Двадцять два сонети (Переклав Д. Павличко)

80

Коли пишу про тебе, з горя в'яну,

Бо знаю: кращий є співець, ніж я;

Твою він славить вроду осіянну,

Звеличує в піснях твоє ім'я.

Але твої чесноти – ніби море:

На ньому вміститься і човник мій,

Що безмір вод так непомітно оре,

Втопаючи у хвилі штормовій.

Суперник мій іде понад глибини,

Він – корабель високий, наче дім.

А я – на мілині. Хто з нас погине?

Та що там шкоди в човнику малім!

Я знатиму, як прийде мить остання:

Одне і те ж – кохання і конання.