Окрім радості й покращення якості життя, входження у любовні стосунки може призвести до смутку двома шляхами. Один із них — це втрата всіх інших наявних можливостей. Коли ми вирішуємо будувати взаємини з одним партнером, то відмовляємо багатьом іншим потенційним партнерам. Жодна людина не має всіх тих рис, яких ми прагнемо. Тому, обираючи певну людину, ми мусимо відмовитися від думки про те, що отримаємо від цих стосунків речі, яких у нашого обранця немає. Це одна з причин для смутку. Інша причина чекає на нас попереду, адже любовні взаємини — це біль, який нас поки не спіткав. Ми втрачаємо тих, кого любимо, — якщо не за життя, то після смерті одного з нас. Якщо ви дуже боїтеся втрати і смутку, можете підсвідомо опиратися тому, щоб відводити іншим людям важливу роль у своєму житті.
Якщо у вас добре виходить переживати горе, вас менше лякає думка про ще одну втрату. Якщо ви знаєте, що можете пройти крізь смуток і вийти з нього з оновленою любов’ю до життя й новими знаннями, то відчуватимете менше страху.
Можливість оплакувати свою втрату стільки, скільки потрібно, надзвичайно важлива, але зараз цьому приділяють мало уваги. Нерідко клієнти розповідають мені, що журилися зовсім трохи, перш ніж їм запропонували антидепресанти й почали тиснути на них, щоб вони відновили свій темп роботи і приймали чергові професійні виклики. Це дуже прикро, тому що здатність любити і здатність горювати тісно пов’язані.
Урсула, яка вже декілька разів була в романтичних стосунках і саме починала нові, чітко усвідомлювала, що цього разу вони можуть тривати недовго. Але це її не зупиняло. За її словами: «Я вже переживала втрату і знаю, що вона не становить загрози. Іноді я плачу і знаходжу людину, з якою можу про це поговорити. Відтак через якийсь час я готова прийняти новий виклик». Якщо ви боїтеся горя і втрати, любовні взаємини — дуже ризикована справа.
Якщо раніше ви пережили втрату й намагалися не відчувати її, а отже, не опрацювали її як слід, можна сказати, що ви носите за собою непрожите горе. В такому разі страх чергової втрати посилиться.
Мене як психотерапевта дивує, що так багато людей мають багаж великого або малого непрожитого горя. Це може бути підліткове кохання або дитяча втрата: наприклад, улюблений дідусь або інша людина померла, коли вони були ще дуже малими й не розуміли, що означає «більше ніколи». У багатьох випадках ці люди не отримали жодної допомоги, бо ще кілька десятиліть тому дітей «захищали» від інформації про смерть, не розмовляючи з ними на цю тему і зазвичай не беручи їх на похорон.
Чимало людей «забувають» про важливу людину, яка раптом зникла. Ця втрата викликає в них такий сильний смуток і розгубленість, що їм легше про це не згадувати. Але якщо ви живете з непрожитим горем, то особливо боятиметеся нових нещасть. Ми знаємо на інтуїтивному рівні, що нові нещастя пробуджують старі та можуть знищити самозахист, який ми побудували, коли забули про свій біль і про дорогу нам людину.
Непрожите горе часто виявляється у психотерапії, і завдяки спогадам про близьку людину, включенню її ресурсів та приємних почуттів, пов’язаних з нею, у нашу особистість можна відчути значне полегшення. Але багато людей не усвідомлюють цього горя впродовж усього життя і формують низку недоречних стратегій, щоб приховати смуток.
Один зі способів уникнути нового та давнього смутку — не допускати глибокої прив’язаності. У деяких людей немає любовних стосунків — лише те, що можна назвати обміном. Ми обмінюємося послугами. Ти вислуховуєш мої скарги, а я — твої. Ми відвертаємо увагу й розважаємо одне одного. В обміні немає нічого поганого, але ви дещо втрачаєте, якщо всі ваші відносини є такими. Водночас ви рідко відчуваєте біль. Відносини обміну досить легко замінити. Набагато важче знайти заміну, якщо ви настільки заглибились у взаємини, що ця людина стала для вас унікальною і ваше щастя певною мірою пов’язане з нею або навіть залежить від неї.
Нерідко шлюб є по суті відносинами обміну. Пара задовольняє повністю або частково потреби одне одного і зменшує свої витрати завдяки тому, що вони вдвох. Але вони не вміють (або розучилися) робити так, щоб у партнера загорілися очі й у душі цвіли сади.
Якщо ви уникаєте любовних стосунків, то захищаєте себе від великої втрати.
Багато людей навіть не усвідомлюють, що в них є внутрішній конфлікт. Вони переконані, що справді хочуть мати любовні взаємини, — і дивуються, чому їм постійно щось заважає. Але на підсвідомому рівні ними керує зовсім інший інтерес: бажання захиститися від болю. Тому вони сформували різні стратегії, щоб відносини не набували великого значення і в той день, коли вони закінчаться, ця втрата не була надто болісною чи надто гнітючою.
Або ж для них надто болісними є втрачені можливості, і тому вони не наважуються зробити вибір.
Річ не в тім, що деякі люди в цій сфері сміливі, а інші — боягузи. Зазвичай людям бракує хоробрості, бо в дитинстві вони пережили великий біль і не отримали допомоги. Внаслідок цього вони дуже чутливі до втрати любові.
Одна клієнтка розповіла: «Раніше я не бажала мати нічого спільного з правилами життя. Я хотіла мати і любов, і надійність. Тепер я розумію, що в мене є вибір: прожити все життя у пошуках надійності, заплативши за це надмірну ціну, або призвичаїтися плавати в життєвій ріці. Попри сильний страх і тремтіння, я намагаюся робити друге».
Деякі люди уникають любовних стосунків за допомогою стратегій самозахисту, які я опишу в наступному розділі.