Ніби ми злодії

ПРИМІТКИ АВТОРКИ

Під час роботи над цією книжкою я звірялася з такою кількістю різних видань повних збірок творів Шекспіра та окремих п’єс, що перерахувати тут їх усіх просто неможливо — тоді бібліографія стане довшою за саму історію. Утім, декілька томів варті згадки (і моєї вічної подяки). Збірка творів The Riverside Shakespeare (видання друге) була моєю майже постійною супутницею не лише під час написання цієї книжки, а й у всіх моїх ініціативах, пов’язаних із Шекспіром, за які я бралася, починаючи з 2010 року, коли вона з’явилася в моїй бібліотеці. Згодом, а надто під час складного процесу редагування, я покладалася на двотомник The Norton Shakespeare (третє видання) з його новаторським прагненням зберегти «і диво, і значущість», як зазначив Стівен Ґрінблатт на презентації в жовтні 2015 року. Так само, як і «ріверсайдівське» видання, цей двотомник став для мене незамінним, насамперед під час подорожі текстовим лабіринтом на ймення «Король Лір». Ще дві книги, не згадати які буде просто-таки непробачною помилкою, — це «Шекспір говорить» Петсі Роденбург, яка серйозно вплинула на театральну філософію Гвендолін, і «Театр заздрощів» Рене Жирара, яка могла б запобігти переважній більшості проблем, що виникли в четвертокурсників, якби лише Олівер прочитав цю книгу трохи раніше.

Також я маю зізнатися, що порпалася в шекспірівському доробку із запаморочливим захватом. Актори-четвертокурсники спілкуються якимось піджин-інглішем, настільки насиченим шекспірівськими словами, цитатами й висловами, що його цілком можна було б назвати новим (і, поза всякими сумнівами, неабияк претензійним) діалектом. Оскільки це природний і некерований феномен, у деяких випадках цитати, запозичені в Барда, — для чіткого розуміння вони виділені курсивом, байдуже, віршовані чи прозові, — наведені не дослівно. Такою є творча свобода мови. Заради цілей, які переслідує саме ця історія, тексти Шекспіра та його співавторів (хай ким би вони були) завжди пропускаються крізь мовлення персонажів та/або думки Олівера, тому й зазнають незначних змін.

Химерні особливості ранньоанглійської орфографії також упорядковані заради сучасного читача, а розділові знаки я розставила так, як мені здалося найзручніше для виголошення вголос під час читання на сцені. Як зауважує в п’ятій дії Джеймс, «коми розставляли редактори». Але, попри незначну різницю в тлумаченнях, кожен рядок у романі «Ніби ми злодії» написаний з метою висловити повагу до Вільяма Шекспіра — у якого дуже багато наклепників, недоброзичливців і критиканів. («Подивімося на них, // На людей оцих дурних».)