Ніби ми злодії

ПОДЯКИ

Я дуже зобов’язана Аріель Датц, яка пішла на неабиякий ризик, зв’язавшись із дуже юною письменницею, не дала їй припуститися помилок і провела крізь увесь процес видання з незмінним терпінням та невичерпним ентузіазмом. Дякую Крістін Коппраш, яка сміялася з найжахливіших моїх жартів і створила справжнє диво з мого безладного рукопису, керуючись дивовижною інтуїцією та глибоким розумінням мистецтва оповідача. Я вдячна всім у видавництві «Флетайрон Букс» — відданість цих людей роботі, креативність і любов до якісних книжок справді надихають. Дякую Крісові Перріс-Лему, без допомоги якого ця книжка загрузла б іще на стадії підбору матеріалу. Дякую колегам по Кінґс-Колледжу, які довели мою впевненість у тому, що існують люди, настільки одержимі, що здатні вести розмову, обмінюючись цитатами з Шекспіра. Спасибі Маргарет, яка вислуховувала всі мої скарги. Дякую моїм першим читачам (Медісон, Кріссі й Софі), яких я підкуповувала вином і отримувала від них справді неоціненну допомогу. Я вдячна друзям із Чеппл-Гілла (Бейлі, Кері й родині Сімпсонів) за їхню постійну доброзичливість, навіть попри мою болісну невпевненість у власних силах. Викладачам, режисерам та професорам (Наталі Декл, Брукові Лінефскі, Креґові Кейблу, Рею Дулі, Джеффу Корнеллу та Фарі Карім-Купер), які заохочували та плекали моє захоплення Шекспіром. Моїй бабусі, яка з дитинства виховувала в мені любов до літератури і дозволила випити в неї весь чай і майже весь лікер, поки я працювала над рукописом у куточку її бібліотеки. І моїм батькам, які возили мене по нескінченних репетиціях, передивилися безліч по-справжньому жахливих п’єс, прочитали стос таких самих огидних чернеток і жодного разу не засудили мене за моє непрактичне захоплення. «Дозволь за всіх подякувати щиро»[133].