Викрадений перстень

Розділ XV

На лісовій галявині стояла хатинка. Перед хатинкою ріс садок, виднілися доріжки, посипані дрібним рожевуватим пісочком. З димаря шугав дим. Значить, в хатинці живуть. І прямо до тієї хатинки вів друзів Пік. Коли друзі ступили на доріжку, посилану піском, двері розчинилися і на порозі став дядько Мешко — старий майстер фабрики гумових іграшок, який учить тьоть і мам добре фарбувати гумових хлопчиків і дівчаток, цуциків і ведмежаток.

— Заходьте, діти, — гукнув він, — вечеря вже готова. Скоріше, а то молоко може прохолонути!

На столі, застеленому білою скатертиною, стояли всякі ласощі — парне молоко, свіжий сир, масло, солодші за малину сирки, бісквіти і ще багато всякої всячини.

Владі квапливо вмостися до їжі, бо дуже зголоднів.

— А ти руки помив? — запитав дядько Мешко. Хлопчик добре знав, що перед їдою треба мити руки, і завжди мив без нагадування, а сьогодні (маєш!) забув. Присоромлений, він пішов у кімнату поруч, де був умивальник і мило.

Коли на столі все було вже з’їдено до крихти, дядько Мешко мовив:

— А тепер розкажіть, як ви сюди потрапили, — і його очі всміхнулися поверх окулярів, а довгі вуса весело здригнули.

Друзі переглянулися, і почали розказувати все-все, нічого не приховуючи. Коли йшлося про бійку з жабурами, чи про боротьбу з гадюкою, цуцик Пік. щоб показати, що й він все розуміє, сердито дзявкав. А решту часу він невтомно помахував хвостиком.

Видно, дуже радів!

Дядько Мешко задумався.

— Зразу, ще з фабрики, треба було подзвонити мені по телефону. Я б допоміг вам розшукати Мімі й перстень. А зараз ходімо повідомимо Владевих татка й маму. Скажемо, що він тут, і хай вони не хвилюються. Подалися світ за очі, нічого не сказавши! Ніколи не робіть так! Не можна.

Владі винувато похнюпив голову. «Казав же тобі», — хотів нагадати йому Тото, але промовчав, бо знав, що друг і так усвідомив свою помилку.

Потім пішли в кімнату, де стояв телефон. Дядько Мешко крутнув на телефоні кружальце з дірочками, і в трубці пролунав голос Владевого татка. Старий майстер розповів про все, і татко дуже зрадів, що його хлопчик знайшовся, бо він не міг збагнути, де шукати його. Навіть обіцяв не карати Владі за те, що без дозволу пішов з дому. Обіцяв, що завтра теж прийде, візьме з собою мисливську рушницю й допоможе зловити ворона. Потім розмовляли з мамою Владі, і вона теж дуже зраділа.

Приятелі один за одним переговорили по телефону, а Пік, на знак привітання, дзявкнув у трубку.

Розмову скінчили вже смерком.

— Ну, час спати, — мовив дядько Мешко. — А завтра всі разом зловимо ворона, врятуємо Мімі й повернемо перстень тітці Елці.

— А ви не гніваєтесь на мене? — винувато запитав Тото.

— Якщо попросиш, то, певно, вибачу тобі. А перстень таки справді дуже коштовний.

— Мабуть, дорого коштує?-запитав Владі.

— Не тільки тому, — пояснив дядько Мешко, — цей перстень носила на руці добра робітниця. А руки робітниці, як і руки матері…

— Готують нам щось смачне! — перебив Владі.

— І виробляють іграшки! — додав Тото. А Пік, на знак згоди з друзями, дзявкнув.

— От бачите, ви й самі знаєте, — посміхнувся дядько Мешко. А Владі промовив:

— Я дуже люблю мамині руки!

— Тому нам будь-що треба знайти перстень, — докінчив старий майстер.

— Дядьку Мешко, а як ви зустріли Піка? — запитав Тото.

— О, мало не забув, — очі дядька Мешко весело всміхнулися, а круг них з’явилися зморшки, великі й малі. — Наш Пік герой, справжній герой. Сиджу я собі на березі річки й ловлю вудкою рибу. А риба, як на зло, чомусь не клює. І раптом з води вискочив жа-бур і злякано подався на берег, а за ним другий, ще дужче наполоханий, далі третій, цей аж позеленів од страху, і нарешті четвертий — ледь живий. А за ними з’явився, — хто б ви думали? — Пік. Обтрусився так, що бризки у всі боки аж захурчали, й щодуху за жабурами. Я ледве догнав його. Коли б ви бачили, як він їх відлупцював! Герой, справжній герой наш Пік!

— То ж були жаби-забіяки, — пояснив Тото, — так їм і треба!

Ну, а зараз, діти, час спати!

Друзі, вкрившись ковдрою, поснули, а у розкрите вікно заглянув місяць і посміхнувся. Навіть він ще не знав, що буде завтра.