Дзвони зеленої Галактики

Керівництво взяв на себе начальник управління будівництвом. Він зняв з головного об’єкта гусеничний екскаватор і звелів пригнати його сюди, до соснового ліска, що якимсь дивом зберігся після прокладення під’їзних шляхів. Псуючи повітря зекономленим за квартал дизпальним, екскаватор поповз у вказаному напрямку.

Тим часом за ліском, укритим порохом по саму верхівку, зібрались теслярі-госппідрядники з домашнім шанцевим реманентом. Вони хотіли реквізувати в сусідньому колгоспі компресор, та начальник управління будівництвом заборонив це робити. Тим-то теслярі-госппідрядники кирками й ломами довбали місячної давності асфальт. З появою гусеничного екскаватора робота пішла хутчіш, і за три години котлован було викопано.

Грунт вивозили вантажівки, занаряджені в меліораторів буцімто для рекультивації. Підписуючи наряди, начальник управління будівництвом багато говорив про ресурсозбереження та безвідходну технологію.

Поки теслярі-госппідрядники рубали молоді сосни, очищали стовбури від пороху й робили з них над ямою настил, за двісті метрів до розвилки доріг, де стояв стовп з табличкою “Громадський інспектор ДАІ”, було відряджено начальника відділу постачання. Він начепив на рукав сірого від пороху піджака червону пов’язку й почав спрямовувати приватні “Жигули” в об’їзд.

Як тільки теслярі-госппідрядники закінчили лаштувати настил, з будови прибув самоскид зі щебінкою. Водій висипав її біля котлована, а бригада шляховиків вкрила нею настил, згори поклала тонкий шар асфальту й розрівняла його ручним катком.

Коли впала темрява, все було готове. Начальник відділу постачання залишив пост громадського інспектора ДАІ й разом із теслярами-госппідрядниками заховався в засідці. Небавом сюди прийшли з сімейних гуртожитків жінки й діти. Хоч як заперечував начальник управління будівництвом, спекатись їх не вдалось.

Аж ось удалині почулося важке гурчання. Це був КамАЗ. Цар міжселищних доріг та гірських кар’єрів, він гасав тут щоночі в пошуках здобичі. Це була мічена його вихлопними газами територія, що її не насмілювався перетнути вночі жоден інший транспортний засіб. Тремтіла земля, і теслярі-госппідрядники, ховаючись за соснами, міцніше стискали шанцевий реманент.

Раптом КамАЗ пригальмував, неначе почув запах людини, й, ввімкнувши дальнє світло фар, кинувся до пастки. Почувся хруст настилу, що ламався, й вантажівка-гігант провалилася в яму.

Мисливці, очолювані начальником управління будівництвом, повискакували зі своїх схованок. Сторожко наблизились до краю ями, де бився все ще сильний КамАЗ. Він натужно ревів двигуном, увімкненим на третю швидкість, і з-під його велетенських коліс вилітали грудки чорнозему.

Згори в КамАЗа почали жбурляти важелезними кам’яними брилами. Діти розмахували за спинами дорослих гайковими ключами від велосипедів.

Лише після того, як машиніст гусеничного екскаватора, якому була обіцяна частка здобичі (передній міст), влучив каменем по карбюратору, залізний монстр востаннє смикнувся всіма колесами і замовк назавжди.

У лункій тиші зійшов місяць. З криками, відштовхуючи одне одного, мисливці кинулись до ями. Кожен прагнув відірвати собі щонайкращий шматок. Дітям вдалося заволодіти кількома болтами та жиклерами.

Вдале полювання завершилося ритуальним танком — вальсом “Романтичний”.

Наступного дня, в понеділок, у селищі й на самій будові мало не почався армагеддон. Але в середу голова будкому рішуче поклав йому край, бо у вівторок начальника управління будівництвом звільнили з роботи за перевитрату дизпального на гусеничному екскаваторі.