Дощило птахами

У цієї повісті є ще один очевидець, і невдовзі він прибуде на місце дії.

На перший погляд йому можна дати заледве тридцять, але насправді йому за сорок, а сам він упевнений, що ще не виповнилось і двадцяти. Має гнучкі довгі м'язи, волосся, зібране у шиньйон, кульчик у вусі, а якщо піти далі й зазирнути до голови, то побачимо нагромадження ідей — він постійно перебуває у пошуках.

Дорогою вздовж озера він веде «Хонду-TRX-350» — новеньку модель, — за якою плуганиться мініатюрний причіп. Коли в полі зору з'являється хатка Чарлі, він підводить очі до даху — і робить так завжди, перевіряючи, чи куріє димар, чи вдома господар і чи він іще живий.

Він тут частий гість.

Узимку він приїздить значно рідше. Прибуває на велетенських мотосанях «Скандік» — потужній машині, яку не лякають високі сніги і яку він іноді на повній швидкості кидає на кригу замерзлого озера. Ставши в повний зріст на своєму породистому скакуні, він лине дюнами снігу, задубілого на вітрі, летить від однієї дюни до іншої, ніби вивчаючи пустку, і, відчуваючи, ніби втік від усього, перевершив себе, п'яніє від швидкості й холоду і повертає до хижки Чарлі. Адже бачить три колони диму, встромлені в небо.

Це ще одне вільне створіння, проте ключі від цього раю належать не йому.

Звати його Бруно.