Казка про недотепного Короля

Глава V. Жаби

Наступного ранку прийшов Чарівник до Головного Радника та говорить: «Надто багато в вашому королівстві зайвих слів, але це можна виправити. Де у вас тут болото?».

Привів Головний Радник Чарівника до болота. Страшне, згубне місце, багато люду пропало назавжди в його в’язкому, бездонному багновищі.

— Далі не пройдемо, — каже Радник, — там сама трясовина.

Витягнув Чародій з кишені чарівну паличку й доторкнувшись нею до гниловоддя, промовив закляття: «Коригура цензурус!». Завирувало болото, забулькало й звідусіль, кумкаючи полізли слизькі, витрішкуваті жаби. Видерлися жаби на порослі мохом купини, роздули горлянки та бридко заквакали.

— Ква, ква!

Жаб’яча ораторія тривала з хвилину. А потім вмить всі змовкли та пострибали на всі боки. Й цілісінький день, жаби своїми довгими язиками ловили як комах небажані слова. Та так старанно, що вже до вечора жодного небажаного слова в королівстві не залишилося.