Гуцули у Визвольній боротьбі

М. Горбовий. Про п'єси зі стрілецького життя

Цього року (1935 р. — Ред.) вийшли із друку дві театральні п'єси, про котрі пишеться, що вони "з життя У.С.С.". Перша з них "їхав стрілець на війноньку", а друга — "Десятник Люлька", або "Бо війна війною"[21], - обі автора Б. О. Пирятинського.

Читаючи їх, хочеться звернутися до автора (як і будучих авторів) та видавництв цих п'єс, щоб трохи більше застановилися над їхнім змістом. Не можемо легковажити собі надто такої великої сторінки нашої історії, як період Українського січового стрілецтва.

У найдальшому закутку наших земель добре відомі геройські подвиги і значіння У.С.С.-ва. Не можна їх понижувати такими виставами. Перейдім до змісту.

П'єса "їхав стрілець на війноньку" ще можлива. Змістом вона сильніша від "Залізної Остроги"[22]. Одначе є одна, і то важна, хиба. Автор чомусь виводить кінець дії так, що У.С.С. відступають, а окопи займають Москалі…

Чи в цей спосіб ми гідно представимо стрілецькі подвиги? Давати одиноку дію позиційної борби й якраз її кінчити відступом? Тим більше що в дійсності відступів стрілецьких не було, бо як деколи відступали, то з вини інших, австрійських, частин, що піддалися чи відступили.

Правда, п'єса має успіх. Але якраз тому, що наші режисери саме замінюють відступ на наступ! Цим і влекшують собі постановку, бо не треба даром виводити на сцену Москалів (відпадають строї і люди, а з тим і кошти). І така зміна саме потягає за собою публику. Так теж і повинен був автор написати.

Ще гірше випала справа з "комедією" "Десятник Люлька". Зміст цього "Десятника…" такий, що він нічого не робить на відпустці, тільки дивиться й придумує, як би то попоїсти і де зарвати якнайбільше харчів зі собою до сотні. На це й створена ціла "комедія".

Чи ж то вже нема що кращого показати з життя У.С.С., та аж таку "комедію"? Чи ж ми вже перебрали всі теми й моменти стрілецького життя, щоб аж у такому від'ємному світлі представляти стрільця, та ще й десятника? Стрільцям, ще й на відпустці, не треба було аж до штучок удаватися, щоб добути харчу, бо кожний із "цивільних" собі не залишав, а стрільця обдаровував.

Отже, на будуче най шановні автори творять щось оригінального і правдивого. Романтичне життя стрілецтва таке багате в усякі пригоди, що можна на їх основі творити безліч усяких п'єс, комедій, драм і т. п., які не будуть понижувати стрілецтва.