Фонарьков сів за кермо, Сашко примостився поруч. Машина рушила.
Якийсь час їхали мовчки. Потім Барон запитав:
— Це ти Лукіну заготовку добув?
— Еге ж.
— Навіщо?
— Секрет фірми. Лукін заплатив за ту залізяку.
— А тобі навіщо заготовки?
— Тітка просила зробити. Ключ у нас один на двох.
Фонарьков повернув у вузький провулок і натис на гальма. Машина зупинилася біля старенької підстанції, неподалік від житлового будинку.
Сашко взявся за дверцята, але Фонарьков гримнув:
— Сиди.
Помовчавши, запитав:
— А ключі ти де навчився робити?
— Дід Кузьма — я вже розповідав про нього — шпилькою замки відкривав. Він мене й просвітив у цьому ділі.
— А сам і ніші в твоїх костюмах ходить?
— Находився вже. Закопали.
Фонарьков слухав і позирав на провулок, вікна будинку, під’їзди. Зненацька запитав:
— Ти де «вальтер» узяв?
— На звалищі знайшов. Ходив, гуляв, стусонув ногою якусь коробку — пістолет і випав.
— Ти там часто гуляєш?
— Де?
— На звалищі.
— Дорогу знаю. Але заглядаю туди рідко. Там з порожніми руками нічого робити.
— Поведеш мене, — твердо сказав Фонарьков.
— На звалищі всілякі жевжики крутяться, чужих не люблять.
— Налякав…
Сашко посерйознішав:
— Я спершу сам поспитаю. А що треба? Фінку?
— Газовий пістолет. Чув про такий?
— Аякже. У зоні один сидів. Хвалився, що мав пістолет. У моряків виміняв.
— На що?
— На ікру.
Фонарьков ще раз подивився на годинник і натиснув на стартер. Машина тихенько рушила. Довго їхали мовчки. Нарешті Фонарьков, ніби й розмови не було про газовий пістолет, сказав:
— Я дам тобі зліпок. Виточиш ключ. До вівторка. Зробиш на совість — не поскуплюся. Ні — шию намилю.
— А для кого ключ?
— Для мене. Замок надійний, а ключ у річку впав. Зрозумів?
Фонарьков зупинив машину біля магазину, де бригада брала за талони молоко. Поки Сашко стояв у черзі, до вантажівки під’їхали сірі «Жигулі». З них квапливо вибрався Валентин і віддав Фонарькову якийсь згорток. Коли Сашко повернувся з пакетами молока, за «Жигулями» вже й сліду не лишилося.
Помчали до підстанції.
— Де будеш виточувати ключ?
— У майстерні.
— Завтра роздобудеш заготовку?
— Спробую сьогодні.
— На, візьми, — Фонарьков тицьнув червінець, — для початку.
— А зліпок?
— Зліпок у мене.