16. Із стенограми

(Лукін Микола Михайлович, електромонтер-шофер)

— Що ви робили після того, як поїхали з двісті третьої підстанції?

— Підкинув бригадира на сто вісімдесят шосту підстанцію, це близенько, потім заскочив, як і наказали, на двісті шосту, а звідти — по Кобзєва.

— Що робили на двісті шостій?

— Перемкнув вимикач — ото й усе.

— Який?

— Другий. Як і зазначено в розпорядженні.

— А ще?

— Більше нічого.

— Яка у вас група допуску?

— Друга, до тисячі вольт.

— Скільки вже працюєте на підприємстві електромереж?

— Вісім років.

— Чому так і не добилися вищої групи допуску?

— Навіщо? Я більше шоферую.

— Що ви робили в приміщенні двісті третьої?

— Те саме, що й Льоня. Чарунку ревізував.

— Крячко був кваліфікованим робітником?

— Льоня? Дай боже кожному.

— Ллє ж ви закінчили роботу раніше.

— Поталанило на чарунку. Я аж здивувався: не треба було ніякої ревізії.

— В яких стосунках були з потерпілим?

— Нормальних. Не сварилися.

— Але й не товаришували?

— Близько — ні. Він, як на мене, був якийсь дивакуватий.

— Конкретніше.

— Запальний дуже. Не раз бувало його всією бригадою заспокоювали…

— Того дня ви не помітили в його поведінці чогось незвичного?

— Ні. Може, трохи не в настрої був. Та він частенько ходив насупленим — на сестру злився…

— У нього були родинні незлагоди?

— Всього бувало…

Загрузка...