Дона Флор та двоє її чоловіків

Зелії — у спокійну післяобідню відпочинкову пору в саду з котами, коли навколо панує погідна ніжність цього квітня; Жоау та Паломі під час перших читань та невинних мрій.

Моїй кумі Нормі Ґімараєнс Сампайо, що її почесна присутність як випадкового персонажа оздоблює ці бліді рядки.

Беатріз Коста, якою відверто захоплювався Гульвіса. Енеїде, яка мала винятковий привілей слухати виконання Національного Гімну на фаготі доктора Теодоро Мадурейри.

Джіованні Боніно, якій належить картина художника Жозе де Доме — портрет юної дони Флор у помаранчевих та жовтих тонах.

Чотирьом подругам, які зібралися тут завдяки авторові.

Діауласу Ріделю та Луїзу Монтейру.

~ ~ ~

Господь — дебелий

(одкровення Гульвіси після повернення).

Земля — блакитна

(підтвердив Гагарін після першого космічного польоту).

Для кожної речі своє місце та кожна річ на своєму місці

(гасло на стіні аптеки доктора Теодоро Мадурейри).

Ох!

(зітхнула дона Флор).