Двадцять два сонети (Переклав Д. Павличко)

67

Чому в цей час, коли панує зло,

Ще й він живе, скрашаючи пороки?

Щоб, ним освячене, перемогло

Падлюцтво та безчестя темнооке?

Чому рум'янці в нього на виду

Відтворює косметика брехлива?

Чи треба підмальовувать в саду

Троянду, повну істинності й дива?

Чом він живе, як в ньому все старе,

Застигла кров давно від охолоди,

Чому Природа, мов жебрак, бере

Від нього підфальшовані клейноди?

Бере, аби сказати,- подивись.

Які багатства мала я колись!