Франциск Ассизький

3

Тр-р-р! — простягнута крізь вушка спінінгу волосінь швидко розмотується у котушці; темне грузило з двома гачками, що бовтаються на ньому, летить понад затокою. Я міцно тримаю спінінг. Дивлюся, як грузило — бульк! — падає у воду, і навкруги розлітаються бризки.

— Молодець! — хвалить тато. — Ти навчився добре закидати.

Я намагаюсь встановити спінінг поміж двох каменів, але він падає.

Піднімаючи його, я випадково вступив у воду, промочивши шкарпетки та кросівки. Якби була зараз тут мама, вона б відразу змусила мене вдягнути сухі шкарпетки. Але сьогодні вона з нами не поїхала, а тато нічого не помітив.

— Є! Є! Зачепив! — вигукнув я.

О-о, ця блаженна мить, за яку можна віддати все на світі — і морозиво, і велосипед, і навіть комп’ютер! Коли риба клює, і в моїх напружених руках смикається вудилище, мені здається, що я щасливий аж до неба.

Цікаво, хто ж на гачку?