МВА ЗА 10 ДНІВ

День 10

— Дослідження та збір інформації про конкурентів

— Публічний виступ

— Переговори

— Зовнішньоекономічна діяльність

— Економічне право

— Ділове листування

- Інвестування в нерухомість

— Розвиток лідерських навичок

— Фінансове планування

Десятихвилинний мінікурс із дослідження та збору конкурентної інформації

Кажуть, що знання — це сила. Саме тому в бізнес-школах студентів навчають дослідницькій діяльності. А щоб дослідження було ефективним і дієвим, треба знати, де інформацію шукати. Вклавши у свою роботу трішки більше зусиль, ви як МВА за 10 днів можете отримати виняткове розуміння або факти, які ваші менш підприємливі колеги могли випустити з уваги. З усіх розділів цієї книги найбільш вартісним для вас може виявитись саме цей, тому я ним і закінчую. Припустімо, що вам потрібно щось дізнатися про конкурента, про якусь людину чи про певну галузь; ось вам кілька джерел, де варто шукати.

Інтернет

Те, що раніше можна було знайти хіба що в університетській бібліотеці, тепер доступне кожній людині, яка має вихід в інтернет. Реальні обсяги інформації про продукт, сферу або галузь, яку можна там знайти, просто вражають. Однак пошук в інтернеті потребує терпіння, адже там відповіді на ваші запитання не будуть чітко організовані. Свій пошук, аби він був вдалий, варто обмежити кількома сайтами. Наприклад:

Google.com

Yahoo.com

Bing.com

Wikipedia.com

Realtime.com

BlogSearch.com

Заходячи на ці сайти, дізнайтеся, як оптимально вводити пошукові запити, щоб зменшити кількість результатів пошуку від тисячі до мінімуму. Якщо вводити пошукові запити за відповідними правилами, можна зекономити купу часу.

Ще один варіант для збирання інформації через електронні засоби — форуми та блоги за інтересами окремих груп користувачів. Там можна без проблем ставити запитання людям, які цікавляться потрібними вам темами, або ж читати повідомлення, залишені членами груп. На сайті Amazon є корисна та ще й безкоштовна опція «пошуку всередині книги».

Чудовий доступний сервіс для дослідження бізнес-суб’єктів — функція Factiva на сайті WSJ.com. Ця база даних містить тисячі джерел з баз Dow Jones та Reuters, переважна більшість яких недоступні в безкоштовному інтернет-просторі.

Торгові марки та патенти можна шукати на сайті uspto.gov. Це чудове джерело інформації про конкурентів, яке може допомогти вам з підбором назви для вашого продукту та з його розробкою.

КНИЖКОВІ ТА ОНЛАЙН БАЗИ ДАНИХ

Галузеві огляди компанії Standard & Poor’s — ця багатотомна підбірка містить вичерпні, вчасні, деталізовані дослідження двадцяти основних галузей.

Інвестиційні огляди Value Line — це джерело містить детальну актуальну інформацію для інвесторів про компанії із сімдесяти шести галузей.

Галузеві альманахи Планкета — багатотомна підбірка з описом галузей та компаній (www.plunketresearch.com).

Gale Research — компанія Gale Research видає серію книжок, що становлять фундамент усіх хороших економічних бібліотек:

• Market Share Reporter — ця книга подає дані про частки на ринку, що з’являються у відкритих джерелах інформації. Це зекономить вам масу часу!

• Business Rankings Annual — ця книга подає дані про рейтинг компаній, що з’являються у відкритих джерелах інформації. Це хороше джерело галузевих даних.

• Енциклопедія асоціацій — більшість галузей і продуктових категорій мають асоціації, галузеві групи та клуби. Ці організації з радістю допомагають людям більше дізнатися про них, про членство у них та про їхні зацікавлення. Багато з них публікують дослідження, списки членів та бюлетені. Їхні працівники також можуть вказати вам на інші джерела інформації. Не випускайте «Енциклопедію асоціацій» з уваги.

Енциклопедії — джерело швидкої, попередньо обробленої інформації, яке чи не найчастіше випускають з уваги. Ніколи не пізно заглянути в Британіку (Encyclopedia Britannica ) або ж Вікіпедію.

Lifestyle Market Analyst — щорічне дослідження, яке публікує National Demographics and Lifestyles, одне з найкращих джерел маркетингової інформації. Тут поєднується інформація про демографію, спосіб життя та медійні звички. Вони також випускають Zip Code Analyst.

Щоквартальний довідник Конгресу Washington Information Directory — ця книга містить усі ресурси, які стосуються бюрократії у Вашингтоні. Дописи, що стосуються Міністерства торгівлі США, стануть в пригоді для міжнародної торгівлі. Якщо ви сплачуєте податки зі своїх доходів, то за цю послугу ви заплатили. Чому б нею не скористатися?

Google Scholar — база даних університетських наукових робіт.

Зовнішньоекономічна діяльність

Ведення бізнесу в (Doing Business in) — цю серію випускають PricewaterhouseCoopers та Ernst & Young, і це чудове джерело інформації для людини, яка веде бізнес на міжнародній арені. Тут є відомості про митницю, а також інформація щодо низки делікатних питань із зовнішньоекономічної діяльності.

ДОРОГІ ДОСЛІДЖЕННЯ

Nexis Research Database — це дорогий комп’ютерний сервіс у режимі «онлайн», доступ до якого мають окремі бібліотеки та компанії. Він надає доступ до цілої бібліотеки новин, фінансових і маркетингових даних. Слід ретельно добирати ключові слова для пошуку, адже в бібліотеці є дуже багато даних. Якщо ви обмежені у фінансах, пошукайте спершу безкоштовні джерела інформації. Якщо ж ні, ця база даних — найпотужніша на сьогодні. Вона зекономить вам чимало часу.

Find/SVP — містить дані про наявні продукти у більшості категорій. Ціновий діапазон їхніх добре сформульованих звітів — від кількасот до кількох тисяч доларів. Їхні дослідження містять багато інформації, доступної безкоштовно з інших джерел, а також деякі власні дослідження.

Фінансові бази даних — Factset, Capital IQ, Factiva, Bloomberg, Investex та SDC є дорогими фінансовими базами даних, що доступні в корпоративних і бібліотечних установах.

Інтерв’ю

Інформацію завжди можна зібрати, поговоривши з людьми. Найбільша помилка — завершувати інтерв’ю, не запитавши, до кого ще можна звернутися за інформацією. Поспілкувавшись із кількома інсайдерами компаній або галузі, ви зможете сипати іменами потрібних людей, щоб дістатися до інших людей. Коли ви згадаєте ім’я знайомої їм людини, ваші співрозмовники трохи розслабляться і щедріше ділитимуться інформацією.

Галузеві виставки

Якщо ви справді хочете знати галузь, щороку відвідуйте її галузеву виставку. Ви зможете в одному місці побачити всіх великих гравців галузі та нову продукцію. Довідник учасників виставки слугує енциклопедією галузевих контактів. В інтернеті є кілька джерел з інформацією про національні й міжнародні виставки. Я регулярно відвідую виставки техніки, господарських товарів, іграшок, подарунків та автомобілів.

Бути в курсі новин

МВА повинні знаходити час на читання низки газет та журналів, щоби бути в курсі новин. Ці видання надають їм інформаційні переваги. Як інакше МВА можуть підтримувати інтелектуальні розмови й спосіб мислення, якщо не знають, що діється в світі? Щоби бути успішним, треба читати.

Wall Street Journal — якщо вам бракує часу, щоб читати більше, читайте лише першу сторінку. Так ви дізнаєтесь необхідні новини зі світу бізнесу.

Forbes, Bloomberg Businessweek і Barron’s — це найкращі бізнес-журнали. Щоб дізнатися новини, є Journal, а ці журнали ознайомлять вас із тенденціям і такими історіями та аналізом, що досяжні тільки для читача інтелектуальної літератури.

Advertising Age — більшість бізнес-журналів мають фінансовий ухил, та Advertising Age розглядає бізнес у суто маркетинговому аспекті. Це економічний журнал рекламного світу. Він розширює діловий кругозір людини. Оскільки більшість продуктів рекламуються, це добре джерело інформації про конкурентів.

Місцеві ділові газети/журнали — якщо ви не знаєте бізнес-гравців у своєму регіоні, то й вони про вас, мабуть, не дізнаються.

ДЕСЯТИСЕКУНДНИЙ МІНІКУРС ІЗ ПУБЛІЧНОГО ВИСТУПУ

1. Знайте свою аудиторію, її інтереси, особливості.

2. Знайте власні можливості. Ви зможете пожартувати?

3. Не ускладнюйте.

Детальну інформацію найкраще подавати в письмовій формі.

Промови повинні давати уявлення про тему та мотивувати.

KISS — говоріть коротко і просто (Keep It Short and Simple).

ОДНОХВИЛИННИЙ МІНІКУРС ІЗ ПЕРЕМОВИН

1. Знайте свого опонента.

Темперамент, історія, можливості, ресурси.

2. Знайте себе.

Темперамент, історія, можливості, ресурси.

Коли бажання у двох осіб протилежні, виникає напруження, яке одні люди вміють вирішувати краще за інших. Найкраще не тішити себе ілюзіями щодо власного темпераменту. Або вдосконалюйтесь у вмінні вирішувати конфлікти, або компенсуйте це чимось іншим.

3. Готуйтеся завчасно.

Розумійте наслідки можливих сценаріїв перемовин.

4. Завчасно визначайтесь зі своєю стратегією і встановлюйте межі.

Не потрапляйте в пастку бажання перемогти будь-якою ціною.

5. Після кожних перемовин аналізуйте їх і робіть висновки для наступних.

Що я можу покращити? Чому можу повчитись у свого опонента?

ОДНОХВИЛИННИЙ МІНІКУРС ІЗ ВЕДЕННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ[8] (Й ІНОЗЕМНОЇ ПОЛІТИКИ)

1. Знайте культуру, цінності, звичаї та панівні погляди іноземної країни, з якою ведете справи. Не варто самовпевнено припускати, що тут розділяють ваші цінності.

2. В іноземній державі ви — гість. Головні в ній ті, хто вас приймає.

3. Ви чужинець, і ви ніколи не збагнете їх до кінця.

4. Багатонаціональні корпорації мають конкурентну перевагу, тому що вміють поширювати власний досвід через кордони й уникати помилок.

5. Міжнародні інвестиції — це довгострокові інвестиції. Величина прибутку від них також має бути довгострокова.

6. Якщо ви не поважаєте країну, з якою співпрацюєте, та її народ, на великий успіх не розраховуйте. Вони відчуватимуть, що ви їх не поважаєте.

7. У зовнішньоекономічній діяльності є багато моментів, що вимагають приймати рішення з урахуванням етики. Зауважуйте свої помилки до того, як це зробить хтось інший.

ДВАДЦЯТИХВИЛИННИЙ МІНІКУРС З ЕКОНОМІЧНОГО ПРАВА (ЮРИСТ ЗА ДВАДЦЯТЬ ХВИЛИН)

Можна називати цей розділ курсом юриста за двадцять хвилин, але це, по суті, повторення більшості базових понять з економічного права. Сімейного права тут немає. Оскільки закон можна трактувати по-різному, чітке тлумачення цих понять або відповідні формулювання могли б перевантажити книгу, а правознавці могли б із ними сперечатися, та все ж я коротко подам їх у дусі «МВА за 10 днів». Про організаційно-правові форми, як‑от партнерства й корпорації, ми вже говорили в розділі «Фінанси».

Загальне право

Загальне право — це базове право Сполучених Штатів Америки. Його часто називають прецедентним правом. Загальне право — це система законів і положень, розроблених з урахуванням рішень у попередніх справах та їхньої мотивації. В англійській мові рішення суду називають словом holding. Принцип stare decisis (лат. — «стояти на вирішеному») означає, що суд повинен дотримуватися позицій попередніх судових рішень, а надто постановлених судами вищих інстанцій. Для американської правової системи характерні передбачуваність, гнучкість, зрозумілість і логічність. Ключові ролі в системі відіграють два типи права, зосереджені на платформі загального права.

Матеріальне та процесуальне право

Матеріальне право — це фактичні правила та норми, які визначають поведінку в межах закону. До нього входять права й обов’язки, які люди мають у суспільстві. Процесуальне право визначає способи реалізації правил і норм або доступу до них у межах системи правосуддя, намагаючись справедливо й ефективно встановити порядок використання системи.

Коли юристи фактично вдаються до закону, то звертаються до державних і федеральних кодексів, що мають назву статути. Статутні закони — це буквальні матеріально-правові норми, видані державними та федеральними законодавчими органами або урядовими установами. До цих законів належить кримінальне право, податкове право та державне регулювання. Щоби дізнатися, яке застосування мали ці статути у фактичних процесах, юристи звертаються до тексту постанов або рішень, що звуться процесуальним правом. Зводячи воєдино статути та рішення, юрист може створити доказову базу для свого клієнта в суді, відповідно до судових процесуальних норм.

Для МВА важливими є бізнес-операції, тому ви часто чуєте про Єдиний комерційний кодекс (ЄКК) (Uniform Commercial Code, UCC). Це спеціальне зведення правових норм, що поєднує як статутне, так і прецедентне право для ділових потреб. Це універсальний статут, прийнятий кожним штатом, що охоплює основні сфери бізнес-операцій, у т. ч. договори купівлі-продажу та торгові документи. Його «однорідність» забезпечує стійкий набір правил для торгових відносин між штатами. Без Єдиного комерційного кодексу бізнес-діяльність кожного штату відрізнялася б так само, як бізнес-діяльність різних країн.

Судове провадження

Стандартний судовий процес складається з дев’яти кроків:

1. Юрисдикція — суд може розглянути справу, лише маючи юрисдикцію для розгляду таких питань і повноваження накладати зобов’язання на сторони процесу.

2. Клопотання — це документи, необхідні для початку судового процесу. Позивач першим подає документ, що зветься позовною скаргою або заявою. Позивач стверджує, що відповідач вчинив неправомірні дії і вимагає покарання або відшкодування. В юридичних записах позивач позначається грецькою літерою «пі» (π), а відповідач — грецькою літерою «дельта» (∆).

3. Досудове пред’явлення доказів — юристи збирають необхідну інформацію й свідків і пред’являють їх у процесі досудового пред’явлення. Кожна зі сторін має право побачити докази, якими володіє інша сторона. На відміну від того, що ви бачили в кіно, сюрпризів тут бути не повинно.

4. Попереднє судове засідання — часто відбувається у федеральних цивільних справах. На цьому засіданні юристи та суддя намагаються впорядкувати й звузити питання, які стосуються справи, до найважливіших, щоб зробити слухання справи ефективнішим. На цьому етапі часто укладають мирові угоди.

5. Слухання справи — розгляд справи в суді. Якщо вибирають присяжних, то процес відбору має назву voir dire. Місце слухання справи зветься місцем розгляду. Присяжні приймають рішення щодо спорів по фактах, а суддя трактує закон і проводить інструктаж для присяжних. Якщо справа позивача не має суті, суддя може винести рішення в порядку спрощеного судового провадження, і справа буде завершена без подальшого слухання.

6. Суддівський інструктаж присяжних та винесення вироку — суддя проводить інструктаж для присяжних щодо тих моментів закону, які стосуються прийняття рішення. Присяжні приймають рішення щодо фактів і покарання, наскільки це дозволяють їхні повноваження.

7. Клопотання, заявлені після слухання — цей крок передбачає звертання до суду з проханням про повторне слухання з тих чи інших причин із поясненням, для чого потрібне ще одне слухання. Правові та процесуальні помилки, неналежне виконання своїх обов’язків присяжними або нетипові суми, визначені для відшкодування збитків, можуть стати основою для апеляції. Інколи хороший результат розгляду апеляції забезпечують нові докази.

8. Апеляція — зазвичай кожна зі сторін у позові має право подати одну апеляцію до апеляційного суду. Документ, у якому викладені підстави для апеляції, зветься викладом матеріалів справи. До нього вносять розгорнуті аргументи та цитати з рішень, прийнятих попередніми судами, і відповідні статути, щоб скласти справу для нового слухання.

9. Виграти справу або домогтись виконання судового рішення — відправити когось до в’язниці або стягнути гроші.

Вирішення спорів у бізнесі без залучення судів

Якщо сторони хочуть вирішити спір, не звертаючись до суду, вони можуть звернутися до незацікавленого посередника.

Медіація — медіатор має рекомендаційні повноваження спрямовувати сторони до справедливого врегулювання конфлікту. Однак сторони можуть відмовитись, якщо рішення їх не задовольняє.

Арбітраж — арбітр має повноваження накладати зобов’язання на сторони спору. Рішення є остаточним і апеляцій не передбачає. Такі арбітри мають відповідну реєстрацію та професійну підготовку.

Злочини і делікти

Закон крутиться навколо однієї людини, що вчинила якесь злодіяння щодо іншої. Це злодіяння можна класифікувати як злочин або як делікт.

Злочин — це злодіяння, спрямоване проти суспільства. За нього можна покарати ув’язненням, випробувальним терміном або штрафом відповідно до статутного права. Покаранню підлягають злочини, вчинені умисно, які мають назву злочинного наміру, або з необережності. Серед виправдань — самозахист, моральна необхідність або психічні розлади.

Делікт — це особисте злодіяння, вчинене щодо людини або майна. До деліктів належать такі дії, як сувора відповідальність за якість продукції, шахрайство, напад і крадіжка, що також зветься присвоєнням. Делікти трапляються внаслідок умисних злодіянь або з необережності. Покаранням за делікти є виплати грошових сум відповідно до цивільного законодавства. Порушника звинуватять у халатності, якщо він порушив своє зобов’язання перед позивачем або порушив стандарт турботи, відповідно до якого він повинен діяти як розсудливий спеціаліст середнього рівня компетенції. Якщо людину наймають через її спеціалізовану компетенцію, міру необхідного піклування визначають вимоги професії або галузі. Крім того, щоб людину було звинувачено, вона повинна вчинити дію, у якій її звинувачують, прямим або опосередкованим чином. Роботадавця можуть притягнути до відповідальності за дії його працівників у межах їхніх професійних обов’язків. Ця відповідальність працедавців має назву відповідального керівництва.

Тягар доказування — у кримінальних процесах провина повинна бути «поза межами розумного сумніву». У цивільних справах провина базується на «наявності більш вагомих доказів».

Часто у справах є і кримінальна, і цивільна складова. Наприклад, у справі про злочинну розтрату майна відповідача можуть відправити до в’язниці за крадіжку. У цивільному судочинстві, позивач може спробувати повернути гроші й домогтися фінансового відшкодування через суд. У делікатних позовах виправдання включають правду (спростування необґрунтованої підозри), згоду («зроблено з мого відома») та психічні розлади.

Контракти та майнове право

Переважно у ділових стосунках люди укладають між собою контракти для отримання вигоди. Хоча слово «контракт» дуже звичне, у праві воно має чітке визначення. У правових записах контракт позначається літерою «К».

Контракт — це пряма чи опосередкована домовленість між двома або більшою кількістю сторін, що має юридичну силу. Щоб контракт був дійсним, повинно бути дотримано чотирьох умов:

1. Дієздатність сторін. Сторони повинні мати юридичні повноваження та психічну здатність укладати угоди. Неповнолітні можуть анулювати свої контракти, а от повнолітні не можуть анулювати контракт із неповнолітнім. Єдиний виняток — щодо предметів першої необхідності, як‑от їжа та притулок.

2. Взаємна згода (схвалення) або спільне волевиявлення. Повинні мати місце дійсна пропозиція та її прийняття. Пропозиція повинна чітко вказувати на намір укласти контракт, бути чіткою в тому, що стосується термінів і її повинні повідомити іншій стороні. Зазвичай, рекламні повідомлення дійсними пропозиціями не є; вони є радше «запрошеннями до співпраці». Пропозицію можна відкликати в будь-який час до її прийняття. Відсутність відповіді не свідчить про те, що пропозицію прийняли.

3. Зустрічне відшкодування. Щоб обіцянка мала юридичну силу, має бути рівноцінна зустрічна пропозиція.

4. Законність. Забезпечити виконання контракту, предметом якого є нелегальні товари чи протизаконні дії, неможливо.

Майно

Бізнес крутиться навколо майна й намагань зібрати його якомога більше. Майно — це не лише речі, а й низка прав та обов’язків, що стосуються майна. Є кілька класів майна:

Реальне майно — земля.

Персональне майно — майно, не прив’язане до землі чи будівель. Персональне майно також називають рухомим майном.

Рухоме майно, прив’язане до нерухомого — персональне майно з прив’язкою до реального.

Інтелектуальна власність — майно у вигляді творчості, що не має фізичної форми.

Патенти — це двадцятирічні права на досі не існуючі, корисні та незвичайні винаходи або процеси. До червня 1995 року патенти видавали на 17 років.

Авторське право — це права на письмові роботи, що діють упродовж життя автора і ще сімдесят років після його смерті. До січня 1978 року авторські права діяли упродовж 75 років.

Торгові марки — це двадцятирічні права з можливістю подовження, на марки, які використовують у торговельній діяльності.

Єдиний комерційний кодекс (ЄКК), Стаття 2: Договори купівлі-продажу

ЄКК, про який я вже згадував, охоплює багато аспектів операцій і контрактів, що стосуються майна. Це така велика частина законодавства, що я вирішив висвітлити її детальніше і присвятити їй тут кілька окремих невеликих розділів. Частина документа, що стосується майна, подає визначення «торговця» як особи, яка регулярно здійснює операції з товарами, про які йдеться в контракті. Операції між торговцями вважаються особливими й мають різні рівні документації, необхідні для юридичного забезпечення контракту.

Залежне утримання — це тимчасова передача володіння, не власності, на майно, від поклажодавця до зберігача на обмежений період часу і з конкретною метою. Коли ви здаєте одяг у пральню, ви передаєте його на залежне утримання.

Коли людина передає персональне майно на залежне утримання, стандарт піклування, якого вимагає зберігач, залежить від взаємної вигоди цих відносин. Якщо від залежного утримання виграє лише поклажодавець, достатньо буде «незначного рівня піклування». «Зроби мені послугу: потримай це в себе, поки мене не буде» — приклад саме такого випадку. Якщо від залежного утримання вигоду отримують обидві сторони, як у випадку з оплачуваним зберіганням на складі, потрібен «помірний стандарт піклування». Якщо вигоду отримує лише зберігач, стандарт піклування має бути «граничним». («Можна взяти в тебе машину на вихідні?»)

Продаж — це остаточна передача власності в обмін на будь-яку компенсацію або плату. Продавець не може передавати більше прав, ніж кількість, якою він володіє, з трьома винятками:

1. Бездоганний правовий титул може переходити до «добросовісного покупця». Ви як покупець не знаєте про існування дефектного правового титулу.

2. Якщо ви купуєте в роздрібного продавця, що вже продає товари такого самого типу іншим, то ви «звичайний покупець». Покупець може мати бездоганний правовий титул, навіть якщо у роздрібного продавця такого титулу немає.

3. Якщо ви купуєте в дилера, що займається цим типом товарів, то навіть якщо дилер отримав товари на залежне утримання, ви є «звичайним покупцем». Покупець може мати необмежений правовий титул, навіть якщо дилер не є власником товару.

Договори на постачання товару. Є кілька термінів, що вказуються на транспортних документах і рахунках, і зазначають, коли ризик втрати товару переходить від продавця до покупця: найчастіше використовують позначення FOB, франко-борт. У точці FOB ризик втрати товару переходить до покупця. Також на рахунках може стояти термін CIF. У ціну CIF входить вартість товару, страхування та фрахту.

Відповідальність за якість продукції. Відповідальність за якість продукції пов’язана з гарантіями, які виробники та продавці дають на свою продукцію. Прямі гарантії — це письмові або усні обіцянки щодо якісних характеристик продукту. Непрямі гарантії — це обіцянки, які надаються в процесі продажу товару й не потребують письмової фіксації чи проговорення. Придатність для продажу — непряма гарантія, що свідчить про придатність товарів для стандартного використання, для якого їх було створено. Ручка створена для письма, а не для хірургічних операцій. Гарантія придатності — це ще одна непряма гарантія, що більш прицільно стосується конкретного призначення, для якого продавець свідомо продає цей товар. Якщо продавець свідомо продає товар для певного призначення, цей товар повинен виконувати таку функцію. Сувора відповідальність — також непряма гарантія, що поширюється на непридатність товару при належному використанні функціонувати безпечним та ефективним чином, як того очікують від нього у розумних межах.

Закон про шахрайство. Положення цього закону вимагають укладення певних важливих договорів у письмовій формі з метою запобігання шахрайству. Договори, що стосуються шести тем, поданих далі, мають бути складені письмово:

1. Продаж товарів вартістю у 500 $ і вище.

2. Продаж землі.

3. Контракти на надання послуг із терміном виконання понад рік.

4. Обіцянка сплатити борг іншої людини.

5. Обіцянка розпорядника майна сплатити витрати на утримання майна із власної кишені.

6. Обіцянки щодо посагу у шлюбному договорі.

Договір не обов’язково має бути одним письмовим документом. Якщо сторона, до якої пред’являють позов, підписала кілька документів, які можна з’єднати воєдино, то їх можна трактувати як діючий договір.

Правило усного свідчення. Правило усного свідчення забороняє сторонам оскаржувати письмовий договір наведенням доказів, що не є частиною цього договору. Однак це правило має багато винятків, що робить його радше рекомендацією, ніж суворою нормою.

Скажімо, свідчення про те, що договір було укладено під тиском або шахрайським способом, може бути допустимим доказом, який суд розгляне окремо від договору.

Правило невтручання третьої сторони. Це правило дає можливість висувати позов, що стосується договору, лише сторонам цього договору. Рамки можна розширити для людей, яким передають права, створені цим договором, або для бенефіціарів третіх сторін, що отримують продукти виконання договору.

Форс-мажор. Стихійні лиха, наприклад, урагани чи повені, можуть слугувати прийнятним виправданням невиконання умов договору. Форс-мажор часто описують у договорі окремим розділом.

Новація. У договорі між двома сторонами одна сторона може передати свої зобов’язання третій стороні і звільнитися від виконання контракту. Нововведена третя сторона перебирає ці зобов’язання та обов’язки щодо виконання умов договору. Коли людина бере на себе чужу іпотеку — це приклад новації.

Елементи договірного судочинства. Судові справи повинні містити такі складові:

1. Підтвердження існування договору.

2. Порушення або невиконання договору.

3. Підтвердження нанесених збитків.

Якщо у договір внесено пункт із покаранням за невиконання його умов, він має назву штрафної пені.

Єдиний комерційний кодекс (ЄКК), Статті 3 та 4: Комерційні цінні папери

Комерційні цінні папери — це документи, які власник може продавати незалежно від того, хто їх випустив. Такими короткостроковими грошовими зобов’язаннями є банківські чеки. Щоб виконувати функцію короткострокового грошового зобов’язання, документ повинен мати такі характеристики:

1. Він повинен бути у письмовій формі.

2. Він має бути підписаний стороною, що обіцяє здійснити оплату.

3. Він має містити безумовне зобов’язання щодо оплати.

4. Він повинен визначати чітко встановлену грошову суму.

5. Він має підлягати виплаті на вимогу чи до певного моменту часу.

6. Він має підлягати виплаті за розпорядженням певної людини або на пред’явника.

Ці короткострокові грошові зобов’язання часто стають об’єктами незаконної торгівлі, потрапляючи в руки людей, які продають їх добросовісним покупцям. Законний власник може мати більше прав, ніж має продавець, якщо під час купівлі зобов’язань покупець не підозрює про те, що продавець не є законним власником.

Договори про посередництво

Посередництво — це правові відносини двох сторін, де одна людина здійснює щось від імені іншої. Хоч посередництво і не входить до ЄКК, воно є ключовою складовою економічного права. Посередництво як правові відносини може відбуватися чотирма шляхами:

1. Договір. У межах письмового, усного чи мовчазного договору сторони укладають домовленість про посередництво, і перша особа відповідає за дії свого посередника, вчинені від її імені.

2. Ратифікація. Особа приймає результати дій іншої особи, яка діє замість як посередник. Ця особа відповідає за діяльність посередника.

3. Неспростовна правова презумпція. Особа дозволяє іншій особі діяти як її посередник і дає іншим знати про існування таких відносин. Відповідальність виникає, коли інша сторона виконує якісь дії замість цього агента на основі посередницьких відносин.

4. Необхідність. Якщо особа в певній ситуації не може діяти самостійно, а інша особа добросовісно їй допомагає, це домовленість про посередництво.

Закон про банкрутство

Боржників більше не саджають у тюрми. Закон про банкрутство надає людям і компаніям механізм, завдяки якому можна почати спочатку або здійснити оплату на більш вигідних умовах.

Глава 7. Фідуціар розпродує залишки активів компанії, щоб сплатити борги якомога ефективніше. Після банкрутства борги, за винятком спеціальних боргів — аліментів та допомоги на утримання дитини, — погашаються.

Глава 11. Службовець, назначений судом, утверджує план реструктуризації, щоб виплатити борги із часом. Особа або компанія продовжує свою діяльність із реструктуризованим борговим навантаженням. Виплати кредиторам теоретично не повинні бути меншими, ніж вони були б відповідно до розділу 7 Закону про банкрутство.

Глава 13. Ця форма банкрутства фізичних осіб стосується фізичних осіб, які мають регулярний дохід, а також до 100 000 $ незабезпеченого боргу і до 350 000 $ забезпеченого боргу. Боржник подає до суду план виплат із максимальним періодом виплат у п’ять років.

Єдиний комерційний кодекс (ЄКК), Стаття 9: Операції із забезпеченням

Це зведення правил поширюється на дії кредиторів з метою захисту їхніх майнових прав на персональне майно та рухоме майно, прив’язане до нерухомого, від претензій інших третіх сторін. Ці захищені права мають назву забезпечувальних інтересів.

Кредитор може мати забезпечувальний інтерес, якщо боржник надасть кредиторові забезпечення, подавши йому на зберігання. Хороший взірець забезпечення — віднесення речі в ломбард.

При тому, що кредитор фактично не володіє майном, наприклад ювелірним виробом, він надає цьому майну підтверджене забезпечувальне право на випадок посягань третіх сторін. Кредитор може підтвердити своє право двома шляхами:

1. Забезпечувальний арешт. У цьому процесі кредитор отримує підписаний письмовий договір з описом боргу та майна. Боржник мав би отримати кошти за забезпечувальне право і боржник має юридичні права на майно.

2. Фінансове зобов’язання. Забезпечувальне право можна надати, склавши фінансове зобов’язання з підписом боржника та кредитора. Заяву потрібно зареєструвати у відповідних державних, регіональних або місцевих органах влади, що діють у штаті, де розташоване майно або мешкає боржник. Банки зазвичай здійснюють реєстрацію відповідно до ЄКК, щоби захистити свої інтереси із забезпеченням непогашених кредитів. Реєстрація — це публічний запис, що повідомляє інших про те, що майно арештоване.

Окремий тип забезпечувального права — забезпечувальне право у вигляді кредиту (PMSI). У цих операціях продані споживчі товари (наприклад, автомобілі, меблі й інші побутові речі) є забезпеченням для кредиту, який дає продавець на фінансування покупки. В цих випадках реєстрація не потрібна.

Порушення зобов’язань виникає, коли боржник не здійснює оплати чи не виконує договірних зобов’язань. Коли суди арештовують майно для виплати боргів, права на майно надаються відповідно до пріоритету вимог. Сторона, що першою підтвердила своє право на майно, має пріоритет над іншими кредиторами.

Кілька законів, які потрібно знати підприємцям

Закон про Федеральну торгову комісію. В обов’язки Федеральної торгової комісії (FTC) входить контроль за недобросовісним і нечесним здійсненням економічної діяльності. ФТК найчастіше займається претензіями щодо реклами та маркування виробів.

Антитрестовий закон Шермана. Цей закон регулює ті види діяльності, що «фактично» обмежують торгівлю. Фіксація цін, встановлення квот на продукцію в галузі з метою маніпуляції цінами, поділ території задля обмеження торгівлі, зумисне усунення підприємств із галузі та договірні обмеження між постачальниками — всі ці види діяльності під забороною. (Договірні обмеження — це коли підприємство має договірне зобов’язання купувати продукцію тільки у певного постачальника, інгоруючи усі інші.)

Антитрестовий закон Клейтона. Цей закон забороняє монополістичну діяльність та злиття, що «призводять» до послаблення конкуренції. Так, суди не дають дозволу на деякі злиття, бо вони «можуть призвести» до послаблення конкуренції. Скажімо, коли в кількох пов’язаних компаніях із певної галузі до складу ради директорів входять ті самі люди, це може призвести до послаблення конкуренції й потрапить під заборону антитрестового закону Клейтона.

Закон Робінсона-Патмана. Відповідно до цього закону, встановлювати нижчі ціни на продукцію, якщо фактична ціна її виготовлення та доставки до споживача нижчою не була, забороняється.

Це був стислий огляд конспектів із стандартного курсу економічного права, який викладають у бізнес-школах. При потребі ви можете проконсультуватися з юристами, але тепер ви принаймні зможете говорити з ними однією мовою.

ОДНОХВИЛИННИЙ КУРС ІЗ ДІЛОВОГО ЛИСТУВАННЯ ДЛЯ МВА

1. Викладайте зміст свого листа чітко і якомога ближче до першого речення. Не гайте часу своїх читачів. Чітко усвідомлюйте мету написання кожного зі своїх повідомлень.

2. Тон вашого листа має бути особистим, доступним і висловлювати повагу. Пишіть так, ніби отримувач листа сидить поруч. Не зловживайте технічними термінами й не намагайтеся вразити когось розумними словами. Не пишіть у стані роздратування чи невдоволення: настрій зміниться, а лист нікуди не зникне. Не звинувачуйте й не пишіть негативних речей про людей, з якими працюєте, якщо це не є абсолютною необхідністю і у вас немає всіх фактів.

3. Використовуйте активний, а не пасивний стан — якщо це взагалі можливо.

Активний: Стів Сільбігер написав цю книгу.

Пасивний: Ця книга була написана Стівом Сільбігером.

4. Видаляйте зайві слова, факти й довгі речення. Використовуйте підзаголовки для відокремлення непов’язаних між собою думок й уникнення об’єднувальних абзаців. Намагайтеся обмежити обсяг свого повідомлення однією сторінкою. Додаткову інформацію можна надіслати в додатку.

5. Перед тим, як надіслати лист, двічі перевірте правопис і граматику. Перед надсиланням перечитайте остаточний варіант.

ЯК СТАТИ ІНВЕСТОРОМ У НЕРУХОМІСТЬ ЗА ДЕСЯТЬ ХВИЛИН

Найбільші багатії світу стали заможними великою мірою завдяки інвестуванню в нерухомість, тож знати основи нерухомості варто кожному МВА. Мета інвестування в нерухомість полягає в тому, щоб заробити статки, максимально використавши початкові інвестиції, скориставшись податковими перевагами, які дає держава, та обравши хороші й недооцінені об’єкти нерухомості.

Ключовий елемент інвестування в нерухомість — це грошові потоки. Грошові потоки уможливлюють сплачувати рахунки й щось залишати собі. Грошові потоки — це різниця, що лишається, якщо відняти від отриманої вами орендної плати внесок за іпотеку та інші операційні витрати. Завдяки грошовим потокам ви утримуєте та поповнюєте свій портфель об’єктів нерухомості та щось заробляєте. У випадку з житловою нерухомістю, оренда — це простий договір помісячної оплати. Оренда комерційної нерухомості буває двох типів. При брутто-оренді орендатор сплачує орендну плату, а власник покриває усі операційні витрати, окрім комунальних послуг. У випадку з тричі чистою орендою орендатор сплачує орендну плату, податки, страхування, комунальні послуги та покриває утримання об’єкта нерухомості.

Для орендних платежів є три типи операційних витрат. Операційні витрати мають постійну, змінну та заплановану частки. До постійних витрат належать податки та страхування, що їх нерідко сплачують одразу великою сумою за рік або квартал. До змінних витрат належать комунальні платежі, які не покриває орендатор, ремонт, обслуговування та втрата доходу в період відсутності нового орендатора. Крім того, є заплановані витрати, розраховані на довший період — перекриття даху, ремонт опалення, відновлення чи фарбування зовнішніх стін.

Ваш прибуток від інвестицій зростатиме разом зі зменшенням основної суми іпотеки, яку покриватимуть орендарі. Коли позика сплачується, ваш власний капітал поступово зростає, навіть якщо вартість майна залишається незмінною.

Як ми вже згадували у розділі «Фінанси», позиковий капітал збільшує дохід від ваших інвестицій. Це одна з небагатьох операцій із великим позиковим капіталом, доступна звичайній людині. Якщо перший внесок за іпотеку становить 5 %, співвідношення фінансового важеля буде 20:1. Якщо перший внесок 20 %, співвідношення — 5:1. Так можна отримувати величезні прибутки, інвестуючи досить незначні суми. Коли нерухомість дорожчає, ви можете позичати кошти під заставу власного капіталу та інвестувати у нову нерухомість або забирати гроші. Коли ціни на нерухомість зростають, люди накопичують статки. Коли ціни на ринку падають, інвестиції сходять нанівець. Хоча ринок нерухомості все ж таки надійніший за акції біотехнологічних компаній. За винятком випадків із серйозною загрозою для довкілля, те, що для одного інвестора стане провалом, для іншого — буде проривом.

Зростання вартості нерухомості залежить від інфляції, пропозиції та попиту на ринку, а також від того, чи можливо цю нерухомість використовувати з іншою метою. Якщо житлову нерухомість можна використовувати як комерційну, її вартість може зрости. Це має назву «найкращого та найефективнішого використання» нерухомості. Інвестування в нерухомість — це місцевий бізнес. Ціни можуть дуже коливатися залежно від міста, району й житлового масиву. Якщо ви вважаєте, що після ремонту приміщення воно коштуватиме дорожче, варто провести фахову оцінку необхідного ремонту.

Усі власники нерухомості мають змогу врахувати відсоток за кредитом у суму податку, що дає податкове послаблення й дотацію для вашої покупки. Ваш відсоток за кредитною карткою такому врахуванню не підлягає, та в інших випадках держава допомагає, знижуючи вартість кредиту вирахуванням податків. У США також діють державні програми Міністерства житлового будівництва й міського розвитку, Федеральної адміністрації з житлового будівництва та Міністерства у справах ветеранів, що можуть допомогти вам отримати фінансування для купівлі нерухомості.

Ще один спосіб, який уряд використовує, щоб дотувати вашу покупку через скорочення податкових внесків — це податкова амортизація. Податкова амортизація для житлової нерухомості в США становить 27,5 року, для нежитлової — 39 років. Вартість землі потрібно відняти від вартості нерухомості, на яку поширюється амортизація. Перевірте, чи в рахунку ваших майнових податків вказано вартість будівлі та загальну вартість. Помножте цей коефіцієнт на ціну вашої покупки, щоб вирахувати ту частку ваших інвестицій, яка підлягає амортизації.

Прибутки, отримані від операцій із нерухомістю, можна «влити» в нову нерухомість без сплати податку на прибуток. Це справді унікальна можливість. У розділі 1031 Кодексу внутрішніх доходів США йдеться про обмін нерухомості з відкладеним оподаткуванням, тобто ви можете «переливати» власний капітал з рахунку на рахунок так само, як накопичення з одного пенсійного рахунку на інший. Так ваші інвестиції у нерухомість можуть створювати суттєвий фінансовий резерв без особливого ризику. При такому обміні ви маєте «вливати» усі доходи в нерухомість такого самого класу й не виводити звідти ніяких коштів, не погашати боргів і не отримувати іншого зиску з таких операцій «переливання».

Оцінити нерухомість можна кількома способами. Простий спосіб оцінити вартість інвестиційної нерухомості — розрахувати ставку капіталізації. Вартість нерухомості можна обчислити діленням чистого доходу від нерухомості (оренда мінус операційні витрати) на ставку капіталізації. Ставка капіталізації — це відсоток заробітку, який інвестори планують отримати від своїх інвестицій, враховуючи типові відсоткові ставки, зростання цін і ризики оренди. В 2011 році всі прагнули до ставки капіталізації у 8 %. Якщо чистий дохід від об’єкта нерухомості становить 10 000 $, його вартість за цим методом було б оцінено у 125 000 $. Звісно, якщо задля збільшення чистого доходу достатньо зробити ремонт, вартість цього об’єкта в іншого господаря може бути вищою.

Інший спосіб оцінювання — простий мультиплікатор валових рентних платежів, який, однак, має чимало недоліків. Найточніший метод оцінювання — повний аналіз чистої поточної вартості грошових потоків та очікуваного зростання цін з урахуванням дисконту по ставці, що компенсує ризик від володіння нерухомістю, як я пояснював у розділі «Фінанси». Крім того, варто провести аналіз ключових змінних — перевірити надійність ваших перспектив.

Джерелами фінансування інвестицій можуть бути банківський кредит, урядова позика, іпотека або фінансування з боку продавця.

План успішних інвестицій у нерухомість складається з п’яти кроків:

1. Дослідити питання інвестування в нерухомість.

2. Вивчити об’єкти нерухомості у вашому регіоні.

3. Скласти план інвестування грошей.

4. Інвестувати відповідно до плану.

5. Керувати інвестиціями з метою досягнення своїх цілей.

Бланк, поданий на сторінці 505, допоможе вам розрахувати прибуток від перспективних інвестицій у нерухомість.

ЯК СТАТИ ЛІДЕРОМ ЗА 10 ХВИЛИН

Один із найновіших напрямів на курсах МВА — навчання лідерству. Топ-менеджери корпорацій гарячково навчаються у персональних коучів з лідерства, консультації яких щогодинно обходяться їм у сотні доларів. Я вже згадував теорії лідерства в розділі «Організаційна поведінка», хоча багато навчальних програм для МВА ввели до програми навчання лідерству, щоб їхні студенти стали лідерами самі й заодно стали у пригоді їхнім школам.

Аби бути хорошим лідером, треба бути впевненим, щоб приймати рішення, мотивувати інших та відповідати за власні дії. Якщо коротко, щоб бути хорошим лідером — треба подолати власні страхи й тривоги. Провести вихідні в альпіністському таборі недостатньо. Більшість лідерів у бізнесі відчуває страх і тривогу через втрату контролю. Інші страхи — похідні: поширений страх зійти з розуму, страх осоромитися перед іншими та страх зазнати невдачі. Ваш страх виникає всередині, і ніхто, крім вас самих, не здатен повернути вас до ефективної праці. «Якби ви знали, що вам під силу справитися з усім, що з вами трапиться, чого би ви боялись?» Тому, «щоб менше боятися, вам треба розвивати віру у власну здатність впоратися з усім, що трапиться на вашому шляху». Цю мудрість висловила Сьюзан Джефферс, авторка книги «Бійся, але дій». «Хай що зі мною трапиться, хай у якій ситуації я опинюся — я впораюсь». Але раптом трапиться щось справді жахливе? З вами можуть траплятися ситуації, які ви не зможете контролювати, та якщо ви докладаєте всіх зусиль, то й більшого від себе вимагати не варто.

Страх усередині виникає через багато причин. У книзі «Від паніки до сили» Люсінда Бассет стверджує, що основні причини походять із сім’ї та виховання.

• Можливо, вас надто суворо виховували, а страх і почуття провини сприяли тому, щоб вас контролювати.

• У вашій сім’ї було не дуже прийнято показувати емоції, й не дуже прийнято хвалити чи висловлювати схвалення.

• Можливо, ваші батьки мали щодо вас надто високі очікування, які ви ніяк не могли виправдати.

• У вас могли бути надміру емоційні родичі, що створювали вдома неприємне нервове середовище.

• Можливо, ви втратили когось із рідних через хворобу чи якусь залежність, або ж людина зламалася під впливом таких чинників.

Так, звучить жахливо, але в більшості родин — і в моїй зокрема — було щось із цього списку, що вплинуло на формування наших особистих рис, звичок і схильностей. Внаслідок цього люди стають перфекціоністами, відчувають провину, зациклюються на чомусь, нервуються, висловлюють болісні й надто емоційні реакції, надміру переймаються тим, що подумають інші, й намагаються усе контролювати. Багато із цих рис зробили вас успішним студентом і бізнесменом, однак в цей момент вони не дають вам стати класним лідером.

Перший крок, щоб виправити це, — визнати, що ви маєте такі страхи й можете їх побороти. Якщо ви відчуваєте, що боїтеся втратити контроль — цей основний, цей ключовий страх, — прийміть його. У робочих ситуаціях тривога переважно приходить із зовні. Вона створює тривогу всередині — наприклад, ви нервуєтеся чи пітнієте. Ви самі обираєте, як вам реагувати. Не боріться з тривогою, зрозумійте її.

Коли йдеться про зовнішні події, ваш мозок схильний показувати реальну ситуацію в когнітивно спотвореному вигляді, і ви розплачуєтеся зайвими переживаннями. У книзі «Хороше самопочуття» Девід Бернс подає десять типів шкідливих когнітивних спотворень, яких варто уникати:

1. Підхід «усе або нічого». Якщо щось не зроблено ідеально, то це провал.

2. Надмірне узагальнення. Одна негативна подія вказує на вічну схильність до невдач.

3. Ментальний фільтр. Людина відфільтровує все хороше й концентрується на всьому поганому.

4. Дискваліфікація позитиву. Людина вважає, що хороше не врахується, й продовжує думати про погане.

5. Поспішні висновки. Очікування негативних реакцій і негативних наслідків.

6. Перебільшення або применшення. Людина перебільшує важливість негативної події або применшує важливість позитивної.

7. Раціоналізація емоцій. Ваші негативні емоції відображають реальний світ навколо вас.

8. Конструкції повинності. Людина пояснює мотивацію своїх дій тим, що вона «повинна» чи «не повинна» чогось робити — наче її поб’ють чи покарають за те, що вона щось зробить. Внаслідок цих «мушу» чи «маю щось зробити» виникає провина.

9. Навішування ярликів (часами помилкових). Людина навішує на себе негативний ярлик невдахи або ж вважає інших ідіотами.

10. Персоналізація. Ви вважаєте себе причиною негативних подій, якій насправді від вас не залежать. Від цього виникає відчуття провини.

У стресовій ситуації дихайте глибоко й ведіть «діалог із собою в позитивному руслі» — так ви зможете подолати напруження. Позитивні думки призводять до позитивних відчуттів. Негативне мислення — шкідлива звичка, яку ви здатні подолати через практику. Головне — виховувати голоси, що звучать у вас в голові, «говоруна», як каже Джефферс. Ви можете обрати внутрішній голос, який весь час вас пригнічуватиме, ставитиме під сумнів ваші рішення нескінченними «а якби» та повними жалю «варто було». Або ж можете обрати добродушний голос, що казатиме вам: «Ти здібний та обдарований, і якщо щось пішло не так, ти здатен це владнати. Ти не можеш контролювати весь світ, але можеш контролювати свою реакцію на нього і вчитися на своїх помилках, щоб у майбутньому приймати кращі рішення».

Джефферс радить у процесі прийняття рішення думати про те, що ви можете отримати, а не про те, що можете втратити. Готуйтеся завчасно, щоби приймати реалістичні й поінформовані рішення з усіма фактами на руках, визначайте пріоритети, довіряйте інтуїції та зберігайте спокій. Хай що ви вирішите, це не викличе ядерної катастрофи. Люди якось пережили крах Enron, WorldCom та фінансової піраміди Берні Мейдоффа. Марта Стюарт потрапила до в’язниці й змогла прийти до тями.

Коли приймаєте якесь рішення, не думайте, що воно неодмінно визначає вас: відкиньте цю картинку. Якщо результат буде гіршим за очікування, візьміть на себе відповідальність і виправте ситуацію. Не варто витрачати час, відстоюючи правильність прийнятого вами рішення. Минулого не змінити: ви можете вплинути лише на майбутнє. Почуття провини — це не найкращий тренажер, тож не варто напружувати ноги на цій біговій доріжці, краще з неї зійти. Пробачте собі та іншим і думайте над новим рішенням.

Якщо ви мислите негативно, прислухайтеся до Бассет і усвідомте сутність ваших думок, а тоді поставте «знак стоп». Запитайте себе, чи ці думки правдиві, реалістичні, раціональні та доцільні. Нехай ваш позитивний внутрішній голос допоможе вам розглянути ситуацію в перспективі й запевнить вас, що ви здатні дати цьому раду, щоб ви могли мислити позитивно. Позитивна розмова із собою — це краще, ніж погана звичка розмовляти про негатив. Коли ваш розум налаштований на позитив та ефективність, ви вирішуєте проблему ділом, а не переживаннями. Коли ви зайняті ділом, ви не маєте часу переживати. «Змініть думку — і зміниться настрій». Якщо ви візьметеся за активне вирішення проблеми чи зробите невелику паузу й займетеся спортом, послухаєте музику чи зробите ще щось позитивне, ваші переживання минуть. Після цього наступні виклики ви зустрінете вже як більш позитивний і продуктивний лідер.

Аналогічні поради подають й багато інших експертів. «Подарунок тут і вже» Спенсера Джонсона — чудова книга, де дідусь дає мудру настанову про те, як стати щасливим, зосередившись на тому, що є «тут і вже». «Будь у моменті теперішнього, концентруйся на тому, що відбувається тут і вже. Думай про свою мету — так ти знатимеш, що для тебе важливо. Роби висновки із минулого. Витягни звідти щось справді цінне й використовуй це, щоб змінити свої дії у сьогоденні. Будуй плани, уявляй собі прекрасне майбутнє й плануй так, щоб воно стало можливе. Впроваджуй свої плани в дію вже сьогодні».

У книзі «Хто взяв мій сир?» Джонсон розповідає про мишей і маленьких людей, що бродять по лабіринту, й звертає увагу на те, як діяти у світі, що постійно змінюється. Він пропагує думку, що варто прийняти зміни як частину життя, бути готовим діяти відповідно до цих змін і справлятися з ними. Приймати зміни й діяти відповідно — продуктивніше й корисніше, ніж переживати параліч через страх і тривогу. Коучі з питань лідерства торкаються як практичного застосування, так і масштабних питань планування життя.

Ці коучі з лідерства рекомендують, зокрема, бути організованим і визначати пріоритети, створюючи щоденні списки справ. Ці списки дають вам змогу викреслювати виконані пункти протягом дня й почуватися продуктивним, навіть якщо ви не вирішили всіх проблем своєї компанії. Не плануйте забагато: це шлях до уникнення завдань. Щоб ефективно спілкуватися з людьми й залишатись із ними на зв’язку, вам варто регулярно оновлювати список контактів. Позначайте записи власними умовними словами, як от «турнір» — якщо ви познайомилися на турнірі з гольфу. Так вам буде простіше знайти людину, якщо ви не пам’ятаєте її імені.

Коуч може допомогти вам сформулювати цілі вашого життя: цілі компанії, професійні, особисті, ділових зв’язків, сімейних та дружніх відносин. Пізніше ви час від часу переглядатимете їх разом із коучем, щоб упевнитись, що ви на правильному шляху, а ваші дії відповідають вашим цілям. У книзі «7 звичок надзвичайно ефективних людей» Стівен Кові закликає «взяти на себе відповідальність, визначитись із тим, що для вас важливо й жити відповідно. Спершу постарайтеся зрозуміти себе самі, а тоді — щоб вас розуміли інші». Його восьма звичка, яку автор додав у 2004-му, звучала так: «знайдіть власний голос, власне покликання, код вашої душі й надихайте інших шукати це в собі».

Коучі з лідерства, як ви розумієте, є також «життєвими наставниками», вони рекомендують регулярно займатися спортом, корисно харчуватися, не курити, споживати менше кофеїну, медитувати й достатньо спати. Вони рекомендують отримати всебічну оцінку — поглянути на себе очима керівництва, колег і підлеглих. Коучі можуть давати й інші поради. Щодня їжте фрукти й менше нездорової їжі. Більше смійтеся; ваш сміх ощасливлює інших людей, а це робить щасливішим вас самих. Не вірте, що світ такий, яким його показують у теленовинах; це спотворений, негативний погляд на нього. Віддавайте: коли ви робите добро для інших — ви робите добро й для себе. Багато із цих чинників впливає на загальний рівень стресу й тривожності у вашому житті, а отже й впливає на вашу продуктивність як бізнес-лідера.

ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ ЗА 10 ХВИЛИН

Бізнес-школи намагаються навчити студентів якомога ефективніше досягати власних фінансових цілей. Кілька найкращих шкіл пропонують курси із планування фінансів та управління ними. Для студентів курсу МВА найважливіше — стати багатим. А шлях до того, щоб стати мільйонером, нехитрий. Середньостатичний МВА заробляє стільки, що входить до 10 % найбільш оплачуваних працівників, тож усе, що йому потрібно — це дисципліна й трохи планування.

Правило № 1: Спершу заплатіть собі. Автоматично відкладайте мінімум 10 % від свого заробітку.

Максимально використовуйте можливості відстрочених податків. Візьміть усе можливе з пенсійних планів 401(k) або 403(b). Домовляйтесь із працедавцем про максимально вигідні умови. Скористайтесь всіма податковими пільгами Дядечка Сема[9]. Якщо ваша податкова ставка 25 %, то ви вже, по суті, отримуєте 25 % повернення своїх заощаджень, не сплачуючи зайвих податків і вам не треба намагатися утримувати їх із чеку після його отримання. Якщо ваші умови співпраці з роботодавцем вигідні, у вас стає вдвічі більше коштів. Те, що ви заробите від інвестицій у взаємний фонд — це вишенька на торті. Як іще можна отримати такі прибутки, навіть у хмільні часи інтернет-бульбашок. Важливо, щоб ваші інвестиції автоматично вираховувались із зарплатного чека до того, як з нього буде знято податки.

Якщо у вашого працедавця немає пенсійного плану 401(k), вам доведеться максимально використовувати інші можливості щодо відстроченого зняття податків. Максимально використовуйте наявні індивідуальні пенсійні рахунки (IRA) — традиційні, прості та Roth IRA. Здійснюйте автоматичні інвестиції за допомогою систематичних відрахувань із вашого розрахункового чека чи розрахункового рахунку, якщо це можливо. Якщо вашим джерелом доходу є ваша самозайнятість, ви можете накопичувати більше коштів із відстроченим оподаткуванням. Створіть собі індивідуальний пенсійний план 401(k) або рахунок SEP IRA.

Дотримуючись цього плану, ви точно зберете за свою робочу кар’єру більше мільйона доларів, маючи помірний дохід.

Правило № 2: Живіть у власному домі. Будьте власником свого дому; не винаймайте його, якщо ви плануєте жити там протягом тривалого часу. Оренда житла не зробить вас багатим, а от його власника — цілком. Як і у випадку з рахунками із відстроченим оподаткуванням, федеральний уряд виділяє дотації на ваш дім. Дотацією є вирахування податків у рахунок іпотеки. Якщо ваша податкова ставка — 25 %, уряд сплачує 25 % ваших відсоткових платежів. У перші роки існування іпотеки, коли більша частина платежу йде на покриття відсотків, уряд сплачуватиме 25 % від усього вашого іпотечного платежу. Від такої пропозиції важко відмовитись.

Якщо ви плануєте жити в будинку довше, ніж кілька років, ви можете взяти тридцяти- або п’ятнадцятирічну іпотеку. Іпотека на п’ятнадцять років видається під нижчі відсотки, дає змогу стати власником житла за вдвічі менший період часу й змушує вас заощаджувати більше у зв’язку з вищими щомісячними платежами. При іпотеці на тридцять років відсоткова ставка вища, однак і виплачувати її можна вдвічі довше. Перевага тридцятирічної іпотеки в тому, що ви можете собі дозволити більший будинок, що на ринку цін, що зростають, забезпечує вам більший фінансовий важіль. Існує небагато інвестицій з таким самим рівнем фінансового важеля, як іпотека за ваше житло. При 20-відсотковій передоплаті ви контролюєте нерухомість, яка вп’ятеро дорожча від вашої інвестиції.

Якщо ви хочете швидше стати власником житла, робіть внески двічі на місяць, щомісячно виплачуйте додаткові суми до основної, або ж щороку платіть за один додатковий місяць. Маючи бажання, ви можете стати власником свого житла й за десять років. Обов’язково звіряйте ціни й відсоткові ставки з bankrate.com.

Здавайте нерухомість в оренду. Якщо ви вже здійснили усі платежі за власний дім, то ви зібрали суттєвий капітал. Ви можете використати капітал у вигляді вашого будинку як заставу, щоб купити ще один будинок для себе чи для здачі в оренду. В такому випадку орендарі заощаджуватимуть ваші кошти, сплачуючи іпотеку за це житло. У пункті «Як стати інвестором у нерухомість за десять хвилин» ви знайдете рекомендації щодо економіки нерухомості.

Правило № 3: Створіть фонд непередбачених витрат та інвестиційний портфель. Кожному потрібен фонд непередбачених витрат. Експерти стверджують, що цього фонду має бути достатньо для покриття ваших витрат протягом 3–6 місяців, та якщо вам, аби спати спокійно, потрібні більші суми — відкладайте їх. Щоб створити цей фінансовий резерв, ви маєте спершу платити собі, щомісяця відкладаючи визначену суму аж до моменту досягнення вашої мети. Цей рахунок не матиме тих переваг, що державна допомога, бо джерелом його наповнення є ваші розрахункові чеки після вирахування податків. Доступ до грошей має бути заблокований. Постарайтеся вкласти гроші максимально вигідно, дізнавшись про найвищі депозитні ставки на сайті bankrate.com.

Після створення фонду непередбачених витрат, вам потрібно покласти таку саму суму, або й більшу, на інвестиційний рахунок з довгостроковими інвестиціями. Призначенням цього рахунку може бути накопичення коштів на навчання, організацію власної справи або пенсію.

Правило № 4: Інвестуйте з розумом. Інвестування портфелю — це не місце для проявів оригінальності. Обирайте верхні позиції таких рейтингів довгострокових взаємних фондів, як Morningstar.com та Forbes. Робіть інвестиції в акції диверсифіковано — в різні класи активів, як‑от взаємні фонди компаній з високою, середньою та низькою капіталізацією, та через різні стилі інвестування — вартісне, змішане та інвестування в зростання. Облігації також варто диверсифікувати — відповідно до часу погашення: коротко-, середньо- та довгострокові. Зверх того, обирайте фонди з низьким рівнем витрат. Нижчі витрати мають високу кореляцію з вищими прибутками. Вам також варто моніторити увесь портфель, а не лише окремі вкладення. Аналізуйте увесь портфель за допомогою служби аналізу портфелю Morningstar.com. Дізнавайтеся ставки депозитів та грошового ринку на bankrate.com.

Ви можете вкласти частину своїх заощаджень у ризиковані можливості, та вважайте, щоб це була незначна частина вашого фінансового резерву.

Правило № 5: Вибіркова щедрість і переважна економія. Витратна частина бухгалтерії не менш важлива, ніж та її частина, що розглядає накопичення та інвестиції. Звісно, від життя потрібно отримувати задоволення; життя — це не генеральна репетиція. Та витрачати гроші потрібно вибірково. Якщо йдеться про вашу пристрасть — чи то гольф, чи колекціонування вин, — ви можете бути вибірково щедрими, та коли йдеться про менш важливі речі — варто бути розумно економним.

Як відомо, щоденна звичка витрачати 5 $ на каву або сигарети за життя може коштувати вам понад мільйон доларів втрачених пенсійних заощаджень. Якщо від’їздити сотню тисяч миль на надійному авто середньої вартості, замість безконечно міняти авто на дорожчі й комфортніші машини, можна уникнути чимало платежів, пов’язаних зі зміною авто, стрімких амортизаційних витрат і відсоткових нарахувань. За життя таких платежів також назбирається близько мільйона.

Ще одне поле для заощаджень — використання кредитних карток. Деякі експерти стверджують, що ними користуватись не варто, бо так витрачати гроші психологічно легше, ніж при використанні готівки. Та якщо ж ви таки вирішите користуватися кредиткою, обирайте ту, від якої можна отримати бонуси, наприклад, повернення частини вартості покупки (кешбек). Не варто відтерміновувати повернення коштів, адже відсотки наростають значно швидше, ніж ваші прибутки від інших інвестицій. ДОДАТОК

Висловлюю щиру вдячність за дозвіл на використання матеріалів із таких джерел:

День 1: Маркетинг

Assael, Henry. Consumer Behavior & Marketing Action, 4 th ed. Boston: PWS — Kent Publishing Company, 1992, p. 100.

Cullum, Leo. Cartoon, «Down in Accounting Flexing My Muscles».

Cullum, Leo. Cartoon, «I Have Credibility».

Newton, Derek A. Sales Force Management— Text and Cases. Copyright © 1990 by Richard D. Irwin, Inc., pp. 7–9.

День 2: Eтика

Cullum, Leo. Cartoon, «Out of My Depth».

Freeman, R. Edward, and Daniel R. Gilbert. Corporate Strategy and the Search for Ethics. Copyright © 1988, pp. 24–41. Адаптовано з дозволу Prentice Hall, Englewood Cliffs, N.J.

День 3: Бухгалтерський облік

Cullum, Leo. Cartoon, «The Phoenicians Were the First Accountants».

Cullum, Leo. Cartoon, «New from Accounting». The New Yorker, March 18, 2002. © The New Yorker Magazine, Inc., 2002.

День 4: Організаційна поведінка

Clawson, James. «Organizational Structure», Darden School Case UVA — OB—361, Figure 1–8, pp. 11–18. © Darden Graduate Business School Foundation, Charlottesville, Virginia, 1988

Clawson, James. «Survey of Managerial Style», Darden School Case UVA — OB—358, Figure, p. 14. © Darden Graduate Business School Foundation, Charlottesville, Virginia, 1988

Clawson, James. «Systems Theory and Organizational Analysis», Darden School Case UVA — OB—214, Figure 1, p. 9. © Darden Graduate Business School Foundation, Charlottesville, Virginia, 1983

Cullum, Leo. Cartoon, «Ice Water in Your Veins».

Cullum, Leo. Cartoon, «Lovely Parting Gifts for You».

Gabarro, John J., and John P. Kotter. «Managing Your Boss». Harvard Business Review (January/February 1980), Exhibit, «Managing the Rela- tionship with Your Boss», p. 99. © President and Fellows of Harvard College, 1979; всі права застережено. Передруковано з дозволу правовласника.

Greiner, Larry E. «Evolution and Revolution as Organizations Grow». Harvard Business Review (July/August 1972), Exhibit II, «The Five Phases of Growth», p. 41. © President and Fellows of Harvard College, 1972; всі права застережено. Передруковано з дозволу правовласника.

«Why People Behave the Way They Do», Darden School Case UVA — OB—183, Figure 5, p. 16. © Darden Graduate Business School Foundation, Charlottesville, Virginia, 1986.

Zierden, William E. «A Framework for Understanding Organizations», Darden School Case UVA — OB—183, Figure 5, p. 16. © Darden Graduate Business School Foundation, Charlottesville, Virginia, 1986.

Zierden, William E. «Introduction to Job Design», Darden School Case UVA — OB—91 R, Figure 1, p. 2. © Darden Graduate Business School Foundation, Charlottesville, Virginia, 1975.

День 5: Кількісний аналіз

Cullum, Leo. Cartoon, «Meaningless Statistics».

Oksman, Warren, and Sherwood C. Frey. «Introduction to Analytical Probability Distributions», Case UVA — Q-205, pp. 5, 6, 14. © Darden Graduate Business School Foundation, Charlottesville, Virginia, 1980.

День 6: Фінанси

«An Introduction to Debt Policy and Value», Case UVA — F-811, p. 1. Copyright © 1989 by the Darden Graduate Business School Foundation, Charlottesville, Virginia.

Cullum, Leo. Cartoon, «It’s Not a Takeover».

Cullum, Leo. Cartoon, «Limited Partners».

День 7: Операційна діяльність

Cullum, Leo. Cartoon, «We’re Stuck with 700,000 Bushels».

День 8: Економіка

Cullum, Leo. Cartoon, «I Have No Idea What It Means».

День 9: Стратегія

Ansoff, H. Igor. «Strategies for Diversification». Harvard Business Review (September/October 1957), Exhibit I, «Product Market Strategies for Business Growth Alternatives», p. 114. © President and Fellows of Harvard College, 1957; всі права застережено. Передруковано з дозволу правовласника.

Porter, Michael E. Competitive Strategy: Techniques for Analyzing Industries and Competitors, Figure 2–1, p. 39. Передруковано з дозволу The Free Press, a Division of Simon & Schuster. © The Free Press, 1980, 1998

Porter, Michael E. Competitive Advantage: Creating and Sustaining Superior Performance, Figure 1–1, p. 5, Figure 1–2, p. 6. Передруковано з дозволу The Free Press, a Division of Simon & Schuster. Copyright © 1985, 1998 by Michael E. Porter.

Waterman, Robert H., Thomas J. Peters, and Julien R. Phillips. «Structure Is Not Organization». Business Horizons, June 1980, Figure, p. 18. Copyright © 1980 by the Foundation for the School of Business at Indiana University. Використано з дозволу правовласника.

День 10: Мінікурси MBA

Borden, Neil H., Jr. «Class Notes on Conducting International Business», Darden Graduate School of Business, Charlottesville, Virginia, використано з дозволу правовласника.