Тіні згаданих предків. Від склавинів до русинів. Прадавня Україна. Русь і походження українців

Вступ

Для кожного народу його походження — це річ фундаментальна. «Хто ми: чиї сини, яких батьків?» Без відповідей на це питання важко торувати шлях у сучасності й тим паче в майбутнє. Останні два роки змусили багатьох українців гостріше замислитися над питанням походження та історичного шляху нашого народу.

Український народ протягом століть змінював свої назви (були древляни чи сіверяни, потім русь чи русини, потім черкаси чи українці), але як спільнота він здавна жив на тій самій землі. Серед народу завжди були ті, хто бачив себе лише в межах свого села, а також ті, хто мислив категоріями великих держав — Рюриковичів чи Гедиміновичів, Речі Посполитої чи Російської або Австрійської імперій... Проте були й ті, хто відчував, що саме тут, на нашій землі, є родюче підґрунтя на майбутнє.

Сучасна історична наука не викреслює з нашої історії жодного народу. Попри те, що кочівники століттями воювали із хліборобами на наших теренах, вони всі разом долучилися до формування сучасного народу України. Українці, кримські татари, болгари та угорці, готи і греки, гагаузи, поляки і росіяни — це все сучасна Україна. Кожен народ свого часу долучився до нашої спільної спадщини.

У цьому томі серії «Історія без цензури» ми простежимо за шляхами наших найдавніших предків — від початків залюднення території сучасної України до розквіту Київської держави у середині XI ст.

Історія свідчить, що серед європейських країн через територію України пройшло найбільше народів. Це означає, що наша культурна спадщина в Європі — найбагатша. Частина з тих народів пройшла, розчинилася і зникла, хтось осів, а ще певна частина жила тут здавна й зосталася на рідних теренах. Наші пращури завжди адаптувалися до тих умов, які диктував їм навколишній світ. Але при тому вони й самі впливали на світ: чи то далекими збройними походами, чи то мирною хліборобською працею біля власної оселі.

Ці народи — осілі й кочівники, які розмовляли різними мовами, господарювали по-своєму, — жили власним розумом і досвідом і протягом життя змінювали суспільні, господарські та політичні моделі, створювали мирні громади чи войовничі держави. Але все це становить наш історичний досвід, аналогів якому немає. Чи цікавий нам цей досвід? Відповідь на це питання ствердна. Адже не можна нехтувати тисячоліттями власної історії, оскільки це наш надійний фундамент як народу XXI століття, що будує свій спільний дім.

У цьому томі різні автори — провідні археологи та історики України — викладуть у нарисах шлях пращурів сучасних українців від найдавніших часів до середини XIII століття. Різні за стилем викладу — і більш популярні, і наукові нариси — знайдуть свого читача, оскільки зорієнтовані на широкий загал тих, хто цікавиться історією.

І насамкінець слід зазначити, що цей видавничий проект не має на меті підтримувати якісь історичні міфи, навіть українські патріотичні. Адже Україна — це країна, в якій історична наука строката і має серед дослідників різні думки та оцінки. І це не є нашою слабкістю, а навпаки — силою. Тому що зброя сучасних українців у напівтонах XXI століття — це усвідомлена правда та невтомний пошук істини. І це стосується не лише історії, а й життя кожного з нас. Нам не потрібна цензура — нам потрібна вільна країна.