Метаморфози

Книга перша

10. Тітан — бог сонця Геліос (тут — сонце), син Гіперіона, одного з титанів — дітей Урана (Неба) і Геї (Землі); з ним ототожнювали Феба-Аполлона,

11. Феба — Діана (Артеміда), дочка Юпітера і Латони, богиня полювання, уособлення Місяця.

13. Амфітріта — дочка морського бога Нерея; тут — море.

61. Евр — південно-східний вітер. До країв набатейських… — тобто в Аравію.

64. Зефір — лагідний західний вітер.

65. Борей — поривистий північний вітер; у римлян — Аквілон.

66. Австр, Австер — південний дощовий вітер; у греків — Нот.

82. Син Іапета — Прометей.

113. Сатурн — староіталійський бог, ототожнений з грецьким Кроносом, якого скинув його син Зевс (Юпітер) у підземелля — Тартар; за часів Сатурна (Кроноса) був «золотий вік».

123. Церерине зерно — збіжжя; Церера — сестра Юпітера, богиня землеробства і родючості.

139. Стігійською — тобто підземною, від Стіксу, річки в підземному царстві.

150. Астрея — богиня справедливості; покинувши землю, стала сузір'ям Діви.

152. Діти землі — гіганти, сини Геї та Урана, що розпочали боротьбу з олімпійськими богами; були подолані з допомогою Геракла.

155. Олімп, Пеліон, Осса — гори в Фессалії (давня Гемонія), області на півночі Греції в басейні ріки Пенею.

163. Сатурній — Юпітер, син Сатурна. Дочкою Сатурна була Юнона — Сатурнія (див. далі, рядок 612), дружина Юпітера.

165. Лікаонову учту… — йдеться про Лікаона, міфічного володаря Аркадії (див. далі, рядки 210–239).

176. Палатін — міська дільниця на Палатінcькому пагорбі, де були святині, палац Августа, оселі римської знаті.

178. Громовержець — Юпітер.

187. Нерей — син Понта і Геї, батько нереїд, морських німф.

193. Фавни, сільвани — боги лісів і полів, опікуни отар. Сатири — лісові божества у вигляді людей з козлячими ногами, супутники Вакха, бога вина й веселості.

201. Цезаря кров… — йдеться про Гая Юлія Цезаря (100—44 рр. до н. е.), що загинув від рук змовників — прихильників сенатсько-аристократичної республіки.

216—217. Менал… кілленські гаї… сосняк на Лікею… — Перераховуються місцевості Аркадії, лісистої області на Пелопоннесі.

226. З роду молосців… — тобто з племені, що населяло Епір, область на півночі Греції.

256. Рішення Долі…— За уявленням філософів-стоїків, світ періодично повинен виникати з вогню і знищуватись у ньому.

259. В кузнях кіклопів… — Кіклопи, помічники Вулкана, бога вогню і ковальського мистецтва, кували для Юпітера блискавки.

271. Воду Іріда бере… — За уявленням стародавніх, Іріда (веселка), живлячись випарами, постачає хмарам воду. Порівн. у Т. Шевченка: «Як у Дніпра веселонька воду позичає».

275. Брат лазуровий — Нептун, бог моря.

276. Ріки скликаючи… — тобто річкових богів; вони завжди зображувались рогатими довголітніми дідами.

283. Гупнув тризубцем… — Нептуна називали також «потрясателем землі»; тризубець — символ його влади.

287. Домашні божки — пенати, охоронці домашнього вогнища.

313. Край аонійський — Беотія, область у Середній Греції; Фокіда — сусідня область. Ета — гора між Фессалією і Середньою Грецією.

317. Парнас — гора в Середній Греції, що вважалась оселею Аполлона і Муз.

319. Девкаліон — син Прометея, володар Фессалії; Девкаліона та його дружину Пірру боги врятували від всесвітнього потопу, зважаючи на їхню побожність.

321. Феміла — дочка Урана і Геї, віща богиня справедливості і порядку.

331. Трітон — морський бог, син Нептуна й Амфітріти. Сурмою з мушлі він оповіщав повеління свого батька.

352. Спільний наш рід… — Пірра була дочкою Прометеевого брата Епіметея (див. далі, рядок 391).

369. Кефіс — річка в Беотії.

418. З сонцем вогненним… — Згідно з концепцією філософів-стоїків, вогонь, пронизуючи всесвіт, є джерелом усякого життя.

433. У незгідливій згоді…— За вченням Емпедокла (V ст. до н. е.), в природі взаємодіють дві рушійні сили — любов і ворожнеча.

452. Дафна — німфа, дочка річкового бога Пенея.

453. Купідон (Амур) — син Афродіти (Венери). Його зображували з факелом або луком та стрілами: він запалював і зранював любов'ю серця.

463. Кітерея — Венера; від Кітери, острова на півдні Пелопоннесу, одного з осередків її культу.

480. Гіменей — бог шлюбу.

516. Делос (острів в Егейському морі), Кларос (іонійське місто поблизу Колофона), Тенед (острів біля побережжя Малої Азії), Патари (місто в Лікії) — центри культу Аполлона.

566. Пеан — Аполлон, бог-цілитель.

569. Темпе — славна красою долина у Фессалії між горами Олімпом і Оссою.

570. Пінд — гірський хребет на західній межі з Фессалією.

577. Своїм краєм споріднені… — тобто фессалійські.

579—580. Сперхій, Еніпей, Апідан, Амфріс і Еант — річки Фессалії й Епіру (остання).

583. Інах — ріка в Арголіді (східний Пелопоннес), бог цієї ріки, а також міфічний володар Аргоса, столиці Арголіди.

584. Іо — німфа, дочка Інаха.

586. Серед манів… — тобто серед померлих.

598. Лерна — озеро в Арголіді. Ліркейські поля — тобто аркадські[70]; Ліркей — гора, звідки витікає ріка Інах.

624. Аргус — стоокий сторож і далекий нащадок Юпітера[71].

642. Наяди — річкові німфи.

668. Фороніда — Іо, внучка Форонея, батька Інаха[72].

669. Плеяда — Майя, дочка титана Атланта, мати Меркурія, вісника богів.

699. Пан — лісовий бог, опікун отар і пастухів; йому була посвячена гора Лікей в Аркадії.

690. Гамадріади — лісові німфи, Нонакра — гора в Аркадії.

694. Ортігійська богиня — Діана: Ортігія — давня назва Делосу, де, за переказом, народилася богиня. Ортігією називали також Сіцілію (рядок 499 V книги).

702. Ладон — річка в Аркадії.

713. Кілленій (Кілленід, Кілленець) — Меркурій, що народився на Кіллені, аркадській горі.

725. Ерінія — богиня помсти. (Див. прим. до 451–452 рядків IV книги).

747. Серед нільського люду… — За переказом, прибувши у вигляді корови в Єгипет, Іо вшановувалась тут як богиня Ісіда.

751. Сонця син… — Фаетон, за переказом, народився від Феба, що покохав Клімену, дружину царя ефіопів Меропа.

763. Радістю сестер… — тобто Геліад, що їх Клімена народила від сонячного Феба (Геліоса).

Книга друга

1. Сонця палац… — Описуючи міфічний палац Феба, Овідій орієнтується на сучасні йому будівлі — храми, палаци.

2. Піроп — сплав міді й золота.

5. Мульцибер (досл.: «той, хто пом'якшує (тобто плавить) метал») — Вулкан.

9. Протей — морський бог, що мав властивість обертатися в різні істоти.

11. Доріда — дочка Океана і Тетіс, дружина Нерея; її дочки — німфи-нереїди.

45–46. Рікою, що в підземеллі пливе… — тобто Стіксом.

68. Тетіс — дочка Урана і Геї, дружина Океана, мати Клімени.

78. Образи звірів… — знаки Зодіаку.

115. Люціфер (досл.: Світоносець; у перекладі також Зірниця) — назва ранкової зірки, планети Венери, що з'являється перед сходом сонця.

118. Гори — богині пір року, дочки Зевса і Феміди.

129. П'ять поясів… — тобто п'ять небесних сфер.

138—139. Змій… Жертовник — сузір'я на північ і на південь від Скорпіона.

142. Меж гесперійських… — тобто західних: берег Океану, за тогочасними уявленнями, був межею землі.

171. Тріони, або Аркти, — сузір'я Великої і Малої Ведмедиці.

176. Волопас (у греків Боот) — сузір'я північної півкулі неба.

217—226. Тавр — гірський кряж у Кілікії (Мала Азія). Тмол — гора в Лідії; Афон — у Македонії. Ета, Отрій, Осса — гори в Фессалії. Іда — гірське пасмо біля Трої. Гелікон — посвячена музам гора в Беотії. Гем — гірський кряж у північній Македонії і Фракії (нині — Балкани); Еагр — фракійський цар, батько Орфея. Ерікс — гора й місто на Сіцілії з храмом Венери. Кінт — гора на о. Делосі, місце народження Аполлона і Діани. Мікала, Мімант — передгір'я та гора в Іонії. Родопа — гірський хребет у західній Фракії. Діндіма — гірське пасмо у Фрігії (Мала Азія). Кіферон — посвячена Вакхові гора між Беотією та Аттікою.

239—258. Діркея — джерело біля Фів. Амімона — джерело біля Аргоса. Ефіра — давня назва Корінфа. Піренська волога — тобто джерело Пірена в Корінфі. Танаіс — Дон. Каїк тевфрантський — річка в Місії (країна в Малій Азії); тевфрантський — «той, що належить Тевфрантові» — царю Місії, місійський. Лікорм — давня назва ріки Евен в Етолії. Меандр, нині Мендерес — ріка в Карії (Мала Азія), має дуже звивисте русло. Еврот — головна ріка Лаконії; тенарський — лаконський, лакедемонський. Мелант — мігдонійська, тобто фракійська ріка. Оронт — ріка в Сірії. Істер — нині Дунай; Фасіс — нині Ріон, ріка в Колхіді (Грузії); Термодонт (нині Терме) — ріка в Кападокії (країна в Малій Азії), яка впадає в Чорне море; Алфей — головна ріка в Пелопоннесі. Таї — золотоносна ріка на Піренейському півострові (нині Тахо в Іспанії). Каїстр — славна лебедями ріка Лідії (Меонії). Гебр, Стрімон — ріки у Фракії; ісмарійські — тобто фракійські (від гори Ісмар). Родан — Рона; Рен — Рейн; Пад — По.

261. Владар підземний — Плутон (Аїд, Діт); його дружина — Просерпіна (Прозерпіна, Персефона).

264. Кіклади — острови в Егейському морі біля берегів Греції.

291. Твій брат… — тобто Нептун (Посейдон).

292. В частку йому… — йдеться про поділ світу між трьома братами — Зевсом, Посейдоном, Аїдом (порівн. «Іліада», XV, 187–193).

323. Ерідан — міфічна ріка на заході Європи, часто ототожнювана з Падом (По).

340. Фебові доньки — Геліади, сестри Фаетона, що перемінилися у тополі, а їхні сльози — у бурштин.

370. Лігурійці — жителі Лігурії, області Північної Італії.

405—406. Аркадію… рідний свій край… — Згідно з одним із міфів, Зевс народився в Аркадії.

409—410. Нонакрінська дівчина — Каллісто, мисливиця з Аркадії, супровідниця Артеміди, або Діани (див. також І, 690).

442. Діктінна — (досл.: «та, що розставляє сіті») — епітет Діани.

454. На братовім жарі…— тобто на сонці: Артеміда (Діана) — сестра Феба (Аполлона), бога сонця.

460. Паррасійка — Каллісто (уродженка Паррасії, місцевості Аркадії, дочка Лікаона).

464. Кінтія — Діана.

495. Батько — перемінений у вовка Лікаон.

496. Лікаонія — Каллісто.

307. Двома сузір'ями… — тобто Великою Ведмедицею і Волопасом.

510. Океан — син Урана і Геї, чоловік Тетіс; також ріка, що, за уявленнями стародавніх, оточувала землю.

538—539. Гусям… що… врятували… Капітолій… — За переказом, гуси, розбудивши криком уночі сторожу, врятували Рим від нападу галлів у 387 р. до н. е.

543. Ларісса — головне місто Фессалії. Дельфієць — Феб.

545. Фебовий птах — ворон; політ і каркання цього птаха брались до уваги при віщуванні.

552. Паллада (Мінерва) — дочка Юпітера, покровителька науки і ремесла.

553. Актейських лоз… — тобто аттічних: Акте — давня назва Аттіки, області в середній Греції. Еріхтоній — син Вулкана, напівлюдина, напівзмій.

555. Кекропа двоїстого… — Кекроп, міфічний засновник Афін, був напівлюдиною, напівзмієм.

569. У фокейськім краю… — тобто у Фокіді, місцевості в середній Греції.

574. Бог… морський — Нептун.

579. Діва — тут Мінерва.

590. Ніктімена — дочка лесбійського володаря Епопея; за любов до свого батька була перемінена в сову — птицю Афіни-Паллади (Мінерви).

630. Син — тут Ескулап (Асклепій), що став богом лікування. Його вихователем був розумний кентавр (напівкінь, напівлюдина) Хірон.

646. Діда вогонь… — тобто блискавка Юпітера.

653. З безсмертного смертним… станеш… — Вражений отруйною стрілою Геракла, безсмертний Хірон попросив у богів смерті.

675. Дала їй ім'я… переміна. — Гіппе по-грецькому означає «кобилиця».

676. Філіри син — Хірон.

679. На… лугах мессенійських… — тобто в Мессенії, на півдні Пелопоннесу. Еліда — область на Пелопоннесі, де відбувались Олімпійські ігри.

685. Пілійські (пілоські) поля — землеволодіння міста Пілоса в Еліді.

686. Майї син — Меркурій.

689. Нелей — володар Пілоса в Еліді[73].

709. Над муніхійськими нивами… — тобто аттічними (Муніхій — гавань біля Афін).

710. Лікея сади — гімнасій, де викладав Арістотель; тут, як і в деяких інших місцях, Овідій допускає анахронізм.

727. Ядро з балеарської… пращі…— жителі Балеарських островів славились майстерністю метання з пращі.

742. Плейона — одна з дочок Океана, дружина Атланта.

752. Богиня війни — Мінерва.

757. Бога лемносця… — тобто Вулкана, що, за переказом, мав оселю на Лемносі в. Егейському морі. Дитя, що родилось без матері…— тобто Еріхтоній (див. книгу І, рядок 552 і далі).

783. Трітонія (Трітоніда) — Афіна (Мінерва).

794. Місто… Трітонії-діви — Афіни.

836. Батько — Юпітер.

840. Матір твою. — йдеться про сузір'я Плеяди, до якого належала й Майя, мати Меркурія. Сідонська — фінікійська (від міста Сідон у Фінікії).

845. Тірських дівчат… — від фінікійського міста Тір (нині м. Сур у Лівані).

858. Агенора донька — Європа.

Книга третя

2. На діктейських полях… — тобто на Кріті (Дікте — гора на Кріті).

4. Кадм — син Агенора, брат Європи, міфічний засновник Фів у Беотії.

8. В оракула Феба… — тобто в Дельфах, де в печері біля Кастальського джерела перебувала віщунка.

13. Вважалось, що «Беотія» по-грецькому означає «коров'яча місцевість».

19. Панопа — місто на річці Кефіс між Беотією і Фокідою.

111. Опадає завіса… — Завісу в римському театрі на початку вистави не піднімали, а опускали.

147. Юнак гіантійський… — Актеон, внук Кадма, батька Автоної; гіантійський — тобто беотійський (від гіантів, племені, що населяло Беотію).

173. Тітанія — Діана, внучка титана Сатурна.

258. Суперниці Тірськоі…— тобто Європи.

261. Семела — дочка Кадма.

304. Тіфей — один із гігантів.

314—315. Нісейські німфи — тобто з гори Ніси в Індії, де, за переказом, народився Вакх.

323. Тіресій — знаменитий фіванський віщун.

342. Аіріопея — німфа, мати Наркіса.

406. Рамнусія — Немесіда, богиня, що карала зухвальство та гордість (від міста Рамнунта в Аттіці, де був її храм).

511. Ахейські — грецькі.

514. Пентей — міфічний володар Фів.

520. Лібер — Вакх.

523. Матір свою — Агаву.

531. Змієродні… Марса нащадки… — Змій, із зубів якого, за переказом, народились предки фіванців, вважався сином Марса, бога війни.

537. Юрба сороміцька… — Йдеться про непристойності, характерні для Вакхових свят.

539. За переказом, Кадм переселився в Беотію із фінікійського міста Тіра.

541. Тирс — обвита плющем або виноградною лозою палиця з шишкою на кінці, жезл Вакха.

559. Акрісій — міфічний аргоський володар, що виступав проти культу Вакха. Оманливий бог — Вакх.

564. Атамант — син Еола, бога вітрів, брат Сісіфа (див. прим. до книги IV, рядок 460).

576. Із Тірренського краю… — тобто з Лідії, країни в Малій Азії; звідти за давньою теорією, походили етруски (тірренці). Тому Етрурію, країну в центральній Італії, названо далі (рядок 583) Меонією, за назвою частини Лідії.

594. Коза Оленійська… — Коза Амалтея (сузір'я).

595. Тайгета — дочка Атланта, одна з сузір'я Плеяд. Гіади — сузір'я коло голови Тельця; його поява і захід супроводжується дощами.

636. Наксос — посвячений Вакхові острів на Егейському морі.

668—669. Згідно з міфом, у Вакхову колісницю впрягались тигри, рись, пантери.

690. Дія — Наксос.

703. Вакханки (менади) — жриці і супутниці Вакха.

713. Сестри обидві — Іно і Автоноя.

732. Ісменіди — дочки Ісмена, жительки Фів, що на ріці Ісмен.

Книга четверта

1. Міній — міфічний засновник та володар міста Орхомена в Беотії.

11—15. Ліей (досл. «той, хто відганяє турботи»), Бромій («галасливий»), Нісей, Аоней, Елелей, Іакх, Евхан, Ніктелій — різні епітети бога виноробства Діоніса-Вакха.

19. Без рогів… — Вакха зображували з рогами, символом могутності.

22. Лікург — легендарний фракійський володар, що забороняв культ Вакха, за що був покараний божевіллям.

26. Сілен — старший серед сатирів, вихователь і супутник Вакха.

44. Деркетія — сірійська богиня; покохавши смертного юнака, вона кинулася з сорому в озеро й стала рибою.

47. Дочка твоя… — Семіраміда, дружина ассірійського володаря Ніна; потім — його наступниця.

174. Син Юнони — Вулкан, чоловік Венери.

192. Хто родився від Гіперіона… — тобто Геліос.

196. Левкотоя — дочка володаря Вавілонії Орхама, внучка Океана і богині Тетіс.

204. Рода — німфа-епонім острова Родосу[74].

205. Кинув… матір… Кірки. — Тобто Персу, дочку Океана і Тетіс.

207. Клітія — німфа, дочка Океана і Тетіс.

212. В ахеменійських містах… — тобто в Персії (від Ахемена, родоначальника царського роду Ахеменідів).

213. Бел — міфічний засновник Вавілона.

276. Іда — гора на о. Кріті.

281—283. Кельмій — один із жерців фрігійської богині Кібели, що начебто першим застосував обробку металу; за іншим переказом — один із куретів (жерців), що оберігали на Кріті новонародженого Зевса. Крокон був перемінений у шафран; його улюблена Смілака — в повійку.

285. Салмакіда — німфа джерела в Карії (Мала Азія).

289. В печерах ідейських… — тобто крітських (від назви гори Іди).

290. Хлопець — Гермафродит, син Гермеса і Афродіти.

296. Лікійські міста… — тобто малоазіатські: Лікія — область у Малій Азії.

311. Із кіторського бука… — тобто з Кітору, гори в Пафлагонії, на побережжі Чорного моря.

333. Коли… міддю видзвонюють… — Вірили, що, гримкочучи мідними інструментами, можна очистити затемнений — «зачарований» місяць.

415. Назву від… вечора мають… — По-латинському «кажан» — («vespertilio») походить від слова «vesper» — «вечір».

419. Сестру — Семела, яку спалив блискавкою Юпітер (книга III, рядок 308), Автоноя, мати Актеона, якого пошматували собаки і Агава, що пошматувала свого сина Пентея (книга III, рядок 725).

422. Розпусниці син… — йдеться про Вакха.

422—423. Меонійських… зачарувати плавців… — тобто тірренських.

432. Лиховісним… тисом… — Тис був посвячений підземним богам.

438. Діта оселя — царство Плутона.

450. Кербер (Цербер) — потворний триголовий пес, що охороняв вхід у підземне царство; за переказом, його народила Ехідна[75], наполовину жінка, наполовину змія.

451—452. Народжених ніччю сестер… — тобто Еріній або Фурій, богинь помсти: Тісіфону, Алекто, Мегеру.

457. Тітій — міфічний велетень, син Землі[76], що зневажив богиню Латону.

458. Тантал — син Юпітера, міфічний володар Фрігії. Щоб переконатись у всевіданні богів, подав їм на банкеті м'ясо із свого сина Пелопса, за що в підземеллі був покараний голодом і спрагою.

460. Сісіф (Сізіф) — відомий хитрістю і підступом міфічний володар Корінфа, син Еола; за намагання обманути саму смерть був змушений у підземеллі вічно викочувати на гору величезний камінь.

461. Іксіон[77] — володар міфічного фессалійського племені лапітів. За спробу збезчестити Юнону був прикутий у підземеллі до розпеченого колеса, що постійно оберталося.

462. Беліди — внучки єгипетського володаря Бела; з веління свого батька Даная повбивали власних чоловіків у шлюбну ніч. За це в підземеллі наповнювали водою бездонну бочку.

486. Еолійські одвірки… — тобто дім Атаманта, сина Еола.

522. Мелікерт — син Атаманта й Іно, перетворений у морське божество під іменем Палемона.

531. Внучку… — Гармонія, мати Іно, була дочкою Марса і Венери-Афродіти.

538. Ім'я моє грецьке. — Ім'я Афродіти пов'язувалось із грецьким словом «піна».

567—568. Іллірійські землі…— йдеться про гірську країну на східному побережжі Адріатичного моря (Далмація і Албанія).

605. Їхній онук — Вакх.

611. Від дощу золотого… — Акрісіеві, володареві Аргосу, було провіщено, що він загине від свого внука, якого народить йому дочка Даная. Він ув'язнив їі в вежі, але туди проник Зевс у вигляді золотого дощу, і ув'язнена стала матір'ю Персея.

615. Наїжену зміями голову… — тобто голову Горгони — Медузи, яка обертала в камінь кожного, хто глянув на неї.

616. На… крилах. — Коли Персей рушав по голову Медузи, німфи дали йому крилаті сандалі.

663. Гіппотад — Еол, володар вітрів, син Гіппота[78].

669—671. Кефеєві ниви — Ефіопія, де владарював Кефей, батько Андромеди. Кассіопея, її мати, похваляючись своєю красою, образила нереїд, за що Нептун послав у той край морську потвору. Позбутися її, за вказівкою бога Аммона, можна було тільки жертвою Андромеди.

672, 718, 767. Абантіад (Інахід, Лінкід) — Персей, правнук Абанта, нащадок Інаха і Лінкея.

743. Форкініди — Горгони, чиїм батьком був Форкін, один з морських богів.

754. Зброєвладная Діва — Мінерва.

Книга п'ята

8. Фіней — брат ефіопського царя Кефея, заручений з Андромедою.

46. Брат — Персей: Мінерва (Паллада) була дочкою Юпітера, отже, — сестрою Персея.

74. Сієнець — житель Сієни, міста в Єгипті на межі з Ефіопією.

123. Кініфський — лівійський (від річки Кініф у Лівії).

125. Мармарідянин — житель Мармаріки, місцевості у Північній Африці на межі з Єгиптом.

129. Поля… насамонійські…— Насамони — народність у Північній Африці, у Великій Сірті.

133. Бактрієць — житель Бактри, столиці Бактрії, країни у Середній Азії при верхів'ї і середній течії Амудар'ї.

144. Мендес — місто в Єгипті в гирлі Нілу.

155. Беллона — богиня війни.

162. Хаонієць — житель міста Хаонії в Сірії.

163. Набатієць — представник племені набатеїв (набатіїв), яке населяло Аравію на південь від Мертвого моря.

254. Діви — музи.

257. Кінь Медузи — Пегас.

260. Уранія (досл.: небесна) — муза астрономії.

267. Мнемоніди — музи, дочки титаніди Мнемосіни (Мнемозіни), богині пам'яті.

274. Піреней — фракійський цар.

302—303. Поля… пеллейські…— Від Пелли, міста в Македонії; Пеонія — північна частина того краю.

303. Люціна — богиня пологів; її ототожнювали з Юноною, а також з Діаною.

310. Теспійські богині — музи (Теспії — місто в підніжжі Гелікону).

311. Аганіппа — джерело муз в Беотії.

312. Медузи струмок — Гіппокрена (досл.: «джерело коня», тобто Пегаса), присвячене музам джерело на вершині Гелікону.

313. Ематійські поля — тобто македонські (від слова Ематія — назви однієї з місцевостей Македонії, що була одним із осередків культу муз); див. також книгу XV, рядок 824. Пеони — жителі Пеонії.

329—330. Нащадок Семели — Вакх; Делійця сестра — Діана.

333. Аоніди — музи, жительки Беотії (Аонії).

339. Калліопа — муза епічної поезії.

346. Трінакрія — Сіцілія.

350—351. Пелор, Пахін, Лілібей — три сіцілійські миси.

356. Владар безмовних — Плутон.

368. Третя… світу частина. — Тобто підземелля — Аїд, або Тартар, що припав у володіння Плутонові (див. прим. до 292 рядка II книги).

376. Донька Церери — Просерпіна.

385. Неподалік од геннейських стін… — тобто поблизу сіцілійського міста Генни.

405. Болота Палікійські — сіцілійське озеро з гарячим сірчаним джерелом, назване від Паліків, синів-близнят Юпітера та музи комедії Талії.

409. Кіанея (Кіана) і Аретуса (Аретуза) — німфи, перетворені в джерела (Аретуса, за міфом, з Пелопоннесу випливала на о. Сіцілії).

417. Анапіс — ріка, в яку впадає Кіанея; тут — бог цієї ріки.

441. Веспер (Геспер) — вечірня зоря.

464. Сіканія — Сіцілія.

487. Алфеяда — Аретуса, що уникала любові річкового бога Алфея (див. рядок 577 і далі).

539. Ахеронт — ріка підземного царства, підземелля взагалі; тут — бог підземної ріки.

541. Сестер авернійських… — тобто річкових німф підземного царства, вхід до якого, за переказом, був біля вулканічного Авернського озера в Кампанії недалеко від міста Кум. Назва Аверн часто вживалась у значенні «потойбічний світ» (див. книгу XIV, рядок 105 і далі).

544. Флегетонський потік — вогненна ріка підземного царства.

552. Ахелоєві дочки — німфи, батьком яких був річковий бог Ахелой.

585. З гаїв стімфалідських — тобто аркадських: Стімфал — озеро і річка в Аркадії, центральній області Пелопоннесу.

607—609. Орхомен — місто в Аркадіі; далі перераховуються аркадські місцевості.

639. Делія — Діана, народжена на о. Делосі.

646. Тріптолем — син Келея, міфічного володаря грецького міста Елевсіна, де був центр культу Церери; улюбленець цієї богині.

660. Мопсопійський — тобто з Аттіки, де владарював Мопсоп.

662. Сестра… старша — Калліопа.

669. Ематіди — музи.

Книга шоста

8. Колофонець — житель міста Колофона в Іонії.

9. Фокейський пурпур. — В іонійському місті Фокеї добували морські черепашки-багрянки.

44. Мігдонські — тобто лідійські (мігдони — фракійське плем'я, яке переселилось із Фракії в Лідію).

62. В тірськім котлі… — фінікійські міста Тір і Сідон славились пурпуром.

70. Пагорб Маворта — афінський ареопаг, дослівно: «пагорб Ареса» (Марса, Маворта).

87. Гем, Родопа. — За переказом, брат і сестра, що наважились прирівняти себе до Юпітера і Юнони, за що були перемінені в гори.

93. Антігона — дочка володаря Трої (Іліона) Лаомедонта. Пишаючись своїм довгим волоссям, прирівняла себе до Юнони, за що була перемінена в лелеку.

98. Кінір — ассірійський володар, його дочки за зневагу до Юнони були перемінені у східці її храму.

108. Астерія — дочка титана Кея; відкинула любов Юпітера, що явився їй у вигляді орла, за що була перевтілена у перепілку[79].

109. Леда — дружина спартанського володаря Тіндара; її покохав Юпітер у вигляді лебедя, і вона стала матір'ю двох близнят — Кастора і Поллукса (Полідевка).

111. Ніктеєва донька — Антіопа, мати Зета й Амфіона.

112. Тірінфія — Алкмена[80], мати Геракла. Її чоловік — володар Тірінфа Амфітріон.

113. Асопіда — Егіна, дочка річкового бога Асопа; до неї наблизився Юпітер у вигляді вогню.

114. Деоіда — дочка Церери (Део) Просерпіна[81].

115. Еолова діва — Канака, дочка бога вітрів Еола[82].

116—117. Алоея сини — гіганти От і Ефіальт; їх народила Іфімедея, дружина Алоея, від Нептуна, що постав перед нею в образі її коханця Еніпея. Бісальтіда — дочка фракійського володаря Бісальта.

118. Мати плодів — Церера. Уникаючи Нептуна, перевтілювалась у кобилицю; той, однак, наздогнав її, ставши жеребцем.

119. Змієволоса — Медуза, мати Пегаса.

120. Меланта — дочка Девкаліона (див. прим. до 319 рядка І книги).

124. Ісса — дочка Макарея (або Макара), міфічного володаря острова Лесбосу[83].

125. Ерігона — дочка афінянина Ікара, шанувальника Вакха. Лібер (Вакх) у вигляді виногрона оволодів нею; згодом вона стала сузір'ям Діви (див. книгу X, рядок 450 і далі).

130. Діва русява — Мінерва (Афіна-Паллада).

139. Геката — богиня чародійства.

148. Ніоба — дочка Тантала, дружина фіванського владаря Амфіона.

149. Сіпіл — гора на межі Лідії і Фрігії.

152. Мужа мистецтвом… — Амфіон, за переказом, звуками своєї ліри міг пересувати кам'яні брили.

160. Славте… тих двох… — тобто Діану й Аполлона.

174. Плеяд… сестра — Діона, одна із Гіад, дочка Атланта[84].

178. Кадмове царство — Фіви.

335. Палладине дерево — олива.

339. Xімера (Химера) — міфічне чудовисько з головою лева, тілом кози і хвостом дракона, дочка Єхидни та Тіфона.

384. Сатир. — Тут мова йде про фрігійського сатира Марсія, який, знайшовши флейту Паллади, викликав на музичне змагання Феба.

403. Пелоп, або Пелопс, — син Тантала (див. прим. до рядка 458 IV книги).

414. Пелопіди — Атрей і Фієст, сини Пелопа.

415. Калідон — місто в Етолії (Середня Греція). Діана, караючи калідонського володаря Ойнея, наслала, за переказом, жахливого кабана, що спустошував околиці міста. Полювання на нього очолив Мелеагр, один із аргонавтів, син Ойнея (див. книгу VIII, рядок 270 і далі).

418. Піттей — син Пелопа, владар міста Трезена (Арголіда).

426. Пандіон — син Еріхтонія, володар Аттіки, батько Ерехтея.

427. Градів — одне з імен Марса.

446. Пірей — гавань Афін, засновником яких вважався Кекроп.

490. Одрісійський — фракійський.

588. Сітонські — фракійські.

661—662. Сестер змієволосих… — Йдеться про Фурій, богинь гніву.

683. Орітія — дочка володаря Афін Ерехтея.

709. Кікони — фракійське плем'я.

711. Актеянка — дівчина з Аттіки.

720. Мінійці — аргонавти, нащадки Мінія (див. прим. до 1 рядка IV книги).

Книга сьома

1. Судном пагасейським… — Ідеться про побудований у місті Пагасі (Фессалія) корабель «Арго», що плив у Колхіду по золоте руно.

2. Фіней — сліпий фракійський володар, якого переслідували Гарпії — міфічні страховиська у вигляді крилатих жінок із залізними пазурами.

3. Сини Аквілона — Зет і Калаїд.

7. Фріксове руно — золоте руно чарівного барана, на якому діти Атаманта Фрікс і Гелла, рятуючись від лихої мачухи, переправлялись через море до Колхіди. Пелій, дядько Ясона, позбавив свого племінника влади над Іолком у Фессалії, пообіцявши повернути її знову Ясонові, якщо той привезе йому золоте руно.

9. Еета донька — Медея.

49. У містах пеласгійських… — тобто грецьких (від пеласгів, що вважались найдавнішими грецькими племенами).

55. Бог над богами — Ерот (Купідон).

59. Есонід — Ясон, син Есона, володаря Іолка у Фессалії.

62—63. Зіткнутися можуть скелі… — Йдеться про Сімплегади, скелясті острови в Босфорі, які, за переказом, зіштовхувалися, знищуючи кораблі.

74. До вікових олтарів Персеїди Гекати… — Матір'ю Гекати вважалась Перса, дочка Океана[85].

95. Богиня трилика — Геката; її уявляли собі триголовою.

94—96. Присягнися… майбутнього тестя батьком… — тобто Геліосом.

102. Владар — Еет, батько Медеї.

132. Юнак гемонійський — Ясон, який був родом із Фессалії (Гемонії).

152. Соком летейського зілля… — тобто снодійним, від Лети, ріки забуття у підземному царстві.

207. Темеською міддю… — Місто Темеса на півдні Італії славилось мідними виробами (див. прим. до рядка 333 IV книги).

224—231. Перераховуються долини, гори, ріки та озера Фессалії, що вважалась багатою на чародійні трави.

233. Главк — рибалка з міста Антедона в Беотії; з'ївши чародійну траву, перемінився у морське божество (див. книгу XIII, рядок 904 і далі).

249. Владаря тіней… — йдеться про Плутона, чоловіка Просерпіни.

295. Його годувальницям… — тобто нісейським німфам (див. прим. до 314–315 рядків III книги).

324. Іберська ріка — Океан, який уявлявся рікою, що омиває плоску округлу землю.

352. Оселі філірські — схили фессалійської гори Пеліон, де німфа Філіра, за переказом, народила кентавра Хірона.

353. Керамб, за легендою, врятувався під час потопу, видершись на гору Отрій у Беотії[86], і був перетворений у жука.

357. Пітана — гавань в Еолії, на північно-західному побережжі Малої Азії.

358. Змія… висік із скелі…— натяк на описане далі перевтілення (книга XI, 55–59 рядки).

359—393. Наводяться маловідомі міфічні постаті та перекази про перевтілення.

361. Над батьком Коріта… — тобто Парісом, сином троянського владаря Пріама.

365. Телхіни — плем'я, яке переселилося з Кріту на о. Родос і вважалось винахідником плавлення металу; іалізькими названі від міста Іаліза на півночі Родоса.

368. Кея (Кеос) — один із Кікладських островів з містом Картеєю, де владарем був Алкідамант.

382. Плеврон — місто в Етолії, країні в Середній Греції.

384. Калаврея — острів у Саронійській затоці; спочатку був посвячений Латоні (Лето), потім — Нептунові.

391. Ефіра — давня назва Корінфа, де було джерело Пірена.

394. Наречена — Главка (Креуса), дочка корінфського владаря Креонта. Зраджена Ясоном Медея подарувала їй просяклі вогненною отрутою весільні шати.

395. Море пожежу палацу одне віддзеркалило й друге… — Корінф лежав над затоками двох морів — Іонійського та Егейського.

398. Тітанові змії — змії, які послав Медеї її дід — бог сонця Геліос.

399. В замок Паллади — тобто в Афіни. Владар Періф і його дружина Фенея перемінились, за переказом, у птахів.

401. Поліпемона внучка — Алкіона, дочка розбійника Скірона; коли батько зіштовхнув її у море, вона перемінилась у зимородка.

402. Егей — міфічний володар Афін, нащадок Кекропа, батько Тесея (Тезея).

404. Дитя не відоме для батька… — Тесей, не знаючи батька, зростав у своєї матері Етри в арголідському місті Трезені.

410. Тірінфський сміливець — Геракл.

430. Для Ерехтідів… — тобто афінян, нащадків стародавнього володаря Афін Ерехтея.

434—444. Перераховуються подвиги Тесея: перемога над Мінотавром — чудовиськом на острові Кріті, з тулубом людини і головою бика; над потворним кабаном, що спустошував Кроміон, поселення біля Корінфа; над розбійниками Періфейом (сином Вулкана) і Прокрустом, що відрубував або витягував ноги тим, кому не по зросту було його ложе; над велетнем Керкіоном, що проживав у сусідньому з Афінами Елевсіні, де вшановувалась Церера; над напасниками Сінісом та Скіроном, який селився поблизу Мегари (Алкатої), де жило плем'я лелегів.

456. Мінос — син Юпітера і Європи, міфічний володар острова Кріту. Афіняни вбили його сина Андрогея.

461—470. Перераховуються острови в Егейському морі.

466. Арна — дочка Еола.

471. Кнос — місто на Кріті.

473. Еак — син Юпітера і німфи Егіни, міфічний володар острова Егіни (Енопії).

476. Теламон, Пелей, Фок — брати, сини володаря Егіни Еака.

484. Парость Асопа — Еак.

490. Ліктійські — крітські, від Лікта, міста на Кріті.

500. Паллант — брат Егея.

623. Насіння додонського… — тобто з міста Додони в Епірі, в Греції, де посвячений Зевсові дуб шелестом листя начебто віщував майбутнє.

654. Мірмідонами… назвав… — Ця назва фессалійського племені перегукується з грецьким словом «myrmex» — мураха.

672. Нащадок Еола — Кефал.

682. Актейські брати — сини Палланта.

685. Нереїв юнак — Фок, син Еака і дочки морського бога Нерея.

702. Гімет — гора в Аттіці, славнозвісна своїм медом.

759. Синові Лайя… — тобто Едіпові, який розгадав загадку Сфінкса (істоти з головою й грудьми жінки, тулубом лева), після чого це чудовисько кинулось у безодню.

778. Гортінський — крітський (від назви міста Гортіни на о. Кріті); жителі Кріту були вправними лучниками.

Книга восьма

7. В Алкатоєвім… місті…— тобто в Мегарі, що поблизу Аттіки.

15–16. Латони син — Аполлон.

22. Кідонські — тобто крітські (від назви міста Кідона, розташованого на північному узбережжі Кріту).

23. Сина Європи… — тобто Міноса.

43. Діктеець — Мінос (див. прим. до 2 рядка III книги).

120. Сірти — відома великою кількістю хижаків місцевість у Північній Африці.

131. Дружина — Пасіфая. Дедал виготовив для неї дерев'яне зображення корови, і вона, вступивши в любовний зв'язок з биком, понесла «плід… подвійний» — народила Мінотавра, напівлюдину, напівбика.

150—151. На згадку про волосок… зрізаний… — Ця назва пов'язувалася з грецьким словом «кеіго» — зрізую.

152. Земля куретідів — тобто крітян.

173. З допомогою діви. — йдеться про Аріадну, дочку Міноса.

174. Нащадок Егея — Тесей.

181. Два Геркулеси. — йдеться про два сузір'я: Геракла, який бореться зі змією, і Геракла, який тримає змію.

207. Геліка (інша назва — Каллісто) — Велика Ведмедиця. Оріон — мисливець — велетень із Беотії; переслідував своєю любов'ю Діану, за що поплатився життям. Після смерті став сузір'ям.

220—222. Перераховуються острови архіпелагів Кіклади та Споради в Егейському морі. Дедал і Ікар, за Овідієм, летіли з острова Кріту в північно-східному напрямі до побережжя Малої Азії.

260. Етнейська земля — Сіцілія, де владарював Кокал, який прихистив Дедала.

301. Два близнюки — Кастор і Поллукс (Полідевк). З перерахованих далі учасників полювання відомими й з інших джерел є: Плексіпп і Токсей, сини Тестія[87]; Ідас і Лінкей, сини володаря Мессенії Афарея; Кеней (див. книгу XII, рядки 189–209); Фенікс, син Амінтора, володаря фессалійського племені долопів, вихователь Ахілла; Теламон — батько Еанта; батько Ахілла — Пелей; Феретіад — Адмет із Фер, міста у Фессалії; Іолай — найвірніший друг і супутник Геракла; Нестор — володар Пілосу, найстарший серед учасників Троянського походу; паррасієць Анкей — виходець із Паррасії, місцевості в Аркадії; Пенелопин свекор — Лаерт, батько Одіссея; Ампікід — син Ампікса, тобто Мопс. Еклід — Амфіарай, що згодом брав участь у фіванському поході, діва тегейська[88]— Аталанта.

312. Нарік — місто в Локріді, одній з областей Середньої Греції.

324. Калідонський герой — Мелеагр.

372. Зірками не стали ще в небі…— Кастор і Полідевк, за переказом, після смерті стали сузір'ями.

406. Егід — син Егея, Тесей.

426. Нонакрійська красуня — Аталанта, від міста Нонакри в Аркадіі.

451. Тестія донька — Алтея, мати Мелеагра.

452. Три богині — Парки, що снували у підземеллі нитку людського життя.

528. Доньки Евена — тобто жительки Етолії, області на заході Середньої Греції; Евен — ріка і бог цієї ріки.

543. Партаон — батько Ойнея. Горга — дочка Ойнея, сестра Мелеагра.

543—544. Невістка Алкмени — Деяніра, дочка Ойнея, дружина Геракла, що був сином Алкмени.

548. Край Ерехтея — Аттіка.

562. Атрій — передня кімната.

565. Гіперіон — тут Геліос, бог сонця.

567. Син Іксіона — Пірітой, друг Тесея.

569. Ріки Акарнанськоі бог — Ахелой.

589. Ехінади — п'ять невеликих островів біля західного побережжя Греції, напроти гирла річки Ахелой.

623. На рівнинах Пелопових… — тобто на Пелопоннесі.

624. Піттей — син Пелопа.

627. Батько богів — Юпітер.

628. Потомок Атланта — Меркурій.

665. Мінерви двоколірний плід — оливки, що бувають наполовину темними, наполовину зеленими.

729. Бог калідонський (у книзі IX, рядок 2 — Потік Калідонський) — Ахелой.

752. Тріопей — Ерісіхтон, син міфічного владаря Фессалії Тріопа.

Книга дев'ята

2. Нептунів герой — Тесей.

13. Алкід — Геракл[89].

14. Сватом — Юпітером… — Геракл, за переказом, був сином Юпітера.

68—74. Тут і далі (182–198) йдеться про подвиги Геракла, які він здійснив за наказами тірінфського владаря Еврістея, перебуваючи у нього на службі з волі Юнони.

101. Несс — кентавр, син Іксіона[90].

104. Евен — річка в Етолії поблизу міста Калідона.

112. Герой Аонійський — Геракл, що народився в беотійських (аонійських) Фівах.

136. Кенеєць — один із епітетів Юпітера; від гори на острові Евбеї, де був храм Юпітера.

137. Ехалія — місто на Евбеї. Здобувши це місто, Геракл захопив у полон Іолу, дочку володаря Ехалії Евріта.

141. Амфітріонід — Геракл: Амфітріон, чоловік Алкмени, був його названим батьком.

155. Ліхас — слуга Геракла.

182. Бусірід — міфічний володар Єгипту, що приносив у жертву кожного, хто завітав у його край.

184. Пастух іберійський — Геріон, що випасав череду корів в Іберії (Іспанії).

185. Пес триголовий — Кербер.

186. Роги… бика… пригнув… — Мова йде про крітського бика, якого приборкав Геракл.

187. В Еліді…— Йдеться про очищення від гною стаєнь Авгія, владаря Еліди. На водах Стімфальських — тобто на озері біля міста Стімфала в Аркадії, де Геракл винищив потворних птахів.

188. В Партенійських гаях… — тобто в лісах Аркадії, де Геракл зловив золоторогу лань Діани.

189. Золотом із Термодонта… оздоблений пояс… — Пояс володарки амазонок Іпполіти, оздоблений золотом із ріки Термодонта в Малій Азії.

190. Яблука… зірвав… — йдеться про золоті яблука Гесперід із садів титана Атланта.

194. Коней фракійських… — Мова йде про незвичайної сили коней фракійського владаря Діомеда, що давав їм у поживу всіх чужоземців.

197. Немейська громада — тут — породжений Тіфоном і Ехідною велетенський лев, що спустошував околиці міста Немеї в Арголіді.

198. Небо на шиї тримав. — Геракл тримав небо замість Атланта, коли той ходив за яблуками Гесперід.

233. Син Пеанта (Пеантід) — Філоктет, що за допомогою Гераклового лука здобув Трою.

294. Богів, що стоять при пологах. — йдеться про три божества, що називались Ніксами.

321. Невпізнанною стала… — Галантіда перетворилась у ласицю.

331. Ехалійські — тобто з міста Ехаліі на острові Евбеї, де владарював Евріт, батько Еоли.

332. Того, кому Делос покірний… — йдеться про Аполлона.

347. Пріап — бог родючості, опікун садів та городів[91].

400. Геба — богиня вічної молодості; стала дружиною Геракла, після того як Юпітер узяв його на небо.

403—417. Мова йде про майбутній похід «Семи проти Фів». Незгоди у Фівах — суперечки між синами Едіпа Етеоклом і Полініком. Капаней — аргівянин, один із семи вождів, що виступали проти Фів; загинув від блискавки Юпітера. Два брати — Етеокл і Полінік. Віщун — Амфіарай, що передбачив свою смерть, його син Алкмеон помститься Еріфілі, своїй матері, за те, що вона намовила мужа йти в похід на Фіви. Одружившись на Каллірої, дочці річкового бога Ахелоя, Алкмеон подарував їй злочинне золото, тобто намисто, яке Еріфіла отримала в нагороду за те, що намовила мужа йти в похід. Алкмеона вбивають сини його тестя Фегея[92].

422. Паллантіада — Аврора. Випросивши для свого чоловіка Тіфона безсмертя, забула випросити й молодість.

423. Ясіон — син Юпітера і плеяди Електри, улюбленець богині Церери.

435–437. Еак, Радамант, Мінос — сини Юпітера.

498. Опія — римська богиня достатку (посівів та жита), сестра і дружина Сатурна.

507. Еола нащадки — сини повелителя вітрів Еола, що одружилися з рідними сестрами (порівн. «Одіссея», X, 7).

574. Нащадок Меандра — Кавн, чия мати Кіанея, була дочкою річкового бога Меандра.

634. Закладає оселю. — Йдеться про заснування міста Мілета.

641. Нащадок Семели — Вакх.

644—647. Бубаські — з міста Бубаса в Карії. Перераховуються й інші племена й міста Малої Азії.

669. Фестійська земля — територія міста Феста на о. Кріті.

687—694. Інаха донька — Іо (див. прим. до рядка 747 книги І). Перераховуються й інші, популярні на той час у Римі, єгипетські божества.

691—692. Гой, хто… втишує голоси… — Гор (Гарпократ), син Ісіди й Осіріса, бог мовчання.

736. Сонця дочка — Пасіфая (див. прим. до 131 рядка VIII книги).

773. Мареотійських — єгипетських (від озера Мареотіди в Нижньому Єгипті). Перераховуються міста того краю.

Ккнига десята

3. Орфей — легендарний фракійський музика, син Феба і Калліопи.

13. Через браму Тенарську… — тобто через ущелину біля мису Тенара, на півдні Пелопоннесу, що вважалась одним із входів у підземне царство.

15—16. До того, хто владу… посів. — йдеться про Плутона.

21. Внук Медузи — Кербер.

28—29. Про давню крадіж… — Йдеться про викрадення Просерпіни Плутоном (книга V, рядок 359 і далі).

41—44. Перераховуються покарані в підземеллі злочинці: Тантал, що терпів голод і спрагу серед води й плодів; прикутий до вогненного кола Іксіон; дочки Даная (див. прим. до книги IV, рядок 462); велетень Тітій, чию печінку клювали птахи; Сісіф, що викочував під гору камінь.

52. Паділ Авернський — «країна померлих» (див. прим. до 541 рядка V книги).

65—71. Наводиться невідомий з інших джерел міф про перевтілення[93]. Іда — гора біля Трої.

72. Перевізник — Харон, що перевозив човном душі померлих.

90—91. Додонське (або хаонійське) дерево — дуб (див. прим. до 623 рядка VII книги).

92. Лаври безшлюбні… — натяк на перевтілення Дафни, що уникала любові Аполлона (книга І, рядок 452 і далі).

104. Кібела — велика мати богів, фрігійська богиня родючості.

109. На картейських лугах — в околицях міста Картеї на острові Кеї (див. прим. до 368 рядка VII книги).

114. Однолітка — булла — амулет, який носили на шиї вільнонароджені римські діти від дня народження аж до зрілого віку.

127. Прибережний Рак — сузір'я, в знак якого сонце вступає з початком літа.

142. Супутник… скорботи. — Кипарис був атрибутом похоронних обрядів.

151. Флегрейські поля — тобто півострів Флегра (Паллена) на Халкідіці, де, за переказом, відбулась боротьба між богами і гігантами.

160. Іліад — Ганімед, уродженець Іліона (Трої)[94].

162. Аміклід[95]— Гіакінт

182. Тенарієць — лаконець (за мисом Тенаром у Лаконіці).

196. Ебалід — тобто син Ебала[96].

208. Воін-герой — Еант (див. прим. до 397 рядка XIII книги).

220. Аматунт — місто на побережжі Кіпру, відоме виробництвом міді, один із осередків культу Венери.

221. Пропетіди — дівчата з міста Аматунта, яких Венера перетворила у камінь.

223. Керасти — дослівно: «рогаті», від грецького слова «кеras» — ріг.

262—263. Геліад… сльози… — Див. прим. до 340 рядка II книги.

267. Сідонськоі барви… — тобто пурпурної (див. прим. до 62 рядка VI книги).

291. Пафський — кіпрський; див. далі, вірш 297.

309. Панхайя — міфічний острів в Індійському океані[97].

314. З трьох божевільних… — Йдеться про Фурій.

435. Кенхреіда — дружина Кініра, мати Мірри.

450. Ікар — тут — перший виноградар в Аттіці. За переказом, його вбили селяни, вважаючи, що він їх отруїв вином. Вакх, бог вина, перевтілив Ікара та його дочку Ерігону в сузір'я.

480. Сабейська земля — місцевість у південній Аравії.

525. Хлопчик, цілуючи матір… — йдеться про Амура й Венеру.

532. Адоніс — вродливий юнак, якого покохала Афродіта (Венера); загинув від іклів дикого кабана, якого наслав ревнивий Арес (Марс).

575. Гіппомен — син Мегарея з Онхеста в Беотії (Аонії), правнук Нептуна.

588. Молодець аонійський — Гіппомен.

609. Схенеєва донька — Аталанта. Схеней — міфічний володар Беотії.

644. Тамаське поле — околиці міста Тамасени, що на о. Кіпрі.

696. Прикрашена вежами Мати — Кібела; ця богиня зображувалася з вежами у короні.

726. Що не рік… — Ідеться про Адонії — щорічне весняне свято на честь Адоніса.

Книга одинадцята

[починаючи з 360 рядка у паперовому виданні нумерація зсунута на 1 пункт назад, на відміну від електронного — OCRer]

1. Фракійський співець — Орфей.

55. Метімна — місто на Лесбосі, батьківщина славетного гравця на лірі Аріона[98].

69. Едонійські — фракійські.

93. Кекропійський — афінський, аттіцький (див. прим. до 555 рядка II книги). Учень Орфея, фракійський співець Евмолп переселився в Аттіку, де заснував культ Деметри і Елевсінські містерії.

106. Берекінтський герой — Мідас.

137. Сарди — столиця Лідії, країни в Малій Азії.

195. Понад протокою Гелли… — тобто Геллеспонтом (Дарданеллами), де, за переказом, упала Гелла (див. прим. до 7 рядка VII книги).

196. На Лаомедонтових нивах — тобто в Трої.

202. Разом із богом, велителем вод… — Йдеться про Нептуна.

211. Владарева дочка — Гесіона.

227. Еакід — Пелей, син Еака.

255. Карпафський віщун — Протей; від Карпафського моря, названого від острова Карпафос (Карпатос), що на схід від Кріту.

267. Якби Фока не рушив… — Теламон і Пелей, сини Еака, вбили свого брата Фока, якого народила нереїда Псамата, за що мусили податись на вигнання.

269—270. Трахінський — фессалійський; від Трахіна, міста в підніжжі Ети (див. рядок 383).

279. Віття… подав… — Гілки оливи або лавра, пов'язані вовняними стрічками, були ознакою мирних намірів.

296. Той, що приводить Зорю — Люціфер, Світоносець.

300. Тісба — місто в Беотії.

303. Народжений Майєю — Меркурій.

351, 382. Трахінець. Владар етейський — Кеїк.

408. Магнети — жителі Магнесії, області Фессалії.

413. Кларос — місто в Малій Азії з храмом і оракулом Феба-Аполлона.

592. Земля Кіммерійська — найдальші північні краї, де, за уявленнями стародавніх, панувала вічна ніч. Кіммерійці — народ, який зайняв територію нинішньої України, в тому числі і Крим, раніше VII ст. до н. е.

633. Морфей — бог сновидінь.

640—642. Ікел дослівно означає «подібний»; Фобетор — «страховище»; Фантас — «привид».

647. Донька Тавманта — Іріда.

756. Іл, Ассарак, Ганімед — сини троянського владаря Троса.

761. Дімантіда — Гекуба, дружина Пріама.

Книга дванадцята

[починаючи з 280 у паперовому виданні нумерація зсунута на 1 пункт вперед, на відміну від електронного — OCRer]

5. Викравши вдатну дружину… — Йдеться про Єлену, дружину володаря Спарти Менелая.

9. Авліда — порт у Беотії, звідки рушали на Трою грецькі судна.

13. Данайці — греки.

18. Тестора син — Калхант, грецький віщун, учасник походу проти Трої.

29. Діва-богиня — тут — Діана.

30. Владар — тут — Агамемнон, батько Іфігенії.

68. Протесілай — вождь фессалійців, перший із загиблих під Троєю.

108. Лірнес — місто в Троаді (Мала Азія)[99].

110. Еетіоновий край — Володарем Фів[100] був Еетіон, батько Андромахи.

112. Телеф — місійський владар. Поранений списом Ахілла, був вилікуваний, згідно з віщуванням, іржею цього ж списа.

145. Птаха з таким же іменням — тобто лебедя (по-грецьки «kyknоs»).

172. Перребієць — фессалієць; від Перребії, місцевості у Фессалії.

189. Кеніда — дочка лапіта Елата.

211—212. Хмарородні звірі — кентаври (напівлюди, напівконі), що народилися, за переказом, із хмари. З ними вели боротьбу лапіти (див. прим. до 461 рядка IV книги).

401. Кастор його б захотів. — Кастор (див. прим. до 109 рядка VI книги) вважався знаменитим вершником.

452. Ерігдуп-пелетронієць — житель Пелетронія, лісистої долини у Фессалії, де, за переказом, жили кентаври і лапіти.

470. Маю й тобі потурати, Кенідо? — Латрей натякає на те, що Кеней спочатку був дівчиною.

537. Тлеполем — син Геракла.

547. Деіфоб, Полідамант — захисники Трої.

556. Періклімен — син Нелея, брат Нестора.

577. Нелеід — Нестор, син Нелея.

581. Фаетоновий птах — лебідь[101].

585. Смінтеєць — Аполлон (епітет утворений від назви міста Смінти в Троаді).

611. Від термодонтськоі сокири… — тобто від руки амазонки (див. прим. до 189 рядка IX книги).

622. Тідід — Діомед.

623. З Атрідів молодший — Менелай.

624. Син Теламона — Еант, наймогутніший серед грецьких воїнів після Ахілла.

625. Син Лаерта — Одіссей (Улісс), володар Ітаки.

626. Танталід — Агамемнон, нащадок Тантала.

Книга тринадцята

7. Полум'я Гектора. — йдеться про підпалення Гектором грецького флоту.

24. Кораблем пагасейським. — Див. прим. до 1 рядка VIІ книги.

36. Граючи дурня… — Одіссей, не бажаючи брати участь у поході на Трою, видавав себе за божевільного, але його хитрість розкрив Паламед, син Навплія (Навпліад).

46. Не залишили б на Лемносі…— Щоб позбутися Філоктета (див. прим. до 233 рядка IX книги), який мав невигойну рану на нозі і непокоїв воїнів болісними криками, Одіссей порадив залишити його на безлюдному острові Лемносі. (Цій легенді Софокл присвятив трагедію «Філоктет»).

98. Ітакієць, дуліхієць — Улісс (Одіссей). Дуліхій — сусідній з Ітакою острів.

98—99. Еант зіставляє свої подвиги на полі бою з хитрими нічними вилазками Улісса: вбивством фракійського царя Реса, захопленням троянського вивідувача Долона, віщуна Гелена, викраденням статуї Паллади (Мінерви), що охороняла Трою.

110. Вкарбовано образ широкого світу. — Опис Ахіллового щита роботи Вулкана подано в «Іліаді» (XVIII, 478–608).

145, 149. Натяки на те, що Теламон убив свого брата Фока (див. прим. до 267 рядка XI книги).

156. Скірос — острів в Егейському морі, на якому виховувався переодягнений у дівчину Ахілл, поки не рушив у похід проти Трої.

157. Тевкр — син Теламона, незрівнянний лучник, один із героїв Троянської війни.

162–163. Мати… поміж дівчат помістила… — Фетіда, мати Ахілла, щоб одвернути від сина провіщену йому загибель під Троєю, заховала його на острові Скіросі в царя Лікомеда. Хитрість Фетіди викрив Одіссей, прибувши туди у вигляді торговця: переодягнений дівчиною Ахілл серед розкладених перед ним товарів одразу вибрав зброю.

174. Кілла, Хрісея — міста в Троаді, як і Скірос, знамениті культом Аполлона.

193. Клітемнестра — дружина Агамемнона.

233. Терсіт — грецький воїн під Троєю, відомий своїм потворним виглядом і зухвальством.

273. Акторід — Патрокл[102], найближчий друг Ахілла; поліг від руки Гектора.

324. Сімоент — притока Скамандра в Троаді.

356. Еант розумніший — тут — син Ойлея.

357. Син Андремона[103]— Тоант, володар Етолії[104].

358. Ідоменей — володар острова Кріта.

396. Квітом, що зріс… з ебалійської рани. — Йдеться про Гіакінта.

397. Букви… спільні… — на пелюстках гіацинта немовби помітні букви Аі, що нагадують вигук болю і початок імені Еанта (Аякса).

399. Гіпсіпіла — дочка лемноського володаря Тоанта. Вона врятувала життя батькові, коли жінки Лемносу вбивали на острові всіх чоловіків.

401. Стріли тірінфські — Гераклові стріли, що були передані Філоктету.

410. Фебова жриця — Кассандра, дочка Пріама.

415. Астіанакс — син Гектора.

420. «Троє, прощай!» — Овідій наслідує мотиви й настрої спрямованої проти війни і насильства трагедії Евріпіда «Троянки».

425. Дуліхійці — воїни Улісса.

429—438. Овідій резюмує пролог трагедії Евріпіда «Гекаба».

431. Полідор — наймолодший син Пріама.

448. Поліксена — дочка Гекуби,

455. Неоптолем — син Ахілла.

554. Одріз — фракієць.

596. За дядька… — йдеться про Пріама[105].

620. Дімантіда — Гекуба.

625. Герой Кітерейський — Еней, син Венери (Кітереї) і Анхіса, батько Асканія.

628. Антандр — портове місто неподалік від Трої.

631. Край Аполлона — Делос.

678—679. До берегів, де почався рід їх… — Йдеться про Італію, звідки, за переказом, походив Дардан[106], легендарний родоначальник троянців.

692. Дочки Оріона (див. прим. до 207 рядка VIII книги), щоб відвернути від Фів страшну засуху, заподіяли собі смерть.

708. До побережжя Авсонського… — тобто італійського.

709. Строфади — острови Іонійського моря.

710. Аелло — одна із трьох гарпій.

712. Нерітійські поля. — Йдеться про Ітаку, де була гора Неріт.

713. Амбракія — стародавнє місто в Епірі, на півночі Греції. За нього посперечались Феб, Діана і Геракл. Суддю, який висловився на користь Геракла, Феб обернув у скелю.

715. Актійського Феба… святиня — храм, побудований Августом на пам'ять про перемогу над Антонієм коло мису Акцію (31 р. до н. е.).

717. Хаонійська затока — затока в Хаонії, частині Епіру на західному узбережжі Греції.

719. Феаків поля — острів Коркіра (нині Корфу), який іноді ототожнюють з Гомеровою Схерією, де жили феакійці.

720. Бутрот — місто в Епірі, де троянський (фрігійський) віщун Гелен заснував нову Трою. Зустрівши там Енея, вій провістив йому майбутнє.

729. Занклея (Занкла) — давніша назва міста Мессени на о. Сіцілії.

749. Кратеіна доня — німфа, мати Скілли.

771. Птах не підвів… — Телем віщував із лету птахів.

789—869. Овідій віртуозно наслідує жанр буколік — пастуших пісень, родоначальником якого був грецький поет Теокріт (III ст. до н. е.), а його римським продовжувачем — Вергілій.

879. Сіметський юнак — Акід, чия мати була дочкою річкового бога Сімета.

968. Кірка — прекрасна німфа-чародійка, що переселилася з Колхіди на острів Еею поблизу Італії.

Книга чотирнадцята

4. Евбеєць — Главк.

5. Регій — місто на півдні Італії напроти Мессени.

27. Батько… її видав — бог сонця Геліос сповістив Вулкана про зраду Венери (див. книгу IV, рядок 170 і далі).

78. Жінка з Сідона — цариця Карфагену Дідона, що походила з фінікійського міста Сідона. Овідій скорочено викладає події, описані в IV книзі Вергілієвої «Енеїди».

83. Ерікс — гора і місто на острові Сіцілії. Акест — друг Енея, виходець із Трої, що поселився в Сіцілії.

88. Стерничий — Палінур, який, заснувши, утонув біля берегів Луканії.

89—90. Інаріма, Прохіта, Пітекузи (грец. «мавпячі острови») — острови біля побережжя Кампанії.

91. Керкопи — міфічні жителі Пітекуз, яких, за переказом, Юпітер обернув у мавп[107].

101. Укріплення Партенопейські — Неаполь.

102. Еоліда могилу… — йдеться про могилу троянського героя Місена, супутника Енея (див. «Енеїда», VI, 162 і далі).

104. Сівілла — жінка-пророчиця. Найвідомішою була Кумська Сівілла, що дожила до казкового віку, склавши, за переказом, «Сівіллині книги».

111. Поля Єлісейські, Елісій — міфічна країна, де перебували після смерті обранці богів.

114. Юнона Авернська — Персефона.

117. Орк — підземне царство.

155. До Евбейського міста… — тобто до міста Кум, заснованого вихідцями з Евбеї.

157. Годувальниці ймення… — Див. прим. до 443 рядка.

161. Ахеменід — грецький воїн, супутник Улісса (Одіссея).

180. Через оклик Улісса… — Подано епізод з «Одіссеї» (IX книга, рядок 475 і далі).

223. Туське море — Тірренське море.

233—234. В місто… що його… Лам… заснував. — Йдеться про Телепіл, місто лестригонів, міфічного племені велетнів-людоїдів (див. «Одіссея», X, 81 і далі).

247. Заводі Кірки. — Мова йде про казковий острів Еею (див. «Одіссея», X, 135 і далі).

325. Ігрищ елідських… — йдеться про Олімпійські ігри (див. прим. до 679 рядка II книги).

326. Лацій — область у Центральній Італії.

328. Альбула — стародавня назва Тібру; Нумікій і Анієн (нині Аніо) — річки в Лації; Альмон, Нар і Фарфар — притоки Тібру.

333. Дволикому Янусу… — Опікун держави, староіталійський бог усякого початку Янус зображувався дволиким.

334. Венілія — староіталійська богиня, дружина Януса, мати німфи Каненс («співучої»).

335. Пік — син бога Сатурна, прадід Латина. Лаврентський — від назви Лаврента, що в Лації.

382. Тітаніда, Тітанія — тут — Кірка, дочка Сонця (Тітана).

396. Лиш ім'я не змінилося… — «Рісиз» по-латинськи значить «дятел».

416. Тартеський — іспанський; від старовинного міста Тартеса.

433. Камени — музи.

443. Каєта — годувальниця Енея, її ім'ям, за легендою, названо мис і місто в Лації, де вона була похована.

451. Турн — вождь рутулів у Лації; боровся з Енеєм за свою наречену — дочку Латина Лавінію.

452. Тірренія — Етрурія (нині Тоскана, Тосканія), край у Середній Італії, де селились етруски.

456. Евандр — міфічний владар Аркадії, області в центрі Пелопоннесу; згодом переселився до Італії.

457. Венул — посол Турна.

458. В місті його — йдеться про місто Аргіріпу, яке, за переказом, заснував Діомед в Апулії (Італія), переселившись туди після Троянської війни з рідної Арголіди.

461. Етолійський герой — Діомед; його батько, Тідей, був сином етолійського владаря Ойнея.

468. Діву… у діви… — тобто Кассандру — в Афіни-Паллади. Нарікський герой — Еант.

472. Кафарей — мис острова Евбеї, де розбився, повертаючись із Трої, грецький флот.

478. Рану… пам'ятаючи. — Діомед у розпалі бою поранив Венеру, що допомагала троянцям («Іліада», V, 330 і далі).

512. Ойнід — Діомед, внук Ойнея.

513. Певкетійський затон — затока в Апулії, області в південній Італії (в місцевості Певкетія).

535. Мати богів — Кібела; її вшановували на Іді, гірському пасмі поблизу Трої.

545. Астрея сини — вітри.

563. Нерітського днища… — Йдеться про судно Улісса; від Неріта — гори на Ітаці.

564—565. Судно… почало кам'яніти. — Корабель володаря феаків Алкіноя, що посприяв Одіссеєві (Уліссові), з волі Посейдона (Нептуна) став скелею («Одіссея» XIII, 153 і далі).

573. Ардея (від лат. «чапля») — столиця рутулів.

584. Юл, Іул — син Енея Асканій, родоначальник дому Юліїв.

608. Люди Квіріна — римляни (Квірін — епітет Ромула, міфічного родоначальника римлян).

609. Альба — найдавніше місто в Лації. Перераховуються його володарі.

624. Гамадріади — німфи, опікуни дерев. Одна з них — Помона (від латинського «pomum» — плід).

640. Той, що злодіїв лякає…— бог Пріап, охоронець садів.

641. Вертумн — римський бог пір року, що мав здатність обертатися у різні істоти.

669–671. Згадуються найвродливіші жінки: Єлена, дружина Менелая; Гіпподамія, дружина Пірітоя і Пенелопа, дружина Улісса.

693. Ідалійка — Венера; від гірського пасма Ідалій на Кіпрі.

694. Рамнунтськоі діви — тобто Немесіди; від Рамнунта, міста в Аттіці з храмом цієї богині.

711. Геди (дослівно: «козенята») — дві зірки в сузір'ї Візниці, схід і захід яких сповіщав негоду.

712. В норіцькім вогні…— тобто в кузнях придунайської області Норіка, що славилась виготовленням якісної зброї.

759. Саламін — місто на о. Кіпрі, засноване Тевкром, сином Теламона.

774. Палілії — свято на честь Палес, староіталійської богині, опікунки пастухів та отар.

776. Тарпея — римлянка, яка, за переказом, відкрила сабінянам доступ до римської фортеці; одначе самі ж сабіняни закидали її щитами.

778. Курів сини. — Тут ідеться про Кури (Курії), місто сабінян в Італії.

781. Іліад — Ромул, син Ілії (Реї Сільвії) і Марса.

802. Змішав тоді меч нечестивий тестя завзятого кров, із гарячою крівцею зятя. — Йдеться про зіткнення сабінян і римлян; натяк на легендарне викрадення римськими юнаками сабінянок за часів Ромула.

828. Квірін — один з найдавніших італійських богів, згодом ідентифікований з Ромулом.

Книга п'ятнадцята

[починаючи з 698 рядка, нумерація у паперовому виданні зсунута на 1 пункт вперед, на відміну від електронного — OCRer]

3. Нума — другий після Ромула римський владар; вирізнявся мудрістю і справедливістю.

8. В місто ввійшов… — Ідеться про — Кротон, що на півдні Італії.

12. Юпітера син — Геркулес.

13. До лакінійського берега… — тобто до Лацінія, мису біля Кротона.

21. Києносець — Геркулес, озброєний важкою палицею.

23. Есар — річка поблизу Кротона.

50—53. Перераховуються місцевості на півдні Італії.

52. Япіг — син Дедала, оселився на півдні Італії і назвав край, де замешкав, Япігією.

60. Із Самосу муж — Піфагор.

147—148. Мило між зорі високі злинути… — Повторюється думка Лукреція («Про природу речей», книга II, рядок 1 і далі) про насолоду відданого філософії споглядального життя.

161. Евфорбом я був… — За переказом, Піфагор вважав, що в нього переселилася душа загиблого від руки Менелая троянського героя Евфорба і в доказ цього пізнав його щит у храмі серед багатьох інших щитів. (Див. про це в Горація, «Оди», І, рядок 28).

229. Мілон — славетний атлет часів Піфагора.

232. Тіндара дочка — Єлена, дружина Менелая.

273—286. Перераховуються річки Греції та Малої Азії.

285. Гіпаніс — Південний Буг.

287. Антісса — порт на о. Лесбосі; за легендою — колись окрема країна, що внаслідок землетрусу з'єдналася з Лесбосом.

309. Аммон — давньоєгипетський бог, котрого зображали у вигляді барана. Біля храму цього бога було джерело, якому приписувались подані тут казкові властивості (див. також «Природу речей» Лукреція, книга VI, рядок 848 і далі).

311—312. В Атаманійську річку… — йдеться про Атаманію, область на півдні Епіру.

315. Кратіс і Сібаріс — річки в південній Італії.

319. Салмакіда — джерело в Карії поблизу міста Галікарнаса.

327. Буйних Претід… — тобто дочок Прета, брата Акрісія (див. прим. до 559 рядка III книги). За зневагу до Вакха були покарані божевіллям; вилікував їх Меламп, син Амітаона, віщун і лікар.

329. Лінкестійський — македонський; лінкести — плем'я в західній Македонії.

332. Феней — озеро в Аркадії біля однойменного міста.

356. Паллена — півострів і місто в Македонії; гіперборейський — розташований на далекій півночі.

387. Птиця Юнони — павич.

388. Юпітера птах — орел, який, за переказом, носив Юпітерову зброю — блискавки.

394. Амом — ароматична рослина, з якої виготовляли цінний бальзам.

411. Істота — тут — хамелеон.

447—448. Хто вийшов з роду Іула… — Мається на увазі Октавіан Август.

462. Обід Фієста — Фієст, міфічний володар Аргоса, ворогував із своїм братом Атреєм. Одного разу Атрей пригостив Фієста м'ясом його убитих дітей.

489. Діану Орестову… — Орест, сни Агамемнона і Клітемнестри, брат Іфігенії, вбив свою матір і її коханця Егісфа, відомстивши їм за смерть батька. Переслідуваний богинями помсти, подався до Тавріди. Іфігенія врятувала його тут від принесення в жертву Діані. (Див. трагедію Евріпіда «Іфігенія в Тавріді».)

500. Дочка Пасіфаї — Федра (див. трагедію Евріпіда «Гіпполіт», а також трагедію Сенеки «Федра»).

547. Егерія — одна з Камен (муз), дружина римського царя Нуми.

552. Син Амазонки — Гіпполіт, син Тесея і цариці амазонок Гіпполіти.

582. Укріплення Лацію… — йдеться про Рим.

625. Залучив Короніда. — Мова йде про Ескулапа (Асклепія), сина Короніди й Аполлона.

702—717. Перераховуються міста й місцевості Італії і Греції. Гіппотада оселю… — тобто Ліпарські (Еолійські) острови біля північного побережжя Сіцілії. Передгір'я Мінерви — мис поблизу Неаполя (Партенопеї). Місто Геракла — Геркуланум. Земля, де… вихованець пагорб насипав — Каєта. Край Антіфата — Формії.

746. Цезар — Гай Юлій Цезар (100—44 рр. до н. е.), що після смерті начебто став зорею і був прийнятий у коло богів. Марс… тога… — тобто діяння воєнні та громадянські.

750. Нащадком своїм… — Мається на увазі усиновлений цезарем Октавіан Август, що став іменуватись Гаєм Юлієм Цезарем Октавіаном.

755. Юба — цар Нумідії (країни в північній Африці), переможений Юлієм Цезарем у 46 р. до н. е.

762. Мати Енея — Венера.

778. Понтифік — Цезар, якому було надано титул верховного жерця — понтифіка.

780. Сестри одвічні — богині долі, Парки.

823—828. Перераховано головні перемоги Октавіана Августа: в битві коло міста Мутіни[108] (43 р. до н. е.) — над Антонієм; у битві коло македонського (ематійського) міста Філіппи (42 р. до н. е.) — над військами Брута і Кассія; у морській битві коло берегів Сіцілії (36 р. до н. е.) — над Секстом Помпеєм; у морській битві коло Акцію (31 р. до н. е.) — над Антонієм і Клеопатрою (єгиптянкою). Каноп — місто в Єгипті. Фарсал — місто у Фессалії, де Юлій Цезар переміг Помпея в 48 р. до н. е.

838. Із старцем пілоським… — тобто з Нестором.

865. Веста — римська богиня домашнього вогнища, покровителька сім'ї і дому.

А. Содомора