Мовчання адресоване мені

- Чому у зайця хвiст зелений?

- Вiн брат художницi Олени.

- Тодi чому вiн весь у тiстi?

- Сестра варила йому їсти.

- Але чому у вухах вата?!

- Сестричка любить поспiвати.

- А чи не мiг би вiн помитись?

- Кортить сестрою похвалитись.

Маленький дощ по вигону пробiг,

лишив веселку: - Це тобi.

- Невже зiткав її для мене?

- Це подарунок вiд Олени, -

i синiм огорнув мене плащем.

- Це нинi звуся я дощем,

бо трохи вирiс. А спочатку

я був маленьким Оленятком.

- Як живеш, Оленко?

- Помаленько.

- Чи їсиш картохи?

- Потрохи.

- А шоколаднi плитки?

- Швидко-швидко.

бджола вiтається

з кожною квiткою

а муха

летить над лугом

наче мiстом iде

нiкому не поклониться

добрий день

не скаже

в лошатка вуса бiлi

мов сметана

воно в долинi

напилось туману

гнiда кобила а пiд оком

бiла пляма

це так лоша

поцiлувало маму

сестра синиця

зимi приносить рукавицi

а шпаки

веснi дарують чобiтки

а лiтовi Оленка

несе суниць зi жменьку

я на листка опалого похукав

щоб осенi зiгрiти руки

- У бедрика червоний кожушок.

- Що?! Що?!

У що одяг ти бедрика?

- У сведрика.

- А чи не буде бедрик прiти

серед лiта?

- У бедрика, напевно, сорочина.

- Молодчина!

Зелений коник

сидить

на золотому промiнчику,

аж раптом -

i вiтер не дмухнув,

i земля не здригнулася,

нiхто й слова не мовив -

шух! - i лежить у травi

догори лапами.

Це хмаринка сонце заступила.

пригорнувшись до їжачихи

їжачок думав

що будучи їжаком

не колотись

може

тiльки мама

гриб росте не вiд дощу

а вiд бажання

прикрити собою

вiд водяних батогiв

рiдну йому

мурашку

у маленькому

меншому вiд сiрникової коробки

автобусi

до нас їде велике

бiльше за небо

диво-дивне

їде-їде

i нiяк не може доїхати

хiба ж не дивно?

мороз похукав у вiкно

снiгами дверi замiтає

впiймав снiжинку юний гном

i бiлi вiршi їй читає

i лавка i на лавцi гномик

i пiч i хата i зима

i бiлих вiршiв синiй томик

лише снiжиночки нема

про це

з самого ранку гудуть бджоли

сьогоднi

до рожевої квiтки

брат

жовтий метелик

прилiтає

мабуть з вiйська

повертається

шкребеться й плаче

на горищi нiч

i спати не дає менi

долiвкою веселий котик

золотого

мiсяченька котить

котить-котить

понад лiжком

стiною на стелю

а на стелi срiбнi зайцi

граються у снiжки

пiд лапами снiг рипить

я рахую кроки

тихо падає снiжинка

потрапляє в око

вiдлiтало лiто

на пташиних крилах

загубило лiто

солом’яний брилик

вiдлiтало лiто

а куди не знало

за ним бiгли квiти

та не наздогнали

вiдлiтати треба

та летiть не хоче

вже за лiтом небо

виплакало очi

впала з неба зірка

закотилася до нірки

а у нірці мишки

гризли горішки

мишинятко: ура-а!

світла повна нора

як лягатимуть спати

мишенятків тато

із мамою-мишкою

зіроньку накриють мискою