Гуцули у Визвольній боротьбі

М. Горбовий. Олена Степанівна як командант сотні

Дня 23 січня 1915 р. почалася австро-німецька офензива в Карпатах. 1-й курінь У.С.С. стояв на позиціях Здинева — Збун в околиці Берегова й Гути на Закарпатті. Сотня [Івана] Чмоли займала край ліса і, стоячи по пояс у снігах, обстрілювала з-за дерев Москалів та ждала приказу до наступу. В заступстві сотника Чмоли командувала сотнею хорунжа Олена Степанівна (Олена Степанів. — Ред.). Не зважаючи на рясний крісовий вогонь, вона проходила від стрільця до стрільця й кермувала боєм. Стрільці благали її, щоб не наражалася на небезпеку, та Степанівна не зважала на небезпеку, бо почалась офензива, час великого напруження по обох боках, тому треба було самому все доглянути.

На правому крилі стояли Мадяри. Там уже добре кипіло. Мадяри народ гарячий, але не дуже люблять таку горяч в окопах.

До стрільців підбігає, скрадаючись поміж деревами, мадярський сотник і, розпитавши, хто командує стрілецькою сотнею, дає приказ перекинути її направо, на зміну Мадярів.

— У нас є своя команда, — відповідає йому Степанівна, — і я лише їй повинуюсь!

— Але я вам приказую! Я старший рангою! — кричить сотник.

— Знаю і прошу мене не поучувати, краще подумайте, чи ви маєте право змінювати заряджування вищої команди! — відповіла Степанівна. — Будь ласка, негайно покиньте мій відтинок, а ні, то прикажу стрільцям відставити вас до своїх!

Сотник побачив, що нема жарту, люто глянув на завзятого молоденького хорунжого й пустився туди, звідки прийшов.

Стрільці були невимовно вдячні Степанівні за цю рішучу поставу та вирятування з певної загибелі, бо Москалі на правому крилі таки здорово прочистили тоді Мадярів.