Двадцять два сонети (Переклав Д. Павличко)

8

Твій голос – музика, чому ж тобі

Несуть печаль ясні музичні звуки?

Чом любиш те, що зроджене в журбі,

Чому жадаєш ти нудьги й розпуки?ї

Чи гармонійна злагода звучань,

Для іншого весела та бадьора,

Тебе спечалює, мов смутку хлань,

Бо ж то твоїй самотності докора?

Прислухайсь, як мелодію свою

Перекидають одна одній струни,

Що схожі на розспівану сім'ю, –

Батьки щасливі та потомство юне.

Та пісня каже: згинь же, самото,

Якщо ти завжди сам, ти є ніхто!