Відьмак. Час Погорди

Коли підклали вогонь під стос злочинниці й коли огорнуло її полум’я, псячити вона почала рицарів, баронів, чародіїв та панів-райців, які зібралися на плацу, словами настільки жахливими, що страх усіх охопив. І хоч попервах лишень вологими полінами обкладено було стос, аби дияволиця не щезла занадто швидко й чималих катувань від вогню зазнала, тепер щонайшвидше наказано хмизу докинути й страту скінчити. Але воістину демон сидів в отій проклятниці, бо хоча шкварчала вона вже гарно, але й крику болю не видала, а тільки лайку ще гидотнішу почала псячити. «Зродиться месник з крові моєї! — крикнула вона вголос. — Зродиться з проклятої Старшої Крові нищитель народів і світів! Помститься він за муку мою! Смерть, смерть і помста вам усім і на всі покоління ваші!» Тільки те й зуміла крикнути, перш ніж згоріла. Так загинула Фалька, таку кару понесла за пролиту кров невинну».

Родерік де Новембр. Історія світу, том ІІ