На футбольних меридіанах

8

Настав рік найвідповідальнішого для радянських футболістів іспиту — рік світового чемпіонату. Ми, гравці збірної, почали сезон далеко від Батьківщини. Знов потужний ТУ-104 підняв нас у повітря і поніс за моря-океани. На цей раз під його крилами пропливала вся наша країна. Ми летіли в братній Китай. Розрахунок був простий — використати прекрасні кліматичні умови для тренувань.

Китайські друзі зустріли нас як рідних. Все тут було до наших послуг, на кожному кроці нас чекала гостинність, щирість і всіляка допомога. Китайські товариші і самі чудові спортсмени. Вони розуміли, що значить готуватись до світової першості. Я не сумніваюсь, що мине небагато часу, і китайські команди доб’ються і у футболі таких самих успіхів, яких вони вже досягли в інших видах спорту.

А цих успіхів у них чимало. Перші великі сюрпризи китайські спортсмени приготували вже до ІІІ дружніх ігор молоді, які проходили в Москві в дні Всесвітнього фестивалю. Тоді баскетболістки Чехословаччини, які перед тим завоювали третє місце на світовому чемпіонаті, тільки в другій додатковій п’ятихвилинці зуміли зламати оборону китаянок. Тоді ж плавець Лі Чун-дже подолав стометрівку за 57,2 секунди, що було новим рекордом ігор, а штангіст Чень Дзінь-кай впевнено завоював золоту медаль у напівлегкій вазі і штовхнув 139,5 кг, встановивши новий світовий рекорд. Це був перший в історії спорту рекорд китайського важкоатлета. А хіба не показово, що і в галузі легкої атлетики, такого складного виду спорту, місцеві хлопці і дівчата почали добиватись результатів екстракласу. Це насамперед стосується чудової спортсменки Чжен Фен-жун, яка стала рекордсменкою світу в стрибках у висоту.

А якою несподіванкою для спортивної громадськості всіх країн був видатний успіх Жун Го-туаня, що завоював звання чемпіона світу з настільного теніса!

Весь Китай у риштованнях новобудов. І нам, спортсменам, було дуже приємно переконатись, що одночасно з новими промисловими велетнями народ будує і величезну кількість нових спортивних баз — стадіонів, майданчиків для ігор, басейнів, футбольних полів тощо. Буквально в кожному місті, селищі тепер можна побачити спортивну базу — велику або малу.

І це не випадково. Народ прагне бути здоровим і сильним, щоб успішно виконувати накреслення свого уряду. Ось чому виробнича гімнастика стала в народному Китаї таким же звичайним явищем, яким є, наприклад, ранкове вмивання. Ми бачили зарядку залізничників на пероні вокзалу. Закінчивши вправи, вони одягалися і приступали до своїх службових обов’язків. Ми бачили вже літніх китайців, які виконували найпростіші фізичні вправи безпосередньо на вулиці або в сквериках. На кожному підприємстві комплекси виробничої гімнастики в певні години роблять усі без винятку робітники та службовці.

Ідея самооздоровлення — не нова. Вже давно існує в Китаї народна гімнастика «ушу», вправи якої міг виконувати кожний, хто бажав зміцнити своє здоров’я. Але тільки після того, як народ узяв владу в свої руки, тут були створені умови для масових занять фізичною культурою. Це одразу дало блискучі наслідки: гімнастикою почали займатися всі — од старого до малого.

Найбільше спортивних баз у столиці країни — Пекіні. Тільки футбольних полів тут понад двісті, кілька десятків відкритих басейнів. Цікаво відзначити, що пекінські футбольні поля, так само як басейни і тисячі ігрових майданчиків, ніколи не залишаються порожніми. Спортивне життя вирує на них до пізньої ночі. Крім того, на базі старого іподрому збудовано закритий манеж для легкоатлетів — такий великий, що в ньому тренуються в бігу навіть бар’єристи.

Нещодавно в Пекіні почав діяти інститут фізкультури. Це справжній спортивний комбінат. Тут багато столів для малого теніса, майданчиків для баскетбола і волейбола, футбольних полів, і на всіх одночасно тренуються тисячі юнаків і дівчат. Взагалі про масовість спорту в Китаї можна розповісти таке, що інколи скидається на вигадку. Так, наприклад, коли проводились змагання з марафонського бігу, то лише одна провінція Шандунь виставила кілька тисяч спортсменів-марафонців. Просто фантастичні цифри! Ми переконались на власні очі, що в країні спорт люблять усі, і перестали дивуватись, коли бачили семи-восьмирічних хлопчиків, які на втіху своїм батькам робили сальто прямо посеред вулиці. Слід зауважити, що акробатика не менш популярна серед китайців, ніж настільний теніс або, скажімо, баскетбол. Пояснюється це тим, що акробатика є невід’ємною складовою частиною і національного балету, і гімнастичних вправ.

А як сумлінно працюють над собою китайські спортсмени, з якою повагою ставляться вони до своїх тренерів і інструкторів, як терпляче виконують все, що ті вимагають! Зрозуміло, що така сумлінність дає прекрасні результати. Я пам’ятаю, коли китайські волейболісти приїжджали на Україну, щоб повчитись цієї гри. Наші тренери і спортсмени показали їм, як треба правильно подавати м’яч, чисто приймати його і в яких ситуаціях куди пасувати, щоб забезпечити якісний напад партнерів. Минуло кілька років, китайські волейболісти знов побували на Україні. І що ж? Дівчата обіграли всі команди, з якими вони зустрічались, навіть збірну республіки. Хороше враження справила і гра чоловіків.

А хто з киян не пам’ятає першого виступу китайської національної збірної з футбола на полі стадіону імені М. С. Хрущова в матчі проти місцевих динамівців? Тоді кияни легко перемогли своїх суперників з рахунком 4:1. А тепер клас гри футболістів настільки зріс у Китаї, що його команда спромоглася перемогти в офіціальному змаганні навіть збірну Угорщини.

Чим пояснюється такий різкий прогрес? Насамперед — винятковою працездатністю спортсменів і серйозністю, з якою вони ставляться до тренувань. Китайці люблять і вміють трудитись. В Китаї ми жили і тренувались поруч з іншими місцевими друзями-футболістами. І до кінця тренувального збору вони встигли створити цілу книгу про методику нашої роботи, внісши в неї тільки те, що було їм раніше незнайоме і що становило певний інтерес. Отже, легко зрозуміти, як глибоко вони осмислили все, що їм було потрібно. Ще одна цікава деталь. До Ігоря Нетто і до мене китайські футболісти звернулись з проханням прочитати лекції про гру півзахисту, бо він у них був не досить сильний. Попросили вони також розповісти, як взагалі працює збірна СРСР. У призначений день ми прийшли в аудиторію і просто не повірили своїм очам: нас вже чекали близько тисячі слухачів. Перед кожним з них лежали блокноти і олівці. Було видно, що хлопці приготувались конспектувати все, що почують від нас.

І справді, з перших же наших слів вони почали писати. В приміщенні панувала така тиша, що було чути навіть дихання людей. Зате, коли ми закінчили свою розповідь, запитання посипалися як з рога достатку. І знову кожна відповідь записувалась.

Китайський футбол сьогодні явно на піднесенні. Нині для нього характерні дуже висока рухливість гравців усіх ліній, вміння діяти і комбінувати на швидкості, хороша фізична підготовка і виключно цупкий захист. Щоправда, китайські нападаючі ще недостатньо володіють сильним ударом, дещо зловживають поперечними передачами поблизу воріт, фінальні частини матчів проводять слабо. Але зрозуміло, що ці недоліки не так уже й важко усунути.

Ми провели тут шість ігор, перемогли в п’яти і в одній вимушені були задовольнитись нічиєю. Грали ми з повним напруженням, зустрівши в особі китайських футболістів справді серйозних суперників. Навряд чи слід підкреслювати, що грають китайці дуже коректно. Ми жодного разу не бачили з їх боку навмисної грубості. І це нам особливо приємно згадувати, бо невдовзі ми провели ще один тренувальний матч з футболістами іншої країни, і саме в цій грі наш капітан Ігор Нетто зазнав такої важкої травми, що по суті став глядачем на чемпіонаті світу. Але про це — далі.

Китайський спорт впевнено виходить на велику міжнародну арену. А мине небагато часу, і не залишиться жодного виду спорту, в якому не довелось би серйозно рахуватись з командами Народного Китаю. Інакше і не може бути, бо і комуністична партія країни, і її уряд постійно піклуються про розвиток масового спорту, про надання можливості населенню всієї країни займатись фізичною культурою, не шкодують коштів, щоб забезпечити своїх спортсменів всім необхідним. Яскравим доказом цього є новий пекінський стадіон на сто тисяч місць, який нагадує наші Лужники.

Ми вилітали з цієї країни, сповнені радісних вражень, знаючи, що розсталися з вірними і щирими друзями, про чудові досягнення яких у всіх галузях життя ми ще не раз почуємо.