МВА ЗА 10 ДНІВ

День 3

Теми розділу «Бухгалтерський облік»:

— Правила бухгалтерського обліку

— Принципи бухгалтерського обліку

— Фінансові звіти

— Аналіз фінансових коефіцієнтів

— Управлінський облік

Бухгалтерія — це мова бізнесу. Компанії мають повідомляти світові про результати своєї діяльності. Їхня аудиторія охоплює працівників, інвесторів, кредиторів, клієнтів, постачальників і громадськість. Всередині компанії бухгалтерська інформація надає можливість контролювати, оцінювати та планувати діяльність. Незалежно від аудиторії чи призначення бухгалтерії, вона опирається на цифри. Бухгалтери — це обліковці (об-лік-овці — «ведуть лік овець»), які фіксують, підсумовують та аналізують діяльність компанії. Обліковці існують з правіків, і викладачі не втомлюються нагадувати нам про це.

У біблійні часи обліковці вели облік зерна, що зберігалося на складах громади. Звідки, ви думаєте, цар Соломон під час засухи знав, що у місті лишився лише тридцятиденний запас зерна? Від обліковців. Протягом багатьох віків обліковці вели облік товару — рахуючи його на пальцях, рахівницях, калькуляторах. В наш час бухгалтерський облік вже не передбачає фізичного підрахунку зерна на складі. Бухгалтерський облік відповідає на такі основні запитання про бізнес:

Чим володіє компанія?

Скільки компанія заборгувала іншим?

Наскільки вдалою була діяльність компанії?

Де компанія бере гроші на своє утримання?

Усі дії компанії зрештою вимірюються грошовими одиницями, і цим, хочете ви цього чи ні, займається бухгалтерія. Хоча ця сфера може здаватися нудною, ви повинні мати практичне розуміння бухгалтерії, аби працювати у світі бізнесу. Оскільки знання — це сила, МВА повинні бути обізнані з бухгалтерією, щоб розуміти її функції; і, що ще важливіше, вони повинні вміти шукати й використовувати бухгалтерські дані у процесі прийняття рішень. Юристи зі знанням бухгалтерії, наприклад, можуть трактувати фінансові звіти й отримувати звідти цінну інформацію. У переговорах про врегулювання претензій звіти стають незамінним чинником. Оскільки роботу працівників часто оцінюють бухгалтерськими показниками, знання бухгалтерії має величезне значення.

Однак MBA не зобов’язані бути експертами у складних бухгалтерських правилах. Тому в цій книзі я ставлю за мету надати вам базу, а не зробити вас сертифікованим бухгалтером-аудитором. Оскільки усі відділи підприємства — зокрема, фінансовий, виробничий і маркетинговий — використовують цифри, які їм подають обліковці, важливо знати основи. Тож читайте цей розділ дуже уважно.

НОРМИ GAAP

Бухгалтерський облік регулює незліченна кількість правил. Вам не варто намагатися їх завчити, однак слід мати достатній запас знань, щоби спілкуватися із сертифікованими бухгалтерами. Відповідно до правил бухгалтерського обліку встановлюють стандарти, щоби фінансову звітність різних компаній можна було порівнювати на підставі однакових критеріїв. Правила, які творять основу бухгалтерії, називають Загальноприйнятими принципами бухгалтерського обліку (Generally Accepted Accounting Principles, GAAP). Ці правила формувалися багато років, і їх використовують аналогічно до прецедентів у юридичній практиці.

Із розвитком нових сфер діяльності бізнесу Рада зі стандартів фінансового обліку (Financial Accounting Standards Board, FASB) додавала нові правила врегулювання діяльності у нових ситуаціях. Цей орган за роки своєї діяльності розробив понад сотню правил (відомих як Fasbee), які обліковці знають за відповідною нумерацією.

2009 року з’ясувалося, що результатом десятиліть діяльності були сформульовані сотні правил, і Рада FASB врешті створила Кодифікацію бухгалтерських стандартів (ASC). Хоча правила залишилися незмінними, ASC класифікувала їх відповідно до тем, що спростило їхній пошук. Зараз ASC вважають єдиним джерелом загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку (GAAP). Хоча обліковці й досі використовують стару нумерацію правил FASB.

Бухгалтерський облік також буває міжнародною справою, особливо у випадку з багатонаціональними корпораціями. Рада з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (IASB) розробила власний перелік рекомендацій під назвою Міжнародні стандарти фінансової звітності (IFRS). Це система принципів, позбавлена зайвих деталей, що дає компаніям змогу використовувати її на власний розсуд. Система ж GAAP передбачає чітко сформульовані правила, й американські компанії змушені їх строго дотримуватися.

2002 року FASB та IASB домовилися розпочати процес конвергенції своїх систем. Але домовленості досягнути не вдалося, ані щодо її деталей, ані щодо дати її реалізації.

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

Щоби зрозуміти бухоблік, перш ніж зануритись у цифри, потрібно ознайомитися з базовими поняттями. Правила — це лише частина історії. Сім понять і термінів, поданих нижче, — це не добірка канонів, а радше низка ключових принципів, що лежать в основі усіх бухгалтерських правил і звітів: автономність підприємства; касовий облік та облік за принципом нарахувань; об’єктивність; консерватизм; безперервність; послідовність; суттєвість.

Автономність підприємства

Бухгалтерська звітність надає інформацію про діяльність конкретного автономного підприємства. Параметри у звіті повинні бути зрозумілими. Підприємство, що подає звіт, може бути одиничним продуктовим магазином, виробничим підприємством, цілісною компанією або конгломератом. Наприклад, Darden Restaurants — це корпоративна юридична особа. Мережі Red Lobster та Olive Garden — це також юридичні особи, що входять до її складу.

Касовий облік чи облік за принципом нарахувань

Те, як саме ведуть лік овець — рахують гроші, — має значення. При використанні касового методу обліку, операції записують лише тоді, коли гроші переходять з одних рук в інші. У зовсім малих компаніях усю необхідну бухгалтерську інформацію можна отримати у вигляді виписки з контрольного рахунку. Якщо магазин сплачує дворічну оренду у 2012, то ця сума буде внесена до витрат, здійснених 2012 року, а не протягом двох років. Коли невелика токарна майстерня купує верстат, витрати на нього записують на період, коли було здійснено покупку, а не розподіляють на період його експлуатації. Розумієте принцип? Касовий облік фіксує інформацію про те, коли і яка кількість коштів перейшла з одних рук у інші, та не зіставляє витрати з продажами.

Більшість компаній значущого розміру використовують метод обліку за принципом нарахувань. Облік за принципом нарахувань прив’язує фінансові наслідки якоїсь діяльності до періоду, коли відбулася ця діяльність, незалежно від руху коштів. Плату за оренду записують щомісячно до вигод у вигляді тимчасового володіння приміщенням. Витрати на клепальні молотки на авіаційному заводі Boeing записують на період експлуатації інструментів, тобто поки робітники використовують їх у заводському цеху.

У компанії Boeing покупки роблять на такі великі суми, що касовий облік міг би викривлювати її фінансові звіти. Відповідно, облік за принципом нарахувань порушує два взаємопов’язаних питання: розподілу по звітних періодах та відповідності доходів і витрат, адже діяльність і рух коштів майже завжди відбуваються в різний час.

Розподіл по звітних періодах. Оскільки звіти про фінансові результати відображають діяльність протягом певного часу, період відображення у звітності має дуже велике значення. Якщо компанія IBM продала потужний комп’ютер в кредит компанії Ford Motor Company 31 грудня 2012 року, то при обліку за принципом нарахувань операція повинна бути зареєстрована 2012 року, коли було підписано договір, а не 2013-го, коли компанія Ford фактично перерахувала кошти. Операцію з продажу потрібно облікувати 2012 роком, адже саме тоді компанія Ford юридично зобов’язалася прийняти поставку комп’ютера. І саме в цей період у бухгалтерській звітності IBM повинні бути внесені записи про продаж та пов’язані з ним витрати і прибутки. Водночас компанія Ford 2012 року повинна відобразити у звітності — тобто зарахувати і розподілити — витрати, пов’язані з використанням комп’ютера на період його експлуатації.

Відповідність доходів та витрат. За тою самою логікою, що й при розподілі витрат, виручка від продажу і супровідні витрати повинні бути відображенні в одному й тому самому обліковому періоді. Якщо звести до відповідності прибутки, отримані від реалізації, та супровідні витрати, можна дізнатися, який дохід фактично отримала компанія. Наприклад, коли мережа супермаркетів Safeway продає свіжі овочі 31 грудня 2012 року, але оплачує рахунок постачальника щойно у 2013-му, облік за принципом нарахувань однаково віднесе витрати, пов’язані з цим продажем, до 2012 року. Продаж Safeway у 2012-му потяг за собою витрати, і тому цьому продажу мають відповідати витрати, розподілені на той самий рік. Без встановленої політики розподілу витрат та зведення доходів і витрат до відповідності обліковці могли запросто маніпулювати фінансовими звітами, обираючи, на який період записувати продажі чи витрати, аби приховати чи відкласти на потім відображення своїх негативних показників.

Визначення операцій та об’єктивність

Бухгалтерські записи містять тільки ті операції, які було «завершено» і які мають «кількісно вимірювану» грошову цінність. Продаж, який не було завершено, хоча його і сприймають як «надійний», до записів не вносять. Навіть якщо авторитетний менеджер із продажу із CaseIH присягнеться, що фермер Джоунс точно купить у компанії комбайн, бухгалтер йому відмовить: з облікової точки зору, продаж ще не відбувся. І CaseIH ще не доставила машину, і фермер ще не підписав контракт, який зобов’язує його до сплати.

Бухгалтери також мають правило об’єктивності, яким керуються у сумнівній ситуації. Потрібно оперувати обґрунтованими та доступними для перевірки доказами на підтримку операції, інакше її записано не буде.

Наприклад, репутацію, що виникла внаслідок діяльності на благо громадськості, внести до бухгалтерських книг неможливо. Як би ви її оцінили? Компанія Archer Daniels Midland (ADM) регулярно проводить на ТБ пропаганду про те, яка дешева їжа в Америці проти решти світу. Хіба може бухгалтер об’єктивно оцінити хоча б у долар «добрі почуття», спрямовані до компанії від сердець вдячних американців або від конгресменів? Патенти та винаходи також важко оцінити. Якщо Du Pont придбає у винахідника патент на новий хімічний продукт за 1 000 000 $, його буде внесено до бухгалтерських книг як 1 000 000 $. Патент має вимірювану ринкову вартість.

Однак якщо науковий співробітник Du Pont розробить у лабораторії новий технологічний процес, бухгалтери не зможуть зафіксувати інновацію, допоки її не буде продано. Бухгалтерові потрібен контракт і погашений чек, щоби підтвердити запис у книгах.

Коли 2002 року луснула компанія WorldCom, їхні активи — телекомунікаційна мережа — значились у книгах із переоцінкою на 3,3 млрд $. Бухгалтери додавали поточні експлуатаційні витрати на регіональну діяльність до вартості активів компанії, а це були звичайні витрати на обслуговування міжміських дзвінків через місцевих операторів зв’язку.

Бухгалтерський консерватизм та історична собівартість активів

Коли компанії мають збитки, що є імовірними і можуть бути розраховані з достатнім ступенем точності, бухгалтери їх вносять до книг навіть у разі, якщо збитків насправді не було. Коли очікуються прибутки, бухгалтери відкладають їх внесення до бухгалтерських книг на потім — до моменту, коли вони фактично будуть отримані. Якби 2010 року керівництво компанії International Paper очікувало отримати у 2012-му великі прибутки від продажу своєї головної офісної будівлі на Мангеттені, вони не змогли б записати свої прибутки до 2012-го. Їхній переїзд до Мемфісу був непевним. Керівництво могло передумати або ж ринок нерухомості міг обвалитися. Та суто теоретично припустімо, що International Paper 2010 року з’ясувала, що у 2012-му їй доведеться здійснювати чистку котлована з токсичними відходами під будівлею свого офісу. Керівництво мало би найняти консультанта, який підрахував би вартість послуги, і зафіксувати це у 2010-му. Так читачі фінансової звітності були би попереджені про те, що у 2012-му над компанією нависнуть чорні хмари.

Аналогічно були відкриті судові процеси довкола азбесту, яким багато компаній підживлюють ґрунт, — це умовна заборгованість, яку слід щорічно переглядати і вказувати у звітах, щоб їхні читачі розуміли можливе знецінення корпоративних активів. Консерватизм бухгалтерського обліку обумовлює підготовку фінансових звітів. Коли не знаєте, що робити, мисліть консервативно. Бухгалтерські записи містять лише вимірювані та доступні для перевірки дані про майно, борги, продажі та витрати.

Консерватизм також обумовлює запис операцій відповідно до їхньої історичної собівартості. На підйомі ринку нерухомості вартість головного офісу компанії International Paper у Нью-Йорку зросла, однак визнати цей прибуток як виграшний неможливо, навіть якби компанія на початку XVII століття виміняла його в індіанців за кілька прикрас. У звітності вартість нерухомості відповідає вартості намиста, яке індіанці отримали в обмін на це майно. З точки зору бухгалтера вартість будівлі до моменту її продажу може зменшитися.

Коли вартість активу стає нижчою за вказані у звітах витрати на нього — це вже інша історія. Консерватизм обумовлює врахування збитків вже сьогодні — інакше читача фінансової звітності можна ввести в оману, і він вважатиме, що відображені активи коштують не менше своєї історичної собівартості.

Вартість товарів, що зберігаються як запаси на складах компанії, також вказують відповідно до їхньої історичної собівартості. Навіть якщо ціни зміняться, об’єктивною є та ціна, яку підприємство заплатило раніше. На підтвердження цих витрат мають існувати реальні документи — замовлення на поставку і рахунки на оплату. Наприклад, якщо Staples Office Supplies у своїх бухгалтерських книгах вказує закупівлю бланків виробництва компанії International Paper, то вказана ціна за бланки повинна відповідати їхній собівартості на момент купівлі. Навіть якщо в наступних замовленнях цей товар проходив за вищою ціною, вартість товару, яким вже володіє компанія, в бухгалтерських книгах Staples буде вказана історична собівартість.

Принцип безперервності

У фінансових звітах підприємства відображаються як чинні юридичні особи. Ціни у бухгалтерських записах вказують з урахуванням припущення, що підприємство діє безперервно. Бухгалтери припускають, що компанії продовжать працювати у видимому майбутньому; тому ціни, вказані у фінансових звітах, не є «ліквідаційними». Як ви вже знаєте, бухгалтери використовують історичну собівартість. Наприклад, сталепрокатне обладнання дуже дороге. Воно може багато коштувати для чинної компанії-виробника, як‑то US Steel, та коли його продають на аукціоні у зв’язку з банкрутством, воно коштуватиме копійки. Не нове промислове обладнання для нових покупців має невелику цінність. Відповідно, у бухгалтерських записах використовується історична собівартість із припущенням, що компанія використовує своє обладнання із перспективою продовження діяльності.

Послідовність

Принцип послідовності відіграє дуже важливу роль для читачів фінансових звітів. Принципи бухгалтерського обліку вимагають від підприємства рік за роком послуговуватись однаковими правилами ведення обліку. Це дає економісту-аналітику можливість порівняти показники діяльності минулих періодів із теперішніми показниками. Це правило, як і раніше всі подані вище, покликане звести до мінімуму спокусу внести у звітність неприбуткові види діяльності, якими підприємці полюбляють приховувати погані показники.

Принцип послідовності передбачає, що компанії з року в рік оцінюють свої товарно-матеріальні запаси однаковим способом. Є два основних методи: «першим прийшов, першим пішов» (First In First Out, FIFO) та «останнім прийшов, першим пішов» (Last In First Out, LIFO). При використанні методу FIFO витрати на придбання найстаріших запасів визнають першими як вартість запасів, які вибувають. При використанні методу LIFO, як вартість запасів, які вибувають, вказують спочатку витрати на придбання найсвіжіших товарів. На метод бухгалтерського обліку не впливає фізичне переміщення запасів. Це просто метод бухгалтерського обліку. Ви, мабуть, розумієте, що якби метод ведення бухгалтерського обліку можна було змінювати як заманеться, то підприємливий бухгалтер міг би кожного року складати фінансові звіти інакше, маніпулюючи даними. Послідовність вимагає щороку дотримуватись одного й того самого методу ведення бухгалтерської звітності.

Щоби проілюструвати використання методів FIFO та LIFO, уявімо продавця цінних монет, який має на вітрині дві ідентичні золоті монети. Одну він купив 1965 року за 50 $, а іншу — 2012 року, за 500 $. В його магазин приходить нумізмат і купує одну з монет за 1000 $. Якщо власник магазину використовує метод FIFO, то він внесе до записів продаж на суму 1000 $, витрати в 50 $, і прибуток у 950 $. Його залишкові запаси — це одна монета історичною собівартістю в 500 $. Витрати на першу куплену монету були записані першими як витрати на проданий товар. При використанні альтернативного методу LIFO власник записав би витрати у 500 $, а прибуток лише в 500. У записах про запаси була би вказана одна монета вартістю в 50 $. Останні витрати були би використані першими. Яку монету було фактично продано — 1965 чи 2012 року придбання — не має значення. Це просто метод бухгалтерського обліку. Однак обраний метод суттєво впливає на те, як компанія рахує прибутки й оцінює запаси. Це таки має значення.

Якщо є «вагома» причина для зміни методу ведення бухгалтерського обліку, її треба вказати як примітку в кінці фінансового звіту. В примітці також має бути зазначено, як вплинула ця зміна на прибутки та вартість активів відповідного року. Ви можете втекти, але від бухгалтера вам однаково не сховатися.

Суттєвість

Важливим моментом фінансових звітів є те, що суми в них не вказують з точністю до копійки, попри те, що від прискіпливих бухгалтерів цілком можна чекати таких звітів. Насправді, вони є лише по суті правильними, тож читач може отримати достатнє розуміння того, в якій ситуації перебуває підприємство. Фінансові звіти дають відносно точну картину, на підставі якої адекватно мисляча людина могла б приймати адекватні рішення. У звітах кіоску з газованою водою неточність у сто доларів може суттєво викривити дані, а от неточність у десять доларів — ні. У звітах же таких гігантських багатонаціональних компаній, як Coca-Cola, можуть бути неточності на мільйони доларів, і це не матиме суттєвого впливу на загальну картину, на підставі якої приймають рішення.

Ви вже, мабуть, склали певне уявлення про те, як бухгалтери сприймають свої компанії і, може, навіть зрозуміли, чому вони здебільшого є консерваторами, і не тільки в роботі. У попередньому виданні цієї книги я розмістив карикатуру, в якій підсміювався над консерватизмом бухгалтерів. Я знайшов його на інформаційному стенді компанії Arthur Andersen, де працював аудитором. Та Arthur Andersen збилася зі шляху через кілька років після того, як я звідки пішов, і розпалася 2001 року у зв’язку з шахрайством, пов’язаним із падінням Enron. Після цього на ринку лишилася «велика четвірка» бухгалтерських компаній: PricewaterhouseCoopers, KPMG, Deloitte Touche Tohmatsu та Ernst & Young. Тому, щоб іти в ногу зі змінами, я обрав іншу карикатуру.

ФІНАНСОВІ ЗВІТИ

МВА не вчать, як проводити операції на комп’ютері; їх радше навчають трактувати інформацію, яку генерують бухгалтери. Фінансові звіти — це підсумок усіх окремих операцій, записаних протягом певного часового проміжку. Фінансові звіти — це кінцевий продукт бухгалтерського обліку. Вони дають користувачам нагоду побачити чіткий підсумок того, що відбулося. Аби зрозуміти, як у компанії справи, ви повинні вміти прочитати три головних фінансових звіти: балансовий звіт; звіт про фінансові результати; звіт про рух грошових коштів.

Балансовий звіт

Визначення

Для початку вам потрібно знати основні терміни, що їх використовують у балансовому звіті. Балансовий звіт представляє активи, якими володіє компанія, зобов’язання компанії перед іншими суб’єктами та сумарні інвестиції її власників. Балансовий звіт показує баланс цих категорій станом на конкретну дату. Це моментальний знімок володінь компанії на конкретний момент часу. Балансовий звіт — це основа для всіх бухгалтерських звітів, і ви повинні його розуміти. Розгляньмо складові балансових звітів.

Активи — це ресурси, якими володіє компанія, щоб у майбутньому отримати певну вигоду.

• Готівка.

• Товарно-матеріальні запаси.

• Суми до отримання від клієнтів — дебіторська заборгованість.

• Обладнання.

• Будівлі.

Зобов’язання (пасиви) — це конкретні суми зобов’язань щодо повернення позичених коштів, боргів та інші зобов’язання щодо надання товарів або послуг іншим суб’єктам.

• Банківський борг.

• Суми, заборговані постачальникам — кредиторська заборгованість.

• Рахунки, оплачені авансом, або передоплата від клієнтів за доставку товарів і послуг.

• Податки.

• Заробітна плата, заборгована працівникам.

Власний капітал — це сумарна кількість грошових коштів, які власники інвестували в компанію. Їхні інвестиції можуть мати форму готівкових коштів, інших активів або реінвестування доходів компанії.

«Чому люди поводяться так, як поводяться», ситуація для практичного аналізу, Дарденська школа бізнесу, UVA — OB—183, рис. 5, стор. 16. © Darden Graduate Business School Foundation, Charlottesville, Virginia, 1986

• Прості акції — інвестиції власників.

• Додатковий оплачуваний капітал — інвестиції власників.

• Нерозподілений прибуток — реінвестування доходів власниками.

Основне рівняння бухгалтерського обліку

Як видно з назви, балансовий звіт — це звіт про «баланси». Основне рівняння, яким керуються при зведенні бухгалтерського балансу, має такий вигляд:

Активи (A) = Зобов’язання (З) + Власний капітал (ВК)

Те, чим ви володієте (активи), — це сума того, що ви взяли в позику (зобов’язання) і того, що ви вклали (капітал), щоб заплатити за це. Це рівняння пояснює усе, що міститься у бухгалтерських записах компанії за певний період часу. Запам’ятайте це!

Приклади пошуку «збалансованого» рішення

На прикладі нового місцевого супермаркету Bob’s Market я покажу вам три варіанти пошуку збалансованого рішення.

1. Коли магазин розпочав свою роботу, Боб придбав касовий апарат. Кількість активів на лівій шальці терезів збільшилась, але також на правій шальці збільшився банківський борг за оплату активів — зобов’язання. Збільшення активів збалансувалося збільшенням зобов’язань.

2. Коли Боб інвестував трохи власних коштів і взяв певну суму в батька, щоб відкрити магазин, власний капітал на правій шальці терезів збільшився, і кошти, активи, на лівій шальці збільшилися, щоб збалансувати операцію.

3. Коли магазин стане успішним бізнесом, Боб зможе виплатити свій банківський борг за касовий апарат (зобов’язання на правій шальці зменшаться). Кількість активів (з лівого боку) також зменшиться, що відповідно збалансує операцію.

Усі операції відповідають цьому принципу пошуку збалансованого рішення. Неможливо вплинути на один бік балансового звіту, не збалансувавши всю статтю. Тому, коли активи дорівнюють сумі зобов’язань і власного капіталу (A = З + ВК), кажуть, що «баланс зійшовся». Якщо баланс не зійшовся — значить бухгалтер десь помилився.

Процес ведення бухгалтерського обліку: метод подвійної бухгалтерії

Ви мабуть чули, що бухгалтери роблять бухгалтерські записи у своїх книгах, де записують кожну окрему бізнес-операцію. Свої книги бухгалтери називають головними книгами. Перелік рахунків називають планом рахунків. Відповідно до принципу збалансування, який ілюструвало основне рівняння бухгалтерського обліку, збільшення активів розміщують з лівого боку, під назвою дебет, а збільшення зобов’язань і власного капіталу розміщують з правого боку, під назвою кредит. Бухгалтерські записи обов’язково мають щонайменше дві позиції даних — дебет і кредит. Записи про зменшення активів розміщують справа, до кредиту, а зменшення зобов’язань і капіталу — зліва, до дебету. Через цей метод запису з правої і лівої сторін, ручне ведення обліку операцій по кожному рахунку нагадує літеру «Т», і тому ці записи називають Т-рахунками.

ПРАВИЛА ВНЕСЕННЯ ЗАПИСІВ У РАХУНКИ

Наприклад, на початку року Боб і його батько випустили пакет у тисячу акцій на суму своєї початкової інвестиції в магазин у розмірі 15 000 $. Бухгалтерський запис цієї операції виглядав так:

Виплату боргу було б занесено до бухгалтерської книги аналогічно:

Оскільки кожен запис у бухгалтерських документах є збалансованим, у кінці періоду весь балансовий звіт, де підсумовані окремі «рахунки» та їхній чистий залишок на кінець періоду, також зводять до балансу (A = З + ВК).

Приклад балансового звіту

Розглянемо приклад місцевого продуктового магазину і гляньмо на балансовий звіт за перший рік його роботи.

Цей звіт Боба нагадує типові балансові звіти багатьох роздрібних і виробничих фірм. Варто відзначити три речі. По-перше, загальна сума активів дорівнює загальній сумі зобов’язань і власного капіталу. По-друге, активи розміщені зліва, а зобов’язання і власний капітал — справа, як і бухгалтерські записи дебету і кредиту. По-третє, балансовий звіт складено станом на визначений момент часу, 31 грудня 2012 року, конкретну дату. Попри те, що бізнес — це результат купівлі та продажу протягом тривалого часу, балансовий звіт — це лише «моментальний знімок» ресурсів і зобов’язань компанії у визначений момент.

Адаптовано з «Дослідження стилю лідерства» проф. Джеймса Клоусона («Survey of Managerial Style», by Professor James Clawson), Ситуація для практичного аналізу UVA — OB—358, p. 14. © Darden Graduate Business School Foundation, Charlottesville, Virginia, 1988

Ліквідність: поточна і довгострокова

Важливим аспектом балансового звіту є те, що активи і зобов’язання вносять до переліку у порядку їхньої ліквідності, від найбільш до найменш ліквідних. Ліквідність означає можливість переведення активу в готівку. Готівка, дебіторська заборгованість від клієнтів і товарно-матеріальні запаси (ТМЗ) називаються поточними, і їх вносять до переліку першими, оскільки їх можна легко перевести і конвертувати в готівку протягом наступного періоду роботи — зазвичай, одного року (тобто вони є ліквідними). Обладнання продати непросто; тому його класифікують як фіксований, довгостроковий і непоточний актив (NCA) і вказують під поточними. Гляньте на балансовий звіт Боба й переконайтесь у правильності розміщення цих пунктів.

З боку зобов’язань — кредиторська заборгованість перед постачальниками, заборгованість по заробітній платі, податкова заборгованість. Це поточні зобов’язання. Ці зобов’язання є короткостроковими, бо мають бути погашені протягом року. Банківський борг є довгостроковим або непоточним зобов’язанням (NCL), тому що його буде погашено протягом кількох років.

Оборотний капітал

Як у бухгалтерському обліку, так і у фінансах широко використовують термін оборотний капітал. Він позначає ті активи та зобов’язання компанії, які постійно «обертаються» і є частиною її повсякденної діяльності. Це найбільш ліквідні активи, що дають читачеві фінансового звіту поняття про платоспроможність фірми. Відповідно, пункти оборотного капіталу — це поточні активи й зобов’язання фірми. Чистий оборотний капітал, міра платоспроможності фірми — це сума поточних активів мінус сума поточних зобов’язань.

Асоціативна карта для назви книги (подано за оригіналом)

Поточні активи — Поточні зобов’язання = = Чистий оборотний капітал

Чистий оборотний капітал магазину Bob’s Market становить 28 000 $ (115 000—87 000). Це надлишок ліквідних активів, що компенсує кількість поточних зобов’язань Боба. З точки зору банкіра, продуктовий магазин із суттєвим чистим оборотним капіталом може мати незначний кредитний ризик, адже компанія спроможна виплачувати свої кредитні платежі. Водночас для рейдерської фірми або аналітика, що оцінює операційну діяльність компанії, це свідчитиме про те, що власник магазину погано керує товарно-матеріальними запасами і тримає забагато товарів на полицях і забагато готівки у касах. Далекоглядний керівник підприємства зменшив би кількість товару та готівки під рукою й поклав би різницю собі в кишеню в якості дивідендів. Оптимальна кількість оборотного капіталу залежить від сфери діяльності.

Яку роль відіграє власний капітал

Власний капітал — це довгострокове зобов’язання компанії перед її власниками. Якщо компанія буде успішною, вона зобов’язана повернути власникам прибуток на вкладені в неї кошти. На власний капітал не встановлюють відсоткову ставку, погашення боргового зобов’язання по ньому не обмежують певними строками, як у випадку з банківським кредитом, тому його вказують під зобов’язаннями. Власники отримують гроші лише після виплати компанією усіх інших боргових платежів. Прибуток власника залежить від успішності компанії. Якщо повернути борги неможливо, фірму примусово визнають банкрутом. За неспроможність виплатити дивіденди інвесторам покарання немає. Якщо компанія матиме високі прибутки, власники будуть у виграші. Якщо ж ні — можуть втратити всі вкладені у компанію гроші. Це називається ризиком володіння.

Якщо поміняти місцями члени рівняння бухгалтерського обліку із A = З + ВК на ВК = A — З, стає зрозуміло, що ВК (власний капітал) — це «залишковий» інтерес компанії, активи мінус зобов’язання. ВК також називають чистим капіталом компанії, адже це її «чиста» вартість після вирахування усіх зобов’язань. Дональд Трамп, одіозний магнат з нерухомості 1980-х років, міг володіти майном на суму в мільярди доларів, та є дані, що 1990 року його чистий капітал на якийсь час став від’ємним, адже його борги перевищили вартість його майна у Нью-Йорку та Атлантик-Ситі.

Внаслідок ведення бізнесу власний капітал зростає. Компанії купують і продають товари, надають та отримують послуги. Згодом компанія сподівається збільшити свій достаток. Якщо невдовзі сума чистих активів збільшується, то й власний капітал також має збільшитися разом із нею.

Цифри в статтях із власним капіталом у балансовому звіті можуть змінюватися з двох причин. Інвестори можуть вкласти більше коштів або ж вирішити «не розподіляти» свої прибутки. Саме для цього у балансовому звіті є графа «нерозподілений прибуток». Якщо власники хочуть забрати зароблені гроші, вони можуть обрати варіант отримання дивідендів. Дивіденди зменшують нерозподілений прибуток.

При потребі бухгалтери на додачу до інших фінансових звітів складають звіт про власний капітал. Цей звіт подає детальну інформацію про інвестиції, зроблені власниками, операції, здійснені з їхніми акціями, та дивіденди, виплачені їм протягом року. Ці операції впливають на розмір власного капіталу в статтях балансового звіту. Звіт про власний капітал, який також називають Звітом про зміни у власному капіталі, вважають другорядним. Однак він може бути важливим для компаній із високим рівнем активності власників. Великі компанії завжди складають такий звіт, адже він прояснює багато операцій, що цікавлять людей.

Абстрагуйтеся на хвилинку й поверніться до балансового звіту Боба — перегляньте статті, відображені в ньому, перш ніж переходити до звіту про фінансові результати.

ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

Якщо балансовий звіт показує баланс статей станом на конкретну дату, звіт про фінансові результати показує «хід» діяльності й операцій протягом конкретного «періоду». Таким періодом може бути місяць, квартал або рік. Продаж приносить надходження, з якими пов’язані певні витрати. Коли надходження і витрати зведені до відповідності за допомогою обліку за принципом нарахувань, різниця між ними становить «дохід».

Надходження — Витрати = Дохід

Приклад звіту про фінансові результати

Далі ми розглянемо звіт про фінансові результати магазину Bob’s Market і побачимо результати його операцій протягом першого року діяльності.

Термінологія звіту про фінансові результати

Як і балансовий звіт, звіт про фінансові результати має кілька важливих характеристик. У звіті про фінансові результати надзвичайно велике значення має класифікація витрат, адже в звіті розраховуються різні типи доходу. Кожен із них дає певне уявлення про результати операційної діяльності Боба. Звертайтеся до Бобового звіту про фінансові результати, читаючи цей розділ із термінологією.

Валова маржа. У верхній частині звіту про результати вказується валова маржа.

Валова маржа = Дохід від реалізації — «Безпосередня» собівартість реалізованої продукції чи послуг

На цьому етапі читач звіту може зробити висновок про те, чи приносить компанія прибутки, без урахування корпоративних витрат. У магазині Bob’s Market валова маржа дорівнювала його доходу від реалізації мінус собівартість реалізованої продукції. Ця собівартість охоплює вартість продуктів і всі витрати, що мають «пряме» відношення до продажу продуктів, наприклад, вартість доставки від гуртового продавця. У виробничій компанії сюди треба додати витрати на виробництво, матеріали та оплату праці. У простій ситуації роздрібного магазину, як у Боба, собівартість реалізованої продукції вираховується за такою формулою:

Запаси на початок періоду + Закупівлі в цьому періоді — Запаси на кінець періоду = Собівартість реалізованої продукції

Якщо компанія має мінусову валову маржу, це значить, що вона або не контролює свої витрати, або ціноутворення у цій сфері не дає їй змоги отримати прибуток. Невеликий виробник електроніки опинився б у такій ситуації, якби спробував вступити в конкуренцію з такими азіатськими виробниками Blu-ray, як Sony, Samsung та Sharp. Невеликий виробник із США не зміг би досягти їхнього рівня продуктивності й не зміг би поставити вищу ціну, щоб покрити свої вищі виробничі витрати.

Операційний прибуток. У наступній частині звіту про фінансові результати йдеться про операційний прибуток компанії — обсяг прибутку до вирахування відсотків за позиками і сплати податків. Що нижче ми рухаємося звітом про фінансові результати, то більше вирахуваних витрат бачимо. На рівні визначення операційних доходів бачимо розрахунки усіх інших витрат компанії, що напряму стосуються процесу отримання доходу. У ситуації Боба це заробітна плата, оренда, комунальні послуги, реклама та багато інших дрібніших витрат.

Облік за принципом нарахування передбачає віднесення розподілених витрат на основні засоби (амортизаційні відрахування). Використовуючи принцип зведення до відповідності, витрати на отримання продукції зводяться до відповідності із доходами за цей період. Бухгалтери ділять вартість обладнання, інструментів, будівель та інших основних засобів на період їхньої експлуатації, щоб вирахувати вартість зношення необхідних активів у процесі генерування доходів. До прикладу, Боб витратив 30 000 $ на полиці, візки й касові апарати. Оскільки він оцінив період їхньої експлуатації у десять років, Бобів звіт про фінансові результати відображатиме витрату у 3000 $ (30 000/10) щороку, аби звести до відповідності витрати на використання цих активів із періодом продажу, коли вони приноситимуть йому вигоду, та розподілити їх по ньому. Чимало аналітиків використовують таке мірило рентабельності, як EBITDA (earnings before interest, taxes, depreciation, and amortization — прибуток до вирахування відсотків, сплати податків та амортизаційних відрахувань).

«Інші витрати» — це узагальнена категорія для статей, недостатньо великих, щоб заслуговувати на окрему графу у звіті про фінансові результати. У Бобовому звіті про фінансові результати ця стаття включає ремонт поламаних коліщат у возиках для покупок і збитки від неоплачених чеків.

Чистий дохід. Після визначення операційного доходу віднімають витрати, які безпосередньо не стосуються операцій. Перша стаття — витрати на виплату відсотків у цьому періоді. Компанії позичають кошти на ведення своєї операційної діяльності. Однак метод фінансування компанії відмежовується від операційної діяльності бізнесу. Бухгалтери не включають відсотки до операційних доходів, тому що компанії у тому самому бізнесі можуть мати фінансування з різними пропорціями банківських позик і вкладів інвесторів. Дивіденди інвесторів не віднімаються. Власники сплачують дивіденди із чистого доходу, зазначеного в нижній частині звіту.

Якби відсотки зараховували до операційного доходу, однакові компанії мали би напрочуд різні операційні доходи хоча б через різницю в їхньому способі фінансування готівкових потреб. Компанія з іншим керівництвом могла би забезпечувати свої готівкові потреби шляхом додаткових інвестицій від своїх власників. На ці кошти не нараховували б відсотки, і тому операційні доходи компанії були би вищими. Якщо ж ця компанія для усіх своїх потреб братиме гроші у позику, її операційні доходи зменшаться на суму відсоткових витрат. Коли ми віднімемо відсоткові витрати, графа операційних доходів відображатиме лише витрати на «операційну діяльність» компанії, а не на її «фінансування».

За тою самою логікою, відповідно до якої відсотки віднімаються від операційних доходів, віднімаються й податкові витрати, тож операційні доходи не містять витрат, не пов’язаних з основним видом діяльності. Різні податкові стратегії можуть призвести до зовсім різних податкових витрат. Оскільки податки — це частіше продукт майстерності вмілого бухгалтера з оподаткування, аніж результати діяльності компанії, податкові витрати розміщуються під операційними результатами як окремий від’ємник, тож чистий дохід стає остаточною мірою доходу. Чистий дохід — це кінцевий показник прибутку компанії і це та цифра, яку повідомляють громадськості як кількісне мірило успіху або провалу.

Як робляться записи про фінансові результати у бухгалтерській книзі

Виконуючи свій давній, як світ, обов’язок — вести лік овець, обліковці роблять бухгалтерські записи до книг компанії, аби підраховувати чистий дохід за рік її діяльності. Чистий дохід — це різниця доходів від реалізації протягом визначеного часового проміжку та витрат компанії. Чистий дохід — це також чисте зростання активів протягом того самого часового проміжку. Бухгалтерські записи ведуть облік усіх надходжень і витрат, а також пов’язаного з ним збільшення і зменшення активів. Бухгалтери вносять дані звіту про фінансові результати в головну книгу тоді, коли й дані балансового звіту.

Протягом року проміжні суми на рахунках усіх надходжень і витрат сумують, щоби підрахувати остаточну цифру чистого доходу за весь рік. У кінці року, коли підсумковий рахунок вже складено, а чистий дохід підраховано, рахунки надходжень і витрат обнуляють для нового року, і різницю (або чистий прибуток, або збиток) записують у балансовий звіт як нерозподілений прибуток. Такий бухгалтерський рік, який іноді називають фіскальним роком, може починатися в будь-якому місяці. Він не мусить починатися в січні.

Записи в головній книзі мають такий самий вигляд, як записи, що стосувалися балансового звіту. Щоб правильно трактувати звіт про фінансові результати, пам’ятайте, що надходження записують як кредит (справа), а витрати — як дебет (зліва).

Записи звіту про фінансові результати поєднують із записами балансового звіту. Продаж означає, що компанія отримала якусь цінність, актив, в обмін на іншу цінність, витрату. У продуктовому магазині Боба продаж означав притік готівки в обмін на продуктові запаси. Бухгалтер Боба щотижнево робить записи до головної книги та фіксує продажі й витрати магазину так:

Аналогічно бухгалтер записав витрати на реалізацію:

Щоби проілюструвати записи у звіті про фінансові результати протягом усього року, припустімо, що ці два записи були єдиними продажами і витратами за весь рік. Чистий дохід за цей рік був би чистою сумою загальної виручки від реалізації в сумі 100 000 $ мінус сумарна собівартість реалізованої продукції в сумі 95 000 $, або ж 5000 $. Ця цифра чистого доходу також показує зміну в чистих активах, зафіксовану цими ж записами. Сума готівки збільшилась на 100 000, а запас продуктів зменшився на 95 000 з чистою різницею у 5000 $.

У підсумку року чисте збільшення активів на суму 5000 $ дорівнює чистому доходу за рік. Боб записав би цю чисту зміну до балансового звіту як збільшення кількості нерозподіленого прибутку. Він би також закрив або обнулив усі рахунки надходжень і витрат на цей рік, готуючись фіксувати показники наступного року, через такий запис:

Зверніть увагу на баланс бухгалтерських записів. Записи звіту про фінансові результати взаємно погашаються і залишається чистий дохід, який додають до нерозподіленого прибутку в балансовому звіті. Якщо доходи від реалізації в розмірі 100 000 $ протягом року записували справа, то в кінці року їх компенсують записом про 100 000 $ у колонці зліва. Залишок активів, зобов’язань і власного капіталу у балансовому звіті — це постійний рахунок, що переносять у наступний звітний рік. Ось такий вигляд це має. Тут ви маєте скорочену версію циклу бухгалтерської звітності за весь рік. В аудиторіях же майбутні МВА б’ються над цим годинами.

Зв’язок звіту про фінансові результати з балансовим звітом

Із фактичного звіту про фінансові результати Боба читач може побачити, що в магазина був малоприбутковий рік. Його чистий дохід склав 30 000 $. Та ще важливішим за розрахунок доходу є розуміння того, як звіт про фінансові результати зв’язаний із балансовим звітом. Звіт про фінансові результати — це результат багатьох дій протягом року. Активи та зобов’язання протягом року збільшуються і зменшуються в результаті великої кількості окремих операцій. Балансовий звіт у кінці року підводить підсумки і засвідчує зміну чистих активів фірми через операційну діяльність. Чистий дохід, вирахуваний за допомогою звіту про фінансові результати, розповідає історію операцій протягом року, показуючи, як відбувалася зміна чистих активів. Оскільки це був перший рік роботи Боба, нерозподілений прибуток становив 30 000 $, чистий дохід першого року. У подальші роки він змінюватиметься відповідно до прибутку й дивідендів подальших років.

«Ви звільнені, Невінсе, але нам сподобалося працювати з вами, тому ми маємо для вас кілька подарунків на прощання».

ЗВІТ ПРО РУХ ГРОШОВИХ КОШТІВ

Важливість грошей

Кажуть, що «гроші вирішують все». Без грошей бізнес не працюватиме. Наприклад, розгляньмо Leonard, Inc. — компанію, що продає обладнання для друку етикеток виробникам продуктів харчування, які є постачальниками Bob’s Market. Якщо Leonard, Inc. продала три друкарські верстати компанії Kraft по 5 млн $ за штуку і заробила на кожному по 2 млн $, то звіт про фінансові результати компанії Leonard показуватиме прибуток у розмірі 6 млн $. Однак Leonard виготовила обладнання влітку, а Kraft заплатила за нього восени, коли його було доставлено. Працівники фабрики не дуже зраділи б, якби їхні липневі зарплатні чеки зависли, поки компанія чекала б на отримання грошей у жовтні.

Через те, що гроші критично важливі для операційної діяльності компанії, і — що найважливіше — щоб уникнути банкрутства, до складу фінансової звітності входить Звіт про рух грошових коштів. Через те, що для бізнесу надзвичайно важливо знати «джерела походження» і «способи використання» грошей, фінансова спільнота сприйняла додання звіту про рух грошових коштів до складу звітності як вагоме покращення.

«Теорія систем і організаційний аналіз», автор проф. Джеймс Клоусон («Systems Theory and Organizational Analysis», by Professor James Clawson), ситуація для практичного аналізу UVA — OB—214, Рисунок 1. © Darden Graduate Business School Foundation, Charlottesville, Virginia, 1983

Неспроможність уладнати грошові потреби компанії — це часто основна причина розвалу багатьох «прибуткових» підприємств. Багато компаній, що вимірювали свій успіх чистим доходом, були прикро вражені, зіткнувшись із браком коштів та злісними кредиторами.

Інвестори, які недалекоглядно оцінюють благополучний розвиток компанії на підставі звіту про фінансові результати, можуть обманутися. Наприклад, компанія McDonnell Douglas, військовий підрядник, що тепер належить Boeing, мала здорові прибутки, за якими ховалося захворювання компанії. Журнал Forbes так описав це своїм читачам:

«Ззовні справи в McDonnell Douglas йдуть непогано. Вона, мабуть, оголосить у звіті про прибутки суму в понад 10 $ за акцію порівняно з 5,72 $ торік. Та навіть поверхневий погляд на цифри показує, що прибутки — сумнівні, якщо не ефемерні. Почнімо з руху грошових коштів. До початку третього кварталу він вже був від’ємним на 35 млн $. І відтік готівки міг пришвидшитися».

У механізмі викупу боргових зобов’язань у 1980-х роках використовували принципи руху грошових коштів. Спроможність агресивного інвестора виплатити гроші, позичені на придбання цільової компанії, великою мірою базувалася на спроможності придбаної компанії генерувати рух грошових коштів. Велика частина такої інформації міститься у звіті про рух грошових коштів. 1989 року, компанія Kohlberg Kravis Roberts (KKR) придбала RJR Nabisco в результаті наймасштабнішого на той час викупу боргових зобов’язань на суму 26,4 $ доларів на основі спроможності компанії генерувати готівку для виплати боргу.

Зв’язок звіту про рух грошових коштів з балансовим звітом

У звіті про рух грошових коштів також використовують бухгалтерський принцип збалансування. Я спершу представлю математичні основи бухгалтерського обліку, щоб ви могли зрозуміти логіку, якої на перший погляд нема. Подальші рівняння мають на меті не справити враження, а просто інформувати.

Передруковано з дозволу Harvard Business Review. Ілюстрація до статті «Еволюційні та революційні зміни в процесі зростання організації», автор Ларрі Грейнер («Evolution and Revolution as Organizations Grow», Larry E. Greiner), том 50, № 4 (липень/серпень 1972 року). © President and Fellows of Harvard College, 1972; усі права застережено.

Використовуючи золоте основне рівняння бухгалтерського обліку, маємо таке:

A = З + ВК

Активи = Зобов’язання + Власний капітал

Оскільки і активи, і зобов’язання складаються і з поточних (короткострокових), і з непоточних (довгострокових) пунктів, рівняння можна розширити:

ПА + НПА = ПЗ + НПЗ + ВК

Поточні активи + Непоточні активи =

= Поточні зобов’язання + Непоточні зобов’язання + Власний капітал

Далі, клас поточних активів можна зобразити у формі його окремих складових:

Готівка + Дебіторська заборгованість (ДЗ) + +Товарно-матеріальні запаси (ТМЗ) + НПА = ПЗ + НПЗ + ВК

Якщо математично перегрупувати рівняння, можемо виділити готівку:

Готівка = ПЗ + НПЗ + ВК — ДЗ — ТМЗ — НПА

Як показує рівняння, збільшення поточних зобов’язань (ПЗ) справа від знаку рівності означало би збільшення готівки зліва. Збільшення ваших боргових зобов’язань перед постачальниками вивільняє готівкові кошти бізнесу для інших потреб. І навпаки — збільшення такого активу, як запаси, означало би зменшення готівки. Це важливо, адже купівля запасів вимагає грошових коштів. Приріст чи скорочення в правій частині рівняння впливає на результат у лівій.

Моя робоча група в бізнес-школі вважала звіти про рух грошових коштів найбільш заплутаною з усіх тем основ бухгалтерського обліку. Та якщо це збагнув колишній доброволець із Корпусу миру без жодної бізнес-освіти, який був зі мною в робочій групі, я переконаний, що ви також це осягнете. Опираючись на вищеподану інформацію, як на фундамент, я проілюструю важливість звіту про рух грошових коштів та використаю Bob’s Market як приклад, щоб вже завершити цей урок.

Навіщо потрібен звіт про рух грошових коштів

Звіт про рух грошових коштів — це управлінський інструмент для уникнення проблем із ліквідністю. При складанні звіту про рух грошових коштів компанії використовують і звіт про фінансові результати, і балансовий звіт. Цей звіт дає відповідь на такі важливі запитання:

Який зв’язок між рухом грошових коштів і прибутками?

Як фінансуються дивіденди?

Як виплачуються борги?

Як використовуються грошові кошті, генеровані в результаті операційної діяльності?

Чи заявлена фінансова політика керівництва якось відображається у русі грошових коштів?

За допомогою звіту про рух грошових коштів керівники можуть планувати та розпоряджатися своїми джерелами грошових надходжень і грошовими потребами відповідно до трьох типів господарської діяльності:

Операційна діяльність

Інвестиційна діяльність

Фінансова діяльність

Ці типи діяльності чітко відзначені у звітах про рух грошових коштів.

Приклад звіту про рух грошових коштів

Розглянемо Bob’s Market як практичний приклад мого теоретичного пояснення і поглянемо на фактичний звіт про рух грошових коштів.

Дуже легко заплутатись у цифрах і не збагнути логіки, яка стоїть за підготовкою звіту. Тому розгляньмо кожну статтю окремо й пояснімо їхню логіку. Курс бухгалтерського обліку для МВА ставить акцент на логіку, а не на цифри, університетські ж бакалаврські програми зосереджуються насамперед на техніці ведення бухгалтерського обліку і готують сертифікованих бухгалтерів-аудиторів, а не керівну ланку зі ступенем МВА.

Вивчаючи далі цю тему, заглядайте у звіт Боба про рух грошових коштів.

Операційна діяльність

У розділ «Операційна діяльність» бухгалтери вносять грошові кошти, генеровані в результаті щоденної операційної діяльності підприємства. Бобів звіт про фінансові результати вказував на «бухгалтерський дохід» у 30 000 $, однак там не було інформації про кількість грошових коштів, використаних або генерованих в результаті його діяльності. Як я вже згадував, більшість компаній, і Боб у тому числі, для визначення чистого доходу ведуть облік за принципом нарахувань. Звіт про рух грошових коштів дає змогу перевести облік чистого доходу за принципом нарахувань на касовий метод обліку. Щоби перейти на касовий метод обліку, чистий дохід потрібно скоригувати у двох аспектах.

Крок 1. Коригування чистого доходу з урахуванням безготівкових витрат. Перший крок у процесі переходу на касовий облік готівки полягає в коригуванні чистого доходу зі звіту про фінансові результати. Ті статті операційної діяльності, що не передбачали використання готівки і що їх віднімали у звіті про фінансові результати як витрати, потрібно додати знову. Амортизація, як я пояснював у розділі зі звітом про фінансові результати, не означає фактичного виходу готівки компанії «за її межі». Боб використовував грошові кошти лише при купівлі візків, касових апаратів і вітрин перед початком роботи. Та протягом періоду експлуатації цих активів амортизація є лише «витратою, вказаною в бухгалтерському обліку», що зводить до відповідності початкові витрати на купівлю цих активів і доходи від продажу, якому вони посприяли. Тому відняту амортизацію слід знову додати. Це не використання коштів. Сама купівля активів розглядатиметься пізніше, у розділі «Інвестиційна діяльність».

Крок 2. Коригування чистого доходу з урахуванням змін в оборотному капіталі. Чистий дохід також потрібно скоригувати з урахуванням змін у поточних активах та поточних зобов’язаннях, на які впливала операційна діяльність компанії протягом року. Коригуючи чистий дохід з урахуванням збільшення чи зменшення оборотного капіталу, ми можемо визначити вплив цих змін на готівкові кошти за допомогою основного рівняння бухгалтерського обліку.

Коли Боб збільшував свої поточні активи, наприклад товарно-матеріальні запаси, він використовував готівку, адже для закупівлі продуктів потрібна готівка. Це зазначено як дія віднімання у звіті про рух грошових коштів. Коли ж він надав кредит своїм клієнтам, він відклав отримання готівки на потім, таким чином «використовуючи» і готівкові кошти, які магазин міг використати для інших потреб. У звіті це також зазначено як віднімання. І навпаки, зменшення запасів — тобто продаж — могло би збільшити кількість грошових коштів у касі Боба. А зменшення дебіторської заборгованості — тобто виплата клієнтами їхніх боргів — могло би генерувати готівку. Важливо зрозуміти: поточні активи збільшуються шляхом використання готівкових коштів, а зменшення поточних активів призводить до збільшення готівки.

Зміни в поточних зобов’язаннях мають зворотний вплив на кількість готівкових коштів. Постачальники дали Бобу аванс у сумі 80 000 $. Боб мав велику заборгованість перед постачальниками й працівниками, тому що йому надали кредит, а це, чергу своєю чергою, звільняло готівку магазину для інших потреб. Можна сказати, що так генерувалися готівкові кошти. Якби Боб зменшив свої зобов’язання, це означало б, що він здійснив оплату, зменшуючи заборгованість, і так зменшив би кількість готівки. Важливо зрозуміти: збільшення поточних зобов’язань збільшує кількість готівки, тоді як їхнє зменшення використовує наявні готівкові кошти.

«Дуже сподіваюся, Фернбаху, що ця статистика ні про що не говорить».

Щоби вирахувати чисті зміни протягом року, просто відніміть залишки поточних активів і зобов’язань на початок періоду від залишків на кінець періоду. Це був перший рік діяльності Боба (для кращої наглядності) — тож усі залишки на початок періоду були нульовими, а залишки на кінець періоду означали збільшення сум на рахунках протягом року. Коли ми говоримо про збільшення поточних активів, йдеться про «способи використання» готівки, тоді як збільшення поточних зобов’язань говорить про «джерела походження» готівки.

Переконайтеся в тому, що Бобів звіт про рух грошових коштів правильний. Перегляньте його звіт про рух грошових коштів. Поверніться до звіту про фінансові результати і перевірте чистий дохід. Перегляньте балансовий звіт, щоби перевірити, чи дорівнюють зміни у статтях оборотного капіталу (ПА + ПЗ, поточні активи + поточні зобов’язання) змінам, відображеним у звіті про рух грошових коштів. Усе сходиться!

Інвестиційна діяльність

Як видно з назви, ця частина звіту про рух грошових коштів має справу з використанням і генеруванням готівки в результаті довгострокових «інвестицій» компанії. Отож розділ з інвестиційною діяльністю відображає грошові надходження від операцій у розділі довгострокових (непоточних) активів балансового звіту. Коли компанія купує або продає такий довгостроковий актив, як будівля або одиниця обладнання, готівка, що стосується цієї операції, відображається у розділі з інвестиційною діяльністю звіту про рух грошових коштів. У Бобовому випадку, як свідчить його звіт, він інвестував 30 000 $ у торговельне обладнання. Якби він продав обладнання, отримана готівка була би відображена у звіті. Перегляньте балансовий звіт і перевірте, як зміна в довгострокових активах його магазину була відображена в інвестиційному розділі звіту про рух грошових коштів.

Фінансова діяльність

Компанія може фінансувати себе двома способами. Керівництво може або позичити гроші, або взяти їх у інвесторів. Позику відображають у змінах до розділу короткострокових зобов’язань балансового звіту. Залучення інвесторів відображають у змінах до розділу із власним капіталом балансового звіту.

Боб узяв кредит в банку на суму 10 000 $, що збільшило його грошову масу. У балансовому звіті стаття «банківський борг» зросла із 0 $ до 10 000 $ і це було відображено як джерело походження готівки. Коли магазин виплатить свій борг, це буде відображено як використання готівкових коштів у розділі фінансової діяльності.

Повертаючись до балансового звіту Bob’s Market, бачимо, що рахунки із власним капіталом розташовані справа. Балансовий звіт показує, що інвестори надали 15 000 $ готівки для початку роботи. Це відображено у балансовому звіті як випущені «прості акції». І також відображено у звіті про рух грошових коштів як джерело грошових надходжень.

Як ми вже знаємо, іншою складовою розділу із власним капіталом є нерозподілений прибуток. Я вже пояснював, що нерозподілений прибуток зміниться, коли протягом року буде додано чистий дохід і якщо інвесторам виплатять дивіденди. Боб та його батько вирішили продовжувати «фінансувати» бізнес і залишити прибуток компанії «нерозподіленим». У розділі фінансування, відповідно, не відображено жодних платежів на виплату дивідендів. Якщо би власники вирішили сплатити дивіденди, це було би відображено як використання коштів.

Через рік роботи Боб мав на 5000 $ більше, ніж коли він розпочав. Його звіт про рух грошових коштів може допомогти йому зрозуміти, чому так вийшло!

Що може розказати готовий звіт про рух грошових коштів?

Вернімося на крок, аби не загубитися в технічних моментах бухгалтерії. Звіт про рух грошових коштів показує чисту зміну в кількості грошових коштів протягом року. Погляньте, її видно в нижній частині звіту. Звучить просто, та мені доводилося працювати з новоспеченими бухгалтерами-аудиторами, що так і не змогли по-справжньому збагнути цього факту, хоча працювали над деталями звіту. А ви розумієте. Моменти, де відбувається зміна в кількості грошових коштів — ось що справді важливо для МВА.

Може, компанія тільки видається успішною, а насправді змушена брати величезні позики, щоби залишатися на плаву?

А може, операції компанії забезпечили притік грошових коштів, хоча звіт про фінансові результати засвідчує, що її прибутки досить невисокі?

Це приклади тих важливих запитань, відповідь на які читачеві не дасть ні балансовий звіт, ні звіт про фінансові результати. Ось навіщо існує звіт про рух грошових коштів.

Коли компанія платоспроможна, її операційна діяльність приноситиме гроші. Про це свідчить чистий дохід, скоригований з урахуванням змін в оборотному капіталі. Ось навіщо потрібен розділ про операційну діяльність.

Дерево рішень щодо буріння нафтової свердловини (в тис. $)

Чи вимагає компанія великих інвестицій в основні засоби — скажімо, нове обладнання або техніку? Чи розпродує вона свої активи, щоби спинити безкінечний відтік грошових коштів в результаті її діяльності? Така інформація закладена у розділі про інвестиційну діяльність.

Компанії, що йдуть на дно, намагаються триматися на плаву, зжираючи активи, якими намагаються покрити власну неприбуткову діяльність. Авіакомпанія Pan American, колись найбільша у світі, видихнулась у 1991-му, продавши всі свої омріяні багатьма європейські рейси конкурентам, аби підвищити кількість грошових коштів. У 1992-му Pan Am припинила своє існування.

Можливо, компанія брала забагато позик, або ж звернулася до інвесторів для фінансування її операційної чи інвестиційної діяльності? Розділ про фінансову діяльність розповідає цю важливу історію. Бобом, наприклад, брав позики в банку й інвестував власні гроші.

Хай якими є джерела походження і способи використання грошових коштів, звіт про рух грошових коштів багато розповідає про стан компанії. Для багатьох фінансових аналітиків це найважливіший звіт із усіх.

ЦІЛІСНЕ УЯВЛЕННЯ ПРО БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК

Грамотна людина завжди може повернутися до основного рівняння бухгалтерського обліку, щоби розібратися в тій чи іншій плутанині цифр, з яких складаються всі фінансові звіти компанії: Активи = Зобов’язання + Власний капітал.

Що стосується звіту про рух грошових коштів, то ми бачимо, що зміни в балансі готівки протягом року точно були наслідком зміни в активах, зобов’язаннях і власному капіталі. Зміни активів і зобов’язань можна побачити в балансовому звіті. Зміни ж власного капіталу були результатом змін у чистому доході, детальну інформацію про які подає звіт про фінансові результати. Ці три основні фінансові звіти нерозривно пов’язані один з одним.

Основне рівняння бухгалтерського обліку, балансовий звіт і геть усі бухгалтерські записи, зроблені протягом року, завжди зводяться до балансу. Ця основна характеристика дає змогу пояснити зміну будь-якого елемента цієї бухгалтерської головоломки змінами в її інших елементах. Якщо ви збагнули базову концепцію взаємозалежності фінансових звітів — то ви вивчили саму суть бухгалтерського обліку. Вітаю вас!

ЯК ЧИТАТИ ФІНАНСОВІ ЗВІТИ ЗА ДОПОМОГОЮ КОЕФІЦІЄНТІВ

Тепер, коли ви зрозуміли, як бухгалтери складають фінансові звіти, хочу додати кілька знарядь для їхнього трактування: коефіцієнти. Самі по собі цифри у фінансових звітах важать не так багато. Значно більше можна дізнатися, проаналізувавши відношення однієї цифри до іншої, або даних однієї компанії до даних іншої у цій сфері — за допомогою коефіцієнтів. У торгівлі продуктами харчування прибутки відносно обсягу продажу зазвичай невеликі, тож аби отримати нормальні прибутки, магазинам доводиться продавати багато. Ювелірний магазин тримається на плаву при нижчому темпі продажу, та має вищий прибуток за одиницю товару. Тому для порівняння результатів роботи різних компаній в одній галузі, а також результатів діяльності самої компанії з її історичними показниками використовують коефіцієнти.

Є чотири основні категорії коефіцієнтів.

Для вимірювання ліквідності. Скільки активів можна конвертувати в готівку, щоби сплатити за рахунками?

Для вимірювання капіталізації. Чи компанія не занадто обтяжена своїми борговими зобов’язаннями? Чи компанію фінансують її інвестори? Як компанія утримує себе?

Для вимірювання активності. Наскільки активно задіяні активи компанії? (МВА задіюють активи, а не просто використовують їх.)

Для вимірювання рентабельності. Наскільки компанія прибуткова відносно своїх активів і обсягу продажів, що дають їй змогу отримувати прибуток?

Є сотні коефіцієнтів, які можна використовувати для аналізу бухгалтерських звітів, але більшість із них випливають із восьми базових коефіцієнтів, що попадають під чотири вищенаведені категорії. На підставі фінансових звітів Боба я вирахував ці вісім коефіцієнтів для його діяльності, і ви можете знайти ці розрахунки під поясненням до кожного з них.

Коефіцієнти ліквідності

1. Коефіцієнт поточної ліквідності = Поточні активи / Поточні зобов’язання

Чи може компанія спокійно сплачувати свої рахунки? Коефіцієнт більший за 1 свідчить про ліквідність. Він показує, що поточні активи мають певний резерв для сплати поточних зобов’язань.

Коефіцієнти капіталізації

2. Фінансовий важіль = (Сукупні зобов’язання + Власний капітал) / Власний капітал

Коли компанія допускає, щоби її заборгованість перевищувала суму, яку інвестували власники, вона використовує фінансовий важіль. У прибутковій компанії з високим рівнем заборгованості прибутковість власного капіталу значно вища, адже у знаменнику цього співвідношення стоїть менша сума. «Така сама» сума доходів ділиться на менший власний капітал. Коефіцієнти більші за 2 свідчать про суттєву суму боргу. Я поясню поняття фінансового важеля докладніше, коли ми говоритимемо про коефіцієнти рентабельності.

3. Співвідношення довгострокового боргу й капіталу = = Довгострокова заборгованість / (Зобов’язання + + Власний капітал)

Оскільки боргові платежі — це фіксовані зобов’язання, які треба сплачувати обов’язково, а дивіденди для сплати інвесторам обов’язковими не є, рівень заборгованості — це важливе мірило схильності компанії до ризику. Коефіцієнти більші за 50 % свідчать про високий рівень заборгованості. Залежно від часових термінів і стабільності грошових потоків компанії, показник у 50 % можна вважати ризикованим. Стабільні електроенергетичні компанії мають передбачуваний рівень продажу і рух грошових коштів; тому коефіцієнти понад 50 % у них — звичне діло. Інвестиційні аналітики із Уолл-Стрит вважають такий рівень заборгованості помірним.

Коефіцієнти активності

4. Оборотність активів протягом періоду = = Обсяг продажу / Загальна сума активів

Цей коефіцієнт показує читачеві, наскільки активно компанія задіює усі свої активи. Про компанію, яка може із наявним у неї обсягом активів генерувати більший обсяг продажу, кажуть, що вона ефективно розпоряджається своїми активами. Коефіцієнти активності мають галузеву залежність. 36-кратна оборотність — це висока оборотність активів для більшості сфер, однак для магазину антикваріату високою оборотністю можна вважати вже три. Антикваріат, що не має аналогів, стоїть і чекає, поки по нього прийде правильний колекціонер. У торгівлі продуктами харчування оборотність на рівні 36,6 раза на рік — це нормальний показник, адже супермаркет розпродує свої товарні запаси майже щотижня. Запаси продуктів харчування, молока і туалетного паперу оновлюються кілька разів на тиждень, а от щоби продати екзотичні приправи часу потрібно значно більше.

5. Оборотність запасів протягом періоду = Собівартість реалізованої продукції / Середній рівень запасів, який підтримують протягом періоду

(Простий спосіб вирахувати «середній рівень запасів» — це додати залишки товарно-матеріальних запасів станом на початок і на кінець періоду, і поділити цю суму на два.)

6. Кількість днів для продажу запасів = Запаси на кінець періоду / (Собівартість реалізованої продукції / 365)

Ці два коефіцієнти активності показують, наскільки активно задіяні товарно-матеріальні запаси компанії. Чи вони збирають пилюку на складі чи продаються одразу ж після потрапляння на полиці? У бізнесі з високим рівнем оборотності, як‑от торгівля продуктами харчування, товар встигає за рік обернутися багато разів і лишень кілька днів перебуває в магазині. Більшість харчових товарів належать до категорії товарів, які часто купують і які швидко псуються.

Коефіцієнти рентабельності

7. Рентабельність продажу = Чистий дохід / Продаж

Коефіцієнти «рентабельності» вирахувати легко, тому інвестиційні аналітики часто їх використовують. Вони вираховують рентабельність практично кожної частини балансового звіту і звіту про фінансові результати. Ще один часто вживаний коефіцієнт — рентабельність активів.

8. Рентабельність власного капіталу = = Чистий дохід / Власний капітал

Поєднання заборгованості та власного капіталу теж суттєво впливає на коефіцієнти. Якщо компанія має високий рівень заборгованості і незначну кількість власного капіталу, це може суттєво вплинути на рентабельність власного капіталу. Це називається фінансовий важіль — термін, який я згадував перш ніж перейти до коефіцієнтів капіталізації. Щоби ви могли наочно зрозуміти цей момент: Боб із батьком 2012 року могли прийняти рішення, які залишили б компанії дуже невелику кількість власного капіталу. Вони могли би забрати з компанії увесь чистий дохід, отриманий у 2012-му (30 000 $) як дивіденди, а для майбутніх готівкових потреб використовувати позичені кошти. У такому разі балансовий звіт відображав би залишок довгострокового боргу в розмірі 40 000 $, тобто (10 000 $ + 30 000 $), а в графі власного капіталу значилася би лише сума в 15 000 $, тобто (45 000 $ — 30 000 $).

Відповідне співвідношення боргу й капіталу зросло б із 7 % до 28 %, а рентабельність власного капіталу зросла б із 67 % до 200 % (30 000 $ / 15 000 $). Як бачимо, коефіцієнти значною мірою залежать від того, який фінансовий важіль використано. Вибір нижчого рівня власного капіталу може «як важіль» підвищити рентабельність власного капіталу до надзвичайно високого рівня.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу часто мають за мірило успішності. Якщо керівництво ставить за мету досягнути вищого коефіцієнта рентабельності за допомогою фінансового важеля, цей вибір буде ризикованим. Вищий рівень заборгованості вимагає сплати вищих відсотків, які компанія може не потягнути, якщо справи не підуть. Провали таких компаній, як Lehman Brothers та Washington Mutual під час фінансової кризи 2008 року — це приклади того, як керівництво зважилося на ризик, збільшивши фінансовий важіль — і програло.

Модель Дюпона

Вчені схильні давати простим концепціям гучні імена. Ваш словничок МВА не буде повний, якщо не додати до нього модель Дюпона. Це рівняння показує співвідношення низки найважливіших коефіцієнтів із фінансових звітів, розкладаючи їх на складники.

Розглядаючи взаємовідношення між коефіцієнтами у вигляді рівняння, можна побачити, що зміни у складнику одного коефіцієнта впливають на інші коефіцієнти. Коефіцієнти мають однакові ввідні дані. Наприклад, коли зменшуються сукупні активи, і оборотність активів, і рентабельність активів збільшуються, адже сукупні активи при розрахунку обох цих коефіцієнтів виступають дільником. І навпаки, зменшення сукупних активів (що дорівнює сумі зобов’язань і власного капіталу) зменшує фінансовий важіль, адже при розрахунку коефіцієнта вони виступають діленим.

Коефіцієнти мають галузеву залежність

Рентабельність, як і всі інші коефіцієнти, залежить від галузі. Для кожної галузі характерний певний рівень прибутку, що залежить від фізичних вимог цієї галузі. Підприємства такої галузі, як важке машинобудування, наприклад виробники сталі, мають рентабельність активів меншу за 10 %. Вони володіють сталепрокатними цехами й великою кількістю заводського обладнання. Компанії у сфері надання послуг, наприклад високоприбуткові рекрутингові компанії, можуть мати рентабельність активів понад 100 %. Усі активи, яких вони потребують, — це гроші, офісні меблі й дебіторська заборгованість клієнтів. Їхній справжній актив — це вміння їхніх працівників проявляти турботу й переконувати, але до балансового звіту ці показники не внесеш.

Рентабельність також залежить від рівня конкуренції. У торгівлі продуктами харчування висока конкуренція не дає рентабельності продажів піднятися вище за 1 %. У перший рік роботи рентабельність магазину Боба склала 0,58 % — нижче середнього показника по галузі. Зважаючи, що це був його перший рік, добре вже те, що він отримав хоч якийсь прибуток.

Будь-яку частину фінансової звітності можна порівняти з іншою частиною за допомогою якогось коефіцієнта. Поділити одну цифру на іншу зможе будь-який калькулятор. Цінність мають лише ті коефіцієнти, які можуть дати якесь уявлення про успішність роботи компанії. Справжнє значення коефіцієнтів стає зрозумілим тоді, коли коефіцієнти однієї фірми порівнюють з коефіцієнтами іншої або ж із власними попередніми показниками. Аналогічно з «привабливістю» різних галузей, адже порівнявши їхні середні показники, можна зробити висновки про їхні бізнес-можливості. У кожної компанії та галузі є власна базова операційна статистика, що промовляє сама за себе.

Дізнатися про галузеві особливостівсіх цих коефіцієнтів можна у «Щорічному дослідженні звітності» американського Агентства з управління ризиками (RMA). Цей безцінний довідник, який можна знайти у більшості бібліотек, містить фінансові та операційні коефіцієнти понад трьохсот виробників, компаній гуртового й роздрібного продажу, надавачів послуг, підрядників і фінансових підприємств.

Ймовірнісна міра опадів Денна кількість опадів у Сієтлі Березень 2010 р. (31 день)

УПРАВЛІНСЬКИЙ ОБЛІК

Управлінський облік, як і аналіз коефіцієнтів, використовує дані бухгалтерського обліку для управління операціями та їх аналізу. Управлінський облік зосереджується на операціях. Замість коефіцієнтів в управлінському обліку застосовують стандарти, бюджети та відхилення, що дають змогу провадити діяльність і пояснювати результати операційної діяльності.

Завдання управлінського обліку — скласти бюджет діяльності компанії на певний період часу, а тоді пояснити, чому фактичні показники «відхиляються» від запланованих. У більшості виробничих компаній нормою є щомісячне складання бюджету та проведення аналізу, аби керівництво могло вчасно вжити заходів.

Щоби мати критерій для вимірювання показників діяльності, працівники підприємства повинні встановлювати стандарти для порівняння. Це вимагає зусиль не лише бухгалтерів. У автомобілебудуванні начальник виробництва встановлює величини, які, на його думку, повинні відповідати стандартам витрат на матеріали, трудові ресурси та інші потреби. Інженери-технологи допомагають йому тим, що проводять дослідження, аби отримати дані. Керівники підприємства працюють зі спеціалістами з продажу над бюджетним плануванням обсягів виробництва, аби задовольнити передбачений попит і зберегти ефективність роботи конвеєрної лінії. Спеціалісти з продажу визначають стандартні ціни та обсяги продукції.

Спираючись на ці стандарти як на критерії, бухгалтери з управлінського обліку аналізують фактичні результати, щоби пояснити відхилення від бюджетів і стандартів, розроблених працівниками компанії.

Аналіз відхилень дає змогу зрозуміти причини позитивних і негативних, на підставі чого керівники зможуть приймати обґрунтовані рішення.

Є два основних типи відхилень — відхилення по ціні та по обсягу. Як і коефіцієнти фінансової звітності, їх можна отримати з простих математичних формул.

Відхилення по ціні продажу продукції. Відхилення по ціні показує керівникові, наскільки різниця між запланованими в бюджеті надходженнями від продажу та фактичними надходженнями від продажу залежить від змін ціни на продукцію.

(Фактична ціна продажу — Забюджетована ціна продажу) × × (Фактично продана кількість) = = Відхилення по ціні продажу продукції

Відхилення по обсягу проданої продукції. Відхилення по обсягу показує, скільки коштувала зміна в обсягу продукції порівняно із закладеною в бюджеті при незмінній ціні.

(Планована ціна продукції) × (Фактично продана кількість — Забюджетована кількість до продажу) = = Відхилення по обсягу продукції

Розглянемо для прикладу гіпотетичну ситуацію. Компанія Chrysler планувала в липні 2012 року продати 10 000 мінівенів Dodge Caravan за ціною 30 000 $ за одиницю й отримати від продажу 300 млн $. У серпні аналітик отримав із бухгалтерії дані, що засвідчили: липневий продаж приніс 580 млн $. Насправді компанія Dodge продала 20 000 автомобілів Caravan за середньою ціною в 29 000 $, зробивши знижку в 1000 $ на кожен автомобіль. Загальне відхилення в обсязі продажів коштувало 280 млн $: (20 000 × 29 000 $) — (10 000 × 30 000 $). Як таке сталося? Проаналізуємо відхилення.

Саме відхилення через зміну ціни, тобто відхилення по ціні, було від’ємним і склало 20 млн $ ((29 000 $ — 30 000 $) × 20 000 од.). Та оскільки було продано на 10 000 одиниць більше, ніж початково планувалося, відхилення по обсягу було додатнім і склало 300 млн $ ((20 000—10 000 од.) × 30 000 $). Два відхилення (—20 $ + 300 $ = +280 $) становлять сумарне відхилення від загального бюджету продажу (580 $ — 300 $ = 280 $). Аналіз відхилень показав менеджеру, відповідальному за продаж моделі Caravan, що загальний обсяг прибутку від реалізації збільшився через збільшення обсягу продажу, а не через збільшення ціни. І навпаки, невелике від’ємне відхилення по ціні у зв’язку зі знижкою було більш ніж виправдане великим обсягом продажу. Якщо додати відхилення по ціні і по обсягу, вони складуть «сумарне» місячне відхилення від бюджету. Завдяки аналізу відхилень, менеджер компанії Dodge зміг пояснити, чому його результати так сильно розбіглись із запланованим показником.

За допомогою тих самих двох основних формул, відхиленню по ціні та по обсягу, виробничі підрозділи також розраховують відхилення, дані яких використовують в управлінському контролі.

Реальна вартість і використання виробничих матеріалів можуть відрізнятися від планової вартості, тобто можливе відхилення по ціні закупівлі.

Відхилення по ціні закупівлі = = (Забюджетована ціна — Фактична ціна) × × (Фактична кількість закуплених і використаних матеріалів)

Кількість матеріалів і трудових ресурсів, що знадобилися для виробництва продукції, також може відрізнятися від планованої кількості. Аналогічно до відхилень по обсягу продажів, ці розбіжності називають відхиленнями по ефективності. Наприклад, чоботарі можуть бути ефективнішими, використовуючи більше шкіри з однієї шкури, ніж було заплановано. Працівникам, на яких впливають хімічні речовини під час роботи на конвеєрній лінії в Детройті, може піти більше часу на виробництво машин, ніж було заплановано.

Відхилення по ефективності використання матеріалу чи трудових ресурсів = (Забюджетований обсяг використання — Фактичний обсяг використання) × (Забюджетована вартість матеріалів або трудових ресурсів)

Повернімося до автомобілів Caravan як до наочного прикладу. Начальник цеху заклав у бюджеті на липень, що для кожного виготовленого автомобіля Caravan стандартно має бути використано 8 галонів фарби вартістю 10 $ за галон. По факту було використано 7 галонів вартістю 12 $ за галон для 20 000 мінівенів, виготовлених того місяця. На підставі цих даних бухгалтер вирахував такі відхилення:

Відхилення по ціні матеріалу = = (10 $ — 12 $/галон) × (20 000 од. × 7 гал.) =

= 280 000 $, від’ємне відхилення по ціні фарби

Такими були результати більшої, ніж планувалося, плати за галон фарби. Замість розводити руками, керівник міг представити цю інформацію на зустрічі з агентом із закупівлі і вимагати вигіднішої домовленості на наступний місяць.

Відхилення по ефективності матеріалів = (8 гал. — 7 гал.) × × (20 000 од.) × 10 $ за галон = 200 000 $, додатнє відхилення

Ймовірнісна щільність розподілу

Щомісячний дохід від акцій компанії Pioneer Аviation

Щомісячний дохід від акцій

Ймовірнісна щільність розподілу Щомісячний дохід від акцій компанії Pioneer Аviation

Середнє

Щомісячний дохід від акцій

Такими були результати використання меншої, ніж планувалося, кількості фарби.

Відхилень, як і коефіцієнтів, є стільки, що ними можна зайняти аналітиків з бухгалтерського відділу ще років на сто. По суті є лише два типи відхилень: відхилення по ціні та по обсягу. Коли ви чуєте слова управлінський облік, думайте про «відхилення».

Кумулятивна функція розподілу Значення можливих результатів буріння (у тис. $)

Дерево рішень щодо буріння нафтової свердловини з використанням кумулятивної функції розподілу

РОЗРАХУНОК СОБІВАРТОСТІ ТА ОБЛІК ВИТРАТ ЗА ВИДАМИ ДІЯЛЬНОСТІ

Розрахунок собівартості — це досить простий процес визначення вартості виробництва товарів і послуг. Він тісно пов’язаний з управлінським обліком, адже всі його «стандарти» базуються на бухгалтерських даних. У виробництві товарів прямі витрати на трудові ресурси та матеріали досить просто врахувати в собівартості продукції. Значно складніше врахувати накладні витрати. А якщо зробити це неправильно, то можна помилитися, визначаючи рентабельність окремих продуктів або підрозділів компанії. Накладні витрати потрібно враховувати відповідно до фактичного застосування додаткових витрат; тому це називається обліком витрат за видами діяльності. Накладні витрати слід розглядати з урахуванням того, у що обходиться створення і доставка товару до покупця. Раніше накладні витрати були незначні порівняно з витратами на матеріали і трудові ресурси, та зараз такі витрати, як телефонний зв’язок, оформлення рахунків, залучення консультантів і робота комп’ютерних систем, є величезними.

Наприклад, якщо високоприбутковий підрозділ компанії продає свою продукцію невеликій кількості підрядників із незначною кількістю замовлень, у собівартість його продукції слід включати меншу частину витрат на роботу відділу оформлення рахунків, ніж у собівартість товару відділу з меншим обсягом продажу, але який має багато невеликих клієнтів із великою частотою замовлень протягом року. Якщо бухгалтери здійснюватимуть розподіл накладних витрат відповідно до обсягів продажу, а не до сум операцій, картина прибутків компанії буде викривлена. Якщо процес виробництва одного товару є високоавтоматизованим, а процес виробництва іншого таким не є, розподіл витрат на роботу комп’ютерних систем відповідно до безпосередньої кількості робочих годин буде неправильний. У компаніях часто трапляється, що бухгалтери, далекі від виробничої діяльності компанії, включають накладні витрати у собівартість довільно або механічно. Це викривляє фінансові результати, що мають надзвичайно велике значення для керівництва. Іноді цілі виробничі лінії та підрозділи закривають або переводять на аутсорсинг через такі порівняно «неважливі» рішення стосовно розподілу витрат без урахування їх обліку за видами діяльності.

СКЕПТИЧНИЙ АНАЛІЗ БУХГАЛТЕРСЬКОЇ ІНФОРМАЦІЇ

У розділі про етику ми згадували закон Сарбейнса-Окслі, прийнятий 2002 року, який мав на меті зробити бухгалтерів чеснішими. Як МВА, яким ви станете за десять днів, ви повинні ознайомитися з основними способами, якими бухгалтери можуть «підтасовувати» бухгалтерські записи. Щоразу, коли якась компанія страждає від шахрайства чи банкрутства, бухгалтери-криміналісти намагаються виявити, що і коли пішло не так, і зазвичай виявляють такі проблеми:

10 способів неправильного представлення доходів

1. Представлення витрат як активів. Компанія WorldCom представила витрати на оплату місцевого телефонного зв’язку як інвестиції в свою мережу.

2. Недооцінювання втрат при продажу товарів через повернення, знижки та уцінювання. При недооцінюванні втрат прибутки здаються більшими.

3. Недооцінювання допусків на безнадійні борги при продажу в кредит. Якщо недооцінити резерви, необхідні на покриття збитків від безнадійних боргів, прибутки теж здаються більшими.

4. Зобов’язання, не внесені до балансового звіту. Компанія Enron не внесла у балансовий звіт «ресурси спеціального призначення» і цим створила мільярди боргових зобов’язань, що призвело до її банкрутства 2002 року.

5. Відображення неіснуючих прибутків. Компанія Qwest Communications внесла у звітність 1,1 млрд $ прибутку від продажу послуг оптоволоконних мереж, купуючи ці послуги в інших телекомунікаційних компаній. Жодна з цих операцій ніколи не відбувалася, хоча обидві сторони заявляли про отримання надходжень і прибутків.

6. Збільшення терміну амортизації активів. Компанію Waste Management 1998 року підловили на розтягненні періоду амортизації своїх звалищ та приховуванні щорічних витрат на амортизацію в розмірі 3,5 млрд $.

7. Неправильне управління в оновленні інвентаря. Компанія може не звертати увагу на те, що в її інвентаря завершується термін експлуатації. Зменшення витрат на оновлення зношених компонентів збільшує прибутки.

8. Прогнозування нетипових надходжень або втрат. Недооцінюючи витрати на реструктуризацію або переоцінюючи надходження від продажу активів, бухгалтер може завищувати прибутки. Іноді ці статті відображені тільки у звіті про фінансові результати і можуть не впливати на «операційний прибуток».

9. Завищення прогнозованих доходів задля створення «резервів спеціального призначення». Потім цей прогноз переглядають у бік заниження і так піднімають прибутки. І навпаки, такий самий метод можна використати для заниження прибутків, коли вони надто високі — в такому разі завищують прогнозовані витрати. Так створюють резерв на «чорний день», і коли доходи падають, цю «скарбничку» відкривають, щоби вирівняти середній показник прибутковості з року в рік. Коли компанія потребує у звіті додаткових прибутків, бухгалтери переглядають зроблені раніше прогнози по витратах, зменшують їх і звітують про прибутки.

10. Маніпуляції з показниками успішності, за які керівництво отримує бонуси. Залежно від способу нарахування бонусів керівники змовляються з бухгалтерами і маніпулюють фінансовими даними, аби отримати незаслужені бонуси — і цим зменшують фактичний чистий дохід.

РЕЗЮМЕ ТЕМИ «БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК»

Сподіваюся, цей розділ був для вас не надто складним, та я намагався у кількох сторінках викласти основи бухгалтерії, які вивчав як на курсах підготовки сертифікованих бухгалтерів-аудиторів, так і в програмі МВА. Якщо матеріал цього розділу був для вас повністю новим, то ви, швидше за все, не змогли його зрозуміти до кінця. Ви мали б запам’ятати, що:

• Активи = зобов’язання + власний капітал.

• Є три основні і взаємозалежні фінансові звіти: балансовий звіт, звіт про фінансові результати та звіт про рух грошових коштів.

• Бухгалтерські записи та звіти завжди зводяться до балансу.

• Звіти можна розшифрувати за допомогою коефіцієнтів.

• Результати операційної діяльності можна проаналізувати й використати в роботі за допомогою відхилень.

Ось вам і весь бухоблік у двох словах. У школі МВА найбільше страху бухгалтерія навіювала на студентів-гуманітаріїв. У цьому розділі те, що змушувало їх засиджуватися над книжками допізна, подається вам готовим до «перетравлення».

ГОЛОВНІ ІДЕЇ ТЕМИ «БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК»

Касовий метод обліку — метод запису операцій лише тоді, коли гроші переходять з одних рук в другі

Облік за принципом нарахувань — метод запису операцій, що зводить до відповідності доходи й витрати незалежно від руху грошових коштів.

Балансовий звіт — перелік того, чим компанія володіє і що заборгувала станом на певний момент часу.

Основне рівняння бухгалтерського обліку — Активи = Зобов’язання + Власний капітал.

Чистий оборотний капітал — короткострокові активи мінус короткострокові зобов’язання.

Звіт про фінансові результати — підсумок діяльності компанії з генерування прибутку протягом певного періоду часу.

Валова маржа — виручка мінус безпосередня собівартість реалізованої продукції.

Звіт про рух грошових коштів — підсумок того, як компанія генерує і використовує грошові кошти протягом певного періоду часу.

Амортизація — вартість використання обладнання, розподілена на його період експлуатації.

Вісім основних коефіцієнтів для аналізу фінансової звітності — метод аналізу фінансових звітів та порівняння їх із галузевими стандартами.

Відхилення по ціні та по обсягу — метод пояснення результатів операційної діяльності шляхом розділення наслідків, до яких призводять різниця в ціні та різниця в обсязі порівняно із сумами, закладеними в бюджеті.

Облік витрат за видами діяльності — метод розподілу накладних витрат відповідно до їхнього фактичного використання, а не довільним чином.