Франциск Ассизький

1

Всю ніч я думав про завтрашню риболовлю, крутився з боку на бік, часто дивився на годинник у своєму мобільному телефоні — боявся проспати.

Ввечері напередодні я поставив електронний будильник на п’яту ранку, кілька разів перед сном нагадав татові, аби й він не забув на своєму телефоні встановити будильник на п’яту ранку.

Завтра я наловлю бага-а-ато риби. Нема нічого прекраснішого за риболовлю! Ані морозиво, ані катання на велосипеді, ані навіть ігри на комп’ютері не можуть зрівнятися з риболовлею. Звичайно, це не означає, що я не люблю їсти морозиво, кататись на велосипеді і, тим більше, грати на комп’ютері. Але риболовля — це щось особливе.

Коли батьки запитують, ким я хочу бути, коли виросту, відповідь в мене готова — рибалкою. Нещодавно я заявив батькам, що хочу кинути школу. «Чому?» — «Тому що, вже вмію рахувати, читати й писати, а рибалці інші знання не потрібні. Рибалці потрібна вдача».

Ми довго сперечалися, поки нарешті я не погодився: школу закінчу, але в коледж не піду. Відразу куплю собі катер, рибальські снасті, високі гумові чоботи і з ранку до ночі буду рибалити.

Зловлену рибу буду продавати. Для цього відкрию свій магазин: винайму робітників, може, навіть батьки погодяться там чистити рибу і стояти на касі. В нас буде справжній сімейний бізнес.

Тато потиснув мені руку — мовляв, угода відбулася. Мама, щоправда, пробурчала, що коледж все ж таки потрібно буде закінчити.