Глава 5


Протягом тижня він відвідав лікарню, де роблять штучне запліднення, зайшов і в агенцію, яка займається новими іммігрантами.

Загалом все виглядало цілком можливим. Операції зі штучного запліднення в Ізраїлі роблять — такі самі, як і в Штатах. Але на відміну від Америки, де ця процедура коштує величезні гроші, в Ізраїлі для громадян країни це роблять безкоштовно. Гарантій на успіх ніхто не дає і тут, але показники високі, не нижчі за американські.

Формально для них з Анею переїхати і стати громадянами Ізраїлю жодних перепон немає. В Ані — тато українець, мати — єврейка. За законами іудаїзму Аня — єврейка.

Тож приїздіть на історичну батьківщину, отримуйте громадянство. І чи не наступного дня ідіть собі до лікарні на обстеження. Плодіться і розмножуйтесь, як наказав Всевишній. Хоча й у пробірці, яка різниця?

… Натан гуляв вулицями маленького містечка Афули. Пив каву. Купував знамените афульське, кажуть, найсмачніше у світі насіння.

Милувався краєвидами Ізраїльської долини. Вдень понад долиною ширяли дельтаплани, що злітали з верхів’їв Галілейських гір у небеса, туди, куди линуть яструби.

Неповторна картина — лелечі зграї, що кружляють біля гори Фавор. Цю знамениту гору добре видно з багатьох місць у Афулі, навіть з вікон у кімнаті баби Лізи. До Фавору з міста можна дійти пішки приблизно за годину. Гора засаджена старими туями і кипарисами; здалеку вона має вигляд високої темної шапки ідеально округлої форми, яку наче трошки підняли над землею.

Чомусь притягує до себе ця гора все навкруги: і зачаровані погляди людей, і ширяючих птахів, і хмари. Сплітаючись навколо вершини у кільце, хмари згущаються і повільно осідають, обгортаючи всю гору, до самої її основи. І здається, що вже нікуди вони не упливуть…

Стоячи на одному з пагорбів, Натан часто любував і краєвидами нічної долини у блакитних вогниках арабських селищ.

А на світанку, о пів на п’яту, з мінаретів муедзини скликали правовірних до молитви, і сумливі звуки «Алл-лла-а… ак-ба-а-а…» розносилися навкруги. Мешканці міста напевно звикли до цих вранішніх стогонів і спали, жодним чином на них не реагуючи, а бідний Натан просинався і після цього заснути вже не міг.

Він приймав душ, вдягався і відправлявся тинятись вулицями.

Важким листям хляпали пальми. Гігантські кактуси були порізані якимись написами на івриті та російською. На ранкову молитву до синагог йшли хасиди у чорних лапсердаках і капелюхах, несучи під пахвами книжки і мішечки з молитовним приладдям. Дріботів до мечеті мусульманин у халаті і фесці, хляпаючи сандалями по курній дорозі. Солдати в зеленій уніформі і напівчоботах, позіхаючи, виходили з під’їздів будинків, йшли до автобусних зупинок, тягнучи автомати і речмішки.

Вкотре Натан намагався уявити собі, що живе в Ізраїлі. Намагався уявити, як вони переїдуть сюди з Анею. Знімуть квартиру, обов’язково вікнами на Фавор. Щоб з його кабінету було видно і долину у танучому тумані, і зграї птахів у небі, і хмари, що обгортають гори.

І нехай на світанках стогне муедзин. І дзвенять дзвони у соборах. І часто виють сирени поліцейських машин. І цілодобово гримить музика у будинках арабів і гірських євреїв. І в магазинах ошукують на гроші. І безбожно обманюють таксисти…

Після багатьох років життя у Нью-Йорку ізраїльське життя тепер здавалася Натану надто провінційним, трохи комічним у своїх безпомічних намаганнях у всьому наслідувати Америку.

Краєвиди з Фавором, звісно, гарні. Але як же дратує ця безкінечна балаканина всіх зі всіма навколо! Повсюдні спроби ошукати заради одного нещасного шекеля! Нестерпна спека вдень! Сміття. Всюди потрібні хабарі, подарунки, знайомства. Схід.

Гуляючи курними вулицями, приглядаючись до перехожих, заходячи на базари, в банки або духани, заводячи випадкові розмови з офіціантами і продавцями, Натан вкотре ловив себе на думці, що його тягне додому. І не помітив, як Нью-Йорк став для нього рідним містом.


Загрузка...