Дона Флор та двоє її чоловіків

Хронологія

Історія дони Флор та двох її чоловіків розгортається в період між 1930–1940 рр. у Салвадорі. Про це свідчить, зокрема, те, що в романі кулінарну школу «Смак і Мистецтво» започатковано 1930 року.

Пристрасть дони Флор до Гульвіси розквітає в другій половині декади 1930 року. Коли мати дони Флор дізнається, хто ж насправді той Гульвіса, вона карає доньку, замикаючи її в кімнаті. Щоб хоч якось розрадити кохану, Гульвіса співає їй серенаду під акомпанемент імпровізованого оркестру представників баїянської богеми, серед яких Доривал Кайммі, «Миті перед від’їздом до Ріо-де-Жанейро» — насправді ця подія в житті славетного бразильського музиканта сталася 1938 року.

Ще одна історична згадка, що вказує на перебіг подій у романі, — участь Марилди (сусідки дони Флор) у музичному конкурсі, де вона посіла друге місце, а переміг Жоау Жілберту. Цей фестиваль проходив з 1947-го по 1949 рік, коли Жоау Жілберту ще жив у Баїї, але вже тоді був відомим виконавцем.

1912–1919

Жоржі Амаду народився 10 серпня 1912 року в Ітабуні, місті штату Баїя. 1914 року його батьки переїжджають до Ільєуса, де він вивчає перші літери. Між 1914-м та 1918 роками в Європі починається Перша світова війна. 1917-го в Росії спалахує революція.

1920–1925

Тиждень сучасного мистецтва 1922 року зібрав у Сан-Паулу відомих митців, зокрема Ейтора Вілла-Лобоса, Тарсила ду Амарала, Маріо та Освалд ді Андраджі. Того ж року Беніто Муссоліні очолив уряд Італії. У Баїї 1923 року Жоржі Амаду пише шкільний твір «Море»; його вражений вчитель, падре Луїз Ґонзаґа Кабрал, дає юнакові прочитати твори португальських авторів, а також Джонатана Свіфта, Чарльза Діккенса та Вальтера Скотта. 1925-го Жоржі Амаду втікає зі школи-інтернату Антоніо Вієйри у Салвадорі й околицями Баїї вирушає до батьківського дому в Сержіпе, де проводить «два місяці свого чудового байдикування».

1926–1930

1926 року Регіональний Конгрес на чолі з Жілберту Фрейре осуджує паулістський модернізм за «імітацію іноземних інновацій». 1927 року, навчаючись у салвадорській Гімназії Іпіранґи Жоржі Амаду починає працювати детективним репортером у виданнях Diário da Bahia та O Imparcial, також публікує в A Luva, салвадорському журналі, текст «Поема чи проза» (Poema ou prosa). 1928 року Жозе Амеріка де Алмейда видає «Покидьки» (A bagaceira), зразок регіональної фантастики Північного Сходу, книжку, в якій, за словами Жоржі Амаду, змальовано «таку маргінальну реальність, про яку досі ніде не згадували». Письменник бере участь у створенні «Академії бунтарів» (Academia dos Rebeldes) — групи однодумців, які підтримували «сучасне мистецтво, не будучи модерністами». Падіння нью-йоркської фондової біржі 1929 року завдало сильного удару по кавовій індустрії Бразилії. Того ж таки року Жоржі Амаду, під псевдонімом Й. Карл, публікує в O Jornal новелу «Леніта» (Lenita), написану спільно з Едсоном Карнейрою та Діасом да Костою. У Бразилії саме добігає кінця політика «кави з молоком», що переважала у владі Сан-Паулу та Мінас-Жерайс: унаслідок революції 1930 року замість Вашингтона Льюїса президентом став Жетуліо Варґас.

1931–1935

1932-го в Сан-Паулу спалахує Конституціоналістська революція. 1933 року в Німеччині приходить до влади Адольф Гітлер, а Франклін Делано Рузвельт стає президентом Сполучених Штатів Америки, і його переобиратимуть на цю посаду 1936-го, 1940-го та 1944 років. 1933 року Жоржі Амаду одружується з Матилдою Ґарсія Росою. 1934 року шляхом непрямого голосування на посаду президента республіки обрано Жетуліо Варґаса. З 1931 по 1935 Жоржі Амаду навчається на юридичному факультеті університету Ріо-де-Жанейро, закінчивши який, він так ніколи і не стане адвокатом. Амаду ототожнює себе з Рухом тридцятників, до якого входили Хосе Америко де Алмейда, Рашель де Кейроз, Ґраціліано Рамос та інші письменники, небайдужі до соціальних питань у контексті регіональних особливостей. 1933 року Жилберто Фрейр видає Casa-grande & senzala, твір, що глибоко позначився на світобаченні Жоржі Амаду. Згодом виходять друком його перші твори: «Країна карнавалу» (O país do Carnaval, 1931), «Какао» (Cacau, 1933) та «Піт» (Suor, 1934). 1935 року в Жоржі Амаду народилася донька Еулалія Даліла.

1936–1940

1936-го військові організовують повстання проти республіканського правління Іспанії під керівництвом Франсіско Франко, що стає початком громадянської війни, яка триває до 1939 року. Жоржі Амаду має чимало проблем через членство в Комуністичній партії Бразилії. У цей період публікуються його книжки «Жубіаба» (Jubiaba, 1935), «Мертве море» (Mar morto, 1936) та «Капітани піску» (Capitães da Areia, 1937). 1936 року його заарештовують за участь у Листопадовому повстанні, згодом, 1937-го, після встановлення диктатури «Естадо Ново» (Нової держави) письменника заарештовують удруге, а в Салвадорі на головній площі публічно спалюють його книжки. У вересні 1939-го німецькі війська загарбують Польщу і починається Друга світова війна. 1940 року німецька армія окуповує Париж. Того ж року Вінстон Черчилль стає прем’єр-міністром Великої Британії.

1941–1945

1941 року після розпаду диктатури «Естадо Ново» Жоржі Амаду подорожує до Аргентини та Уругваю, де досліджує життя Луїса Карлоса Престеса, а 1942-го видає його біографію з назвою «Життя Луїса Карлоса Престеса», згодом перейменовану на «Лицар надії» (O cavaleiro da esperança). Коли письменник повертається в Бразилію, його знову заарештовують і під вартою відправляють у Салвадор. У липні 1941-го німці захоплюють Радянський Союз. У грудні японці бомбардують південноамериканську базу Перл-Гарбор, а Сполучені Штати оголошують війну «Країнам Осі». 1942 року Бразилія приєднується до участі в Другій світовій війні на боці союзників. Жоржі Амаду співпрацює з газетою Folha da Manhã у Сан-Паулу, стає редактором щоденної газети Hoje, секретарем Комуністичної партії Бразилії та секретарем Інституту культури Бразилії. 1943-го повертається до співпраці з O Imparcial, де веде колонку «Час війни», та після шести років заборон публікує свої твори «Нескінченні землі» (Terras do sem-fim). 1944-го виходить його книжка «Сан-Жоржі дос Ільєус» (Sao Jorge dos Ilheus). Цього ж року він розлучається з Матилдою Ґарсія Росою. 1945 року закінчується Друга світова війна та правління «Естадо Ново», подає у відставку Жетуліо Варґас. Цього ж року Жоржі одружується з мешканкою Сан-Паулу Зелією Ґатті та його обирають федеральним депутатом Бразильської комуністичної партії. Також виходить друком його путівник «Баїя де Тодос ос Сантос» (О guia Bahia de Todos os Santos). У Нью-Йорку видавництво Альфреда А. Кнопфа видає «Нескінченні землі» (Terras do sem-fim), і це стає початком тісної дружби з сім’єю видавця, завдяки якій світ дізнався про творчість Амаду.

1946–1950

1946 року виходить друком «Червона прорість» (Seara vermelha). Як депутат Жоржі Амаду пропонує закони, що забезпечують свободу віросповідання та посилюють захист авторських прав. 1947-го, невдовзі після того, як компартія припинила свою законодавчу діяльність, депутатський мандат Жоржі Амаду було скасовано. Того ж року у Ріо-де-Жанейро в шлюбі з Зелією Ґатті народжується його перший син Жоау Жоржі. 1948 року через політичні переслідування Жоржі Амаду був змушений без родини виїхати до Парижа. В його дім у Ріо-де-Жанейро вривається поліція: вилучено книжки, світлини та документи. Зелія та Жоау Жоржі вирушають до Європи, щоб приєднатися до письменника. 1950 року в Ріо-де-Жанейро помирає старша донька Жоржі Амаду Еулалія Даліла. Цього ж року Жоржі та його сім’ю виганяють із Франції через їхню політичну ворожість; родина оселяється у Замку Спілки письменників у Чехословаччині. Вони подорожують Радянським Союзом і Центральною Європою, зміцнюючи зв’язки з соціалістичними режимами.

1951–1955

1951 року до президентства повертається Жетуліо Варґас, цього разу шляхом прямих виборів. Того ж року Жоржі Амаду отримує премію Сталіна в Москві. У Празі народжується донька Палома. 1952-го Жоржі з сім’єю повертаються в Бразилію та осідають у Ріо-де-Жанейро. На час маккартизму письменник стає персоною нон ґрата у Сполучених Штатах, а його творчість забороняють. 1954-го Жетуліо Варґас накладає на себе руки. Того ж року Жоржі Амаду обирають президентом Бразильської асоціації письменників, виходить друком його «Підземелля свободи» (Os subterrâneos da liberdade). Жоржі Амаду відходить від комуністичного мілітаризму.

1956–1960

1956 року Жуселіно Кубічек стає президентом республіки. В лютому Микита Хрущов критикує правління Сталіна на XX з’їзді Комуністичної партії Радянського Союзу. Жоржі Амаду виходить із лав партії. 1957 року Радянський Союз запускає в космос перший штучний супутник. Популярною стає босанова з Жоао Жілберту, Нара Леау, Антоніо Карлос Жобімом та Вініцієм де Мораєсом. 1958 шалений успіх має твір Жоржі Амаду «Ґабріела, гвоздика та кориця» (Gabriela, cravo e canela), за який письменник отримує низку премій. Цей роман започатковує новий етап у творчості Жоржі Амаду, в основу якого лягла дискусія про метисацію та синкретизм. 1959 року починається війна у В’єтнамі. Жоржі Амаду отримує звання «Оба Аролу» в Аксі Опо Афонжа. Попри те, що він був «невідступним матеріалістом», письменник таки захоплювався кандомбле і вважав її «радісною та безгрішною» релігією. 1960 року засновано нову федеральну столицю — Бразиліа.

1961–1965

1961 року Жаніу Квадрус заступає на посаду глави Бразилії, але вже в серпні подає у відставку, його наступником стає Жуан Ґуларт. Цього ж року Юрій Гагарін здійснює перший пілотований орбітальний політ навколо Землі на космічному кораблі «Восток». Жоржі Амаду продає право на екранізацію «Ґабрієла, гвоздика та кориця» компанії Метро-Ґолдвін-Маєр, що дозволяє йому збудувати будинок у Ріо-Вермельйо в Салвадорі, де він житиме з родиною від 1963 року аж до самої смерті. Цього ж року його обрано до 23-ї Бразильської Академії літератури. Виходить друком збірка «Старі моряки» (Os velhos marin-heiros), до якої входить новела «Дві смерті Кінкаса Водожаха» (A morte e a morte de Quincas Berro Dágua) та роман «Капітан далекого плавання» (O capitão-de-longo-curso). 1963 року гине президент Сполучених Штатів Джон Кеннеді. «Сінема Ново» зображує північно-східну реальність у таких фільмах як Vidas Secas (1963) Нельсона Перрейри дос Сантоса та Deus e o diabo na terra do sol (1964) Ґлобера Роша. 1964 року внаслідок перевороту Жоау Ґуларта було звільнено з посади, а Умберту Кастелу Бранку стає президентом республіки, ініціюючи воєнну диктатуру, що триватиме два десятиліття. Також цього року виходить друком роман Жоржі Амаду «Пастори ночі» (Os pastores da noite).

1966–1970

1968 року Інституційний Закон № 5 обмежує громадянські свободи та політичне життя. У Парижі студенти та молодь виходять на вулиці під гаслом «Забороняти заборонено!». У популярній музиці Баїї процвітає тропікалізм, очолюваний Каа-тану Велозу, Жілберту Жілем, Торкватом Нето і Томом Зе. 1966 року Жоржі Амаду пише роман «Дона Флор та двоє її чоловіків» (Dona Flor e seus dois maridos), а 1969-го — «Крамничка чудес» (Tenda dos Milagres). Того ж року американець Ніл Армстронґ уперше в історії космонавтики ступає на Місяць.

1971–1975

1971 року Жоржі Амаду запросили асистувати в проведенні курсу про його творчість в Університеті Пенсильванії, США. 1972-го виходить друком його «Тереза Батиста прагне жити спокійно» (Tereza Batista cansada de guerra), роман, відзначений Школою Самби Лінш Імперіал в Сан-Паулу, що досліджує тему «Баїя Жоржі Амаду». 1975-го роман «Ґабрієла, гвоздика і кориця» екранізовано у вигляді серіалу на TV Globo з Сонією Браґою в головній ролі, а також стартує прем’єра фільму «Пастори ночі» режисера Марселя Камю.

1976–1980

1977 року Жоржі Амаду отримав звання почесного члена колективу Afoxe Filhos de Gandhy в Салвадорі. Цього ж року відбулася прем’єра фільму Нельсона Перейри дос Сантоса за мотивами «Крамнички чудес». 1978 року президент Ернесто Ґейзель скасував АІ-5 та відновив «Габеас корпус». 1979 року президент Жуан Батиста Фіґейреду амністує політв’язнів і вигнанців та відновлює багатопартійність. Того ж року дебютує повнометражний фільм «Дона Флор та двоє її чоловіків» режисера Бруно Баррето. Також до цього періоду належать твори «Тієта до Аґресте» (Tieta do Agreste, 1977), «Пальмова гілка, погони і пеньюар» (Farda, fardão, camisola de dormir, 1979), «Мокрий Кіт та Андоринья Сінга» (O Gato Malhado e a Andorinha Sinhá, 1976), написана в Парижі у 1948 році як подарунок синові.

1981–1985

Починаючи з 1983 року Жоржі Амаду та Зелія Ґатті переїжджають до Парижа, де живуть півроку, наступну ж половину року проводять у Бразилії: паризька осінь — улюблений сезон Жоржі, а в Баїї йому більше не вдавалося віднайти спокій, необхідний для творчості. Тоді саме в Бразилії шириться рух «Просто зараз!» (Diretas Já). 1984 року Жоржі Амаду публікує «Велику Засідку» (Tocaia Grande). 1985-го шляхом непрямого голосування президентом Бразилії обирають Танкреду Невіса, який помер, так і не заступивши на посаду. Президентом стає Жосе Сарні.

1986–1990

1987 року в Салвадорі відкрито Фонд Casa de Jorge Amado, що ознаменувало початок великої реформи Пелориньйо. 1988-го в Сан-Паулу чемпіоном Карнавалу стає Школа Самби «Вай-Вай», канвою для сюжету стає «Амаду Жоржі: історія бразильської раси». Цього ж року прийнято нову Конституцію Бразилії. Виходить друком «Зникнення святої» (O sumiço da santa). 1989 року падає Берлінська Стіна.

1991–1995

1992-го Фернанду Коллор ді Меллу, перший президент, обраний безпосереднім голосуванням від 1964 року, відмовляється від своєї посади через імпічмент. Ітамар Франку переймає правління. Того ж року розпадається Радянський Союз. Жоржі Амаду очолює 14-й Культурний фестиваль «Асила» в Марокко з назвою «Метисація, приклад Бразилії» та бере участь у венеційському Всесвітньому форумі мистецтв. 1992 року виходять дві його книжки: «Каботажне плавання» (Navegação de cabotagem) та «Відкриття Америки турками» (A descoberta da América pelos turcos). 1994 року після перемоги в Копа ду Мунду та виграшів 1958-го, 1962-го та 1970 років Бразилія стає чотириразовим чемпіоном з футболу. 1995-го Фернандо Енріке Кардозу заступає на посаду президента республіки, на яку його буде переобрано також 1998 року. Того ж року Жоржі Амаду отримає премію Камоенса.

1996–2000

1996-го, через кілька років після серцевого нападу та втрати центрального зору, Жоржі Амаду лікує набряк легенів у Парижі. 1998 року стає почесним гостем 18-го Паризького книжкового ярмарку, тема якого — Бразилія, і отримує звання почесного доктора Сорбонни та Сучасного університету Лісабона. В Салвадорі закінчується основна фаза відновлення Пелоуриньйо, площі та проспекти яких названо на честь персонажів Жоржі Амаду.

2001

Після частих госпіталізацій Жоржі Амаду помирає 6 серпня 2001 року.