Як не померти на самоті

Розділ 8. Вам здається, що ви знаєте, що вам потрібно, але ви помиляєтесь

Одного разу я свайпнула Скотта ліворуч у Тіндері.

Я розповідала вам, як познайомилася з ним — у коледжі, а потім за кілька років на зупинці ґуґл-­шатла. Проте не згадувала, що, перш ніж він почав мене навчати, я бачила його в Тіндері. Я передивилася Скоттові світлини, а потім відхилила його.

Це було 2014 року. На шляху додому з роботи я потрапила в затор у тоскному автомобільному потоці дорогою до Сан-Франциско, і Тіндер запропонував мені світлину хлопця, що здавався якимось знайомим. У нас виявилося досить багато спільних друзів, і я збагнула, що ми, мабуть, навчалися в одному коледжі. Одягнена козирком назад бейсболка. Майка. Неусміхнені очі, дуже примружені від сонця. Типаж давнього друга. Вочевидь, не моє. Я свайпнула ліворуч.

Чому я відхилила його (того, хто зробив мене вельми щасливою) онлайн? Звідки такий неправильний висновок?

Я думала, що знаю, чого хочу та що принесе мені щастя в тривалих взаєминах. І вважала, що здатна точно когось оцінити, переглянувши кілька фотографій.

Я помилялася в обох випадках.

І я не єдина, хто так ось схибив. У багатьох моїх клієнтів є все, що потрібно, — чудовий характер, друзі, захоплення тощо, але вони залишаються самотніми. Чому? Тому, що неправильно вибудовують взаємини. Це не їхня провина — і не ваша. Часто це все через додатки.

Згідно з дослідженнями стенфордського професора соціології Майкла Дж. Розенфельда, «знайомство в Інтернеті» є найпоширенішим на сьогодні способом знайти романтичного партнера, за ним іде «знайомство у барі чи ресторані», а далі — «познайомили друзі». (Серед менш частотних відповідей були такі: «на родео», «скаржачись випадковим незнайомцям, як я ненавиджу ці довбані додатки для знайомств» і «в “Червоному лобстері”».)

На останні двадцять років припав справжній спалах цифрових знайомств: Розенфельд виявив, що, тоді як 1995 року лише 2 відсотки пар знайомилися в Інтернеті, зараз 39 відсотків знаходять одне одного саме так. І що більше пар зустрічаються онлайн, то менше знайомляться завдяки соціальним зв’язкам, як-от через друзів, родину чи на роботі або у спільнотах на кшталт школи та церкви.

Хоча завдяки додаткам зароджується багато чудових взаємин, так само як і всі глобальні соціальні мережі, вони небезпечні виникненням шкідливих когнітивних спотворень серед користувачів. З огляду на те, що маса людей знайомиться в такий спосіб (і навіть ті, хто не користується додатками, часто зустрічаються з тими, хто користується), виробники додатків можуть ледь помітно, але насправді дуже владно керувати їхнім особистим життям. Вони створюють середовище, в якому люди ухвалюють рішення щодо взаємин. І відчутно впливають на ці рішення.

У традиційній економіці вважають, що люди мають постійні, статичні вподобання. Але біхевіористам відомо, що це брехня. А правда в тому, що має значення оточення. На людях позначається обстановка ухвалення рішення — чи то фізичне місце, де вони перебувають, чи цифрове середовище. На те, що люди обирають, дуже впливає те, як саме перед ними представлені різні варіанти. Люди можуть думати, що їхні вподобання є постійними, але насправді вони досить гнучкі.

Ось приклад того, як це відбувається з вибором їжі. Кілька років тому в «Ґуґлі» виявили, що у співробітників є «проблема з “Ем-енд-емс”». Для того щоби підштовхнути їх до вибору більш здорової їжі, штатні біхевіористи змінили обстановку, в якій представлені снеки. «Ем-енд-емс» перестали пропонувати у велетенських прозорих контейнерах, крізь стінки яких барвисті шоколадні смаколики спокушали ласунів, натомість перемістили солодощі в чітко підписані, але непрозорі контейнери, в яких вони не могли здаватися такими спокусливими. Крім того, здорові закус­ки, як-от сушений інжир і фісташки, розмістили неподалік у прозорих скляних банках.

Попри кмітливість комп’ютерників і їхнє знання про доступність для них здорових закусок, сама лише зміна обстановки, в якій їм пропонували обирати їжу, призвела до того, що за якихось сім тижнів вони з’їли на 3,1 мільйона менше калорій «Ем-енд-емс» тільки в нью-йоркському офісі. За даними газети «Вашинґтон пост», у якій висвітлювали експеримент, «це на дев’ять пакетів “Ем-енд-емс”, що продають в автоматах, менше на кожного з 2000 співробітників офісу». В офісі «Ґуґла» уподобання співробітників ніяк не змінилися, але непрозорі контейнери зіграли дуже важливу роль: обстановка сильно вплинула на вибір працівників.

Що ж до побудови взаємин на сучасному етапі, то середовище, в якому ми ухвалюємо рішення, — це додатки для знайомств. На нас позначається те, як додаток позиціонує претендентів, і те, в якому порядку відображає їх на екранах. Ось чому клієнти розказують мені, як відхилили когось в одному додатку, а потім за кілька тижнів уподобали ту саму людину в іншому. Ці незначні контекстні відмінності дуже відчутно зумовлюють наші рішення.

Хочу уточнити: я не проти додатків. Саме завдяки ним склалися мільйони щасливих пар із людей, які, може, інакше й не познайомилися б. Особливо додатки для знайомств важливі для одинаків на так званих вузьких ринках, серед яких і ЛГБТК+ спільнота, для людей у малонаселених районах і старших за п’ятдесят років. І не всі додатки для знайомств однакові. Я прихильниця тих, які допомагають людям швидше перейти з онлайну до побачень у реальному житті.

(Власне, написавши цю книгу, я влаштувалася на посаду завідувачки відділу науки про взаємини в додатку для знайомств «Hinge». Останній не лише чітко зорієнтований на те, щоб виводити своїх користувачів із додатків на реальні побачення (про це дає підстави стверджувати і його гасло: «Створений, щоби бути видаленим»), а й найняв мене сюди робити саме те, чого я сподіваюся досягти й за допомогою цієї книги, — навчати мільйони людей у всьому світі більш ефективно вибудовувати взаємини.)

Але, на жаль, те, як окремі додатки для знайомств презентують інформацію, може змусити нас зосереджуватися не на тому, на чому треба.

Так не має бути. Я навчу вас, як змусити додатки працювати на вас, щоб ви могли скористатися перевагами онлайн-знайомств, водночас уникаючи припустимих підводних каменів.

Ми неправильно вибудовуємо взаємини

Я написала вже половину електронного листа, коли у двері постукав Джонатан, запізнившись на п’ятнадцять хвилин на свій перший сеанс. Я вирішила, що він узагалі не прийде.

— Вибачте, вибачте! — сказав чоловік, простягаючи мені свою велетенську руку. — Застряг на роботі.

Джонатан був високий, стрункий і чарівний. На щоках у нього з’являлись ямочки, коли всміхався чи вимовляв літеру «с». А ще він був генеральним директором. Народився на Середньому Заході, а в Сан-Франциско прожив близько п’яти років. І більшість цього часу був одинаком, окрім кількох взаємин, які здавалися перспективними, але потім розладналися. Після багатьох років спроб із додатками для знайомств чоловік звернувся до мене по допомогу.

На кількох наших початкових сеансах я дізналася, які високі стандарти в Джонатана та який успішний він у інших сферах свого життя: студпрезидент у коледжі, володар високих міжнародних нагород, стипендіат Родса тощо. Амбіційний, але й вдумливий і дотепний (знаєте, з тих, із ким вас полюбляють порівнювати ваші батьки).

Джонатан розповів:

— Я користуюся додатками і побував на тисячах побачень. Я знаю, кого хочу, просто ще не знайшов. Я шукаю ставного комерційного керівника в гарній спортивній формі, не нижчого за метр дев’яносто три сантиметри. Ви можете мені допомогти?

— Допомогти можу, — відповіла я. — Але не так, як ви собі це уявляєте.

Джонатанові не треба було, щоб його познайомили із саме тим високим бізнесменом. Він потребував повної зміни підходу до побудови взаємин. І почали ми зі з’ясування того, як саме на нього впливають додатки.

Проблема №1: наш мозок зосереджений на тому, що можна легко виміряти та порівняти. Додатки представляють поверхневі особливості, змушуючи ще більше цінувати їх.

Як було сказано у попередньому розділі, упродовж десятків років розвитку науки про стосунки стало відомо, що є важливим для тривалих успішних взаємин, а саме: емоційна стабільність, доброта й відданість, а також почування поряд із певною людиною.

Одначе сучасні додатки для знайомств не дають змоги оцінити жодну з таких чеснот. Хіба це можливо? Досить складно вимірювати чесноти особистості, не згадуючи вже про те, як ці чесноти стосуються вас. Натомість додатки для побачень обмежені інформацією, що її легко точно виміряти та зареєструвати: зростом, віком, освітою, роботою, а також тим, як уміло людина обирає гарні фото, на яких має крутий, але не надто зверхній, спокусливий і водночас грайливий вигляд.

Це проблема. Як часто висловлюються консультанти з менеджменту: «Ви — це те, що ви вимірюєте». У колонці на цю тему для «Гарвард Бізнес Рев’ю» фахівець із поведінкової економіки Ден Аріелі написав: «Люди змінюють поведінку відповідно до вимірів, за які їм дорікають. Усе, що ви вимірюєте, спонукатиме людину покращувати власні показники за цим виміром. Те, що ви вимірюєте, те й отримаєте. Крапка». «Якщо створити систему винагород для постійних пасажирів авіакомпанії, почати підраховувати, скільки миль вони пролетіли, та переконувати клієнтів, що ця кількість має значення, — пояснив Аріелі, — вони почнуть на це реагувати. Вони бронюватимуть абсурдні рейси з найвіддаленіших аеропортів, щоб налітати якнайбільше миль». Іншими словами, ми легко піддаємося навіюванню: покажіть нам якийсь вимір, і ми вирішимо, що це важливо. Хоча люди завжди цінували певні поверхневі особливості, додатки змушують вважати їх іще важливішими, просто вимірюючи, представляючи та підкреслюючи їх.

Професор Чиказького університету Кріс Гсі виокремлює пов’язане із цим поняття оцінюваності: що простіше нам порівняти певні чесноти, то важливішими вони здаються.

Уявіть собі ситуацію (задля цього мисленнєвого експерименту припустимо, що вас цікавлять чоловіки). Я наближаюся до вас на вулиці та кажу: «Ви можете піти на побачення з одним із цих двох самотніх чоловіків. Зріст одного з них сягає метра сімдесяти шести сантиметрів, а іншого — метра сімдесяти восьми сантиметрів, але той, що нижчий, заробляє більше. З ким ви воліли б зустрітися?»

Найімовірніше, ви поволі потеліжилися б геть, розгублено намагаючись зрозуміти, чому незнайомка поставила вам таке дивне запитання. Якби ж ви вирішили затриматися, я додала б іще одне: «На скільки більше грошей на рік має заробляти нижчий чоловік, щоб здатися вам таким само привабливим, як вищий?»

Тут ви могли б ніяково засміятися та заперечити мені, що не можна назвати таку цифру. Втім, завдяки дослідженням Дена Аріелі постало очевидним, що це не так. Автор з’ясував, що насправді існує кількісне співвідношення між зростом, доходом та успіхом у додатках для знайомств. І воно чимале. Після аналізу даних популярного додатка для знайомств Аріелі виявив, що чоловік повинен заробляти щорічно на 40 000 доларів більше, щоби бути таким само бажаним, як чоловік, вищий на два з половиною сантиметри.

Так, сорок тисяч доларів.

Осягнути, чому це саме так, нам допоможе оцінюваність. У реальному житті ви можете зустріти хлопців зростом метр сімдесят шість сантиметрів і метр сімдесят вісім сантиметрів і навряд чи помітите таку різницю. (І ви, звісно, не знатимете, який їхній дохід, — якщо вони вам не схочуть про нього розповісти, хоч ви й не запитуєте, що було б дивно.) Але, як ми щойно довідалися, що точніше певну чесноту можна порівняти, то важливішою вона видається. У додатках легко порівнювати зріст. Попри те що жінки давно надають перевагу високим чоловікам, у цифровому світі ця перевага зазнає посилення. Через чітку вказівку зросту в профілях для онлайн-­знайомств нижчі чоловіки програють значно більше, ніж у реальному світі. Недарма Джонатан так зациклювався на зрості свого потенційного чоловіка!

Ви можете запитати себе, наскільки дохід жінки впливає на її привабливість. Виявляється, що ніяк не впливає. Високі заробітки не породжують у чоловіків у цьому додатку для знайомств так багато інтере­су, як у жінок. Натомість особливістю, яка найбільше хвилює чоловіків під час оцінювання привабливості, був індекс маси тіла (ІМТ), тобто чоловіки надають перевагу жінкам, ІМТ яких становить 18,5 — вага трохи менша за норму, — і не переймаються їхньою зарплатнею чи освітою. Знову ж таки, річ не в тому, що чоловіки насправді у потенційних супутницях життя насамперед цінують худорлявість — вони просто опинились у глухому куті з обмеженим набором чеснот, які можна порівняти. (Також, хай йому трясця!)

І це повертає нас до того, чому я свайпнула ліворуч Скотта в Тіндері. Усе тому, що обирала потенційних партнерів за поверхневими ознаками, представленими в додатках для знайомств, і створила собі образ ідеального партнера, якому той просто не відповідав. Як думаєте, коли б ви запитали мене, коли свайпала, якого хочу партнера, чи схарактеризувала б я: «Рудого інженера-вегана, метр сімдесят три сантиметри»? Ні, навряд чи. Я запросто могла б установити мінімальний зріст метр сімдесят шість сантиметрів і взагалі не побачила би Скотта. Проте, сходивши на побачення з більшою кількістю людей, аніж треба, я з’ясувала, що саме Скотт є тим чоловіком, який робить мене найщасливішою. (І виявилося, що він анітрохи не схожий на «давнього друга», як здавалося на тих світлинах.)

Отже, що я хочу вам сказати: додатки можуть завести нас на манівці, надто підкреслюючи те, що легко виміряти та порівняти. Вони можуть ошукати нас, змушуючи цінувати певні особливості та забувати про ті, які наука про стосунки називає значно важливішими.

Проблема №2: ми вважаємо, що знаємо, чого прагнемо, але помиляємося. Додатки сприяють тому, щоб відфільтровувати чудових потенційних партнерів.

Клієнти часто приходять до мене з довгим переліком чеснот, які воліють бачити у своєму партнерові. Це дивно, бо більшість із нас не зустрічалася з такою кількістю людей. Попри відносно невеликий досвід, особливо щодо сумісності, у тривалих стосунках, ми маємо себе за експертів у тому, що подарує нам щастя.

Це найважливіше! Підкресліть, будь ласка, наступне речення. Більшість із нас зовсім не уявляє, який партнер принесе щастя у тривалих взаєминах.

Так, нам здається, що ми знаємо, чого хочемо. Так, у нас є той довгий перелік. Але це, либонь, не ті чесноти, які притаманні людині, в яку ми закохаємося. Партнер, якого зрештою знайдемо, може бути геть не схожим на того, якого очікували. Пам’ятаєте — я не шукала інженера-вегана.

Помилятися щодо того, хто надовго зробить вас щасливими, — це не нова, зумовлена розвитком технологій проблема. Але в реальному житті ви зустрічаєтесь з усіма потенційними партнерами — високими та низькими, повними та худими, розумниками, дотепниками, інтровертами, вірянами, атеїстами — ким завгодно. Шукаючи партнера в реальному світі (у книжковому клубі, на уроках гончарства, на дні народження свого друга), ви знайомитеся з людьми, що не є представниками так званого вашого типу. І з кимось із них у вас може початися флірт, а потім і взаємини. Ви можете бути приємно здивовані тим, як помилялися, коли прагнули зустрічатися, наприклад, із людиною, вищою за вас, або з тим, кого виховували в релігійній родині.

А ось у додатках для знайомств у вас не буде змоги з’ясувати, що ви помилялися, адже тут відсіюватимете людей «не вашого типу». Колись я особисто бесідувала з людьми, які познайомилися з власним чоловіком чи дружиною в реальному житті. Я запитувала: «Якби ви побачили свого теперішнього партнера в додатку для знайомств, то свайпнули би праворуч чи ліворуч?» Багато хто відповідав мені, що взагалі його не побачив би, бо з їхніми налаштуваннями додаток його б їм не запропонував. «У мене було встановлено обмеження за віком — на рік старша за мене, а вона старша на п’ять років», — сказав один хлопець. «У мене в налаштуваннях додатка були зазначені лише чоловіки-євреї, а він вважає себе буддистом» — такою була ще одна відповідь.

Багато цифрових сервісів вимагають, щоб ви вказали певні дані про себе під час реєстрації. Наприклад, Нетфлікс запитує, які фільми вам подобаються. Додатки ж для знайомств цікавляться, які вам подобаються люди: з якою наймолодшою особою ви могли б зустрічатися? А з найстаршою? З якою найвищою чи найнижчою людиною ладні вибудовувати взаємини? Вам байдуже, якщо ця людина курить? Вживає наркотики? Випиває?

Із практичної точки зору те, що додатки обмежують перелік потенційних партнерів за допомогою налаштувань, має сенс. Не можна ж переглядати нескінченну кількість людей. Доводиться якось звужувати вибірку. Але більшість із нас ухвалює таке рішення не надто розважливо. Розумієте, під час реєстрації користувачі квапляться пошвидше побачити своїх потенційних партнерів, а відтак відповідають на запитання приблизно так само помірковано, як обирали б начинку для сандвіча в кафе. На відміну ж від копченої індички, діжонської гірчиці та гострого чедеру, складники, поспіхом дібрані у профілі додатка для знайомств, можуть зробити щасливими або нещасними.

Вищеописані рішення значно впливають на успішність побачень. Через обмеження, які ми встановлюємо, відфільтровуються потенційно чудові партнери. Це схоже на те, ніби ви, кваплячись замовити сандвіч, бо дуже зголодніли та волієте чимшвидше пообідати, обираєте з начинок лише індичку, а потім виявляєте, що відтепер щоразу, коли захочете сандвіч, вам його пропонуватимуть тільки з індичкою.

Звісно, ми можемо змінити вподобання, вказані в додатках для знайомств, уже після реєстрації, але більшість цього не робить. Це пов’язано з так званим упередженням статусу-кво — прагненням залишати речі такими, як вони є, щоб не порушувати усталений хід речей. Ось чому бізнес із абонентським обслуговуванням зазвичай відзначається прибутковістю: якщо ви записались у спортзал і ваше членство автоматично продовжують щомісяця, імовірність того, що ви зателефонуєте та скасуєте його, постає значно нижчою, ніж якби вам щомісяця доводилося вирішувати, чи бажаєте ви й надалі там займатися.

Те саме трапляється, коли люди реєструються в додатках для знайомств. Після встановлення на початку налаштувань вони потім навряд чи їх змінюють. Додатки пропонують людей, що відповідають початковим критеріям, — тих, хто, як здається, потрібний. Тож коли ви вважаєте, що зустрічатися з вищою за вас жінкою було би просто жахливо, а в додатках вам пропонують на вибір лише низеньких жінок, то ніколи не отримаєте шансу дізнатись, що помиляєтеся.

Проблема №3: додатки популяризують «купівлю взаємин» — підхід до вибору потенційних партнерів як до потенційних покупок.

Багато хто з нас докладно вивчає різні варіанти, перш ніж зробити покупку. Наприклад, за бажання придбати фотоапарат зіставляє та порівнює кожну його характеристику — кількість мегапікселів, якість зображення, вагу, час роботи від батареї, вартість тощо. Додатки для знайомств також створюють ілюзію можливості порівнювати й обирати найкращого з потенційних партнерів.

Так само як колись дослідники назвали шлях від незнайомців чи друзів до романтичних партнерів «побудовою взаємин», тепер говорять про нове явище — «купівлю взаємин», тобто добір партнера, подібний до вибору нової пари взуття. Але ставлення до потенційних партнерів як до потенційних покупок створює певні труднощі.

Команда фахівців із поведінкової економіки, серед яких Майкл Нортон і Ден Аріелі, у своїй науковій роботі пояснює, що багато споживчих товарів є «дослідними»: фотоапарати, засоби для прання та телевізори з великим екраном можна виміряти на основі їхніх об’єктивних характеристик. Останні відрізняються від «досвідних товарів», а саме «таких, які можна оцінити за почуттями, що їх вони породжують, а не за функціями, які виконують. За приклад можна взяти фільми, парфуми, цуценят і їжу з ресторанів — товари, що визначаються ознаками суб’єктивними, естетичними, всебічними, емоційними та пов’язаними з відчуттями. Найважливіше те, що потрібна особиста присутність, щоб оцінити їх, уявити такі лише за інформацією не можна». Всім нам доводилося бачити фільми, що отримали погані рецензії, але нам здалися кумедними. Чи куштувати вина, що заслужили приголомшливі відгуки, але нам не сподобалися. Ми приємно дивувалися або несподівано розчаровувались через власний досвід із цими товарами. Процес оцінювання поставав більш особистим, йому бракувало просто знання про потребу ширококутного об’єктива.

Люди, на думку авторів вищезгаданої статті, — це досвідний товар. Ми не схожі на фотоапарати. Ми значно більше нагадуємо вино. (Якщо ви скидаєтеся на мене, то також міцні, трохи сухуваті та з віком стаєте кращими.) Нас не вдасться зрозуміти, порівнюючи та зіставляючи наші частини. Проте додатки для знайомств перетворюють живих, тривимірних людей, які дихають, на двовимірні дослідні товари. Вони оманою змушують повірити, що людей можна ділити на частини та порівнювати, щоб знайти найкращий варіант.

Додатки дають перелік характеристик — і все. Лише поспілкувавшись із людиною, ви оціните її як «досвідний товар», яким вона і є.

Проблема №4: додатки змушують нас більше вагатися щодо того, з ким зустрічатися.

Першого вечора, завантаживши Тіндер, я свайпала шість годин поспіль. Так, це довше, ніж потрібно, щоб запоєм переглянути весь перший сезон «Погані». Я передивилася сотні, коли не тисячі профілів. Ніби додаткам мало заплутувати нас у тому, що важливо, вони ще й ускладнюють вибір того, з ким зустрічатися: наш мозок не налаштований на те, щоб обирати партнера зі стількох варіантів.

Ви пам’ятаєте, що з’ясував психолог Баррі Шварц про парадокс вибору: ми припускаємо, що широкий вибір ощасливить нас більше, але часто трапляється не так, бо насправді надто багато варіантів робить нас менш щасливими, зокрема через надлишок вибору. Порівнювати всі ці варіанти може здатися таким нездоланним завданням, що ми ризикуємо відступитися й узагалі нічого не вирішити.

Професорка Колумбійського університету Шина Аєнгар і стенфордський професор Марк Леппер довели вищенаведений факт у ході відомого експе­рименту. Насамперед учені поставили у крамниці делікатесних продуктів стіл із безкоштовними зразками вишуканих джемів, а тоді спостерегли, що, коли пропонували двадцять чотири види джемів, люди частіше підходили до столу, ніж тоді, коли виставляли всього шість, однак ті, що куштували два­дцять чотири джеми, купували значно рідше порівняно з тими, хто обирав лише із шістьох варіантів. Дослідники припустили, що за наявності шістьох варіантів можна з певністю вирішити, який джем сподобався найбільше, а пропозиція із двадцяти чотирьох варіантів є такою значною, що унеможлив­лює ухвалення рішення.

У продуктовій крамниці ви через це залишитеся без джему. У світі додатків для знайомств — без стосунків (і, на жаль, без джему також). Обрати ж потенційного партнера значно складніше, ніж один джем із двадцяти чотирьох, бо йдеться про вибір не з двадцяти чотирьох, а з тисяч людей того, з ким, хтозна, чи не проведеш усе життя. Від пригнічення такою кількістю варіантів можна вирішити взагалі не ходити на побачення. А навіть якщо й ходити, то не розуміти, з ким таки зав’язувати серйозні взаємини.

Річ не лише в тому, що завелика кількість варіантів ускладнює ухвалення рішення. Шварц стверджує, що, навіть коли вдається впоратися з надлишком і зробити вибір, унаслідок наявності стількох варіантів зрештою виявляєшся менш задоволеним тим, що обираєш (цей ефект посилює належність до максималістів, про яких розповідали в розділі 4).

Ми починаємо міркувати: «А якби я обрав щось інше? Чи було би краще? Чи був би я щасливішим?» Такий хід думок веде на темну стежку жалкувань. І до посилення ефекту. Що з більшої кількості варіантів ви обираєте, то вірогідніше жалкуватимете про свій вибір. Це ризиковано навіть виникненням депресії.

У такому разі найкраще стає ворогом хорошого — принаймні ворогом удоволення від цього хорошого.

Я працювала з найрізноманітнішими людьми, які шукали взаємин. Я знаю, що не всі відчувають парадокс вибору партнера. Це залежить від таких факторів, як раса, вік, стать, орієнтація та місце проживання, що позначаються на тому, зі скількох людей ви обиратимете собі пару. (Чимало моїх клієнтів хотіли б, щоб у них з’явилося забагато варіантів.) Але якщо ви з тих, у кого часто бувають взаємні вподобайки, або якщо надто захоплюєтеся свайпанням і вас зацікавлює, скількох людей ви ще здатні переглянути, ви, либонь, вже відчули вплив парадоксу вибору. Пам’ятайте: додатки для знайомств потрібні, щоб ходити на справжні побачення, а не марнувати вечори за свайпами.

Проблема №5: коли ми бачимо тільки обрис людини, то заповнюємо прогалини приємними для себе деталями. Створюємо нереалістичний, фантазійний її образ і зрештою почуваємося розчарованими.

В одному з моїх улюблених фільмів, «Нетямущі», Тай, новенька, запитує Шер, найпопулярнішу дівчину школи, що та думає про їхню однокласницю Ембер. Шер говорить: «Вона — точно як Моне. Бачиш, схожа на картину. Здалеку все гаразд, але зблизька — суцільна мазанина».

Я називаю цю помилку судження ефектом Моне. Коли ми маємо лише приблизне уявлення про когось, наш мозок, сподіваючись на крутий результат, заповнює всі прогалини з надією на краще. Люди здаються значно привабливішими, ніж є насправді. Тільки згодом, коли вони стають справжніми людьми, що стоять перед нами, ми помічаємо їхні вади.

Розглянемо, як це буває в діловому світі. У ситуації, коли компанії потрібен новий генеральний директор, можливі два варіанти: підвищити претендента з цієї компанії чи найняти когось не з її колективу. Під час дослідження обох рішень було з’ясовано, що компанії, які вирішили найняти когось нового, мають надзвичайно високі очікування від кандидатів. Проте оцінювання таких претендентів ґрунтується на знанні лише якоїсь загальної інформації про них (як-от на їхніх повідомленнях про власні перемоги), тоді як внутрішніх кандидатів знають краще, ознайомлені з їхніми перемогами та поразками. Ефект Моне дає змогу пояснити, чому порівняно з кандидатами з компанії наймані керівники часто отримують вищу зарплатню, хоча працюють гірше.

Так само відбувається з побаченнями. Переглянути профіль у додатку для знайомств — це те саме, що побачити когось дуже здалеку (ви отримуєте тільки кілька ретельно відібраних фотографій і частку загальної інформації), тоді як на побаченні все по-інакшому: вас може дратувати тембр його голосу, чи раптом виявлені погані манери, чи сприйняття в різних дозах жартів у стилі вашого тата (йому — завжди, а вам лише під час перегляду серіалу «Повен дім»). І хоча ці недоліки мали б здатися нормальними (бо такі вони є та притаманні кожному), вас вони страшенно розчаровують. Адже є та ідеальна людина, яку ви собі уявили. У туалеті ви, не в змозі стриматися, відкриваєте Тіндер. Час зробити як завжди — свайпнути та забути. Ви махаєте рукою на побачення, на якому зараз, і беретеся фантазувати про наступну людину на екрані, яка здається ідеальною завдяки ефекту Моне. Втім, щойно зустрівшись із нею особисто, розумієте, що вона теж не позбавлена недоліків, і все повторюється спочатку. Це породжує думки про те, що добре там, де нас немає: ви завжди сподіваєтеся, що наступного разу все виявиться краще, ніж зараз. Ви прирікаєте себе на нескінченний цикл взаємин, що не складаються.

Продуктивне використання

Усі ці проблеми заважають вам зробити усвідомлений вибір того, з ким зустрічатися. Ви зосереджуєтесь на особливостях, які є менш важливими, ніж гадаєте, та порівнюєте людей між собою, не помічаючи їхнього справжнього потенціалу. Попри це, секрети, як користуватися додатками, щоб ходити на побачення більш продуктивно, таки є.

Змініть фільтри

Люди, яких ви бачите в додатках, відображають обмеження, які ви самі собі встановили. Згадайте ту мить. Ось ви щойно завантажили додаток. Сповнені надій. Птахи цвірінькають. Вам запропонували обрати налаштування (як-от уподобання щодо зросту та віку), і ви, найімовірніше, проклацали щось похапцем, бо знали, що на вас чекають сотні потенційних романів.

І з усіх наведених вище причин ви могли припуститися помилки. Хоча ви, може, думаєте, що знаєте, чого очікуєте від партнера, та, либонь, помиляєтеся. Тож я хочу, щоб ви були більш відкритими до того, кого дозволяєте додатку вам пропонувати. Візьміть телефон і оновіть налаштування. Так, у всіх додатках. Так, просто зараз. Чи можете ви бути більш поступ­ливим щодо людей, яких відфільтровуєте, бо вважаєте їх надто молодими чи надто старими? І чи справді ви б відмовилися зустрічатися з чудовою людиною, яка не відповідає вашим стандартам зросту?

Поміркуйте також і про свої вимоги, яких не виміряти цифрами, як-от «із дипломом про вищу освіту» або «обов’язково католик». Ці позначки «так»/«ні», ймовірно, відображають ваші вимоги щодо глибших речей — інтелектуального розвитку чи тра­диційних цінностей, — які складно відобразити в додатку.

Зробіть це зараз. Серйозно, я почекаю. (Я однаково вже п’ятнадцять хвилин чекаю на свій сандвіч із копченою індичкою, діжонською гірчицею та гострим чедером.)

Я виконала цю вправу з Джонатаном. Він послабив свої вимоги щодо зросту і відразу ж побачив значно більше чоловіків, аніж раніше. Інтелект і почуття гумору й досі були обов’язковими вимогами, але Джонатан усвідомив, що йому доведеться шукати ці риси характеру, перечитуючи профілі людей, спілкуючись із ними та знайомлячись на справжніх побаченнях. Жоден додаток не зробить це за нього.

Свайпайте по-новому

Ви оновили налаштування вибору. Тепер час оновити процес цього вибору.

Поставте під сумнів свої звичні припущення. Одного разу я дивилася, як моя клієнтка сидить у додатку. Ми натрапили на гарненького хлопця із дотепною інформацією про себе. Вона свайпнула ліворуч. Я запитала чому, і вона відповіла: «Він консультант, а консультанти — нудярі». Що?! Всі консультанти? Кожнісінький із них? Клієнтка припускала, що знає все, що їй потрібно, з огляду на один факт із життя людини. Ваша робота — це не ви. Люди на однакових посадах можуть бути зовсім різними.

Ось іще один приклад: я працювала з клієнткою, що полюбляла подорожувати й хотіла знайти когось, хто також багато де побував. Я допомогла їй зрозуміти, що першорядне значення для неї мають схильність до пригод і допитливість, а не те, скільки країн він відвідав.

Перескочимо вперед на кілька місяців. Ця моя клієнтка познайомилася з чудовим хлопцем, який досі ніколи не бував за кордоном, бо йому не вистачало фінансових ресурсів для подорожей, одначе він поділяв цінності, які ми визначили (останнi набули в нього вияву в започаткуванні власної справи). Моя клієнтка допомогла йому отримати перший закордонний паспорт. Зараз пара постійно подорожує разом. Якби вона розглядала лише людей із повним паспортом печаток (як вона спочатку намірювалася), то взагалі не дала б йому шансу.

Те, що ви знаєте, де людина побувала або де вона є зараз, ще не означає, що ви знаєте, куди вона прямує.

Шукайте причини сказати «так». Коли виникає спокуса повправлятися в додатках для знайомств (з’ясувати, що не так із людьми, чи знайти причини відповісти «ні»), натомість спробуйте менше засуджувати інших. Я бачила користувачів, що свайпають ліворуч, прочитавши, наприклад, «учитель» («Ой, він не зароблятиме достатньо грошей для мене») чи «інструктор із йоги» («Не хочу зустрічатися з кимось, хто поклоняється кристалам і намагатиметься активувати мені чакри»). Ви не знайомі із цими людьми. Ви бачите крихітну дещицю того, ким вони є, — кілька світлин та якусь загальну інформацію. Якщо з кимось щось «може бути», свайпніть зараз праворуч і подивіться, що станеться. Оцінюючи потенційних партнерів, шукайте в кожному щось привабливе, а не те, що вас відштовхує.

Читати людей, переглядаючи додатки — це радше мистецтво, ніж наука. Не думайте, начебто знаєте, що люди мають на увазі під своїми відповідями. Що означає позначка «так» на «Іноді вживаю наркотики»: «Я братиму в похід траву» чи «Час від часу на кілька днів випадаю з реальності через героїн»? Що означає «Католик»: «Я виховувався в католицькій родині, але не дуже цим цікавлюся» чи «Щонеділі сиджу в церкві на передній лаві»? Не варто вважати, що ви точно знаєте, що мали на увазі люди, відповідаючи на ті самі нечітко сформульовані запитання, з якими було стільки проблем у вас. Чому б не зустрітися з ними та не обговорити все це особисто?

Ходіть на побачення не лише з тими, хто, як вам здається, точно вам пасує. Тільки так ви з’ясуєте, що вам насправді подобається, замість того щоб припускати, що ви вже це знаєте.

Одна моя знайома накатала простирадло у Фейс­буку про те, якими «сумними та заблуканими» є зараз ті, хто знайомляться онлайн. Як доказ вона виклала скриншот профілю, який нещодавно побачила. Там чоловік написав, що його «найбільший ірраціональний страх» — «одружитися з кимось, із чиїм іменем не складеш весільного хештеґа з гарною грою слів». Їй ця відповідь здалася зухвалою і — це я цитую її пост у Фейсбуку — такою, що відображає «занепад культури побачень серед міленіалів». (Якщо вам невідомо, що таке весільні хештеґи, то це коли пара поєднує свої імена в дотепну фразу, якою всі позначають опубліковані світлини з їхнього весілля. Наприклад, коли моя подруга Дані виходила заміж за свого чоловіка Еріка Геліцера, її хештеґ був #highwaytohelitzer, посилання на пісню «AC/DC».)

Я, як і багато людей, що коментували цей пост, не згодна з нею. Спочатку я опиралася бажанню втрутитись, але потім не змогла цього не сказати. Я відповіла: «Мої п’ять копійок: я вважаю помилкою надто суворо судити когось через відповідь на одне запитання в додатку для знайомств. Я спостерігала за тим, як багато людей створюють профілі, і вони квапляться закінчити якомога швидше, щоб уже почати переглядати потенційних партнерів. Можливо, ця відповідь здалася вам трохи зухвалою, але, як на мене, вона дотепна й іронічна. Мені ця відповідь підказує, що він відвідав достатньо весіль, щоб утомитися від весільних хештеґів, тож, либонь, є відданим хлопцем, у якого чимало друзів. А якщо багато його приятелів одружені, може, він теж почувається готовим до серйозних стосунків. Також із цієї відповіді видно, що її автор полюбляє каламбури та сподівається одружитися з кимось, із чиїм іменем таки можна скласти хештеґ із гарною грою слів».

Вона відписала, що сама обожнює каламбури та ладна переглянути свою початкову точку зору на того хлопця. Додала, що хотіла би повернутися назад і відповісти йому «так».

Розумієте, я не кажу, що вам треба свайпати праворуч мало не всіх. Проте зрозумійте той факт, що хтось може виявитися значно цікавішим під час особистої зустрічі, ніж судячи з його профілю.

Не зустрічайтеся з надто багатьма людьми водночас

Тут ви можете запитати: «Постривайте, чи це не суперечить тій пораді, яку ви щойно мені дали?» Ні. Я хочу, аби ви розширили власні фільтри, щоби бачити різних людей і з окремими з них зустрічатися. Але — і це велике «але» — я не наполягаю, щоб ви водночас ходили на хтозна-скільки побачень. Це лише посилить ефект Моне.

Це дуже просто — усе свайпати, свайпати, свайпати та призначати побачення. Якщо ви почуваєтеся залежними від додатків, це не ваша провина. Справді. Багато хто вважає, що Тіндер навмисно для цього й створено. Під час проведення дослідження для свого документального фільму «Засвайпані: побачення в цифрову епоху» журналістка Ненсі Джо Сейлс виявила, що розробники Тіндера частково надихалися психологічними експериментами — зокрема тими, під час яких відомий біхевіорист Б. Ф. Скіннер змушував голубів думати, що їхні випадкові рухи принесуть їм їжу. «Це весь механізм зі свайпами, — пояснила Сейлс у подкасті Кари Свішер «Recode Decode». — Ви свайпаєте, пара може створитися, а може й ні. Тоді ви просто начебто захоплюєтеся цією грою». Не дивно, що я шість годин просиділа в Тіндері того першого вечора (і одного разу сходила на вісім з половиною перших побачень за тиждень. Я досі намагаюся зрозуміти, що то було за напівпобачення).

Зупиніться на тому, щоб не гратися в додатки, ніби в гру. Ви ухвалюватимете найкращі рішення, якщо діятимете розмірено та водночас зустрічатиметесь із обмеженою кількістю людей. Спробуйте по-справжньому познайомитися з ними. Якщо розширити налаштування (це ніби отримати більше меню), то зустрічатися з меншою кількістю людей означає добре смакувати кожну страву.

Одна моя клієнтка одночасно зустрічається не більше ніж із трьома людьми. Вона вважає, що це та кількість, яка ідеальна для неї, щоб розвивати стосунки з кожною людиною і водночас порівняти те, як вона почувається з кожною з них. Якщо ви передаватимете куті меду й обмінюватиметеся повідом­леннями з надто великою кількістю людей чи всі ваші дні будуть заповнені першими побаченнями, ви, найімовірніше, зрештою опинитесь у тому самому становищі, що й покупець біля столу зі зразками двадцяти чотирьох джемів. Ви скуштуєте більше, але не знатимете, який із них придбати. І що як наслідок? Самотній шлях додому, біль у животі від значної кількості цукру та сухі тости.

Досі ми говорили про те, як оцінювати профілі інших людей. Тим часом вони також оцінюватимуть ваш профіль. Якщо вам не надто вдається досягти бажаних результатів, ось кілька підказок для того, щоб отримувати більше взаємних уподобайок і ходити на кращі побачення.

Оберіть круті фотки

Ще б пак, фото таки мають значення. Вони посідають найважливіше місце у більшості додатків. Люди часто свайпають когось через одну лише фотографію та гортають униз, щоби дізнатися ще щось, просто якщо їм сподобалося перше фото.

Дослідники «Hinge» вивчали, які саме фото одержали найбільше позитивних відгуків від користувачів, і поділилися результатами цього у блозі 2017 року. Для цього аналізу вони випадково обирали фотографії профілів тисячі користувачів, позначали їх теґами за певними ознаками (наприклад, повсякденні чи постановочні, усмішка з розтуленими чи стуленими губами) й оцінювали їхні результати. Ось практичні поради, укладені на основі їхніх висновків.

• Не змушуйте користувачів гратись у відгадайку та намагатися зрозуміти, який вигляд ви маєте та чи самотні ви. Світлини з фільтрами чи можливими значущими іншими отримали на 90 відсотків менше вподобайок, аніж фото без них, тобто не має бути жодних сонцезахисних окулярів і фотографій, на яких ви зображені з кимось, кого можна сприйняти за вашого партнера. Чи вдасться знайти щось гірше? Групова фотографія без чіткої вказівки, де саме там ви. Я такі знімки називаю «Де Воллі?». Обирайте не більше за одну групову світлину та чітко позначайте, де саме там ваше обличчя.

• Шанси жінки отримати вподобайку стають вищими десь на 70 відсотків, якщо вона просто додасть світлину, на якій стоїть сама, не дивиться в об’єктив чи всміхається так, що видно зуби.

• Чоловіки так само значно ймовірніше отримають уподобайку, якщо стоять самі, усміхаються так, що зубів не видно, і дивляться просто в об’єктив.

• Повсякденні фото серйозно перевершують постановочні. Попри те що десь на 80 відсотках розміщених фотографій люди позують, «випадкові» знімки подобаються іншим на 15 відсотків більше.

• Селфі — це не надто добре, особливо селфі з ванної кімнати, що зменшують шанси отримати вподобайку на 90 відсотків. (Порада від професіонала: спробуйте не асоціюватися з туалетом, коли йдете назустріч коханню.) Покажіть, що у вас є друзі, які можуть вас сфотографувати.

• Чорно-білі світлини — абсолютний топ. Хоча вони становлять лише 3 відсотки опублікованих фото, але подобаються на 106 відсотків частіше. Подумайте про такий ефект для наступного свого знімка.

Під час допомоги клієнтам із профілями я з’ясувала, що більшість людей не надто добре вміє обирати свої найпривабливіші фотографії. Тож розробила схему, щоб їм допомогти. Я прошу клієнтів надіслати мені десять-двадцять світлин на вибір. З їхнього дозволу збираю їх в онлайн-альбом і надсилаю власним знайомим по всій країні, з якими мої клієнти навряд чи колись зустрінуться. Ці люди оцінюють фотографії, вказуючи, які з них їм подобаються, які вони б видалили, а які обрали б за основну, першу світлину. У такий спосіб я з’ясувала певну закономірність щодо того, які фотографії виявляються найефективнішими — такими майже ніколи не бувають світлини, які обирають самі клієнти. Отже, після отримання відгуку я відповідно до нього переставляю фотографії клієнта.

ВПРАВА: оберіть найкращі фото

Зберіть десять-двадцять своїх фотографій (най­краще, якщо це будуть світлини вашого обличчя, фото на повний зріст і за заняттями, які вам подобаються, як-от кулінарія чи піші прогулянки) та надішліть їх кільком друзям. Запитайте, які фото вони б виклали, які б видалили, а які виставили би першими. Або поекспериментуйте з додатками: змінюйте світлини, міняйте їх місцями та стежте, з якою комбінацією отримуєте найбільше вподобайок.

Вказуйте обмірковану інформацію про себе

Розповідайте про себе достовірно. Колись я працювала з жінкою на ім’я Еббі. Вона стверджувала, що шукає хлопця, якому до вподоби якомога більше часу проводити на відкритому повітрі: її приваблювали «ламберсексуали» — бородаті хіпстери в картатих сорочках. Серед фото Еббі була світлина з походу, а в інформації — вказівка на любов до природи. Одначе правда в тому, що вона ненавидить бувати на природі.

— Еббі, — сказала я їй, — на бирці вашої багажної сумки буквально написано: «Я не полюбляю походи». Це не ви. Це та, ким ви хочете бути для хлопця, з яким, на вашу думку, маєте зустрічатися.

Разом ми створили профіль, який значно точніше відображав особистість Еббі. Ми додали її художні фотографії з нещодавньої поїздки до Берліна. Написали про її пристрасть до живого джазу та дорожезного віскі. Попри всю очевидність, хороший профіль повинен відображати вас, а не якусь покращену вашу версію. Чесна icторiя про те, ким ви насправді є, захистить від зайвих страждань. Страждань, які могли чекати на Еббі, що мусила би пояснити своєму гіпотетичному ламберсексуалові, що не палає бажанням їхати з ним на п’ятиденний курс підготовки до походів у місця, де можливе сходження лавин.

Щоби було про що поговорити, вказуйте конкрет­ну інформацію. Профіль потрібен для того, щоб завести розмову, а не щоб справити враження страшенно розумного. Перевірте, чи є у вашій інформації за що зачепитися, щоб налагодити з вами зв’язок. Візьмемо запитання з «Hinge»: «Якості людини, яку я запросив би із собою на весілля». Якщо ви напишете: «Неодружений/Незаміжня» — це виявиться дотепно, але насправді не створить можливості для розмови. Натомість, якщо відповісте «Той, хто знає всі слова пісні “Спайс Гьорлз” “Wannabe”», з вами можуть завести балачку про музику дев’яностих чи почати дискусію, хто заспіває в караоке партію Скері Спайс. Якщо ж написати: «Хтось, хто викличе мене на танцювальну дуель», можна отримати чудову нагоду поспiлкуватися про танцювальні фішки. Найкращий спосіб почати розмову — висловлюватися конкретно. Вказуйте особливості, що допоможуть вам виділитися. Якщо ви скажете: «Мені подобається музика», насправді нічого про себе не розповісте. Ну круто, а кому не подобається? Так само буде, якщо написати, що вам подобається подорожувати, їсти та сміятися. Це однаково що повідомити, начебто вам симпатичний Том Генкс. Так, хлопче, він герой Америки. Не говорiть, що полюбляєте готувати, — опишіть свою фірмову страву та секретний складник вашого супу із секретних складників. Що конкретніше ви розповідаєте, то більше можливостей даєте потенційним партнерам поспілкуватися з вами, коментуючи цю особливість.

Зосереджуйтесь на тому, що вам подобається, а не на тому, що не смакує. Мене здивувало те, скільки людей витрачають — обмежене! — місце у своєму профілі на опис того, що вони не шукають. Я розумію, навіщо це. Втім, така поведінка несе в собі негативне повідомлення. Те, про що ми думаємо, притягується. Використовуйте місце, щоби привабити людей, які поділяють ваші справжні хобі, а не ваше хобі скаржитися. Зосереджуйтеся на тому, що дарує вам радість, а не на тому, що ненавидите чи чого намагаєтесь уникати. (До речі, ви помічали, що люди, які радять «Не драматизувати», часто якраз найбільше драматизують?)

Добре обміркуйте перший рядок

Досить уже починати з «Вітаю, як справи?». Не допитуйтесь, як минули вихідні. Це нудно! Гарний перший рядок (знову ж таки) має бути конкретним.

Початок повинен спрямувати розмову в бік досягнення можливості зустрітися з кимось особисто. Перегляньте профіль і прокоментуйте якусь дрібницю, деталь, яку не кожен помітив би. Додайте гумору. Наприклад, якщо на жодному з фото чоловік не дивиться в об’єктив, скажіть: «Я бачу, тобі подобаються світлини, на яких ти загадково вглядаєшся вдалину. Я вмираю з цікавості: що ж діється там, поза кадром?» Або якщо у профілі йдеться про захоп­лення серіалом «Офіс», надішліть свою улюблену цитату Майкла Скотта. (Дозволяю скористатися моєю улюбленою: «По-перше, займайтеся дружбою, по-друге, займайтеся продажами, по-третє, займайтеся коханням. Порядок неважливий».) Покажіть, що попрацювали над початком розмови.

І заради Бога, пишіть тому, з ким у вас склалася пара! Навіщо свайпати, якщо ви більше нічого не збираєтеся робити?

Залишайтеся на зв’язку

У вас є своє життя. Не треба цілодобово витріщатися в екран. Навіть якщо ви надзвичайно заклопотані, спробуйте знайти п’ятнадцять хвилин і відповісти на повідомлення, може, дорогою на роботу чи коли прокрастинуєте в офісі. Інтерес треба підтримувати.

Переходьте до справи

Якомога швидше призначайте побачення в реальному житті. Додатки потрібні для того, щоб зустрічатися з людьми віч-на-віч, а не знаходити друзів для листування. Я знову й знову бачу негативні наслідки того, що люди забагато пишуть одне одному ще до побачення. Коли це відбувається, вони зрештою нафантазовують собі образи одне одного (#ефект_Моне). Під час зустрічі людина неминуче виявляється не схожою на той образ, і це породжує розчарування навіть за можливості створення чудової пари. Крута хімія у повідомленнях необов’язково означає, що ви відчуєте ту саму магію під час зустрічі. Чи не краще з’ясувати це якомога раніше?

Гарний перехід від повідомлень до побачення може бути таким: «Я просто кайфую від цієї розмови. Хочеш продовжити її на прогулянці в неділю?»

Зробіть так, щоб зустрітися було якомога простіше. Один зі способів цього — запропонувати конкретний день і час побачення. «Якщо ти в реальному житті така сама чарівна, як у повідомленнях, між нами може щось бути. Вип’ємо в четвер? О сьомій вечора?» Можливо, вам доведеться ще трохи обговорити це, щоб знайти час, коли зручно вам обом, але так ви зменшите ймовірність позитивного результату. Надто довге планування вбиває імпульс і запал.

А таке іноді трапляється. Це не обов’язково означає, що людині не цікаво, часто вона може бути просто зайнята. Як найкраще перейти від розмов онлайн до особистого побачення після тривалого обговорення з багатьма повідомленнями? Я раджу поставити питання руба, але доброзичливо та грайливо. «Мені дуже подобається грати з тобою словами, і я прагну перевірити, чи порозуміємося ми так само добре, коли зустрінемось особисто. Чи не здибаємося ненадовго цього тижня?»

Або наступного разу, коли вам почнуть розповідати щось цікаве: «Постривай-постривай. Я просто мушу почути це особисто! Коли в тебе знайдеться час на цьому тижні, щоб зустрітись і розповісти мені, чим усе закінчилося?»

Кращий спосіб вибудовувати взаємини

Послухайте, я знаю, що це складно. Здаватиметься, що весь світ проти вас, що все просто створене для того, щоб збити вас зі шляху й не дати змоги знайти кохання. Але надія є. Волієте відпочити від додатків? У наступному розділі йдеться про те, як знайомитися з людьми в реальному житті. Так, у реальному житті. Це ще можливо, навіть якщо ви вже зовсім не сподіваєтесь. А в розділі, розміщеному після нього, я допоможу вам знайти способи знову почати отримувати задоволення від побачень. Уявляєте?

Ключові висновки

1. Нам здається, що ми знаємо, чого хочемо від партнера, але наші інтуїтивні уявлення про те, що надовго зробить нас щасливими, часто є помилковими.

2. Через додатки для знайомств ми зосереджуємося не на тому, що треба. Цінуємо те, що можна виміряти. Оскільки в додатках вимірюванню підлягають лише поверхневі особливості, просто взагалі перестаємо дивитися глибше.

3. Додатки позбавляють рішучості, пропонуючи надто великий вибір. Через них виникає звичка до «купівлі взаємин» — порівняння та зіставлення людей, ніби під час вибору покупок.

4. Ми можемо навчитися використовувати додатки більш ефективно, якщо розширюватимемо налаштування так, щоби бачити більше людей, менше їх засуджуватимемо, роблячи вибір, зустрічатимемося з меншою кількістю людей одночасно та швидше переходитимемо до побачень.