Як не померти на самоті

Розділ 3. Дісней нам брехав

За двадцять хвилин після початку нашого першого сеансу в неї вже текли сльози.

— Я знаю, що він десь є, — повторювала Майя. — Він просто ще не знайшов мене.

Він? Її споріднена душа. Другий чобіт до пари. Той самий. Майя не могла припинити говорити про чоловіка, що здійснив би всі її мрії. Вона вірила, що цей ідеальний хлопець чекає на неї десь за рогом.

— Я хочу, щоб наше знайомство відбулося саме собою, — пояснила дівчина, коли я запитала, як та зараз ставиться до побачень. — Додатки мені здаються недостатньо романтичними. Навіщо втручатися в долю?

У Майї довге чорняве волосся, яке вона щоранку годину вкладає феном, перш ніж піти на роботу. Коли дівчина розповідає якусь історію, то додає драматизму, здивовано піднімаючи темні брови чи всміхаючись, показуючи білосніжні зуби. (Це має сенс: вона є стоматологинею з власною практикою.) Майя народилася в сім’ї іранських іммігрантів, її батьки, за висловом доньки, вже тридцять п’ятий рік «дуже щасливо одружені». І дівчина прагне того самого.

У неї було кілька хлопців — один у коледжі, двоє після його закінчення, але ні з ким не склалося нічого серйозного. Вона з ними всіма розлучалася.

— Коли це буде той самий, я зрозумію, — запевняє Майя, вигинаючи брову. Вона виросла, переглядаючи знову й знову відеокасети з діснеївськими мультиками, як-от «Русалонька», і тепер дожидається свого «і жили вони разом довго та щасливо».

Майя — уособлення романтика. Романтики вважають, що кохання — це щось, що трапляється раптово, і що причина їхньої самотності в тому, що вони ще не зустріли «свою» людину. Романтики, може, свідомо й не ототожнюють себе з казками, проте очікують, що життя їхнє буде схожим на казку. Вони вірять, що одного дня ідеальна половинка ввійде в їхнє життя. Їм залишається тiльки дочекатися цієї миті. І щойно Прекрасний принц чи Попелюшка з’явиться — кохання спалахне без жодних зусиль. Звісно! Вмикайте саундтрек від Селін Діон!

Проблема з казками

Хто переймається тим, що ви — безнадійний романтик? Я переймаюся, і ви теж повинні перейматися.

Біхевіористам відомо, що мислення має значення. Наші погляди та сподівання створюють контекст для досвіду, а той, своєю чергою, зумовлює тлумачення інформації й ухвалення рішень.

Про романтичні стосунки психологиня Рене Франюк з’ясувала, що люди або налаштовані на пошук другої половинки та вірять, що задоволення від стосунків настає, коли знаходиш потрібну людину, або налаштовані на роботу та переконані, що успіх у стосунках залежить від докладених зусиль.

Не дивно, що романтики належать до категорії тих, хто шукає споріднену душу. Це позначається на їхній поведінці на кожному етапі стосунків. По-перше, це набуває вияву в тому, як вони шукають партнера. Коли я запитала Майю, чому, на її думку, вона самотня, то почула: «Просто зі мною це ще не трапилося». На переконання Майї, кохання — це щось на кшталт удару блискавки. То навіщо старатися? Романтики чекають на кохання і тому не докладатимуть зусиль, щоби створити кохання. (Колись я працювала з жінкою, яка гарно вдягалася щоразу, коли подорожувала літаком, на той випадок, коли її «майбутній чоловік» летітиме тим самим рейсом, а потім відмовлялася підійти до когось, щоб це не сприйняли за нав’язливість.)

По-друге, такий спосіб мислення впливає на те, з ким ви готові піти на побачення. Люди, що воліють зустріти споріднену душу, зазвичай дуже чітко уявляють вигляд свого партнера. Під час нашої першої зустрічі Майя впевнено проторохтіла перелік фізичних особливостей майбутнього чоловіка:

— Білявий, світлі очі. Гарна фізична форма. М’я­зистий, але не надто м’язистий. Татуювання, дібрані зі смаком. Волосся середньої довжини. Гарне обличчя, але трохи грубувате, хуліганське. Високий — метр сімдесят вісім чи більше. Гарні руки, не з короткими нігтями.

Оскільки романтики впевнені, що знають, який вигляд матиме їхній майбутній партнер, то, зустрічаючи когось, хто не відповідає такому образу, не дають цій людині шансу. Так вони втрачають чудових потенційних партнерів.

Коли вони вступають у стосунки з кимось, кого вважають «тим самим», їхні захмарні очікування можуть просувати ті вперед. Але щойно пара стикається з неминучою перешкодою (наприклад, особ­ливо бурхливою суперечкою), вони відмовляються від стосунків замість того, щоби спробувати подолати її.

Звичка Майї до романтизації допомагає пояснити, чому їй було так складно у попередніх взаєминах.

— У всіх своїх стосунках я зрештою замислюю­ся: «Постривайте. Чому це так складно?» — сказала вона. — Кохання — це має бути просто, чи не так? Отже, це не «той самий».

Натомість люди, налаштовані працювати, вважають, що до взаємин потрібно докладати зусилля, що кохання — це дія, яку треба виконувати, а не щось, що з тобою трапляється зненацька. Вони зазвичай краще дають раду всьому цьому, бо, спотикаючись, намагаються виправити стосунки, а не відступаються від них.

Якщо ви романтик, який прагне тривалих взаємин, саме час забути про казки та розпочати новий розділ — розділ роботи над стосунками.

Наші казкові очікування

Не лише романтики гадають, що шлюб гарантує неймовірну історію кохання, сповненого вибухової пристрасті. Так здається багатьом із нас.

Але так було не завжди.

Власне, в історії людства ідею одруження через кохання зазвичай сприймали як щось безглузде. У шлюб вступали заради вигоди та зручності. Ви могли одружитися, бо земля вашого тестя чи свекра прилягає до землі вашого батька. Або тому, що живете в злиднях, а хтось запропонував вашій родині десяток корів в обмін на вашу руку.

Зацікавлена темою шлюбів історикиня Стефані Кунц пояснила це так: «До кінця вісімнадцятого століття у більшості суспільств усього світу шлюб вважали надто важливим економічним і політичним інститутом, щоб його можна було цілком ґрунтувати на вільному виборі двох задіяних у ньому осіб, особливо якщо рішення це зумовлювало щось таке нерозважливе та тимчасове, як кохання».

Зі старої поезії ми знаємо, що люди завжди відчували кохання. У шумерській «Любовній пісні царя Шу-Сіна», що написана чотири тисячі років тому та є найдавнішим у світі віршем про кохання, автор проголошує: «Леве, дозволь мені попестити тебе / Моя коштовна ласка терпкіша за мед». (Так, я знаю, про що ви подумали, проте ні, це не слова з пісні Бейонсе!) Протягом більшої частини людської історії кохання просто не стосувалося теми шлюбу. Любов поставала чимось таким, що можна було відчувати поза шлюбом. До прикладу, у вас міг бути роман із сусідом або ви могли захопитися місцевим ковалем.

Ален де Боттон (філософ, який веде «Школу життя», експрес-курс про сповнення свого існування сенсом, а також автор двох глибоких романів, присвячених стосункам, — «Про любов» і «Курс любові») досліджує те, яких змін із плином часу зазнали погляди на любов. Під час нашої з ним розмови він пояснив, як предки сприймали кохання: «У ньому вбачали захопливу мить, подібну до якоїсь хвороби, свого роду екстаз. Любов була чимось поза звичним досвідом... майже як релігійне прозріння. І таке могло з кимось трапитися лише раз за життя. Її зазвичай не вважали чимось, чому можна знайти практичне застосування. Можна було сповнитися нею, дозволити їй принести бурхливий розквіт у вашу молодість, але точно не одружуватися через неї».

Ідея шлюбу заради кохання виникла лише близько 1750 року. Її започаткувала епоха романтизму, ідеологічний рух, який виник у Європі, коли філософи взялися писати любовну лірику, і зрештою охопив увесь світ. Романтизм трансформував бачення любові з «певної хвороби» у нову модель того, на що очікували від тривалих стосунків. Завдяки Промисловій революції така модель утвердилась у переважній частині суспільства. Розвиток механізації та підвищення рівня життя нарешті уможливили зосередження шлюбу більше на особистих задоволеннях, аніж на забезпеченні основних потреб.

Кілька століть по тому романтизм усе ще керує нашими уявленнями про кохання. Погляньте на цей перелік романтичних ідеалів. Зі скількома з них ви згодні?

• Кохання — це інтуїтивне почуття. Коли воно з’являється, це стає зрозуміло.

• Щойно я зустріну свою другу половинку, як одразу ж відчую потяг до неї. Мене приваблюватиме лише вона, а її — лише я.

• Моя споріднена душа інтуїтивно розумітиме мене та знатиме, що мені потрібно, навіть раніше за мене.

• Я палко кохатиму свого партнера протягом усього шлюбу.

• Моя друга половинка — єдина людина, що мені насправді потрібна. Вона може виконувати будь-яку роль у моєму житті — від найкращого друга до супутника у подорожах і пристрасного коханця.

• Хороший секс означає хороший шлюб. Поганий або нечастий секс (або ще гірше — зрада) означає, що стосунки приречені.

• Говорити про гроші — це не сексуально. Кохання не має бути практичним.

Що більший відгук мають ці ідеї у ваших мізках, то дужче їх промито принципами романтизму. (А якщо відгукнулися всі, то позичите мені кришталеві черевички та карету з гарбуза?)

Люди, які очікують, що романтичні стосунки складатимуться саме так, вірять в існування другої половинки, як вірила Майя. Вони марнують роки, чекаючи на свого «єдиного» та відмовляючи тим, хто не відповідає їхнім нереалістичним очікуванням від кохання.

Як боротися з ідеалами романтизму

Фільми та телешоу давно та довго продукують солодкі ідеали романтизму (я про те, що життя — не «Щоденник пам’яті»). Таке трактування кохання та тривалих стосунків не лише неправильне, а й шкідливе. До того ж цілуватися під дощем значно холодніше та незатишніше, ніж здається. Ось де криються найбільші корені зла:

Причина романтизації №1: Прекрасний принц від Діснея

Як Дісней підтримує віру в існування другої половинки

«Той самий» чи «та сама» десь є та має саме такий вигляд, як ви собі уявляєте.

Дісней переконує, що ми опинимось у вирі кохання, коли зустрінемо свого Прекрасного принца чи Принцесу. Ця думка отруює не тільки гетеросексуальних жінок — мені доводилося зустрічати романтиків різних гендерів та орієнтацій. І всі вони чекають на цю ідеальну людину: він — архітектор, який виховує прийомних дітей, вона — модель зі ступенем доктора наук. Ця людина є уособленням яких завгодно чеснот — і жодних недоліків.

У діснеївських мультфільмах люди закохуються навіть тоді, коли не знають одне одного. У «Русалоньці» принцу Еріку відомо про Аріель лише те, що вона приваблива, руденька та досить сильна, щоб перетягнути його у безпечне місце, тобто на берег, коли його човен перекинувся. І він за це її покохав? У «Попелюшці» героїня западає на принца, бо той уміє танцювати й докладає зусиль, щоби повернути загублені речі законному власникові. Малувато, як на мене.

Налаштовуйтеся на роботу

Навіть у Прекрасного принца вранці тхне з рота.

Ніхто не бездоганний — і ви також. Не розумієте, про що це я? Поміркуйте, коли ви востаннє когось насправді підвели. (Якщо вам складно пригадати власні вади, попросіть брата чи сестру надихнути вас. Я впевнена: вони це викладуть із превеликим задоволенням.)

Час відмовлятися від ідеї досконалості.

Як і Майя, ви можете малювати в уяві свою майбутню дружину чи чоловіка (хтозна, через ранню закоханість у хлопчика-сусіда чи улюблену кінозірку). Час усвідомити, що пакування, в якому ви отримаєте цю людину, може відрізнятися від того, на яке чекаєте. Вона, тобто вимріяна людина, може виявитися нижчою або вищою, повнішою або стрункішою, темнішою або світлішою, волохатішою або більш гладенькою порівняно з вашими очікуваннями. Такий звужений погляд на зовнішність заважає вам побачити ваші перспективи. Якщо ви не бездоганні, то чому ця людина повинна бути бездоганною? Досить подвійних стандартів: ви ж не кінозірка. (А якщо кінозірка — круто! Дякую, що читаєте мою книгу!)

Причина романтизації №2: діснеївське «І жили вони разом довго та щасливо»

Як Дісней підтримує віру в існування другої половинки

Найскладніше в коханні — знайти когось. А далі все просто.

У діснеївських мультфільмах зображено все, через що закохані проходять до шлюбу, — залицяння, конфлікт, злу відьму, що стоїть на їхньому шляху, але щойно вони перемагають ворогів і нарешті можуть бути разом, усі труднощі закінчуються. А далі живуть вони разом довго та щасливо, правда ж?

Неправда. Я називаю це оманою про довге та щас­ливе життя разом, тобто помилковим уявленням про те, що найскладніше в любові — це знайти когось.

Налаштовуйтеся на роботу

Немає стосунків, у яких завжди просто. Навіть у найздоровіших, найплідніших шлюбах потрібно докладати зусиль.

Знайти когось буває важко, але часто насправді складно стає згодом. Складно щодня працювати над тим, щоб розвивати та підтримувати чудові стосунки. Складно радісно зустрічатися ввечері з чоловіком чи жінкою, з якими живете вже понад тридцять років і виховали двох дітей, коли медовий місяць давно минув. Складно пам’ятати, чому кохаєш когось, долаючи всі матеріальні, фінансові, емоційні та духовні труднощі, які створює життя.

Причина романтизації №3: незвичайне знайомство в романтичних комедіях

Як романтичні комедії підтримують віру в існування другої половинки

Не хвилюйтеся, кохання саме знайде вас, і це, либонь, буде насправді крутий випадок, про який ви схочете розповісти своїм друзям.

Романтичні комедії — це діснеївські казки для людей, достатньо дорослих, щоб самим купувати собі квитки в кіно. І яким подобаються англійські чоловіки. (Колін Ферт — це як брюссельська капуста: до нього треба дорости.) Всі ми знаємо, що романтичні комедії — не реальне життя. І все ж вони якось потайки вбудовуються в нашу колективну підсвідомість. Особливо якщо йдеться про незвичайне знайомство. У романтичній комедії такою буває перша зустріч героя та героїні, що часто трапляється за звичайних, буденних обставин — наприклад, на фермерському ринку. І ви думаєте, що так само може статись і з вами. Ви потягнетеся до бездоганного помідора тієї миті, коли це саме зробить прекрасний незнайомець поруч із вами, і — БЕМЦ! — ваші погляди перетнуться. Він пояснюватиме, що йому потрібен помідор, щоби приготувати бабусину брускету (вимовляється з належним італійським шармом). Ви поступитеся йому. Він запитає, чи можна купити вам капучино на знак подяки. Ви погодитеся. Одинадцять місяців, одна серйозна сварка й один широченний жест після неї, а тоді він наздоганяє вас у терміналі аеропорту імені Джона Кеннеді та в оточенні охоронців умовляє не летіти до Сеула на нову роботу в рекламній агенції.

Романтичні комедії пропагують думку, що кохання саме знайде вас — і ніяк інакше. Що кохання з першого погляду справжнє. Що вам треба просто жити своїм життям (і купувати побільше помідорів на фермерських ринках) і колись ваш майбутній чоловік чи дружина якимось дивом вигулькне біля вас. Я не заперечую, що люди насправді постійно знайомляться в реальному житті — на вечірках чи інших заходах, навіть на протестах. Проблема із цим переконанням у тому, що воно робить людей надто пасивними в особистому житті.

Налаштовуйтеся на роботу

Над коханням потрібно працювати — і щоб його знайти, і щоб зберегти. Тож просто чекати на фермерському ринку недостатньо. Вам до­ведеться докласти зусиль, щоби когось знайти (не хвилюйтеся, я вас навчу цього в частині 2). Магія взаємин залежить не від випадкової чи кінематографічної зустрічі. Ця магія полягає в тому, що двоє незнайомців об’єднуються та створюють нове життя. Байдуже, де та як вони познайомилися.

Причина романтизації №4: соціальні мережі

Як соціальні мережі підтримують віру в існування другої половинки

Взаємини — це невимушене торжество кохання та сексу (в чудовому освітленні).

У діснеївських мультфільмах і романтичних комедіях принаймні не приховують, що все це вигадки. Багато в чому соціальні мережі є більш небезпечними: там брехню маскують під реальне життя. У соцмережах ми бачимо ретельно обмірковане зображення ідеальних стосунків — від романтичних прогулянок пляжем на заході сонця до поцілунків за вишукано сервірованою домашньою вечерею, тож на контрасті вирішуємо, що нашим стосункам чогось бракує. Від таких порівнянь охоплює відчай.

Налаштовуйтеся на роботу

По-перше, не вірте тому, що показано в Інстаграмі. Світлини там обрізані, розмиті та відредаговані. Що ж до взаємин, то картинки в соціальних мережах — це погляд лише з одного боку, і той із численними фільтрами. Так само як ми не оприлюднюємо фото, на яких плачемо чи длубаємось у носі, ніхто не викладає зображень бурхливих сварок зі своєю дівчиною чи нічних роздумів про те, чи варто з нею продовжувати стосунки. Із соцмереж ми дізнаємося, що всі інші живуть у благословенних, пристрасних, ідеальних взаєминах, не докладаючи до цього жодних зусиль, і це породжує надто високі очікування від власних стосунків.

У взаєминах бувають підйоми та спади. Якщо ви наполегливо працюєте над своїми стосунками, то це не погана, а добра прикмета! Багато годин у шлюбі займають повсякденні дрібниці, про які рідко хто викладає пости: зміна брудних підгузків, прання та миття посуду. Кохання припадає на такі миті, а не попри них. Любов — це щось значно більше за світлину з фільтрами, зроблену на заході сонця.

Від казкової романтики до реального кохання

Я пояснила Майї, як Дісней, романтичні комедії та соціальні мережі зумовили виникнення в неї потягу до романтизації. І те, що, коли вона хоче знайти кохання, їй треба змінити власні очікування.

Майя схрестила руки на грудях.

— Ви розумієте? — запитала вона мене, насупившись. — Мені здається, що ви пропонуєте відмовитися від моєї мрії. У мене є власне бачення кохання, а зараз ви кажете, що його не існує. Що мені варто задовольнитися чимось меншим чи й узагалі відступитися. Чому іншим людям вдається зав’язати такі фантастичні стосунки, а мені — ні? Чим я недостатньо хороша?

Я справді розуміла.

— Майє, ні, не в тім річ, — заперечила я. — Просто хочу, щоб ви відкрилися коханню, що може відрізнятися від створеного вашою уявою. Я не говорю, щоб ви задовольнялися (це означало б, що Прекрасний принц — переможець). Натомість раджу вам зустрічатися з тим, хто на другому місці. Хоча це й неправда, бо Прекрасного принца не існує.

Те саме стосується вас: час відмовитися від Прекрасного принца та почати шукати когось справжнього. Назвімо його Ларрі.

Бо саме таке ім’я хлопця, у стосунки з яким зрештою вступила Майя. Вона познайомилася з Ларрі, коли заміняла стоматолога, що пішов у відпустку. Після нашої спільної роботи дівчина змогла відмовитися від своїх переконань про другу половинку, що заважали їй знайти справжнє кохання. Хлопець, що живе тепер із нею, не такий, як вона собі уявляла. Це розлучений батько двох маленьких дітей.

— Він сутулиться, носить светри з дірками, — розповіла Майя. — Не відчиняє переді мною двері. — Вона всміхнулася, сама дивуючись, що більше не переймається такими дріб’язковими речами. — Але він змушує мене сміятися. Він добрий, і поруч із ним я почуваюся самою собою. Завдяки йому я здаюся собі розумною та дотепною. Я розумію, що це попсова фраза, але направду ніколи не була такою щасливою.

Вони сперечаються. Про те, де святкувати День подяки, чи потрібно їм іти на весілля її чи то подруги, чи то суперниці, та через те, скільки він витрачає на корм суперпреміумкласу для свого собаки. Але тепер Майя вірить, що ці суперечки означають, що все добре, а не погано.

— Ми пристрасні! Дбаємо про побут. Говоримо відкрито. Ми не одна людина, тож, звісно, сперечатимемося. Я усвідомлюю, що всі стосунки вимагають зусиль. І вирішила докладати їх до цих.

Ключові висновки

1. Мислення має значення! Від здатності припинити чекати на другу половинку та налаштуватися на роботу може залежати, зна­йдете ви супутника життя чи ні.

• Люди, що вірять у існування другої половинки, відмовляють перспективним партнерам, бо ті не відповідають їхнім уявленням про те, який вигляд має кохання та як відчувається. Думають, що воно просто з ними станеться. Очікують любові, до якої не треба докладати зусиль. А якщо все не так — либонь, вони зустрілися не з тією людиною.

• Люди, налаштовані на роботу, знають, що взаємини вимагають зусиль і що побудова успішних стосунків — це процес.

2. Віра в долю та казки — частково породжена мультфільмами Діснея, романтичними комедіями та соціальними мережами — створює нереалістичні очікування щодо пошуку та збереження стосунків. Пам’ятайте, що ніхто не ідеальний, і ви також. Навіть у Прекрасного принца вранці тхне з рота.

3. Міф про довге та щасливе життя разом — помилкове переконання, що найскладнішим у коханні є знайти когось. Насправді це тільки початок. Залишатися в стосунках — також робота. Якщо ви сподіваєтеся, що у взаєминах буде просто, то стикнетеся з неминучими труднощами зненацька.

4. Час визнати існування (і взятися до пошуків) реальної любові, у якій треба притиратися одне до одного й усяке таке!