Врятувати Вбивцю

Глава 2

Потім мені почали призначати пацієнтів з різними психіатричними діагнозами. До речі, всі діагнози були поставлені відповідно до “Керівництва з психіатричної діагностики”. Саме цим посібником користуються всі американські психіатри і психотерапевти. У цій товстій і, треба сказати, дуже дорогій книзі описані практично всі відомі на сьогоднішній день психічні розлади.

Наполегливо не рекомендую звичайному читачеві навіть заглядати до цього посібника! Людина психічно здорова, але боязка, з “багатою уявою”, розгорнувши цю книгу, вжахнулася б, знайшовши в себе риси сексуального маніяка, що захворів унаслідок посттравматичного порушення, та й ще з якимось страшним відхиленням у деперсоналізування частин тіла. А за більшої наполегливості можна довести справу “до переможного кінця” й опинитися на прийомі в психіатра.

“Синдром студента першого курсу” легко виліковується. Хороший психіатр, якому б довелося мати справу з таким “хворим”, порадив би йому заспокоїтися, певний час не читати жодних книг із психіатрії, а натомість піти у фітнес-клуб чи бар, випити пива. І ви цілком здорові!

Моє мимовільне відхилення від теми заводить мене ще далі, і я згадую своїх веселиходнокурсників, майбутніх психотерапевтів. Дехто з них, особливо дівчата, й справді брали дуже близько до серця все написане в цій товстезній книзі, “приміряли” до себе ті чи інші діагнози і все ж таки зрештою знаходили в себе якусь психічну хворобу, якщо не в хронічній стадії, то дуже небезпечні її симптоми. Вони набридали викладачам питаннями, чи не варто їм негайно звертатися за допомогою до лікарів?

Однак серед студентів були й такі, яким не потрібні були жодні поради. Якраз навпаки – вони самі могли порадити лікареві, в якому барі можна добре відпочити, де в асортименті завжди є свіжий холодний ель, а де – смачні суші і сашимі.

Пам’ятаю, на одному семінарі в альма-матер я в парі з Веронікою відпрацьовував тему “Діагностика під час першого візиту пацієнта”. Ми грали ролі: я – лікаря, вона – пацієнтки. Як і належить психотерапевтові, я проникливим голосом спитав Вероніку, які проблеми в своєму житті вона вважає найскладнішими.

Мулатка Вероніка ніколи не вдягала бюстгальтер на ці вечірні семінари. У неї були чудові налиті груди, на смаглявій шиї блистів тонкий золотий ланцюжок. Після занять, які закінчувалися о дев’ятій, вона завжди кудись поспішала, не думаю, що до бібліотеки. Облизнувши густо нафарбовані губи, Вероніка простогнала: “Ви питаєте, які в мене проблеми? О, лікарю, ви не уявляєте, як я хочу трахатися...”