Франциск Ассизький

6

Їдемо в машині додому. Перед моїми очима сцена: санітари кладуть безхатька на ноші і, прив’язавши ременями, несуть до фургону «Швидкої допомоги». Безхатько великий, чорний, брудний, страшний…

— Треба було віддати йому ту рибину, — каже тато, пригальмувавши на повороті. Схоже, він чимось засмучений.

Мене охоплює така лють, що я починаю бити ногами в спинку переднього сидіння.

— Припини! — наказує тато. — В тебе мокрі та брудні кросівки.

Але я наперекір йому ще сильніше лупцюю ногами спинку сидіння.

Тому що це моя риба! Нікому її не віддам!