Від бобра до фазана: їжа західноєвропейського Середньовіччя

РОЗДІЛ — 2 ЇЖА ЯК РЕЛІГІЯ

У першому десятилітті XVI століття нідерландський живописець Ієронім Босх чи хтось із його послідовників створили масштабний образ семи смертних гріхів*. На дошці розміром 120×150 см, яка завдяки Філіпові ІІ Габсбургу зберігається в Іспанії, у мадридському музеї Прадо, бачимо теологічні уявлення щодо гріхів, місця та ролі Бога в житті людини та чотирьох найголовніших останніх речей (смерть, Страшний суд, пекло та рай). Композиція дуже проста: коло, де зображено людські гріхи, у центрі — око, підпис «Бережись, бережись, Господь усе бачить» та чотири люнети[55] в кожному кутку дошки.

Що ж це за смертні гріхи, яких варто було остерігатися, щоб не гнівити Бога, і хто цей перелік створив?

Римляни мали поняття pietas (із лат. — благочестя), яке не лише позначало конкретне почуття, але й існувало на позначення дій, що їх мала чинити благочестива людина. Переважно римська релігія до початку панування східних культів нагадувала контракт і визначалася принципом «Ти — мені, я — тобі». Юдеї дотримувалися суворих обмежень Закону (Галахи): регламентованими були їхні стосунки з іншими, гігієна, інтимне життя, їжа — усе, що є нашим повсякденням.