Таємниця Золотого Будди

XIII. ЩО З'ЯСУВАЛОСЯ ЗГОДОМ

Тут кінчаються записки, які я знайшов в окованій скрині сваговського Будинку піонерів. Проте залишається ще одна остання загадка. Як опинилися записки Красла в руках Риссіга? Як трапилось, що фабрикант заховав їх до свого сейфа, де вони дочекалися нашого часу? Адже Красл мав неспростовний матеріал для викриття і звинувачення барона. Він знав мотиви його вчинків, знав про переодягання, вивідав усе, що можна було вивідати, встановив таємницю успіхів дому барона Риссіга. І разом із своїми власними примітками віддав усе докторові X., роль якого в цій історії досить неясна.

Сам він знову повернувся до свого місця роботи, у сільце Втелну поблизу Млада Болеслави, де й помер тридцятьма роками пізніше. Невдовзі після сваговської історії він одружився, мав двох дочок, які пізніше повиходили заміж у Моравії. Як видно із заключної частини його записок, вчитель до кінця свого життя вірив, що викрив великого злочинця, але мовчав про це, як рекомендував йому доктор X., з огляду на вищі, благородні і патріотичні інтереси. До кінця свого життя він пишався тим, що як маленька, але чесна людина він уміє берегти таємницю, довіривши її людям, більш компетентним.

А як же поводив себе доктор X., чому промовчав він?

Не лишалося нічого, як простежити його власну долю. З архіву ми довідались, що після багатого на хвилюючі події 1870 року він виїхав з Праги і надовго оселився у Відні, де працював директором-розпорядником банку. Дальші розшуки і зокрема запит, направлений віденському магістрату, дозволили встановити, що це був банк Риссіга, в якому доктор X. працював до кінця свого життя. Таким чином, барон міг записати до своєї книги останню суму, що її він мусив подарувати докторові X. з тим, щоб зам'яти можливий скандал. Очевидно, після цього він спалив Золотого Будду, а своїй матері купив цю книгу заново і вже без коментарів. Ніколи, мабуть, нам не пощастить довідатись, скільки коштувала філантропія доктора X. Втім, навряд чи більше, ніж мито на англійський сатин. І це, враховуючи ціну життя крамаря Павлати і робітника Ганки, а може, й робітника Голана та його Альбінки, про долю яких відтоді не було жодних відомостей.

А нам довелось чекати вісімдесят років, поки ми довідалися про таємницю Золотого Будди.