Казка про недотепного Короля

Глава IV. Таргани

Аудієнція закінчилася. Чарівник відкланявся монарху й покинув залу. За дверима він зіштовхнувся з Пройдисвітським.

— Що ви тут робите? — розсердився Чарівник.

— Я? — захоплений зненацька неочікуваним запитанням знітився Головний Радник. — Я тут працюю!

— Чув, пане Радник, що саме ви керуєте цим королівством!

— Якби ж то, — манірно заперечив Головний Радник.

— Ваше підступне бажання здаватися менш вагомим, ніж ви є насправді, мені імпонує.

Пройдисвітський театрально притиснувши долоні до грудей, з удаваною вдячністю хитнув головою.

— Впевнений, ми порозуміємося. В нас багато спільного! — запевнив Чарівник, а про себе подумав мимохідь: «Чого не зробиш заради великої мети?» й втомлено потер собі лоба. — Мені необхідна буде ваша допомога, бо з цим бовдуром (чародій кивнув головою в бік дверей, за якими лишився Король) горшка не зліпиш. Ви ймовірно тут все знаєте.

— Уважно вас слухаю.

— Мені потрібні таргани.

— Таргани? — здивовано перепитав Радник.

— Так, таргани, — не моргнувши й оком, підтвердив Чарівник. — Де вони тут у вас?

— У підземеллі, — розгублено відповів Радник — Ми там тримаємо картоплю й в’язнів.

— Ви мене проведете?

У підземеллі було темно й сиро. Головний Радник йшов попереду, освітлюючи шлях смолоскипом. Кожен крок відбивався у вузьких коридорах гучним відлунням. Тьмяне, тремтяче світло смолоскипа нарешті вихопило зі затхлої темряви черепи та кістки.

— Це тут, — повідомив Пройдисвітський.

Вони зупинилися. Чародій витягнув з кишені чарівну паличку й доторкнувшись нею до кісток, промовив закляття: «Крамолус перлюстратус!». Наступної миті звідусіль, шурхочучи крильцями, вусиками й ніжками, полізли руді, жирні, величезні таргани. Всі вони повзли до невеличкого отвору в стелі. Потім через отвір трохи вперед і вгору, потім правіше й знову вгору, там уперед, ліворуч і так до тріщини за вентиляційною шахтою, а потім вже на вулицю. Розповзлися таргани по всьому королівству, позаповзали в кожну щілину й цілісінький день уважно слухали кожне сказане і невисловлене слово, а ввечері повернулися до Чарівника та про все почуте йому доповіли.