Франциск Ассизький

7

Ніколи досі я не був таким нещасним, як у той останній місяць літа.

Як і раніше, у вихідні ми їздили на затоку. Тато та інші рибалки потроху ловили, а в мене не було жодного кльова! Наче якийсь злий чаклун наслав на мене чари.

Ночами я часто плакав. Вже не знаючи, кого просити, звертався до Франциска Ассизького: «Святий Франциску! Ти допомагаєш всім нещасним, навіть жабам і крабам. Чому ж ти не хочеш допомогти мені? Чому в мене не клює?..»

Безхатько-алкоголік не повертався. Тато сказав, що, мабуть, він в якійсь лікарні на лікуванні. А після лікування йому допоможуть із житлом, і сюди він вже навряд повернеться.

Шкода! Затока без безхатька спорожніла: ніхто більше не годував птахів, не співав пісні крабам, не дресирував кота.