Пісня Алабами

Про автора

Жіль Леруа народився в передмісті Парижа в 1958 році. Отримав вищу філологічну і літературну освіту. Протягом ряду років, змінивши до того кілька професій, працював журналістом, спеціалізуючись на арт-критиці. У 1996 році покинув Париж і оселився в містечку Ле Перш, щоби повністю віддатися літературній роботі, оскільки ще в 1987 році побачив світ його перший роман «Хабібі». Потім письменник опублікував збірку оповідань «Останні стануть першими» (1991) і романи «Мадам Ікс» (1992), «Міські парки» (1994), «Владики світу» (1996), «Ігрові автомати» (1998), «Російський коханець» (2002) та ряд інших. Роман Жіля Леруа «Тайнопис» (2005) був номінований на одну з найпрестижніших літературних нагород Франції — премію Медічі.

Леруа так і залишався б письменником добротним, але не дуже знаменитим, однак опублікований в 2007 році роман «Пісня Алабами» несподівано для західноєвропейського літературного істеблішменту приніс йому Гонкурівську премію — найвищу нагороду Франції в галузі літератури. Журі обрало цю книгу не тільки тому, що оцінило тонкість і влучність стилю Леруа, але й тому, що письменник торкнувся нерву часу: вихід на передній план жінки, яка довгі роки залишалася в тіні чоловіка, героїні з екстремальною долею і фантастичним характером. Як сказав про неї в інтерв'ю після вручення Гонкурівської премії сам автор: «У цій жінці все було на межі зриву, нічого теплого, тільки вогонь. Вона і закінчила свої дні в язиках полум'я, згорівши у приміщенні психіатричної клініки».