Наркономіка. Як працює економіка картелів

Розділ 8. Замовляння партії онлайн

Наскільки купівля в інтернеті покращила обслуговування клієнтів наркодилерами

Першу покупку онлайн зробили 1994 року. У мережі досі нема одностайної думки щодо того, хто був покупцем. Дехто вважає, що першим проданим товаром став альбом Стінга Ten Summoner’s Tales, який купили на сайті NetMarket за 12 доларів 48 центів плюс доставка. Але на першість претендує і Pizza Hut, що заявляє, ніби трохи раніше продала велику піцу з пепероні, грибами й чималою кількістю сиру. До речі, на нинішньому сайті Pizza Hut у кутку збережено для нащадків стару чорно-білу версію сторінки для замовлень⁸⁷.

Можливо, це й справді були перші покупки в мережі. Але якщо звернутися до початку інтернету, ще до появи всесвітньої павутини, то знаходять і давніші транзакції онлайн. У 1971 чи 1972 році – докладну дату ніхто вже й не пригадає – студенти Лабораторії штучного інтелекту Стенфордського університету використали Арпанет, попередника Інтернету, щоб укласти угоду зі студентами Массачусетського технологічного інституту на іншому кінці країни. Об’єктом транзакції, ну звичайно, став пакет марихуани.

Відразу після пробних продажів на PizzaNet та інших сайтах почався справжній бум ритейлу онлайн. Відколи широкосмуговий інтернет прийшов до домівок людей та їхніх смартфонів (а тепер ще й окулярів і годинників), звичка купувати онлайн чисто все від будильників до відпочинку ввійшла в життя людей не тільки в розвинених країнах, але і в тих, що розвиваються. Тепер на е-комерцію припадає принаймні 10 % усього ритейлу в розвинутих країнах, і її частка продовжує зростати. В усталених царинах, як-от книготоргівля, онлайнові продажі ось-ось переженуть офлайнові. Тим часом онлайн-економіка виходить на ще більше ринків, походьма їх революціонізуючи: уперше з 1950-х років повертається мода на доставку харчів додому, а такі мобільні застосунки, як Uber, струснули бізнес таксі (принаймні в тих країнах, де спілкам таксистів не вдалося заборонити Uber).

До довгого переліку галузей, які інтернет перевернув з ніг на голову, незабаром додамо й наркоіндустрію. З часів першої купівлі марихуани в Стенфорді наркотики стали частиною революції онлайн-шопінгу. З розвитком е-комерції розвивалася й онлайнова торгівля наркотиками. Звичайні браузери залишають сліди роботи в інтернеті, а незнищенна історія кредиток ускладнює закупи онлайн нелегальних продуктів. Проте людям вдається долати ці перешкоди. У жовтні 2013 року ФБР оголосило про арешт гаданого власника «Шовкового шляху» (Silk Road) – найбільшої онлайнової крамниці з продажу наркотиків на сотні мільйонів доларів та іншої контрабанди. Вражає масштаб діяльності сайту, що містив тисячі позицій з усієї фармакопеї, які доправлялися споживачам у всьому світі. Це відкрило очі громадськості на те, що разом із бумом звичайного ритейлу розвинувся й тіньовий ринок. Як і звичайні ритейлери, наркодилери значно скоротили свої витрати за рахунок продажу онлайн. Як і інші споживачі, наркомани можуть тішитися зручністю пошуку онлайн та доставкою додому. Чи може з’явитись амфетаміновий Amazon або eBay з екстазі? І якщо так, то як зміниться наркобізнес?

• • •

Навіть найзатятішим шопоголікам купівля наркотиків ніколи не була найприємнішою справою. Транзакції здійснюються на нервах і поквапом, хутко перелічуються гроші, і навзамін дають брудний пластиковий пакунок у темному закутку нічного клубу або в безлюдному парку глупої ночі. При оборудках з незаконними наркотиками і покупця, і продавця завжди може вистежити поліція, можуть побити, пограбувати, обікрасти, а скаржитися нема кому. Обслуговування споживачів – нижче плінтуса. «Він приходить завжди різно: ні, не рано – радше пізно», – нарікав Лу Рід у пісні «Я чекаю на людину», написаній 1967 року про купівлю дози героїну за 26 доларів у гарлемському коричневному будинку. Відтоді для тих, хто купує наркотики на вулиці, нічого не змінилося на краще.

А от онлайн споживачеві ведеться зовсім по-іншому. Зручно вмостився у вітальні з філіжанкою чаю та пакунком шоколадного печива, серфлю по відгуках про десятки ґатунків героїну. Ось один із покупців пише відгук про поставку «героїну найвищої якості з Афганістану», який за 200 доларів за грам продає хтось під ніком dragoncove: «ДИВОВИЖНИЙ ПРОДУКТ! Спожив набагато меншу дозу, ніж зазвичай, і зразу відчув кайф!» «Завжди доставка наступного дня, і з хлопцем приємно побалакати. Дякую, братане», – пише задоволений покупець «екстраміцного азіатського героїну #3» з реклами «Вибір чоловіків», що йде по 70 доларів за півграма. Поруч із фото продукту продавці подають короткий опис, іноді – власний професійний логотип зі стилізованими дракончиками або старі зображення китайських опіумних курилень. Сам продукт подано на фото з високою роздільною здатністю: порошок крейдяно-білий, цинамонова кристалювата речовина, схожа на кубик цукру, вмочений у каву. Способи доставки, терміни та умови подано поруч із оцінками товару споживачами. З формою зворотного зв’язку наводяться можливі умови продажу. Від eBay цей сайт відрізняє лише асортимент.

Цей сайт називався Evolution Marketplace, і на ньому люди звідусіль у світі анонімно торгували нелегальними товарами й послугами, що серед них найбільш популярні були наркотики. Коли Silk Road пішов в офлайн, недовго вважалося, що це серйозно похитне онлайнову наркоторгівлю, бо його роль була неоціненна. На час закриття сайт подавав 13 000 найменувань наркотиків, що робило його найбільшим наркоринком. Цей бізнес належав таємничому «Страшному пірату Робертсу»; за псевдонімом ховався Росс Вільям Ульбріхт – молодий худорлявий випускник фізичного факультету Техаського університету. У 2015 році колишнього бойскаута Ульбріхта засудили до довічного ув’язнення за керування сайтом із комп’ютера в Сан-Франциско. Проте його арешт і засудження не вплинули на онлайнову наркоторгівлю. Після закриття «Шовкового шляху» ринок розрісся ще дужче, бо з’явилася купа імітацій. Попри те що більшість таких сайтів проіснувала недовго – Evolution Marketplace зник через пару тижнів після того, як я звернув на нього увагу, – нові вигулькують відразу після відходу старих в офлайн. Некомерційна група «Громадський цифровий альянс» відстежує десяток таких сайтів. На цю хвилину найбільшим серед них є Agora, на логотипі якого зображений чоловік у масці і зі штурмовою гвинтівкою. Серед десятки найбільших – Nucleus, TOM, Middle Earth, Black Bank. Сумарно на початок 2015 року вони пропонували понад 40 000 видів наркотиків, що вдвічі більше, ніж за часів «Страшного пірата Робертса».

Купівля наркотиків онлайн надзвичайно небезпечна для всіх сторін. Історія пошукових запитів реєструється, а платежі можуть вноситись емітентами кредиток до чорного списку. Однак низка технологічних проривів дозволила подолати ці перепони й надати покупцям і продавцям можливість маскувати свої дії в мережі. По-перше, такі сайти, як Evolution, заховані в глибинах так званої «темної мережі» – частини інтернету, що не індексується звичайними пошуковиками; доступ до неї можливий лише за допомогою спеціальних браузерів. Найпопулярнішим з них є TOR. Початково проект TOR спонсорувала Військово-морська дослідницька лабораторія США для реалізації методу приховування інформації, відомого як «цибулева маршрутизація». Ця назва походить від того, що трафік відбивається від сервера до сервера, здійснюючи шарами процес шифрування-розшифрування, і ці шари подібні до цибулі. (Приховані в темній мережі сайти мають цікавий суфікс «.onion» замість більш звичних «.com», «.net» тощо.) У результаті цього відстежити історію пошуку в інтернеті стає майже неможливо, що влаштовує політичних дисидентів, шпигунів, журналістів-розслідувачів і… наркодилерів.

Ну а як здійснювати платежі? Для цього придумали біткойни. Найсучасніша у світі система цифрової валюти функціонує незалежно від центральних банків, а покладається на мережі комп’ютерів, які генерують нові «монети» за допомогою складних обчислювальних операцій, які називаються майнінгом. Відкривати рахунок для біткойнів трохи морочливо, але не вельми складно, і ця валюта, як і браузер TOR, цілком законна. Її курс до смішного волатильний: на початку 2013 року вартість біткойна складала 15 доларів, у листопаді вона стрибнула аж до 1000 доларів, але до кінця 2014-го знову впала – до 300 доларів. Та покупці онлайн цим не переймаються, бо біткойни, як і TOR, забезпечують максимальну анонімність.

Поєднання невідстежуваного пошуку та анонімності платежів дало змогу розквітнути онлайн кримінальному ринку. На прихованих сайтах продаються і наркотики, і ще чимало непривабливих речей. За оцінками «Громадського цифрового альянсу», на нелегальні наркотики припадає близько 2/3 лістингів. Третина – на ще страшніші речі. Більшість великих сайтів тримається осторонь забороненої порнографії та замовлень на вбивство, які нібито можна знайти по закутках темної мережі. Однак та сама більшість не цурається торгівлі зброєю – від кастетів до пістолетів і програм для друкування вогнепальної зброї на 3D-принтерах. Активно йде торгівля інформацією з крадених кредиток, фальшивими грішми й посвідченнями. Є ще різна й неподобна дивина. У розділі сайту Evolution Marketplace «аксесуари для наркотиків» я надибав скляні трубки для паління кристалічного мету («Зроблено в США!!!! Без свинцю і присадок, на відміну від китайського ширвжитку») та електропристрій для запечатування упаковок (виробник демонструє, як запечатувати порцію марихуани всередині відкритого пакунка чипсів). Але найдивніше – це пропозиція одного продавця гумованих контейнерів із «синтетичною чистою сечею» для тих, кому треба пройти тестування на наркотики. Для цілковитого реалізму продавець CleanU пропонує аксесуар «найкращий у світі фальш-пеніс із технологією “натисни й пісяй”». Фальш-пеніс іде в п’ятьох кольорах: від нордичного білого до латиноського коричневого. Товар отримав позитивні відгуки.

Яка ж частина наркоторгівлі припадає на ці сайти? За даними «Щорічного опитування споживачів наркотиків», у деяких країнах купівля наркотиків онлайн уже досить поширена. Це показало одноразове опитування приблизно 80 000 респондентів у всьому світі, не репрезентативне. Однак із нього випливає, що для наркозалежних онлайн-торгівля стала основним способом отримати дозу. Назагал 10 % респондентів указали, що купували наркотики онлайн (у США – 14 %, а найвищий рівень зафіксовано в Англії – 22 %)⁸⁸. У цьому наркоторгівля наслідує технології звичайного ритейлу: коли йдеться про звичайний крам, британці більше за всіх у світі купують онлайн.

Але навіть ці цифри не повністю відображають значення онлайнової економіки, бо є деякі свідчення того, що багато клієнтів темної мережі – це самі наркодилери, які роблять гуртові закупи. Багато продавців надають знижки при великих замовленнях, що, безумовно, призначені не для особистого користування. На Evolution продавець під ніком DutchMasters припрошує звертатися клієнтів, охочих придбати понад півкіло кокаїну, – якщо цю кількість випродати по граму, то зиск становитиме десятки тисяч доларів. Згідно з одним академічним дослідженням продажу на давнішому «Шовковому шляху», 1/5 асортименту орієнтувалася на дилерів, а транзакції бізнес-до-бізнесу становили 31—45 % вартості продажів на сайті⁸⁹. У такому випадку споживачі, які купують наркотики офлайн у дилера на вулиці або знайомого, можуть цілком купувати продукт, що був придбаний онлайн на попередній стадії ланцюжка поставок.

Оцінка загальної вартості ринку наркоторгівлі онлайн ускладнюється ще волатильністю курсу біткойнів. За попередньою оцінкою ФБР, «Шовковий шлях» за 2,5 роки онлайн дав прибуток у 1,2 млрд доларів. Проте згодом ФБР знизило цю приблизну оцінку, бо попередні розрахунки проводилися на основі пікових значень курсу біткойна, тоді як основний бізнес Silk Road припав на часи нижчого курсу цифрової валюти. ФБР переглянуло свою оцінку з урахуванням коливання ціни на біткойн у час різних трансакцій, і в результаті вартість товарообігу вийшла значно нижчою – 200 млн доларів. Це лише дрібка глобального наркоринку, що оцінюється в 300 млрд доларів. Але для двох років і це чимало. Для порівняння погляньмо на eBay: 1997 року, через два роки після запуску і незадовго до виходу на біржу, річний товарообіг на сайті становив 100 млн доларів. Сьогодні товарообіг eBay становить 80 млрд доларів Якщо наступники «Шовкового шляху», вже значно потужніші, ростимуть такими ж темпами, як і легальний онлайн-бізнес, то вже за 10—20 років вони контролюватимуть чималу частку ритейлу наркотиків.

Їхнє майбутнє залишається невизначеним. Доля «Шовкового шляху» показала, що рука закону може дотягтись і до сайтів темної мережі. Інші, як-от Evolution, щезають після того, як їхні власники вдовольняться швидким зиском (вважається, що менеджери Evolution зникли разом із задепонованими біткойнами на 15 млн доларів, і 2015 року сайт щез). Усі такі сайти спираються на TOR і біткойн, а їх легко блокувати, якщо держави світу вирішать їх заборонити.

Однак про це говорити поки не випадає. Міністерство фінансів Німеччини визнало біткойни валютою, тобто власники можуть оподатковуватись. У США близнюки Вінклвосс, типові представники буму доткомів, які заявляли, що Марк Цукерберг украв у них ідею Фейсбуку, інвестували в створення біржі біткойнів. Більшість демократичних урядів поки не схильна блокувати браузер TOR, бо його можна використовувати і нелегально, і легально. Науково-технічна служба парламенту Великої Британії виступила проти заборони, бо вважає, що TOR активно використовувався під час «арабської весни» 2011 року, а також інформаторами та журналістами під прикриттям. Таке трактування може змінитись, якщо анонімні ринки онлайн будуть розглядатися як реальна загроза або якщо їх почнуть ширше використовувати для планування й фінансування тероризму. Проте навіть ті уряди, які вже намагалися заблокувати TOR, як-от Китай, виявили, що це неможливо. А швидкість, із якою нові сайти з’являються після занепаду «Шовкового шляху», показує, що навіть за умови координованої цифрової атаки нові браузери й цифрові плини не забаряться. Ритейл онлайн залишиться і в традиційній економіці, і в наркоторгівлі. Поліції це може не подобатись. Але виявляється, що дискомфорт для влади – це марниця порівняно з халепою для традиційних наркодилерів, бо онлайнова революція загрожує самому їхньому існуванню.

• • •

Є кілька істотних відмінностей між тіньовим ринком і звичайним. Розгляньмо звичайний відкритий ринок, на якому люди купують і продають законний товар – наприклад яблука, про які залюбки згадують у підручниках з економіки. На ринку зустрічаються продавці яблук і покупці. Покупці розглядають пропозицію. Якщо продавець править зависоку ціну, покупці йдуть деінде. Якщо покупець пропонуватиме занизьку ціну, то продавець краще запропонує яблука комусь іншому. Обидві сторони припиняють торгуватися, коли вважають, що ціна їм найвигідніша. Такий механізм визначення ціни з магічним узгодженням попиту і пропозиції в ринковій економіці в усьому світі.

Тепер уявіть-но собі ринок нелегальної продукції, скажімо наркотиків. Торгівля незаконним товаром має відбуватися потай. Тобто, якщо в країні панує закон і порядок, для цього не може бути відкритого ринку, де покупці порівнюють ціни, а продавці вихваляють свій крам. Натомість покупці через свої канали купують лише у знайомих дилерів. Своєю чергою, дилери продають лише платоспроможним покупцям, через яких не буде клопотів із законом.

Це означає, що наркоринки функціонують не так ефективно, як могли б. Споживач може придбати у свого дилера кокаїн кепської якості по 200 доларів за грам, не знаючи, що неподалік можна купити більш якісний товар удвічі дешевше. Покупець може довідатися про іншого дилера тільки якщо він свій серед наркоспоживачів. Але потрібен час, щоб новина розійшлась, а доти без належних контактів він і далі купуватиме поганий кокаїн за завищену ціну. У дилерів та сама проблема, лише з іншого боку: може, десь і є покупець, ладний платити за товар більше, однак хтозна, як його знайти. Що більше вони гомонять про вигідну ціну та гарну якість свого товару, то більше наражаються на арешт: тож на більшу рекламу нелегального продукту годі й сподіватись⁹⁰. Отак і сформувалася мережева економіка. Гравці мають справу лише з людьми зі своєї мережі: сім’я, друзі, сусіди, колишні співкамерники, – і на відкритий ринок не виходять.

За цих умов щастить усталеному дилеру. Ключовою особливістю мережевого ринку є те, що він потужно працює на діловика, який мав час на побудову широких і сильних мереж. Уявіть стабільного наркоторгівця, що вже довгі роки продає товар в одному й тому ж місті. Він знає імпортерів. У нього чимало клієнтів. Він може навіть мати зв’язки в поліції, якій приплачує, щоб там крізь пальці дивилися на його бізнес. А тепер подумайте про новачка, який зауважив неконкурентність місцевого ринку, де розбавлені наркотики продаються дорого. На такому ринку нескладно буде відвоювати собі шмат пирога. Проте вийти на ринок мережевої економіки не так просто. Гуртові придбання нелегальних наркотиків потребують зв’язків високого рівня в цій галузі. Для роздрібного продажу потрібна наявність чималої кількості потенційних покупців. Без мережі новий дилер із купівлею і продажем далеко не зайде (і це ж іще не враховуючи того, що усталеному дилеру буде не до душі присутність на його ділянці ще когось). Тому укорінені дилери залишаються в ділі при малій конкуренції, навіть якщо вони правлять зависоку ціну за неякісний товар. Через це й Лу Ріду довелося довго «чекати на людину», бо вибирати особливо не випадало. «Людина» чудово про це знала, і звідти постійне спізнення.

Наркоторгівля онлайн усе перевертає. Найпершою особливістю покупок в інтернеті є те, що ніколи не доводиться чекати. Я зареєструвався під псевдонімом і потинявся по сайту Evolution Marketplace та надіслав кілька пробних листів продавцям за допомогою вбудованої форми зворотного зв’язку. Через 25 хвилин я отримав першу відповідь. Усі продавці зголошуються протягом 1—2 днів і ввічливо та чемно відповідають на мої питання про дози, пакування тощо. Навіть коли я умисно зухвало поцікавився в дилера люльок для мету під ніком vicious86 про те, чи може він зробити подарункове гравіювання на тій люльці, той із жалем відповів, що не може, і побажав удачі в пошуках. На відміну від більшості царин інтернету (де анонімність спонукає людей до більшої брутальності, ніж вони собі дозволяють у житті), у світі наркоторгівлі атмосфера онлайн більш дружня, ніж на вулиці.

І справді, «людина» онлайн доводить до досконалості всі види обслуговування клієнтів. На відміну від вуличних пушерів, продавці онлайн чітко викладають свої умови, а більшість навіть пропонує якусь компенсацію, якщо покупець не одержить свого замовлення. Деякі продавці заявляють, буцім працюють на підставі «взаємної вигоди» або «на безконфліктній основі», що, звичайно, брехня, бо поставки кокаїну у світі контролюються кривавими картелями, проте наразі цікаво те, як наркодилери запозичують тактику звичайних ритейлерів. Довіра, яку, здавалося б, важко встановити в анонімному середовищі, де всі гравці – шахраї, забезпечується завдяки системі «зворотного зв’язку», скопійованій з eBay. Покупці можуть залишати свої коментарі й ставити продавцям позитивні, негативні та нейтральні оцінки. Продавці бачать, скільки разів даний покупець щось придбав на сайті. Як і у випадку eBay, учасники процесу радше працюють із тими користувачами, які залишають про них позитивні відгуки, і не роблять великих оборудок із тими, хто рідко з’являється на сайті. «Бо тільки так ми не збанкрутуємо й матимемо обопільне задоволення ☺», – читаємо в рекламі на сторінці продажів Snapback, продавця екстазі з Німеччини. Якщо товар не надходить, Snapback поверне 30 % суми або повторну доставку за півціни для тих клієнтів, які купували в нього принаймні 10 разів. Якщо покупок було 30, відшкодування становитиме 50 %. Аналогічні умови пропонує більшість продавців.

Нечувана річ: шахраїв можна переконати довіряти один одному. Система зворотного зв’язку витворила в середовищі шахраїв відчуття честі. Хоча дехто з покупців і продавців наркотиків пропонує псевдоетичне виправдання свого бізнесу (люди самі вирішують, що вони споживають; заборони неефективні тощо), не існує етичного захисту висотування з людини її заощаджень. Та попри все продавці ладні підтримувати свої стандарти чесної торгівлі. Один продавець, який продає деталі поцупленої кредитки (вони вкрадені з сайту онлайнового магазину), говорить про страхування своїх продажів. Вкрадену кредитку можна купити за 8 доларів. Продавець за 10 доларів замінить картку, коли виявиться, що вона не працює, якщо покупець спробує скористатися нею через 8 годин після купівлі (вкрадені кредитки блокуються, щойно їхній власник збагне, що до чого). Автори коментарів у захваті: «Перша картка була мертва, і він надіслав мені другу, і – хай мені грець! – я придбав айфон 6 прямо у фірмовому магазині! БЕЗПЕРЕЧНО КУПУВАТИМУ ЩЕ!» – пише один. Кумедно, що продавці й покупці вельми ображаються, коли хтось ставить під сумнів їхню чесність. «Він назвав мене кидайлом, коли я попросив заміну. Спрацювала лише одна з трьох», – пише обурений клієнт, якого продавець звинуватив у брехні, тоді як він просто щиро намагався вижити, купуючи вкрадені кредитки.

Чому наркодилери так поважно трактують питання клієнтського обслуговування в інтернеті, не дбаючи про нього офлайн? Річ у тім, що торжища в темній мережі, як-от Silk Road і Evolution, набагато більше схожі на традиційний ринок, ніж на мережеву економіку. Продавці відверто рекламують свій крам, а покупці можуть вибирати з усього діапазону запропонованих цін. І покупці, і продавці можуть працювати ще з будь-ким на ринку, а не лише зі знайомими. Це означає, що щезає потреба в самій «мережі», а разом із тим і більша частина звичних переваг. Продавцям доводиться активніше конкурувати щодо ціни, якості й клієнтського обслуговування, а не просто й далі робити свою справу коштом давно усталених зв’язків. Ба більше, новим дилерам набагато легше тепер вийти на ринок, бо вхідні перепони значно нижчі. Гуртові закупівлі наркотиків більше не вимагають зв’язків у колах міжнародного перемитництва, а задля роздрібного продажу не обов’язково потрібні пушери на розі вулиць чи в нічних клубах. Так само як сайт Etsy дозволив ювелірам-аматорам продавати власні вироби без метушні й відкриття ятки на базарі, темна мережа надає можливість кожному власнику ноутбука, схильному ризикувати, започаткувати власне наркодилерство.

Усталені продавці досі володіють рядом переваг перед початківцями. Зазвичай нові продавці спочатку пропонують нижчі ціни, доки не створять власну клієнтуру і не переконають людей, що не збираються зникнути з їхніми біткойнами. (Це не рідкість: онлайнові продавці, буває, прокручують оборудки – отримують оплату за кілька замовлень, та й наче лиз їх злизав. Водночас довга історія продажів упевнює, що продавцеві є що втрачати⁹¹.) Тож і новим клієнтам без історії покупок пропонують платити наперед, доки в них не назбирається відповідна кількість транзакцій. Проте відкритість онлайнової торгівлі означає, що переваги усталених дилерів в офлайні добігають кінця. Темна мережа є великою загрозою для великих перемитницьких мереж, даючи змогу тисячам новачків загарбувати клієнтів, – так само як Uber дозволив грачам забирати хліб у таксофірм.

Це щодо дилерів. А що означає для споживачів наркошопінг онлайн? Купівля наркотиків звичайним способом у своїй мережі дає певність покупцям, що мозок у них не піде шкереберть від купленого. Запевняння інколи непереконливі. Купівля потужних психотропів у товаришки по кімнаті подруги брата друга, яка сама їх придбала у хлопця в місцевому барі, не може гарантувати безпеку. Більш надійним джерелом інформації є механізм зворотного зв’язку онлайн. Пара тисяч позитивних відгуків, що 99 % із них позитивні, є кращим індикатором якості продукту, ніж просто ро`зпити в барі. І насправді здається, що якість наркотиків, які продаються онлайн, досить висока. Дослідження синтетичних канабіноїдів у Journal of Analytical Toxicology показало, що «хімікати, придбані онлайн, мають чистоту, що відповідає стандартам чистоти хімікатів для наукових цілей, куплених у традиційних постачальників»⁹². Ще до наскоку на «Шовковий шлях» ФБР здійснило понад сто тестових закупівель і з’ясувало, що всі продукти відповідають стандартам «чистоти». Може, саме тому онлайн особливо популярні відносно небезпечні наркотики. Аналіз асортименту на нелегальному сайті «Шовковий шлях 2.0», що з’явився незабаром після ліквідації його попередника (невдовзі і його прикрили), встановив, що екстазі має найбільший попит. І це зрозуміло: попри те що препарат порівняно безпечний, навіть одна пігулка може вбити, якщо складники нечисті або справляють особливо потужну дію. Тому гарантія якості набагато важливіша, ніж у випадку марихуани, – її вплив може мати різну силу, але передозування досі не зареєстровано.

Щодо безпеки, онлайн-торгівля має ще й іншу перевагу. Ураз зникає проблема території. Запеклі криваві війни – ознака ринку роздрібної наркоторгівлі. У 1980-х роках гангстери в Ґлазґо в Шотландії продавали наркотики з фургонів із морозивом, через що зчинилися химерні «війни морозивників», коли фургони підпалювали й розстрілювали, їдучи повз них. Про бої за ріг вулиці створено чимало наркодрам – від «Обличчя зі шрамом» до «Трафіку». Але з виходом торгівлі в онлайн ріг вулиці почав втрачати своє значення, як і цегляні торговельні точки поступилися організованому ритейлу.

– Ми, чоловіче, проїхали ці бігалки-стрілялки … У нас тепер обсяги більші, ніж на розі, – каже Стрінгер Белл, діловий дилер із «Прослуховування», котрий відвідує вечірні курси економіки поміж замовлянням убивств.

Поширення мобілок і пейджерів у 1990-ті роки зменшило потребу для наркодилерів контролювати територію, бо бізнес із вулиць перебрався до помешкань та інших місць для зустрічей, де можна було все вирішувати телефоном (деякі кримінологи вважають, що спад насильства в Нью-Йорку в 1990-х роках частково стався завдяки тому, що наркодилери взяли до рук мобільні телефони). Доба інтернету, коли наркотики замовляються онлайн і доправляються поштою, посунула цей процес ще далі: дилерам тепер навіть виходити з дому не треба.

Але це ще не всі добрі новини. Одним із наслідків виходу онлайн є зниження цін. Наркоритейлери заощаджують у такий самий спосіб, як і інші підприємці в інтернеті: як, скажімо, Амазону, їм не потрібна торговельна зала, не треба платити пушерам за вистоювання на розі чи здійснення особистих, украй ризиковних доставок. Водночас унаслідок збільшення конкуренції через спрощення виходу на ринок ціни зазнають дедалі більшого тиску на пониження. А дешевші наркотики – це небажаний розвиток подій для влади, яка хоче приборкати їх уживання.

Імовірно, простота покупок в інтернеті навіть приверне нову клієнтуру. Досі купівля наркотиків була справою складною і неприємною: або вдавалися до сумнівних контактів, або нипали по небезпечних сутінках. А онлайн купувати просто, і брудний бізнес має пристойніший вигляд. Сотні позитивних відгуків на партію героїну, написаних людьми, яким він сподобався і які вижили та діляться враженнями, розвіюють усі жахи, пов’язані з цим наркотиком. (Щоправда, потенційним покупцям слід мати на увазі, що ті, хто помер від передозу, вже не напишуть негативний відгук.) Купівля онлайн проста донесхочу: кілька хвилин треба на встановлення ТОРу, який у користуванні такий же легкий, як і будь-який браузер. Трохи складніше відкрити рахунок у біткойнах, але й тут особливих технічних знань не треба. Якщо можете купити книжку на Амазоні, то зможете й кристалічний мет придбати в темній мережі. Тож новий покупець, який не має контактів і цурається підозріливих незнайомців, радше купуватиме в інтернеті.

Такі сайти, як Silk Road, проіснували недостатньо довго, щоб робити певні висновки про їхній довготерміновий вплив на вживання наркотиків, бо дані йдуть за минулий рік. Проте можна поглянути на схожий тренд, що проіснував довше: онлайновий продаж болезаспокійливих за рецептом у звичайній мережі. У 2007 році фахівці Національного центру вивчення токсикоманії при Колумбійському університеті в Нью-Йорку підрахували, що препарати за рецептом продаються на 581 вебсайті. З них лише два ліцензовані Національною фармацевтичною асоціацією США; 85 % радо продавали препарати без припису; з решти більшість вимагала надати факс припису. Тобто навіть без ТОРу і жмені біткойнів можна спокійно замовити ці ліки онлайн. Пов’язати доступність препаратів у мережі і зростання їх споживання складно. А проте двоє дослідників змогли порівняти темпи приросту звернень для лікування залежності від рецептурних ліків і доступності високошвидкісного інтернету в різних штатах⁹³. Вчені побудували графік залежності кількості людей, які потребують лікування з приводу зловживання медпрепаратами, від доступності широкосмугового інтернету і виявили деяку кореляцію. На кожні 10 % додаткових підключень до широкосмугового інтернету припадав 1 % приросту звернень із приводу фармакозалежності. Сам по собі цей факт мало що значить, бо просто в сильно урбанізованих штатах природно збільшується й охоплення населення інтернетом, і споживання ліків, приміром. Проте дослідники не виявили схожої кореляції для кокаїно-і героїнозалежних, а тоді ці наркотики в інтернеті особливо не продавалися. Сподіваймося, що незабаром з’явиться статистика використання наркотиків, що покаже вплив таких сайтів, як «Шовковий шлях».

• • •

Приборкання онлайнової наркоторгівлі – пекельна робота для поліції. Розгляньмо старомодний офлайновий наркоринок. На відміну від «Шовкового шляху», він спирається на свою мережу. З погляду поліції, порушити роботу мережевої економіки легко. Варто лише розірвати одну ланку, і випадає цілий шмат ланцюга, – це як миша, яка перегризає електрокабель і позбавляє струму цілий район. Хоча й непросто вибрати найбільш уразливе місце для удару. Наркодилерська мережа може складатися з десятків членів – «вузлів», мовою економіки, – і поліції не вдається заскочити їх усіх одночасно. Тож на якому члені банди слід зосередити зусилля? Напрошується відповідь, що, за логікою, насамперед слід прижучити того, хто має найбільше контактів, бо саме з ним урветься більшість ланцюжків у системі. А от економіка свідчить, що це далеко не найкращий вибір.

Розгляньмо приклад, далекий від сучасного наркобізнесу: шлюбний ринок у Флоренції XV ст. Тоді вибір партнера для сина чи доньки був стратегічним рішенням, що ухвалювалося за тією ж процедурою, за якою наркобарон добирає собі поплічника до спілки. Родичання через шлюб із впливовою сім’єю було найкращим способом збагатитися й прилучити до влади свій рід. Але як батько міг обрати, з якою сім’єю найбільш перспективно родичатися? Використовуючи дані Джона Педжета і Крістофера Енсела з Університету Чикаго, Метью Джексон зі Стенфордського університету злагодив схему зв’язків чільних родин у Флоренції XV ст. (рис. 8.1)⁹⁴. З 16 наймогутніших кланів міста неталанна сім’я Пуччі, можна сказати, пасла задніх. Синьйор Пуччі міг би виправити ситуацію, організувавши для своїх дітей кілька побачень наосліп з обраними членами інших провідних родин. Але з кого почати?

Найочевидніший спосіб визначити впливовість сім’ї – подивитися, зі скількома іншими потужними кланами вона пов’язана. Якщо так рахувати, то Медічі будуть на чолі: вони перебувають у центрі соціальної мережі міста й мають прямі контакти з шістьма іншими могутніми родинами. Якщо ж вільних спадкоємців у Медічі не виявиться, синьйор Пуччі може спробувати вдатися до Строцці або Ґваданьї: у них по чотири прямі зв’язки – більше, ніж у інших. Яка ж із цих сімей більш приваблива? Економісти оцінюють «центральність» вузла в мережі інакше: вони рахують не кількість зв’язків, а те, до скількох зв’язків ведуть ці зв’язки і так далі. Якщо в мене 100 друзів, а в тебе лише 10, то може здатися, що в мене справи зі зв’язками кращі. Але якщо твої десятеро друзів, своєю чергою, мають гарні виходи: Барак Обама, Анґела Меркель, Джастін Бібер… – то в тебе більше впливу, ніж у мене. (Система рейтингу сторінок у Google працює приблизно так само: вона оцінює не лише те, скільки сайтів конектять із цією сторінкою, але й скільки сайтів конектять із тими сайтами й так далі. І лінк на New York Times рахується більш ніж вихід на десяток маловідомих блоґів.) Якщо прикласти це правило до флорентійських родин, то синьйор Пуччі мав би таргетувати саме Строцці, а не Ґваданьї, бо зв’язки в їхніх зв’язків ширші.

Однак, перш ніж спорядити доньку до найближчої траторії на женихання з молодим Строцці, синьйору Пуччі слід урахувати ще один чинник. Рейтинг Строцці дійсно високий за кількістю зв’язків і зв’язків їхніх друзів. Але слід зважати й на рівень впливовості. Наскільки часто іншим сім’ям у разі потреби доводиться звертатися до Строцці? Якщо поглянути на схему мережі, то видко, що Строцці не є опертям флорентійської громади. Наприклад, якщо Перуцці захочуть вийти на Медічі, вони можуть обминути Строцці й скористатися можливостями Кастеллані. Біскері зможуть скористатися своїми зв’язками з Ґваданьї. Тобто якби Строцці зникли, ніхто б цього не зауважив. Саме це робить їх уразливими. Тим часом у Ґваданьї міцніша позиція: вони є єдиним виходом на Ламберті, а також корисним містком між правим кутом унизу мережі і верхнім лівим кутом. З ними корисно знатися. Для таких людей, як Ґваданьї, в економістів є трохи неоковирний термін – високий рівень «центрального посередництва»; цю характеристику вони розраховують на основі того, наскільки часто даний вузол опиняється на найкоротшому шляху між двома іншими вузлами. Синьйор Пуччі мав би виснувати, що шлюб із Ґваданьї відкриє ширші можливості, ніж із нехтовними Строцці.

А тепер повернімося до сучасного наркобізнесу. Хто ж перебуває в центрі дилерської мережі? Поліції доведеться пройти той самий шлях, що й синьйорові Пуччі. Найпростіший підхід – оцінка кількості контактів – засвідчить, що пушер – найважливіший гравець, бо в нього найбільше зв’язків. Він продає наркотики десяткам, а то й сотням клієнтів. Його арешт зруйнує сотню чи й більше зв’язків. Може, тут і слід ударити? Але є й цікавіші цілі: якби поліція застосувала ґуґлівську методику рейтингування сторінок, то побачила б, що найвпливовіші люди перебувають на вершині ланцюга. У них менше зв’язків – може, лише кілька помічників, – але через них вони контролюють всю мережу. Варто їх прибрати, і вся структура під ними зруйнується.

Досить наочно. А якщо ринок насправді не такий? Зазвичай ми уявляємо мережу наркоторгівлі, наче якесь перевернуте генеалогічне дерево зі жменею потужних імпортерів нагорі, а дальші розгалуження ведуть до величезної армії слухняної піхоти внизу. Проте наркомережа має інакший вигляд. У дослідженні, виконаному на замовлення Гоум-офісу Великої Британії, опитано 51 засудженого наркодилера⁹⁵. На підставі цієї інформації автори дослідження накреслили схему мережі наркобізнесу в країні. Виявилося, що схема нагадує не піраміду, а радше пісковий годинник. Нагорі – великі спеціалізовані імпортери, котрі завозять чималі партії наркотиків: 100 кг і більше кокаїну та героїну, 100 тисяч пігулок екстазі, багато тонн канабісу. Далі меншими партіями вони перепродують ці наркотики гуртовикам, які спеціалізуються на одному наркотику. Цікавий наступний крок: далі, пишуть автори, гуртовики продають товар посереднику, якого охрестили «різнотоварним наркоброкером». На відміну від вищих рівнів ланцюжка, де зосереджуються на одному наркотику, цей народ працює з усім асортиментом – від сильнодійних до слабких – і в довільних масштабах. Дослідники встановили, що такий типовий брокер щокілька тижнів розміщує замовлення на пару кілограмів героїну й ще пару – кокаїну, 30 кг канабісу, 10 кг амфетаміну та близько 20 тисяч пігулок екстазі. Невеликими партіями він продає цей товар пушерам. Таким чином, брокер середнього рівня, перебуваючи в самому центрі мережі наркотрафіку, працює на ринку як клірингова палата. Автори пишуть, що це «передатний механізм» у наркобізнесі.

Якби синьйор Пуччі жив сьогодні й зв’язався б із наркобізнесом, йому слід було б одружити доньку з «різнотоварним наркоброкером». Перебуваючи в центрі мережі, ці посередники мають найкращі зв’язки в бізнесі. Ба більше, як передатний механізм між гуртовиками і ритейлерами, вони мають високу «центральність посередництва». Висновки звіту для Гоум-офісу узгоджуються з аналогічними роботами про ціноутворення в наркобізнесі. Корпорація RAND виявила, що найбільший стрибок цін на кокаїн у США відбувається при трансферах від центральних дилерів до ритейлерів: від 19 500 доларів за кілограм до 78 000 доларів⁹⁶. Якщо поліція вирішить зосередити свої зусилля в одному місці, то їй слід не за дрібною рибкою по вулицях ганяти і не шукати велику рибу, що сидить на імпорті, а бити в центр, де в дилерів найліпші зв’язки і де заробляються грубі гроші.

Інетрнет усе це ускладнює і зводить нанівець різні заходи поліції, скеровані на руйнування кримінальних мереж. Номенклатура таких сайтів, як «Шовковий шлях», ставить їх на один щабель із «різнотоварними наркоброкерами». На цих сайтах і покупці, і дилери можуть знайти майже будь-який відомий їм наркотик і придбати його в чималій кількості. І це проблема для поліції, бо природа онлайнової торгівлі не передбачає наявності єдиного центрального «вузла»: тисячі продавців і покупців взаємодіють на відкритому ринку, і якщо збанкрутують один або десяток дилерів, це ніяк не позначиться на ланцюгові постачання. Навіть якщо весь конкретний ринок вийде в офлайн, як це було з Silk Road і Evolution, з’являться нові на заміну.

Чи можна цьому зарадити? Можна. American Journal of Sociology опублікував дослідження про справи, досить далекі від світу наркобізнесу. Група американських вчених вдалася до незвичної царини: побудувала схему любовних стосунків між старшокласниками⁹⁷. Учені поклали в основу раніше дослідження, проведене в неназваній середній школі Середнього Заходу – у селищі, що лежить за годину їзди на автівці до найближчого великого міста і де, за словами опитаних підлітків, «абсолютно нічого робити». Загалом удома опитано 832 з 1000 учнів школи, які слухали питання на магнітофоні й друкували відповідь на комп’ютері. Молодим людям давали список школярів і пропонували позначити тих, із ким за останні півтора року в них були «особливі романтичні стосунки» або «просто сексуальні контакти». З усіх опитаних 573 респонденти підтвердили, що в них дійсно були такі стосунки з іншими учнями.

Озброївшись цими даними, автори накреслили картосхему сексуальних стосунків у цій школі, погрупувавши учнів у низку ланцюжків (див. рис. 8.2). У 63 пар один з останніх партнерів перебував у стосунках ще з кимось. Кілька учнів увіходили до міні-груп лише з трьох осіб. Дослідники несподівано виявили густу мережу, що обіймала понад половину учнів школи. Тобто половина учнів пов’язувалась один з одним через своїх партнерів, партнерів їхніх партнерів і так далі.

Ця було несподіване й потенційно важливе відкриття. Дослідження мало на меті допомогти епідеміологам краще зрозуміти, як зупинити поширення захворювань, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ). Статева інфекція передається від одного партнера до іншого; це означає, що якщо інфікується одна особа в мережі, то решта наражається на ризик. І школа, і батьки радять, що найпростішим способом зменшення ризику інфікування є обмеження кількості статевих партнерів. Теорія стверджує, що статеві стосунки з одним партнером безпечніші, ніж проміскуїтет. Насправді це не зовсім так. Погляньте на велику мережу з 288 учнів. Попри дуже великі розміри мережі, у багатьох осіб був лише один партнер (вони позначені на кінцях маленьких «галузок» дерева). Незважаючи на моногамність, ризик інфікування в них може бути вищим, ніж у тих, хто мав кілька партнерів у меншій мережі. «Отже, – пишуть автори, – ризик ЗПСШ залежить не лише від кількості партнерів».

Для сексуально стурбованого юнака користі від такого дослідження майже ніякої, бо без опитування вузлових партнерів він картосхеми не створить, а опитування знищить усі можливості для зв’язку. А ось для високопосадовців це практичний урок. За традиційними уявленнями, якщо уряд хоче зупинити поширення хвороби, то кампанію за безпечний секс слід орієнтувати на осіб, найбільш схильних до проміскуїтету. Саме такі особи сплять із більшістю партнерів, і якщо вони інфікуються, постане надто багато проблем. Найбільше користі для всіх буде, якщо вони берегтимуться. І так само як синьйору Пуччі варто зосередитись на сім’ї Медічі, яка має багато зв’язків, реклама безпечного сексу має адресуватись особам, які сплять із усіма підряд: працівникам секс-індустрії, молоді, алко-й наркозалежним тощо. Правильно?

А може, й ні, каже модель. Більшість учнів належить до великої, але ламкої мережі. Переважно учасники мали тільки одного-двох-трьох партнерів, а це означає, що здебільшого в довгому ланцюжку ланкою є лише одна людина. Якщо цих останніх переконати в необхідності безпечного сексу, ланцюг інфікування розірветься. Дослідники пишуть: «Відносно незначні поведінкові зміни – навіть в осіб з найменшим ризиком, вплинути на яких найпростіше, – тут же розривають […] мережу на кілька розрізнених компонентів, фрагментуючи епідемію та радикально обмежуючи її масштаби». На диво, виявляється, що статеве виховання буде більш ефективним, якщо зосередити кошти на зміні ставлення осіб із низьким ризиком, а не найбільш уразливих осіб.

Що все це означає для світу наркотиків? Традиційна модель збуту наркотиків відрізняється від картосхеми статевих зв’язків учнів середньої школи: мовляв, здебільшого є лише один вузол із великою кількістю контактів – в особі брокера середнього рівня. А якщо виявиться, що ринок наркотиків більше нагадує картосхему статевих зв’язків, ніж ми гадали? Найчастіше аналіз наркобізнесу зупиняється на тому, що дилер продає товар клієнтові. Але опитування свідчать про інше. Є чимало доказів, що багато споживачів наркотиків – навіть більшість – ніколи самостійно не контактували з дилерами. Радше вони купують (або отримують) наркотики від знайомих: друзів, партнерів, колег і т. д. У Великій Британії, як свідчить урядовий звіт, з-поміж тих, хто за минулий рік вживав наркотики, 54 % одержали наркотики у своєму домі чи вдома у знайомих⁹⁸. Ще 21 % дістали їх на вечірці в барі чи нічному клубі (у кого саме – не уточнюється, хоча певно, що від друзів або дилерів). І лише 11 % купували «на вулиці, в парку, ще десь поза домом» – на класичній території комерційного наркодилера, як у серіалі «Дроти». Опитування залежних від рецептурних препаратів у США виявило, що 71 % користувачів отримали їх від друга або родича і лише 4 % – у дилера⁹⁹. Зазвичай наркотики продаються професійними дилерами на певному етапі в ланцюжку постачання, але після цього товар поширюється мережами друзів.

Це може стати гарною новиною для поліції, яка намагається приборкати торгівлю під час буму роздрібного продажу наркотиків онлайн. З одного боку, вихід в онлайн ускладнює справу, бо старі нетривкі дилерські мережі замінюються широким відкритим ринком, стійким до нападу на окремих його представників. Проте якщо насправді існує ринок «пост-ритейлу», на якому наркотики поширюються вторинною мережею з друзів і знайомих, з’являється можливість інтервенції іншого роду. Деякі ідеї підказує картосхема любовних стосунків старшокласників. Припускалося, що найдоцільніше зосередитися на людях із найбільшою кількістю контактів. У прикладі зі школою це учні з найбільшою кількістю сексуальних партнерів, а у світі наркотиків – дилери. Проте вчені виявили, що доцільніше таргетувати членів мережі з меншою кількістю контактів, бо, попри обмеженість їхнього кола, вони є найбільш уразливими ланками довгого ланцюга. Для царини наркотиків це означає, що ефективна інтервенція має зосереджуватися на непрофесійних дилерах, які передають наркотики друзям. Ці люди – еквівалент старшокласників із кількома партнерами: впливати на них відносно легко, а вилучення лише однієї ланки в ланцюгу друзів – тобто дія, спрямована на те, щоб не дати одній людині поділитися наркотиками з іншими, – відокремить цілу групу людей від збутової мережі.

Зробити це можна за допомогою громадських кампаній, що інформують про небезпеку передачі наркотиків коханим або залишання шафок із медичними препаратами незамкненими. Слід ширше розповідати людям про насильство в країнах-постачальниках, що фінансується споживачами з багатих країн, – це допоможе табуювати нелегальні наркотики, передусім кокаїн, і їх уже не так охоче пропонуватимуть сім’ї та друзям. Суворіший підхід дозволить посилити покарання за придбання наркотиків, аби просто з кимось поділитися, навіть якщо це й не дилери як такі. З виходом наркобізнесу в онлайн, де пересічним людям простіше купувати відносно великі партії, вони саме за такою схемою зможуть ділитися з друзями чи продавати їм дурман. Сьогодні майже весь верх збутового ланцюга наркотиків ефективно зайнятий онлайновими ринками, тому слід вести просвітницьку роботу і стримувати спроби масових закупів «для друзів», аби й цей сектор споживання зруйнувати.