Гіперболоїд інженера Гаріна

39

Ніч була вогкувата і тепла. За одчиненим вікном — од низької стелі до самісінької підлоги — невидиме листя починало шелестіти і стихало. У кімнаті — на другому поверсі готелю «Чорний дрізд» — було темно й тихо. Вологі пахощі парку змішувалися з пахощами парфумів.

У кімнаті рипнули двері, почулася хода по килиму. Невиразні обриси чоловіка спинилися посеред кімнати. Він сказав неголосно (по-російському):

— Треба одважитися. Через тридцять-сорок хвилин під’їде машина. Що ж — так чи ні?

На ліжку ворухнулись, але не озвалися. Він підійшов ближче:

— Зою, будьте розсудливі.

Гарін нахилився до Зоїного обличчя, придивився, сів біля ніг на постіль.

— Сьогодні я думав: ба, от для чого потрібні гроші, влада, слава, — володіти вами. Розлучатися з вами я не бажаю і не розлучусь.

— Ого! — сказала Зоя.

— «Ого» — просто нічого не означає. Я розумію — ви, як людина розумна і самолюбива, страшенно обурені, що вас примушують. Що ж поробиш! Якщо ви повернетеся до Роллінга, я боротимусь. Відправлю на гільйотину і Роллінга, і вас, і себе.

— Що ви пропонуєте мені замість Роллінга? Я жінка дорога.

— Олівіновий пояс.

— Що?

— Олівіновий пояс. Гм! Пояснити це дуже складно. Потрібен вільний вечір і книжки під руками. Через двадцять хвилин ми повинні їхати. Олівіновий пояс — це влада над світом. Я візьму вашого Роллінга за швейцара — ось що таке Олівіновий пояс. Він буде в моїх руках через два роки. Ви станете не просто багатою жінкою, вірніше — найбагатшою у світі. Це нудно. Але — влада! Насолоджуватися небувалою на землі владою. Засоби для цього у нас досконаліші, ніж у Чінгісхана. Ви хочете божеських почестей? Ми накажемо збудувати вам храми на всіх п’яти материках і ваше зображення увінчувати виноградом.

— Яке міщанство!..

— Я не жартую. Захочете — і будете намісницею бога або чорта, що вам більше до вподоби. Забажаєте знищувати людей — ваша влада над усім людством. Така жінка, як ви, Зою, знайде застосування казковим скарбам Олівінового пояса. Я пропоную вигідну партію. Два роки боротьби — і я проникну крізь Олівіновий пояс. Ви не вірите?..

Зоя коротко зітхнула. Сіла на постелі, підняла руки, поправляючи волосся (це було доброю ознакою).

— Олівіновий пояс на майбутнє. А тепер що у вас? — спитала вона, тримаючи в зубах шпильки.

— Тепер — мій апарат і вугільні пірамідки. Вставайте. Ходімо в мою кімнату, я покажу апарат.

— Небагато. Гаразд, я погляну. Ходімо.