Меч і фехтування у світі відьмака

З одного боку, нам небагато відомо про рівень розвитку військового мистецтва у світі відьмака Ґеральта. Ми знаємо, що цей світ іще не дійшов до використання пороху на полі бою (хоча його — до якоюсь мірою — цілком заміщує магія: наприклад, у відомій уже читачеві битві за Содден); знаємо, що тут загони з рицарських орденів діють поряд із централізованою армією (найчіткіше це буде видно в романі «Володарка Озера»); що вільне селянство залишається найважливішим соціальним прошарком у Королівствах Півночі — настільки, що війна, яка наближається до Королівств, стане війною, де піхота переможе кінноту (ту саму, про «глибокі рейди» якої так завзято дискутують королі на сторінках романів); що клинкова зброя, усілякого роду мечі та шаблі — «біла», як зазвичай звуть її у польській культурі (як знак шляхетного чи воїнського стану) — залишається важливим елементом як для вищих класів, так і для професіоналів-вояків (при цьому на сторінках циклу нам, здається, жодного разу не трапиться зброя з вузьким клинком — типу шпаги чи рапіри). Інакше кажучи, це світ — у межах військової справи — скоріше, світ Високого Середньовіччя.

Разом із тим ми мало що знаємо про техніку бою клинковою зброєю в цьому світі (окрім того, що автор користується термінологією з класичного європейського фехтування — у тому числі на мечах). У нас немає відомостей про фехтувальні школи Королівств Півночі, нам невідомі імена майстрів-фехтувальників. Бій на мечах залишається боєм індивідуалізованим — або рівнем рицарських поєдинків, або ж різанини в темних міських завулках.

Одне ми знаємо точно: меч залишається ще й головною (а інколи складається враження, що й єдиною) зброєю відьмаків як специфічного корпусу воїнів, штучно створених для боротьби з будь-якими реліктовими чудовиськами — незалежно від їхнього розміру й зовнішнього вигляду.

По суті, саме поєдинки відьмаків (Ґеральта та — інколи — інших) ми й бачимо як утілення фехтувального мистецтва.

Тож опишемо певні особливості технік, із цим мистецтвом пов’язаних.

Перше, що кидається у вічі, — це термінологія, яку використовує автор при описі тренувань і поєдинків. Наведемо значення тих термінів, що трапляються на сторінках книжки.

Оберт (або ж вольт) — від франц. volte, «поворот тіла довкола своєї осі», ухиляння від удару з повним обертанням тіла на 360°, із пропуском рублячого чи колючого удару клинка поряд із тілом без його парирування (напівоберт — те саме, але з поворотом тіла на 180°).

Блок — закриття від удару супротивника зброєю (часто — пласкою частиною клинка, не лезом, яке може бути вищерблене при блоці «лезо-в-лезо»).

Відскік — належить до так званого «пасивного відхилення» (інакше кажучи — без використання зброї; таким, наприклад, є й оберт); є варіантом відступу, але енергійнішим.

Контрвипад — зустрічний рух клинка при спробі супротивника атакувати.

Фінт — обманні рухи зброєю та тілом для дезорієнтації супротивника.

Сіністер — (від лат. sinister — «лівий») — удар зліва направо з позиції того, хто атакує (відповідно декстер, від лат. dexter — «правий», — дзеркальний удар, справа наліво)

Із підручників з фехтування (й історичного фехтування — оскільки в бою на мечах є чимало специфіки, порівняно навіть з бойовою рапірою чи шпагою, не кажучи вже про спортивну зброю) ми можемо навести й класифікацію ударів (більша частина з яких, як міг пересвідчитися читач — чи зможе пересвідчитися в подальшому, — є на сторінках книжок цього циклу).

За типом шкоди від удару:

Рубання — вектор такого удару найчастіше спрямовано перпендикулярно вісі клинка.

Розсічення (або розрізання) — вектор удару спрямовано під кутом до вісі клинка (близько 30°); досить часто такий удар є зворотнім — коли клинок йде в бік рукояті, на фехтувальника.

Укол (або поштовх) — вектор удару спрямовано паралельно вісі клинка; мета — проштрикнути супротивника.

Розпорювання — клинок входить у тіло супротивника на незначну глибину, а тоді проводиться рух, перпендикулярний до вісі клинка.

За типом м’язів, які задіяні для удару:

Плечові удари — при ударі використовується сила усієї руки, часто — із розворотом корпусу; такого роду удари сильні й замашисті, але порівняно повільні.

Ліктьові — удари наносяться, найперше, за рахунок розпрямлення ліктьового суглоба; трапляються в історичному фехтуванні найчастіше.

Зап’ясткові — удари наносяться за рахунок руху запястка; використовуються для швидких ударів (і часто — для легкої зброї).

Корпусні — удари здійснюються за рахунок розвороту корпуса; найчастіше використовуються на ближній дистанції, коли немає часу для замаху.

Загального переміщення — наносяться за рахунок загального переміщення чи загального оберту, й руки при таких ударах часто не рухаються.

Удари, до того ж, можуть наноситися по вертикалі (як зверху вниз — і ці удари потужніші, — так і знизу уверх); по діагоналі, зліва направо чи навпаки (сіністром чи декстером відповідно); по горизонталі, паралельно до землі.

Нарешті, опишемо базові захисні стійки, що використовуються у фехтуванні клинковою зброєю.

Прима («перша позиція») — стійка, що захищає ліву частину тіла від рублячих ударів і корпус — від уколів; положення руки — зігнута в лікті, зброю спрямовано вниз і трохи в бік супротивника (формується уже при витяганні зброї з піхов — що досить часто розміщені на лівому боці).

Секунда («друга позиція») — стійка, що захищає ліву частину тіла й корпус; є продовженням прими: рука переміщується зліва-направо так, щоб передпліччя було спрямовано в бік супротивника; зброю, як і у примі, направлено вістрям униз і в бік супротивника.

Терція («третя позиція») — виконується для захисту зовнішнього верхнього сектора, від ударів і уколів у праве плече, скроню й руку, у праву верхню частину тіла; перехід у терцію — через повертання зброї клинком уверх і в бік супротивника (одночасно терція є базовою стійкою, яку займають супротивники перед початком поєдинку).

Кварта («четверта позиція») — стійка (і захисний рух) у фехтуванні, що захищає внутрішній верхній сектор, із зігнутим ліктем на рівні талії, передпліччям, зверненим у бік супротивника, і клинком, спрямованим — кінчиком, вістрям — на рівень лоба супротивника; у «верхній кварті» кисть — на рівні грудей і вище; у «низькій кварті» — на рівні стегна; четверта позиція досягається через переведення зброї з терції направо, рухом руки в лікті.

Квінта («п’ята позиція») — стійка, що захищає від ударів у голову, клинок над головою, в горизонтальній позиції, лезом у бік супротивника, рука зігнута в лікті, гарда — трохи вище за вістря клинка.

Сікста («шоста позиція») — стійка, дзеркальна до квінти (клинок спрямовано справа наліво); прикриває від ударів згори, у голову й верхню частину корпусу.

Септима («сьома позиція») — у фехтуванні шаблею та мечем захищає внутрішній верхній сектор і спину; руку піднято й зігнуто в лікті, клинок спрямовано вістрям униз, під невеликим кутом до спини, тильний бік долоні дивиться у бік супротивника.

Особливостями техніки фехтування, яку використовують відьмаки, є відсутність на них обладунку (у найкращому разі — це легкий шкіряний колет чи куртка з товстої шкіри), велика кількість фінтів, ухилянь та обертів (напівобертів). Бій на мечах у стилі відьмаків майже не має статичних блоків (жорстких, таких, що просто зупиняють меч супротивника; навпаки, тут використовуються так звані «зливи» — блокування, коли клинок супротивника «зісковзує» з твого клинка); вони завжди в русі, мета цього стилю — вивести супротивника з рівноваги, примусити розкритися, припуститися помилки. Звідси — постійне обертання, ухиляння від ударів, що робиться максимально близько від супротивника й не дозволяє йому використовувати можливості клинкової зброї.

Зброя, описана в більшості поєдинків, — класична середньовічна, а більшість мечів — полуторні, з руків’ям, розрахованим на дворучний хват (такі, наприклад, обидва мечі відьмака). В історії нашого світу такого роду клинки вважаються досить легкими (а у відьмака він, як пам’ятають читачі, ще й полегшений, зі специфічних сплавів); використовують їх у бою без обладунку (єдиним винятком у циклі будуть нільфгардські рицарі — але цей момент у читача ще попереду).

Одночасно така техніка — й така зброя — вимагає нелюдської швидкості та незвичайної міцності зв’язок та суглобів (не забуватимемо, що відьмаки — люди зі зміненою мутаціями, вірусами та активними компонентами біологією). А тому й бій у відьмачому стилі — це коротка сутичка, справа кількох хвилин, не більше.

Приклади ж читачі можуть знайти на сторінках цієї — й інших, минулих і майбутніх книжок — у необмеженій кількості.

Коментарі

…яку боронили нечисленні солдати, міщани з алебардами й арбалетники з цехів — у нашій історії військовими силами, які виставлялися для оборони міст, були не тільки професійні військові (дружина сеньйора або формального володаря чи воєводи міста), а й ополчення яке найчастіше складалося із загонів, що виставлялися цехами. Загони ці дуже довго були пішими (що зрозуміло, оскільки таке військо не належало до рицарських), а відповідно — озброєні були держаковою зброєю та луками й арбалетами.

…Майстер Магічних Арканів — поняття «Аркан» тут використовується у значенні «містична таємниця», «секретне знання» (що залишилося і в сучасній мові — у сполученнях типу «аркани Таро»).

…під дубом Блеоберісом — дуб у нашій реальності вважався одним із п’яти священних дерев у кельтській традиції (наприклад, у староірландській літературі згадується священний дуб Ео Мугна, перша квітка наступного врожаю якого розквітала, коли з віття падав останній жолудь). Саме найменування дуба — «Блеоберіс» — трапляється в артуровському епосі, як ім’я одного з рицарів, кузена Ланселота Озерного, якого переміг Трістан. (Крім того, близьке за звучанням слово — bile — означало в кельтів «прадавнє, шановане дерево».)

…першим був викинутий хвилею Жолудь, а з Жолудя проклюнувся Великий Блеоберіс, найстарший із дубів, — дуб пов’язаний із космогоніями (історіями становлення Всесвіту) у багатьох традиціях, що в нашій реальності належать, зокрема, до індоєвропейських народів. Так, із потопом пов’язано зʼяву священного дубу в кельтській традиції, при збиванні океану богами з’являється священний дуб Паріджата в індуїзмі. Але найближчими до розповіді друїдів під Блеоберісом є легенди, пов’язані з карело-фінськими міфологічними традиціями: саме тут дуб є «початком усіх початків», має здатність відтворювати життя на землі і є першим деревом, деревом життя.

…ніж-метелик закрутився і клацнув у долоні Ріенса — інша назва ножа-метелика в нашій реальності — «балісонг» (з тагальської мови, оскільки в Європу він прийшов з Філіппін). Складний ніж, складається з леза, двох подовжніх половинок, що шарнірно поєднані із хвостовиком клинка. Назву отримав від специфічного розкриття, яке забезпечується обертанням рукоятки, подібного до рухів крил метелика.

…коли настав Мідінваерне, День Зимового Сонцестояння, — назва у межах авторської Старшої Мови, буквально значить «середина зими»; у європейській язичницький традиції відоме свято Йоль (яке в римський традиції змішувалося із Сатурналіями, а в християнській — із Різдвом). Проводилося 21–22 грудня і часто пов’язувалося із практиками гадань, віщувань.

…щоб дощенту зруйнувати королівський бург — під «королівським бургом» мається на увазі частина міста, де перебував володар, частина, захищена додатковими фортифікаційними спорудами, замок. Слово походить від нім. Burg — «фортеця» (у назвах, наприклад, німецьких міст часто означав, що місто виникало як адміністративний чи військовий центр, із системою укріплень).

…Ти можеш піти в широкий сіністер або вдарити верхньою квартою — техніка бою, яку використовують відьмаки, поєднує у собі елементи фехтування рапірою та шпагою з боєм на мечах. Звідси й терміносистема, в якій описуються бої.

…покрикував на двох купців і економа — економ у земному Середньовіччі — людина, яка обіймала посаду, пов’язану із заготівлею необхідних для споживання матеріалів та їжі; найчастіше економ перебував під управлінням людини, яка при дворі володаря відповідала за припаси та казну (такими, наприклад, були камерарії).

…підсовуючи під очі рицаря короткий різьблений кий із випаленим знаком — палиця чи кий із вирізаними та випаленими знаками досить часто (й досить довго — чи не до ХІХ століття включно) використовувалася для підрахунку — речового чи грошового; присутність такої речі в економа, чиїм завданням була, зокрема, доставка працедавцям з числа офіційних персон, — цілком зрозуміла.

…вельмож та пасованих — поняття «пасований» трапляється у світі Ґеральта досить часто й використовується у значенні «рицар», «представник шляхетного стану»; пов’язано з тим, що обряд посвячення у рицарі включав у себе як звичну для нас картину покладення меча на плечі кандидата, який у цей час стоїть на колінах, так і обряд надягання паса, поясу зі зброєю (а в польському універсумі — треба пам’ятати ще й про гаптовані сріблом, золотом та вишивкою пояси з дорогоцінних тканин як ознаки людини шляхетного стану).

…вітаю, характернику — українському читачеві добре відоме значення слова «характерник», яке часто використовується стосовно запорізьких козаків і означає завзятого войовника, який має низку надлюдських чи магічних властивостей (уміння провіщувати майбутнє, заговореність від стріл та куль тощо); саме в цьому значенні — войовника із властивостями чаклуна — це слово використовує і Ярпен Зігрін.

…Півстайє звідси, біля гостинця — стайє — одиниця виміру довжини в середньовічній Європі та в стародавніх Польщі й Литві. Часто пов’язують із переінакшеною давньогрецькою мірою довжини «стадій»; становить від 130 до 180 метрів.

…Так звана Бура хоругва — у польській військовій справі часів Речі Посполитої та Великого Князівства Литовського хоругва була військовим підрозділом, що приблизно відповідав роті — тактично окремому та мобільному військовому підрозділу; найчастіше розмір варіювався у межах 150–300 людей.

…Не бачу тут нікого в королівських кольорах — середньовічна армія не користувалася уніформою в нашому розумінні слова (як одягом однакового пошиву), але використовувала кольори, що відповідали гербовим барвам рицарів та вельмож, які стояли на чолі підрозділів. Відповідно тут — маються на увазі кольори гербу королівської фамілії та держави.

…обидва кораблі мають гостродонні корпуси — гостродонними чи кілевими звуться судна, що мають досить великий підйом днища та кіль як специфічну конструкцію днища; на відміну від плоскодонних річкових кораблів кілеві швидкохідніші, але й глибше занурюються у воду, мають глибшу осадку.

…яка належить до ряду Amphipoda, чи Бокоплави — ряд амфіподів чи бокоплавів реально існує і в нашому світі й нараховує понад 7000 видів; утім, у наших умовах розміри їхні куди менші, 5—25 сантиметрів.

…Візімір витребував з Новіграда впровадження права складу. Фольтест із Темерії відповів реторсійними мірами, беззаперечним правом складу у Визімі й Ґорс Велені — перераховано правові інструменти регламентації та організації торгівлі за часів Середньовіччя. Зокрема, «право складу» передбачало заборону транзиту певних товарів через міста чи території, які те право мали; купці повинні були зупинятися у складових містах і торгувати там протягом певного часу, збуваючи товар місцевим жителям (по факту, така міра, окрім іншого, сприяла стягненню торговельних податків). Реторсійні міри — свого роду «симетрична відповідь» у правовому полі в міждержавній політиці; застосовувалися як відповідь на міри репресивного характеру, які інша держава вже ввела стосовно держави даної.

…Реданія майже не має мануфактур, а ремісники конкуренції б не витримали — у мануфактурі, на відміну від цехів, використовувалися наймана праця і — широко — розділення праці; на відміну від цехів, не мали жорсткого регламенту та обмежень щодо умов чи обсягів праці й таким чином були економічно вигідніші та сильніші. Цехи довгий час протистояли мануфактурному виробництву — у тому числі й насильницькими методами.

…десять відсотків ad valorem — від лат. «з ціни»; назва мита в митних тарифах, яка береться у розмірі відомого відсотку з ціни товару (відповідно, розмір його з ціни шкір лисів та котів — відчутно відрізнявся).

…два галери за годину — у нашій реальності назва розмінної монети в германських країнах часів Середньовіччя та Модерної доби; активно використовувався в Австро-Угорщині. Назва походила від місцевої назви пфеніга, відчеканеного у швабському місті Швебіш-Галле.

…удаючи зацікавленість глиняними окаринами — окарина — стародавній духовий інструмент, глиняний свищик, флейта; за формою нагадував яйце або загладжену коробочку з дірками для пальців (від чотирьох до десятка).

Територія університету була екстериторіальною — екстериторіальність (від лат. ex — «назовні» і territorialis — «те, що належить до даної місцини, території») — статус об’єктів чи людей, які виведено з-під дії місцевого законодавства. Університети в середньовічній Європі мали специфічні права та привілеї, що поширювалися як на студентів та викладачів (як представників специфічного «цеху вчених»), так і на території, яку університети займали. Зокрема, незалежність університетів стосувалася внутрішнього життя (правила викладання, присудження ступенів, запрошення викладачів тощо, правила внутрішніх уставів) та зовнішніх контактів (за університетами було закріплено право суду для своїх членів, право ношення зброї — за жаками-студентами та викладачами, звільнення від аналогів та податей тощо).

…скандал щодо лавкового гетто для нелюдей ледь скінчився — у міжвоєнні роки в Другій Речі Посполитій — серйозний скандал у системі вищої освіти, пов’язаний зі спробою увести так зване «лавкове гетто» для студентів-євреїв, що мало форму сегрегації; передбачалося, що в лекційній залі певна її частина відводиться для студентів-євреїв, які не мають права самостійно обирати місця для сидіння на лекціях.

…однією з небагатьох, хто володів мистецтвом поліморфії — поліморфія (від грец. poli — «багато» і morpha — «форма») — можливість змінювати зовнішню форму; тут: вміння перевертня, перетворення з людини на іншу істоту.

…герцог Віндгальм з Аттре — див. оповідання «Питання ціни» зі збірки «Останнє бажання».

…ніхто не напустить на нас міліцію чи шукачів нагород — «міліція» тут (від лат. militia — «воїнство») — як правило нерегулярні військові утворення, що використовуються як для військових, так і (частіше) для підтримання суспільного порядку; здебільшого формувалися з місцевого населення і не входили до системи державного війська.

…працював писарем у гродському суді — гродські (замкові) суди — усестанові суди першої інстанції, де судочинство справляли посадові особи — воєвода, староста та ін. Мав функцію виконання вироків і рішень інших судів; засідання його були непостійними — від двох до чотирьох разів на рік. Писарями гродських судів велися акти (записи вироків, угод, заяви приватних осіб щодо скоєння злочинів тощо).

З-поміж сторінок раптом вислизнула окрема картка з малюнком — у європейському Високому Середньовіччі та Ранньомодерному часі еротичні малюнки, що виконували роль сучасної порнографії, — елемент реального повсякденного життя; наприклад, про «непристойні картини» (immagini dishoneste) пишуть як про антураж лазень та корчем.

…страшної «Dhu Dwimmermorc» — книжка з подібною назвою згадується в оповіданні А. Сапковського «Тандарадай!».

…що воно — омен — слово omen у латині належить до знамень та пророцтв, віщувань; у латинських текстах воно використовується у значенні «доброго провіщення», «доленосного слова», у ширшому значенні — «висловлювання істини»; наприклад, як «омен» можна сприйняти добру промову, зроблену у відповідний момент. Оменом могло бути й слово невідповідне (у такому разі воно ставало негативним провіщенням); щоб завадити цій ситуації, під час жертвоприношень (мета яких — у тому числі й отримати знамення про майбутнє) грала музика, аби дурні знамення залишалися непочутими.

Загрузка...