***

Люди мають природжену піддатливість найбільш упертій та виснажливій недузі інтелекту — самоошукуванню. Найкращі з можливих світів, як і найгірші, здобувають завдяки їй драматичне забарвлення. Наскільки можемо визначити, природного імунітету не існує. Необхідна постійна пильність.

Кодекс


Беллонда знала, що діяти треба швидко: доки Одраде немає в Централі (а це, схоже, триватиме недовго). «Цей клятий ментат надто небезпечний, щоб залишити його живим!»

Група Матері Настоятельки зникла з поля зору пізнього пополудня, коли Беллонда була вже в дорозі до не-корабля.

Задумлива прогулянка через кільце садів Беллонду не влаштовувала. Вона розпорядилася виділити їй місце у пне­вматичному транспорті: безвіконному, автоматичному, швидкому. Одраде теж мала спостерігачів, які могли вислати небажані вісті.

Дорогою Беллонда переглянула свій звіт про численні життя Айдаго: запис, який вона зберігала в Архівах, щоб був напохваті. У характері оригіналу та ранніх гхол домінувала імпульсивність. Швидкі у ненависті, швидкі у вірності. У пізніших Айдаго-гхол ця риса дещо стерлася під впливом цинізму, але базисна імпульсивність зосталася. Тиран багато разів користався з неї. Беллонда розпізнала схему.

Гордість може бути збудником для нього.

Її захоплювала його довга служба Тиранові. Він не лише кілька разів був ментатом — існували докази, що був і Правдомовцем, причому не раз.

Вигляд Айдаго відповідав тому, що вона бачила в записах. Цікаві характерні риси, вираз очей та вуст свідчили про високий внутрішній розвиток.

Чому Одраде не погоджується з тим, що цей чоловік небезпечний? Беллонда часто відчувала побоювання, коли починала говорити про Айдаго, виставляючи при цьому напоказ емоції.

«Його мислення ясне і пряме. У його думках панує витончена чистота. Це відновлює сили. Він мені подобається, і я знаю, що ця тривіальна обставина впливає на мої рішення».

«Вона зізнається, що він має вплив на неї!»

Беллонда застала Айдаго самого, він сидів за консоллю. Зосередив увагу на лінійному зображенні, яке вона впізнала: операційна схема не-корабля. Стер проєкцію, побачивши її.

— Вітаю, Белл. Я чекав тебе.

Він торкнувся поля консолі, двері позаду нього розчинилися. Ввійшов юний Теґ і став біля Айдаго, мовчки дивлячись на Беллонду.

Айдаго не запросив її сідати і не знайшов для неї крісла. Беллонда була змушена принести стілець зі спальні і поставити так, щоб сидіти до нього обличчям. Коли вже сіла, він глянув на неї з обережними веселощами.

Беллонда все ще була здивована його привітанням. «Чого це він мене чекав?»

Він відповів на її безмовне питання:

— Дар зв’язалася зі мною раніше. Сказала, що виїжджає на зустріч із Шіаною. Я знав, що ти не гаятимеш часу і дістанешся до мене, тільки-но вона відбуде.

Проста ментатська проєкція чи…

— Вона тебе попередила!

— Неправильно.

— Які такі таємниці між тобою й Шіаною? — спитала вимогливо.

— Вона використовує мене так, як ви хочете, щоб вона мене використовувала.

— Міссіонарія!

— Белл! Ти і я — обоє ментати. Мусимо грати в ці ідіотські ігри?

Беллонда глибоко вдихнула й спробувала ввійти у ментатський режим. Нелегко за таких обставин. Це дитя, що дивиться на неї, ці веселощі на обличчі Айдаго. Невже Одраде проявила несподіване лукавство? Вона діє проти Сестри на боці цього гхоли?

Айдаго розслабився, побачивши, що до бене-ґессеритської інтенсивності додалося ментатське зосередження.

— Я давно знаю, що ти прагнеш моєї смерті, Белл.

«Так… Через цей мій переляк мене легко читати».

Він подумав, що цього разу небагато бракувало. Беллонда прибула до нього з думкою про смерть, маючи напоготові маленьку драму для створення «необхідності». У нього було небагато ілюзій щодо своєї спроможності дорівнятися їй у насиллі. Та Беллонда-ментатка спостерігатиме, перш ніж почне діяти.

— Називати нас на ім’я нешанобливо з твого боку, — сказала вона, намагаючись його спровокувати.

— Залежить від того, як подивитися, Белл. Ти більше не Превелебна Мати, а я не «цей гхола». Дві людські істоти зі спільними потребами. Не кажи мені, що ти цього не розумієш.

Вона роззирнулася по кабінету.

— Якщо ти чекав мене, то чому тут немає Мурбелли?

— Щоб змусити її вбити тебе, захищаючи мене?

Беллонда обміркувала це. «Та клята Всечесна Матрона, імовірно, могла б мене вбити, але тоді…»

— Ти відіслав Мурбеллу, щоб її захистити.

— Я маю кращого захисника. — Він вказав на дитину.

«Теґ? Захисник? Доходили такі чутки про нього з Гамму. Айдаго щось знає?»

Беллонда хотіла спитати, та чи сміє вона ризикувати, змінюючи тему? Сторожові пси мусять отримати чіткий сценарій небезпеки.

— Його?

— Чи служитиме він Бене Ґессерит, побачивши, як ти мене вбиваєш?

Не дочекавшись її відповіді, додав:

— Постав себе на моє місце, Белл. Я ментат, пійманий не лише у вашу пастку, а й у пастку Всечесних Матрон.

— І це все, хто ти? Ментат?

— Ні. Я тлейлаксанський експеримент, але я не бачу майбутнього. Я не Квізац Хадерах. Я ментат з пам’яттю багатьох життів. Ти зі своїми Іншими Пам’ятями подумай про важіль, який це мені дає.

Коли він це казав, Теґ підійшов ближче й сперся об консоль біля ліктя Айдаго. На обличчі хлопця малювалася цікавість, але страху перед нею вона не помітила.

Айдаго вказав на фокус проєкції в себе над головою: сріблясті пилинки танцювали там, готові творити свої образи.

— Ментат бачить, як його реле породжують неузгодженості — зимові сцени влітку, сонячне проміння, коли до нього приходять гості, мокрі від дощу… Ти не очікувала, що я прорахую твої п’єски?

Беллонда почула ментатське підсумовування. У цьому вони мали спільну школу. Вона сказала:

— Ти, звичайно, наказав собі не зменшувати Дао.

— Я ставив різні питання. Речі, які відбуваються разом, можуть мати незримі зв’язки. Що таке причина і наслідок, коли стикаєшся з багатопотоковістю?

— Ти мав добрих учителів.

— І не в одному житті.

Теґ звернувся до неї:

— Ти справді прийшла, щоб вбити його?

Нема сенсу брехати.

— Я й досі вважаю, що він надто небезпечний. Нехай сторожові пси заперечать це!

— Але він має повернути мені спогади!

— Ми танцюємо на тому ж паркеті, Белл, — сказав Айдаго. — Дао. Ми начебто й не танцюємо разом, використовуємо різні кроки чи ритми, але бачать нас разом.

Вона почала здогадуватися, куди це може привести, і замислилася, чи існує інший спосіб знищити його.

— Я не розумію, про що ви розмовляєте, — зізнався Теґ.

— Про цікаві збіги, — відповів Айдаго.

Теґ обернувся до Беллонди.

— Чи могла б ти мені пояснити? Прошу.

— Він намагається довести, що ми потребуємо одне одного.

— То чого він так не каже?

— Бо це куди тонше, хлопче. — І подумала: «Записи мусять показати, що я попереджала Айдаго». — Хвіст не є наслідком носа, Дункане, хай як часто ти бачиш тварину, що проходить повз вузьку шпарину, яка не дає тобі змоги побачити цю тварину повністю.

Айдаго зустрівся очима з нерухомим поглядом Беллонди.

— Дар прийшла колись сюди з гілкою розквітлої яблуні, а моя проєкція показувала час жнив.

— Це загадки, точно! — сказав Теґ, заплескавши в долоні.

Беллонда згадала запис цього візиту. Точні рухи Матері Настоятельки.

— А ти не подумав про оранжереї?

— Або що вона просто хотіла зробити мені приємність?

— Я маю розгадувати? — спитав Теґ.

Після довгої тиші, коли ментати не зводили одне з одного очей, Айдаго сказав:

— За моїм ув’язненням приховується анархія, Белл. Незгода у ваших найвищих радах.

— Навіть в анархії є місце розважливості та розумним судженням, — сказала вона.

— Ти гіпокритка, Белл!

Вона відсахнулася, наче він її ударив. Цілком мимовільний рух, що шокував її вимушеністю реакції. Голос? Ні… це щось глибше. Зненацька вона відчула жах перед цим чоловіком.

— Я вважаю чудом, що ментатка і Превелебна Мати може бути такою гіпокриткою, — сказав він.

Теґ потяг Айдаго за плече.

— Ви боретеся?

Айдаго змахнув його долоню.

— Так, ми боремося.

Беллонда не могла відірвати погляду від Айдаго. Їй хотілося обернутися й втекти. Що він робить? Усе пішло геть не так!

— Гіпокрити і злочинці серед вас? — спитав він.

Беллонда ще раз згадала про комунікатори. Він грав не тільки для неї, а й для спостерігачів! І робив це напрочуд ретельно. Зненацька вона відчула захоплення від влаштованого ним спектаклю, але це не розвіяло її страху.

— Я питаю, як твої Сестри терплять тебе? — Його губи рухалися з делікатною точністю. — Як необхідне зло? Джерело вартісних даних та інколи добрих порад?

— Як ти смієш? — До неї повернувся голос. Гортанний, переповнений її знаменитою злобністю.

— Можливо, ти зміцнюєш своїх Сестер. — Рівний голос ні на йоту не змінив тону. — Слабкі ланки творять місця, які інші мусять підкріплювати, а це зміцнює тих інших.

Беллонда усвідомила, що насилу втримує ментатський режим. Невже щось із цього може бути правдою? Невже Мати Настоятелька бачить її саме так?

— Ти прийшла сюди, задумавши злочинний непослух, — сказав він. — І все в ім’я необхідності! Маленька драма для комунікаторів мала довести, що в тебе не було іншого виходу.

Вона виявила, що його слова повернули їй ментатські здіб­ності. Він зробив це свідомо? Її зачаровувала потреба вивчати його поведінку так само пильно, як і слова. Він справді так добре її читав? Запис цієї зустрічі може бути куди ціннішим, ніж її п’єска. А наслідок не відрізнятиметься.

— Думаєш, що бажання Матері Настоятельки — це закон? — спитала вона.

— Ти справді вважаєш мене таким неспостережливим? — Махнув до Теґа, що хотів було втрутитися. — Белл! Будь лише ментаткою.

— Я тебе чую. — «Як і багато інших».

— Я заглибився у вашу проблему.

— Ми не розкривали перед тобою жодної проблеми!

— Але вона у вас є. Ви маєте проблему, Белл. Ви скупо виділяєте мені клаптики інформації, але я це бачу.

Зненацька Беллонда згадала слова Одраде: «Мені не потрібен ментат! Мені потрібен новатор».

— Ви… потребуєте… мене, — сказав Айдаго. — Ваша проблема досі прихована у скойці, але там є м’ясо і слід його видобути.

— І чого б це ми потребували тебе?

— Вам потрібні моя уява, моя винахідливість, усе те, що зберігало мені життя перед гнівом Лето.

— Ти казав, наче не можеш полічити, скільки разів він тебе вбивав. — «Їж власні слова, ментате!»

Він послав їй чудово контрольовану посмішку, точно таку, що ні вона, ні комунікатори не могли не зрозуміти її сенсу.

— А як ти можеш мені довіряти, Белл?

«Він сам себе засуджує!»

— Без новизни ви приречені, — сказав він. — Це лише питання часу, і всі ви це знаєте. Може, не це покоління. Можливо, навіть не наступне. Та це неминуче.

Теґ різко шарпнув Айдаго за рукав.

— Башар міг би допомогти, чи не так?

Тож хлопець справді слухав. Айдаго поплескав Теґа по плечі.

— Башара не досить. — Тоді звернувся до Беллонди: — Ми — собаки-невдахи, зібралися на бійку, хоч явно слабші. Невже нам неодмінно треба гарчати над тією ж кісткою?

— Ти вже казав це раніше. — «І, без сумніву, повториш іще раз».

— Ти досі ментатка? — спитав він. — То годі драми! Прибери завісу романтизму з нашої проблеми.

«Це Дар романтична! Не я!»

— Що романтичного, — спитав він, — у малих анклавах Розсіяння Бене Ґессерит, які чекають на заріз?

— Думаєш, ніхто не порятується?

— Ви засіваєте Всесвіт ворогами, — промовив він. — Живите Всечесних Матрон.

Цієї миті вона була цілковито (і винятково) ментаткою, що мусила дорівнятися здібностям цього гхоли. Драма? Романтика? Тіло налаштувалося на ментатський лад. Ментат має використовувати тіло, не дозволяючи йому втручатися.

— Жодна Превелебна Мати, яку ви послали в Розсіяння, не повернулася і не прислала звістки, — сказав він. — Ви намагаєтесь заспокоїти себе, кажучи, що лише Розсіянці знають, куди вони рухаються. Як ви можете ігнорувати звістку, послану ними таким чином? Чому ніхто не намагався зв’язатися з Капітулою?

«Він усіх нас висварив, бодай його! І він має рацію».

— Я представив нашу проблему в її найелементарнішій формі?

«Ментатське питання!»

— Найпростіше питання, найпростіша проєкція, — погодилася вона.

— Посилений сексуальний екстаз — імпринтинг Бене Ґессерит? Всечесні Матрони ловлять ваших людей у таку ж пастку?

— Мурбелла? — Слово-виклик. «Оціни цю жінку, про яку кажеш, що кохаєш її! Знає вона те, що ми повинні знати?»

— У них вироблено рефлекс, що не дає їм доводити власну насолоду до рівня, на якому виникає залежність. Але вони не є невразливими.

— Вона заперечує бене-ґессеритські джерела історії Всечесних Матрон.

— Бо в неї вироблено такий рефлекс.

— Натомість має жадобу влади?

— Нарешті ти поставила слушне питання. — Коли вона не відповіла, він сказав: — Mater Felicissima.

Назвав її древнім терміном для членів Ради Бене Ґессерит. Найщасливіша Мати.

Вона знала, чому він так зробив, і відчувала, що це слово викликало бажаний ефект. Тепер вона твердо тримала рівновагу. Ментатка, Превелебна Мати, оповита могалятою її власної Агонії прянощів — зв’язку добромисних Інших Пам’ятей, що захищають її від домінування зловмисних предків.

«Звідки він знав, як це зробити?» Таке питання поставив би кожен спостерігач по той бік комунікаторів. «Та звичайно! Тиран раз у раз навчав його цього. І що ми тут маємо? Що це за талант, який зважується використовувати Мати Настоятелька? Небезпечний, так, але куди цінніший, ніж я припускала. На богів, створених нами самими! Є він знаряддям, що має нас звільнити?»

Яким він був спокійним. Знав, що піймав її.

— В одному із життів, Белл, я відвідав ваш дім Бене Ґессерит на Валасі ІХ і розмовляв там із однією з твоїх праматерів, Терцієм Ейлін Антеак. Хай вона буде твоїм проводирем, Белл. Вона знає.

Беллонда відчула знайомі легенькі поштовхи у свідомості. «Звідки він знає, що Антеак була моєю праматір’ю?»

— Я рушив на Валах ІХ за наказом Тирана, — сказав він. — О, так! Я часто подумки називав його Тираном. Моїм наказом було ліквідувати ментатську школу, про яку ви думали, що зуміли її приховати.

Втрутилася Антеак з паралельного потоку: «Зараз я покажу тобі подію, про яку він каже».

— Задумайся, — продовжив він. — Я, ментат, був змушений ліквідувати ментатську школу, що навчала людей так само, як навчено мене. Я, звичайно, знав, чому він віддав такий наказ, і ти теж знаєш.

Відомості з паралельного потоку полилися крізь її свідомість: Орден Ментатів, заснований Гілбертусом Албансом, тимчасовий притулок у Бене Тлейлакс, що сподівалися долучити їх до тлейлаксанської гегемонії; поширився у вигляді незліченних «шкіл-насінинок», придушених Лето ІІ, оскільки вони творили ядро незалежної опозиції; поширився в Розсіянні після Голодних Часів.

— Він тримав кількох кращих учителів на Дюні, але питання, перед яким ставить тебе Антеак, стосується іншого. Куди пішли ваші Сестри, Белл?

— Ми ще не маємо змоги довідатися, чи не так? — Вона глянула на його консоль з новим усвідомленням. Рішення блокувати такий розум було помилковим. Якщо вони мають його використовувати, то мусять робити це на повну силу.

— До речі, Белл, — сказав, коли вона підвелася, щоб вийти. — Всечесні Матрони можуть бути порівняно нечисленною групою.

Нечисленною? Хіба ж він не знав, що вони мали жахливу численну перевагу над Сестринством, захоплюючи планету за планетою?

— Усі числа відносні. Хіба ж у Всесвіті є щось насправді недвижиме? Наша Стара Імперія може бути останньою фортецею для них, Белл. Місцем, де вони можуть сховатися і спробувати перегрупувати сили.

— Ти вже натякав на це раніше… Дар.

«Не Матері Настоятельці. Не Одраде. Дар». Він усміхнувся.

— Можливо, ми зуміли б допомогти зі Скителі.

— Ми?

— Мурбелла — зі збором інформації, я — з її оцінкою.

Йому не сподобалася посмішка, яку ця пропозиція викликала у Беллонди.

— Що саме ти пропонуєш?

— Дозволимо нашій уяві вільно блукати й відповідно формувати наші експерименти. Яка була б нам користь навіть із не-планети, якби хтось міг пробитися крізь щит?

Вона глянула на хлопця. Айдаго знав її підозри про те, що башар бачив не-кораблі? Звісно! Ментат з його здібностями… шматочки і латки, поєднані в майстерну проєкцію.

— Щоб закрити бодай наполовину придатну для життя планету, потрібна вся енергія сонця G-3. — Погляд, який вона йому кинула згори вниз, був дуже сухим і дуже холодним.

— Ніщо не виключено в Розсіянні.

— Але не в межах наших теперішніх можливостей. Маєш щось не таке амбітне?

— Перегляньте генетичні маркери в клітинах ваших людей. Шукайте спільні схеми в Атрідівському спадку. Там можуть існувати таланти, про які ви навіть не здогадуєтеся.

— Твоя новаторська уява надто кидається туди-сюди.

— Від сонць G-3 до генетики. Можуть існувати спільні фактори.

«Звідки ці безумні припущення? Не-планети і люди, для яких щити від ясновидіння є прозорими? Що він робить?»

Не лестила собі, вважаючи, наче він промовляв лише до неї. Були ще й комунікатори.

Він зберігав мовчання, недбало перекинувши руку хлопцеві через плече. Вони обидва стежать за нею! Виклик?

«Будь ментатом, якщо зумієш!»

Не-планети? Зі зростанням маси об’єкта енергія, потрібна для обнулення гравітації, перетне порогові межі, зіставні з простими числами. Не-щити зустрінуться зі ще більшими енергетичними бар’єрами. Величезне наростання за експонентою. Айдаго припускав, що хтось у Розсіянні міг знайти спосіб обійти цю проблему? Вона спитала його.

— Іксіани не збагнули суті уніфікаційної концепції Гольц­мана, — сказав він. — Вони її використовують як теорію, що діє навіть тоді, коли ти її не розумієш.

«Чому він переводить мою увагу на технократію Ікса?» Іксіани втикали пальці у надто багато пирогів, щоб Бене Ґессерит їм вірили.

— Тобі не цікаво, чому Тиран не придушив Ікса? — спитав він. А коли вона й далі витріщалася на нього, додав: — Він лише тримав їх у шорах. Був зачарований ідеєю людини та машини, нерозривно між собою пов’язаних, коли кожен випробовує межі іншого.

— Кіборги?

— Зокрема.

Невже Айдаго не знає, скільки відрази до машин зосталося після Батлеріанського Джигаду навіть серед Бене Ґессерит? Тривожно! Так можна призвести до конвергенції їх обох — людини й машини. Зваживши на обмеження машини, це був стислий опис іксіанської короткозорості. Айдаго каже, що Тиран підтримував ідею машинного інтелекту? Безглуздя! Вона відвернулася від нього.

— Ти занадто швидко йдеш, Белл. Тобі слід більше поцікавитися імунітетом Шіани на сексуальне пов’язання. Молоді чоловіки, яких я посилаю до неї для шліфування, не мають сліду імпринтингу, вона теж. Однак жодна Всечесна Матрона не є сильнішою за неї адепткою.

Тепер Беллонда розгледіла цінність, яку Одраде вбачала в цьому гхолі. «Безцінний! А я могла його вбити». Ця близькість помилки викликала у неї жах.

Коли дісталася дверей, він знову її зупинив.

— Футари, яких я бачив на Гамму, — вони й справді полюють на Всечесних Матрон і вбивають їх? Мурбелла нічого про це не знає.

Беллонда вийшла, не озираючись. Усе, що вона сьогодні довідалася про Айдаго, зробило його ще небезпечнішим. Але їм доведеться жити з цим… поки що.

Айдаго глибоко вдихнув і глянув на здивованого Теґа.

— Дякую, що ти тут, і ціную те, що зберіг мовчання перед лицем великої провокації.

— Вона дійсно тебе убила б… правда?

— Якби ти не виграв для мене кількох перших секунд, мог­ла б це зробити.

— Чому?

— Має хибне переконання, наче я можу бути Квізац Хадерахом.

— Як Муад’Діб?

— І його син.

— Гаразд, тепер вона не заподіє тобі зла.

Айдаго глянув на двері, в які вийшла Беллонда. Перепочинок. Це й усе, що він здобув. Можливо, він більше не був лише гвинтиком чужих махінацій. Вони створили новий зв’язок, що може дозволити зберегти життя, якщо його вміло використати. Емоційна прив’язаність тут не фігурувала, навіть з Мурбеллою… чи з Одраде. У глибині душі Мурбелла не терпіла сексуального поневолення так само, як і він. Одраде могла послатися на древні узи Атрідівської вірності, та емоціям Превелебної Матері не можна довіряти.

Атріди! Він глянув на Теґа, помітивши, що незріле обличчя починає вже формуватися за родинним зразком.

Чого він насправді досяг з Белл? Йому більше не підсовуватимуть фальшивих даних. Він міг певною мірою покладатися на слова Превелебної Матері, забарвивши цю певність усвідомленням, що всі можуть помилятися.

«Я не сам у спеціальній школі. Тепер і Сестри у моїй школі!»

— Можна я піду пошукаю Мурбеллу? — спитав Теґ. — Вона обіцяла навчити мене битися ногами. Не думаю, що башар колись цього вчився.

Хто ніколи цього не вчився?

Засоромлено похнюпившись:

Я ніколи цього не вчився.

— Мурбелла у тренувальній залі. Біжи. Але дозволь мені розповісти їй про Беллонду.

«Наука у Бене Ґессерит ніколи не закінчується», — подумав Айдаго, дивлячись, як виходить хлопець. Але Мурбелла мала рацію, коли казала, що вони навчаються лише тих речей, які доступні Сестрам.

Ця думка будила острах. Внутрішнім зором він побачив записаний у пам’яті образ: Скителі, що стояв у коридорі за бар’єром поля. Чого навчався його співв’язень? Айдаго здригнувся. Думка про тлейлаксу завжди викликала в нього спогади про лицеплясів. І це нагадувало про здатність лицеплясів «копіювати» пам’ять усіх, кого вони вбили. Це, своєю чергою, наповнювало Айдаго страхом перед його видіннями. Лицепляси?

«А я — тлейлаксанський експеримент».

Він не зважився б дослідити це разом із Превелебною Матір’ю чи навіть так, щоб вона могла це побачити або почути.

Вийшов у коридор, звідти — у Мурбеллине помешкання, сів там у крісло і переглянув те, що зосталося від уроку, який вона щойно вивчала. Голос. Ось кларитон — пристрій, який вона використовувала для повторення вокальних експериментів. Дихальна збруя, щоб викликати реакцію прана-бінду, лежала, перекинута через крісло, недбало заплутана. У Мурбелли залишилися погані звички з часів Всечесних Матрон.

Мурбелла знайшла його у себе, коли повернулася. Мала на собі біле обтисле шкіряне трико з плямами поту. Поспішала зняти його, щоб почуватися зручніше. Айдаго перехопив її по дорозі в душ, скориставшись одним із трюків, яких навчився.

— Я відкрив про Сестринство деякі речі, яких ми досі не знали.

— Розкажи мені! — Його Мурбелла вимагала цього, на овальному обличчі виблискував піт, у зелених очах світилося захоплення. «Мій Дункан знову розгледів якусь їхню таємницю».

— Гра, в якій не можна переставити один зі шматочків, — нагадав він їй. Нехай сторожові пси по той бік комунікаторів пограються з цим. — Вони сподіваються не лише моєї допомоги у творенні нової релігії довкола Шіани, не лише нашої добровільної участі у їхній мрії, а й того, що я стану їхнім оводом, ґедзем, їхнім сумлінням, змушуючи їх ставити під сумнів власні відмовки з приводу екстраординарної поведінки.

— Тут була Одраде?

— Беллонда.

— Дункане! Вона небезпечна! Ти не повинен бачитися з нею віч-на-віч.

— Зі мною був хлопець.

— Він нічого не казав.

— Він слухався наказів.

— Гаразд! Що сталося?

Він виклав їй короткий звіт, описавши навіть міміку Беллонди та інші реакції. (А сторожові пси по той бік комунікаторів не матимуть з цього великої розваги!)

— Якби вони тебе скривдили, я ніколи не співпрацювала б ні з ким із них! — лютувала Мурбелла.

«Як за сигналом, моя люба. Наслідки! Ви, бене-ґессеритські відьми, повинні дуже ретельно переглянути свою поведінку».

— Від мене все ще тхне після тренувань, — сказала вона. — Цей хлопець. Він швидкий. Я ніколи не бачила такої здіб­ної дитини.

Він стояв.

— Ось я тебе вишурую.

У душі допоміг їй зняти мокре від поту трико, його долоні холодили їй шкіру. Бачив, як її тішать його дотики.

— Такі ніжні й такі сильні, — прошепотіла вона.

Підземні боги! Дивилася на нього так, наче могла поглинути.

Мурбелла вперше думала про Айдаго, не звинувачуючи себе. «Я не пам’ятаю миті, коли прокинулася й сказала: “Кохаю його”. Ні, це проникало у мене глибше й глибше, доки не стало доконаним фактом, який треба приймати у кожну хвилину життя. Як дихання, як биття серця. Вада? Сестринство помиляється!»

— Помий мені спину, — сказала вона і засміялася, коли душ намочив йому вбрання. Допомогла йому роздягнутися, і під душем це сталося ще раз: той неконтрольований потяг, те змішування чоловіка й жінки, яке відкидало все, крім відчуття. Лише опісля вона змогла все згадати і сказати собі: «Він знає всі техніки, які я використовую. — Але це було щось більше за техніку. — Він прагне дати мені насолоду. Добрі Боги Дура! Як це мені так поталанило?»

Вона тримала його за шию, коли він виносив її з душу і, ще мокру, опускав на ліжко. Потягла його вниз, до себе, і так вони тихо лежали поруч, дозволяючи силам відновитися.

Тоді прошепотіла:

— Тож Міссіонарія використає Шіану.

— Це дуже небезпечно.

— Ставить Сестринство у незахищену позицію. Я думала, що вони намагаються цього уникнути.

— На мою думку, це безглуздо.

— Бо вони мали намір влаштувати все так, щоб ти контро­лював Шіану?

— Її ніхто не може контролювати. Мабуть, ніхто й не повинен. — Він глянув на комунікатори. — Гей, Белл! Тримаєш за хвіст не одного тигра.

Беллонда, повертаючись до Архівів, зупинилася у дверях ком-записів і питально глянула на Вартову Матір.

— Знову під душем, — сказала Вартова Матір. — Це вже набридає.

Participation Mystique[15]! — відповіла Беллонда і пішла до свого помешкання. Її думки вирували від зміни переконань, що вимагали реорганізації. «Він кращий ментат, ніж я!»

Participation Mystique! Оргія як енергетичний чинник. Сексуальне знання Всечесних Матрон справляло на Бене Ґессерит ефект, схожий на первісне занурення у спільний екстаз. Робимо крок уперед і крок назад.

Достатньо просто знати, що це існує! Таке огидне, таке небезпечне… і таке магнетичне.

«А в Шіани імунітет! Бодай її!» — Чому Айдаго нагадав про це саме тепер?

Загрузка...