитої. Переможець у битвах під Мартиновом (1624), Хамерштином (1627), Тшцяною (1629), Охматовим (1644). Представник репресивного щодо козаків напрямку в уряді Корони. Загикувався під час розмов. За переказом Грондського, С. Конецпольський перед смертю жалкував, що покидає світ, коли Б. Хмельницький є живим; «боїться, щоб Річ Посполита не зазнала багато лиха, бо ніколи не було між козаками людини таких здібностей і розуму».

55

Конфортатива — прабабуся Віагри. Вже кілька сотень років тому чоловіки використовували ліки від імпотенції, приготовлені фармацевтами. Одним із них і була комфортатива, яку також використовують у Польщі.

Конфортатива була стимулятором, своєрідним афродизіаком для чоловіків. Такими «ліками» рятувався, серед інших, великий гетьман коронний Станіслав Конецпольський. Відмінному полководцю, який відрізнявся великими габаритами, опісля того як він поховав вже дві дружини, і після одруження на значно молодшій Зофії Опалінській (1620–1657, і, зверніть увагу, не Оссоліньська, як у Автора) йому допомагала комфортатива, яку спеціально для нього приготував приятель фармацевт.

На жаль, Конєцпольський не знав міри, тому що відразу прийняв запас, який мав на кілька днів. Ходять чутки, що це стало безпосередньою причиною його смерті. Інші кажуть, що він помер від ниркової недостатності, але зрештою мораль така, що будь-які ліки, які використовуються без міри, шкідливі.

56

Дещо парафразована цитата, найбільш знаменита, з «Нових Атен», своєрідного компедіуму знань про навколишній світ, «сарматської енциклопедії» XVIII сторіччя подільського ксьондза Бенедикта Хмельовского. До речі, про його життя розповідається в чудовій книжці Ольги Токарчук, лауреатки Нобелівської премії, «Книги Яакова» («Księgi Jakubowe»).

57

Глиняни — нині місто районного значення, адміністративний центр Глинянської міської об’єднаної територіальної громади, Львівського району, Львівської області. Розташоване за 10 км від залізничної станції Красне і за 41 км на схід від Львова.

58

Кривашнь — пошкоджена гербова фігура у вигляді витягнутої літери «S» (іноді перевернутої), що символізує річку.

59

Коза́цька корогва́ (пол. chorągiew kozacka), також панцирні козаки, товариші панцерні (пол. towarzysze pancerni) — загін легкоозброєної рухливої (козацької) кавалерії кількістю від 50 до 100 коней армій Королівства Польського і Речі Посполитої. Корогву очолював ротмістр, який особисто набирав вояків, вербуючи дрібну шляхту, запорозьких козаків, інколи — міщан і навіть селян на підставі так званих приповідних листів від імені короля. Кожен із товаришів корогви служив з власним почтом від 2 до 4 кінних челядників (так званих почтових), озброюючи їх за власний кошт.

Крилаті гусари або Гусарія (пол. Husaria) — лицарська кіннота Речі Посполитої, що спеціалізувалася на «проламуванні» бойових порядків ворожої кінноти або піхоти скерованим і точним кавалерійським ударом. Гусарія існувала як підрозділ народного автораменту — найманого війська Речі Посполитої. 1577-го, року почалася реформа Стефана Баторія. Раців перетворено на важку (середню) кінноту, вони масово почали одягати обладунки, відмовилися від щитів, прикрашали коня барвистими опонами, а себе шкірами диких тварин, які носили на плечах. Насправді, не було приписів, які б точно пояснювали, як і що повинні носити рицарі, тому кожен шляхтич одягав себе і свій почет сам, як вважав за потрібне. З організаційного погляду гусари поділялися на роти (пізніше названі корогвами), які у свою чергу, поділялися на почти.

60

Пого́ня (біл. Пагоня, пол. Pogoń, лит. Vytis) — герб Великого Князівства Литовського, Руського та Жемайтійського, традиційний національний герб Литви та Білорусі. Герб багатьох білоруських, литовських, українських, польських і російських княжих родів.

61

Стая (стаянє, stajanie) — старопольська міра довжини, десь біля 134 метрів; новопольська — дещо менше за 900 м. Щось з зором Калиновського не сходиться…

62

Би́тва під Ко́рсунем (15–16 (25–26) травня 1648) — одна з найяскравіших звитяг в історії українського війська, яка відбулася 26 травня 1648 року, за часів Національно-визвольної війни 1648–1654 років. 15-тисячне українське козацько-селянське військо Богдана Хмельницького спільно з 3 000-загоном кримськотатарської кінноти на чолі Тугай-Беєм розгромили під Корсунем польську армію Миколи Потоцького. Військо Речі Посполитої потрапило в ретельно підготовлену пастку і за чотири години було повністю розгромлене. Більшість жовнірів (солдатів) загинула в бою, а решта разом з командирами потрапили в полон. З усієї 20-тисячної армії врятувалося лише 1,5 тисячі осіб.

63

Єжі Оссолі́нський (1595–1650) — державний діяч Речі Посполитої. У 1648–1650 роках намагався загасити козацьке повстання Хмельницького шляхом переговорів і поступок. 1649 року був одним із розробників Зборівського договору (зокрема, зумів підкупити хана Іслам-Гірея ІІІ).

64

Дивись виноску 47.

65

Тут: грошові кошти, які виділяються за рішенням сейму.

66

Козацькі пастки — ополонки, вкриті хмизом і соломою, вкриті снігом. «У березні 1651 р. морози були доволі сильними, і лід на річці Бог (тепер Південний Буг) ще не скреснув. Зумівши передбачити намір ворога, за кілька днів до приходу ворога оборонці міста за наказом Богуна підготували досконалу пастку: притрусили сіном і соломою рукотворні отвори на льоду, а сніг, який рясно йшов перед сутичкою, довершив тактичний задум козацького полковника. Захисники Вінниці, скориставшись невідворотною метушнею польських кіннотників на воді, провели вдалу контратаку, на чолі якої був особисто Іван Богун. Розгром був абсолютно неочікуваним для польської сторони, а втрати величезними. Очільник польського авангарду Лянцкоронський потрапив в одну із ополонок, був увесь порубаний та побитий прикладами козацьких самопалів». Більше про цю подію можна дізнатися з https://www.istpravda.com.ua/articles/2021/03/18/159171/ (до речі, тут є фото золотої булави Калиновського). Ідея з пастками, нібито, була висунута Богуном.

67

На думку українського історика Ярослава Дашкевича: «Шлюб Тимоша з Розандою (Роксандою), дочкою молдавського господаря Василя Лупу, мабуть, албанця за національністю — шлюб, вимушений збройною рукою в Яссах 1652 р., — свідчить про династичні плани цілком переконливо. Далекоглядна політична комбінація цього шлюбу полягає не лише у претендуванні Тимоша на молдавський престол, але і способі поєднання — шляхом посвоячення — з фактичним правителем Литви, литовським великим гетьманом Янушем Радзивилою (Радзивилом), що 1645 р. одружився із старшою сестрою Розанди Оленою» Цей шлюб — дуже важливий факт, оскільки завдяки цьому шлюбу родина Хмельницьких породичалась з найвпливовішими вельможними родинами тогочасної Східної і Центральної Європи — Радзивіллами, з Конецпольськими, Жолкевськими, Вишневецькими, Збаразькими, та іншими значними родами Речі Посполитої, отже, Богдан Хмельницький у певному розумінні став на одному суспільному рівні з ними.

68

Власне під горою Батог на березі Південного Бугу, що недалеко від міста Ладижин (поблизу сучасного села Четвертинівка Вінницької області).

69

Бескидники (від Бескиди) — карпатські розбійники-опришки. Цікаво, звідки тут бралися опришки? Поїздами приїздили?

70

Гайдуки, тобто збройні охоронці великого пана, магната, і в такому одязі? Не вірю © Станіславський.

71

Є така теорія, нібито знаменитий «Пилип з конопель» — це заєць (ну так його, нібито, прозивали). Правда, жодних доказів цьому лінгвісти не знайшли.

72

Калкан — військовий кавалерійський щит, круглий, опуклий, східного походження, виготовлений із прутів інжиру, використовувався в Польщі в 16–18 ст.

73

Жупиця — буденний, домашній верхній одяг в давній Польщі, жупан без рукавів.

74

Йопула — середньовічний чоловічий верхній одяг: вовняна приталена куртка з льняною підкладкою.

75

Курдибан (kurdyban) — шкіряні шпалери — різновид шпалер, що набула широкої популярності в Європі епохи бароко. Зазвичай виконували із золотим тисненням, у зв’язку з чим у ряді країн використовується синонімічний термін «золота шкіра».

76

Гарнець широко застосовувався у Польщі, звідки він, власне, і поширився Росією. У різних областях Польщі гарнець мав різну величину. Так:

— 1 хелмінський гарнець = 7,12 л (до 1714 року);

— 1 краківський гарнець = 2,75 л;

— 1 варшавський гарнець = 3,77 л.

Так що, вирішуйте самі, скільки мав випити Дантез. Я схиляюся до краківського варіанту. А може, і варшавського (але ж це навряд чи..).

77

Тут: постав — ставропольська міра для тканин.

78

Юзеф Чекліньський, жив на переломі 16 та 17 сторіч, маршалек військової конфедерації 1611–1614 рр., поручник; учасник Московського походу 1609–1611, перед його закінченням утворив військову конфедерацію, метою якої було стягнення простроченої плати; разом з конфедератами він у 1612 р. увійшов до Польщі, захопив володіння короля і духовних осіб та соляні копальні Величка; силою вимусивши від казни майже 3 млн. злотих, він розпустив конфедерацію (1614 р.); засуджений на інфамію (знеславлення), виїхав за кордон; до Польщі повернувся через 7 років.

Тепер уривок з науково-популярної книжки того Яцека Комуди «Бунтівники та п’яниці» (2004): «Наймані війська були у XVII столітті справжнім лихом Литви та Корони. Бо коли Республіка затримувала з виплатою плати своєму війську, служиві з-поміж найманих чи пізніше постійних, висловлювалися за службу гетьманам і об’єднувалися в союзи, звані конфедераціями. Потім рушали всередину країни, підпалюючи і грабуючи, ґвалтуючи і бешкетуючи. Неодноразово траплялося, що власний солдат умів обдерти Республіку набагато більше, ніж її вороги: шведи, або Москва, або татари. (…) В історії Республіки запам’яталися кровопролиттям насамперед три солдатські конфедерації. Конфедерація рогачівська у 1612–1614 роках; (…). Найгірші, однак, спогади залишили по собі солдати з рогачівської конфедерації, які розійшлися широко по країні, палили, били і грабували по всій Литві та Короні».

79

Маються на увазі різдвяні вертепи.

80

Зборівська битва (5–6.08.1649) — переможна битва козаків над поляками під командуванням короля Яна ІІ Казимира.

81

Цецо́рська битва — битва війська Речі Посполитої з турецько-татарськими військами біля села Цецора поблизу Ясс. Битва стала початком польсько-турецької війни 1620–1621 рр., вінцем якої була оборона Хотина та пізнішим підписання трактату, що підтверджував умови Миру у Буші 1617 року. Воєнні дії тривали з 17 вересня до 7 жовтня 1620 року.

82

Polonus nobilis sum, omnibus par — Я польський шляхтич, рівний усім (лат.)

83

А́льбрехт Венцель Ойзебіус фон Ва́льдштейн, відоміший як Валленштейн (Валленштайн) (1583–1634) — герцог Фридландський та Мекленбурзький, князь Саганський, генералісимус, один з головнокомандувачів військ Священної Римської імперії під час Тридцятирічної війни (1618–1648). 24 січня 1634 імператор підписав таємний указ, яким усував Валленштайна від командування, а 18 лютого звинуватив його у зраді. Укази було опубліковано в Празі. Втративши командування над армією, Валленштайн 23 лютого з відданими офіцерами тікає в Егер (нині місто Хеб, Чехія), сподіваючись зустріти там шведів. Проте вони не пішли з ним на переговори. Після прибуття в Егер Валленштайна зарізали підкуплені офіцери особистої охорони.

84

Невіруючий (лат.)

85

Ринграв — З 1660 року з Голландії до Франції була завезена мода на костюми з рингравами, що отримали таку назву за імені Рейенграфа фон Сальма, ніби здивувати своїм туалетом Париж, за що вдячні парижани присвоїли цій дивній одежі ім’я сміливого новатора. Ринграв являє собою широку спідницю на збірках, але частіше простігану складками, декоровану стрічками і бантами. Спідниця ця прикріплювалася до підкладки, яка утворювала дві широкі штанини.

86

Від слова «franca», яке має в польській мові дуже багато негативних значень, від «сифіліс», «короста», «екзема» до «карга», «повія», «мегера» і т. д.

87

Іва́н Виго́вський (Іван Остапович Виговський) (1608–1664) — український військовий, політичний і державний діяч. Представник православного шляхетського роду Виговських гербу Абданк. Вступив до кварцяного війська Речі Посполитої, де потім став ротмістром. На початку Хмельниччини брав участь у битві під Жовтими водами (1648) на боці польських військ. У ході битви потрапив до татарського полону, але був викуплений гетьманом Богданом Хмельницьким. Після переходу на бік козаків-повстанців працював особистим писарем гетьмана, а в 1650 отримав посаду військового генерального писаря. Сформував і очолив козацький уряд при гетьмані — Генеральну військову канцелярію. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави у Наддніпрянській Україні (1657–1659), Великий гетьман Руський (1658–1659).

88

Тут: татарська шабля.

89

Протистояння під Старицею відбувалося у 1581 році між військами Республіки Обох Народів та Московського царства. Протистояння стало частиною Останнього періоду Лівонської війни, що розпочався 1578 року.

90

1648 рік. Перехід «річкових» реєстрових козаків під Камінним Затоном передував битві під Жовтими Водами.

91

Мотрона Хмельницька (пол. Motrona Chmielnicka, уроджена Олена Чаплинська, пол. Helena Czaplińska,? — 1651) — шляхтянка руська, дружина Даніеля Чапліцького (Чаплинського) і друга дружина Богдана Хмельницького. У хрещенні — Мотрона. Богдан Хмельницький перед битвою під Берестечком отримав відомості від Тимоша про нестачу коштів у козацькій скарбниці, доручив йому розслідування цієї справи. У результаті гетьманський син довів, що гроші вкрала його мачуха Мотрона та її потаємний коханець — управитель скарбниці. 20 травня 1651 року Богданові прийшло повідомлення, що Тимош стратив їх обох (повісив). Звістка про смерть Мотрони завдала сильного душевного удару для Хмельницького, і напевно, була однією з причин поразок козаків під Берестечком.

92

Лук’ян Мозиря (поч. XVII ст. — поч. травня 1652) — військовий діяч, корсунський полковник Війська Запорозького. Будучи незгідним з умовами Білоцерківського перемир’я зірвав укладення нового реєстру в Корсунському полку. Зрештою Хмельницький, за протидію виконання рішень Білоцерківського миру, звільнив Мозирю з посади. Він же у відповідь, за допомогою старшин свого та Білоцерківського полків, організував заворушення та вбивство полковників білоцерківського Громики та новопризначеного корсунського взявши участь у виступі М. Гладкого. Очолив один зі сформованих в районі Ніжина загонів котрі протидіяли вступу польських військ в Лівобережну Україну. За наказом гетьмана генеральний осавул Дем’ян Лісовець придушив повстання. Мозирю було страчено.

Миргородський полковник Матвій Гладкий — один із визначних українських військових діячів доби Визвольної війни, учасник знаменитих військових баталій (Корсунської та Пилявецької битв, походів на Львів і Замостя). Матвій Гладкий не бажав миритися з умовами принизливої Білоцерківської мирної угоди (1651); разом із загонами Лук’яна Мозирі та Бугая він зробив усе, щоб просування польських військ по території Гетьманщини було максимально утрудненим. Але під час бойових дій хоробрий ватажок потрапив у полон. Його було передано українсько-польській військовій комісії, і 18 травня разом із 1652 бранцями страчено.

93

Тут Автор допустився помилки. Розкол, що почався в Москві в 1650-х роках, до України ще ніяк дійти не міг. Козаки і селяни хрестилися ще двома пальцями.

94

Мається на увазі Південний Буг (по-польськи Boh).

95

Люне́т (фр. lunette — «лунка»), стрілка — відкрите з тилу польове або довготривале укріплення, що складалося не менше ніж з трьох фасів: двох флангових, або фланків (бічних, що прикривають фланги), і одного – двох польових, або власне фасів (навернених безпосередньо до противника).

96

Мальвазія (або мальмазія) — солодке лікерне грецьке вино з винограду з такою ж назвою. Виділяється незвичайним приємним солодким смаком і букетом.

Ліпец (lipiec, вже згадувався на сторінках книги) — подвійна медовуха виробляється шляхом ферментації чистого липового меду. Завдяки багаторічному дозріванню вдалося досягається благородний, самобутній смак.

Алікант (аліканте) — чудове вино, лікерний мускат. Воно відрізняється золотисто-жовтим кольором, прозорістю та приголомшує ароматом свіжого мускатного винограду.

Ривула — міцне ферментоване вино типу лікеру (vino cotto), яке привозили з Сицілії.

97

Розтрухан — багато прикрашений сосуд з кришкою місткістю до кварти.

Бернардин — сосуд з фарфору.

98

Кудак, Кодак або Койдак — фортеця на правому березі Дніпра навпроти Кодацького порога, за 1,5 кілометра від південного кордону сучасного міста Дніпро, на території села Старі Кодаки. Саме ім’я «Кодак» у перекладі з тюркської означає «поселення на горі».

99

Галіцька хвороба (choroba galicka) — венерична хвороба (з редакторських приміток до «Потопу» Г. Сенкевича).

100

Звільнені з війська солдати, які живуть за рахунок пограбування та вимагання.

101

Перераховані битви, в яких кінне лицарство було розгромлене піхотою чи лучниками.

Битва при Кресі відбулася 26 серпня 1346 року біля селища Кресі у Північній Франції, став однією з найважливіших битв Столітньої війни. Поєднання нових видів зброї та тактики, застосованих англійцями в битві, привело багатьох істориків до висновку, що битва при Кресі стала початком кінця лицарства.

Битва при Азенкур — велика битва, що відбулася 25 жовтня 1415 року між французькими і англійськими військами поблизу містечка Азенкур в Північній Франції під час Столітньої війни. Особливість цієї битви полягає в тому, що французька армія, яка мала чисельну перевагу в кілька разів, зазнала нищівної поразки, зазнавши істотних втрат. Причиною такої разючої багаторазової диспропорції у втратах було тактично грамотне застосування англійцями мас стрільців, озброєних довгими луками, у поєднанні з загонами важкоозброєних воїнів.

Битва при Павії (1525 р.) — ключова битва в ході Італійських воєн між іспанцями та французами. Перша битва Нового часу, що започаткувала успішне використання ручної вогнепальної зброї.

Битва при Баннокберні — одна з найважливіших битв англо-шотландських війн XIII–XVI століть, що відбулася 23–24 червня 1314 року поблизу селища Беннокберн біля річки з тією ж назвою. Розгром англійської армії під Баннокберном забезпечив відновлення незалежності Шотландії.

102

У 1588 р. у Кракові за ініціативи професорів місцевого університету була створена середня школа, згодом вона дістала офіційну назву «Колегія Новодворського» — на честь Бартломея Новодворського, який 1617 р. матеріально забезпечив її існування. Зокрема, школа готувала молодь для вступу до Краківського університету, під опікою якого вона і перебувала. (http://molodyvcheny.in.ua/files/conf/ped/13dec2015/00.pdf)

103

Кревська унія 1385 року — угода, укладена в м. Крево (тепер Білорусія) про династичний союз між Великим князівством Литовським і Польщею, за яким великий князь литовський Ягайло зобов’язувався «на вічні часи прилучити свої землі, литовські й руські до корони Польської», перевести Велике князівство Литовське на католицтво і стати королем єдиної польсько-литовської держави.

Городе́льська унія 1413 — угода між Польським королем Владиславом ІІ Ягайлом та Великим князем Литовським, Руським та Жемайтійським Вітовтом, укладена 2 жовтня 1413 у місті Городло, що на річці Західний Буг.

104

Ян Длу́гош (1415–1480) — католицький священник, історик, дипломат. Архієпископ Львівський (1480). Представник шляхетського роду Длугошів гербу Венява. Автор «Історії Польщі» («Хроніка Длугоша») у 12 томах.

Шимон Старовольский (1588–1656) — польський письменник, історик.

Марчин Бельський (1494–1575) — польський письменник та історіограф, автор низки поетичних і прозових творів, військовик. Найвизначнішою працею Бельського є «Хроніка всього світу» — перший у польському письменстві огляд всесвітньої історії. За життя автора вона видавалася тричі: 1551, 1554 та 1564 років. «Хроніка» істотно вплинула на східнослов’янську (зокрема українську) історіографію; тут міститься чимало цінних відомостей про історію України (початки козацтва, народні рухи 1590-х років тощо).

105

Але ж токай (дивися виноску 41) золотистого, або медового кольору, аж ніяк не червоного. Це колір сучасних сухих та напівсухих угорських вин.

106

Даніель Чаплинський / Чапліцький — польський шляхтич, військовик, урядник Речі Посполитої. Підстароста чигиринський (1646), ротмістр, управитель Олександра Конецпольського в Україні. Особистий ворог Богдана Хмельницького. Причиною сварок між ними було «невирішене» земельне питання, інспіроване магнатом Олександром Конецпольським як виконання передсмертного бажання його батька Станіслава. Одного разу дав наказ своїм слугам піймати, сильно побити на базарі на ринку Чигирина малого сина Богдана Хмельницького, який після цього ледве залишився живим. 1647 року Чаплинський напав на хутір у Суботові, пограбував майно, підступом відібрав привілей на слободу Суботів (наданий в довічне користування королем Сигізмундом III Вазою, підтверджений його сином Владиславом IV Вазою, за славні походи на чолі 10-тисячного козацького війська на Чорному морі 1621 року). Богдана Хмельницького взяв під арешт, принизивши цим його шляхетську гідність. Допомогла у цій ситуації Чаплинська, про що Хмельницький сам описує в листі до гетьмана коронного Миколая Потоцького (1648 рік). Свавілля Чаплинського, небажання влади проводити справедливий суд у цій справі змусили Богдана Хмельницького податися на Запорозьку Січ. Не змігши нічого довести (королі Сигізмунд III Ваза, Владислав IV на той час не жили), Богдан Хмельницький подався до низового козацтва, очолив козацький збройний виступ проти шляхти Речі Посполитої.

107

Бараба́н або підбанник — горішня конструктивна частина будівлі циліндрична або багатокутна у плані, що підтримує баню, купол або зімкнуте склепіння.

108

Солоницький бій 1596 року — вирішальний бій в урочищі Солониця поблизу міста Лубен (сучасне село Солониця) під час повстання Наливайка 1594–1596 років. 26 травня (5 червня) річпосполитське військо почало гарматний обстріл табору, готуючись 28 травня (7 червня) почати вирішальний штурм. Але вночі проти 28 травня (7 червня) верхівка реєстровців по-зрадницькому схопила Северина Наливайка, Матвія Шаулу та інших керівників повстання і видала їх Станіславові Жолкевському. Під час переговорів жовніри коронного війська, всупереч наказам Жолкевського, підступно напали на табір і вирізало, за деякими твердженнями, кілька тисяч повстанців разом з їхніми жінками і дітьми. Коронні рубали тих, що втікали, упродовж милі, так що труп лежав на трупі. Тільки 1500 козаків на чолі з Криштофом Кремпським прорвали оточення і відступили на Запоріжжя. Наливайка з іншими ватажками відвезли у Варшаву, де їх судили і стратили, причому вирок Наливайку був затверджений сеймом.

109

Одоа́кр (433–493) — король рутенів, полководець венетський на римській службі. Після 476 року — правитель та король Італії. Походив із племені скірів (деякі дослідники відносять до германських, інші — до слов’янських племен); за іншими повідомленнями — ругів (русів). Скинув останнього римського імператора Ромула і проголосив себе королем Італії (476–493). В історіографії традиційно вважається особою, яка зруйнувала Західну Римську імперію. Перший правитель-варвар, що керував Італією.

110

Соб — річка у Вінницькій області України, ліва притока Південного Бугу. Вона бере свій початок на околиці села Погребище Друге Погребищенського району і через 125 км впадає у Південний Буг поблизу Ладижина.

111

Трубити через мундштук — трубити збір так тихо, щоб не почув ворог.

112

Кобила — так називали нідерландський мушкет калібру 18–22 мм. Одним з перших кобилами озброїли шотландський полк Батлера в 1621 році (Примітка Автора).

113

Пжешиваниця (przeszywanica), гамбезон, або ще підобладунок, чи надобладунок — обладунковий одяг з безлічі шарів тканини. Зазвичай, стьобана, набивна шкіряна куртка, яку одягали під обладунок або замість нього. Пжешиваниця нерідко набивалася (залежно від місцевості) клоччям, ватою, кінським волоссям та іноді просочувалася сіллю.

114

Бандолети — кавалерійські пістолі.

115

Чвертькартауна — облогова гармата метала ядра вагою 12 фунтів (діаметром 122 мм), довжиною 20 калібрів та вагою 3200 фунтів.

116

Жупиця — короткий легкий каптан з рукавами чи без них. Райтрок — сюртук з розрізними полями, звикло для верхової їзди.

117

Корпія — нитки, які смикали з чистої матерії і застосовували для перев’язування ран.

118

Коллана — різновид ланцюжка з підвісом.

119

Цинек — батальйонний стрій в шість рядів, з пікінерами в середині і мушкетерами на крилах.

120

Брекан — різновид шотландського кільту (тканина полосата чи плямиста, а не в клітку).

121

Альмандін — найтвердіший і найпоширеніший різновид червоних або червоно-фіолетових гранатів. Колір альмандинів може бути вишневим, малиновим, фіолетовим та буро-червоним. Рідко трапляються майже чорні альмандини. Інтенсивність відтінку залежить від кількості сполук заліза.

122

Плебеями в поколіннях (лат.)

123

Сусцептант (susceptant) — чиновник, який приймав в суді зізнання.

124

Подпісек (podpisek) — тлумач в суді.

125

Перспектива — підзорна труба.

126

Гармати різного розміру.

127

Польові укріплення з возів, зчеплених ланцюгами в кільце чи в довгу вервечку.

128

Друге (хрестильне?) ім’я Богуна було Григорій.

129

Різновид китеня, цепа.

130

Битва під Жванцем — облога запорізькими козаками на чолі з Богданом Хмельницьким міста Жванця, в якому укріпилися війська Речі Посполитої. Тривала з вересня по грудень 1653 і була останньою великою подією повстання Хмельницького перед тим, як воно переросло в російсько-польську війну 1654–1667 рр.

131

Гійо́м (Вільгельм) Левассе́р де Бопла́н (фр. Guillaume Levasseur de Beauplan; бл. 1600 – 6 грудня 1673 або 1685) — інженер і військовий картограф; створив перший варіант генеральної карти України 1639 року.

132

Історики вважають цей лист фікцією. Як писав Дмитро Яворницький, «у кожного сільського батюшки був схований власний варіант цього листа…».

133

Ми вже розбирали цей докір — і ні до чого не дійшли.

134

Ро́кош (пол. rokosz — в буквальному значенні бунт, повстання) — офіційне повстання проти короля, на яке мала право шляхта для захисту своїх прав і свобод. Спочатку це означало з’їзд шляхти (не лише депутатів) на сейм. Це слово прийшло в польську мову з Угорщини, де аналогічне зібрання називалося «Rákos». Під час рокошу шляхта формувала шляхетську конфедерацію спрямовану проти короля.