Бережа

I. Року Божого 861 до нової ери

Як вилiз Свiтовид на самий вершечок дуба, ударив страшної сили Перун, спалив верхiвку дуба i розколов її. Тiло Свiтовида згорiло, душа полинула на третє Диво, а попiл засяяв навколо дуба срiбним серпанком.

В цей час Свiтовид подумки повторював слово «Ягна», подумки покладаючи на груди Криж. Стала перед його духовним зором блакитна рiвнина, а посеред тої рiвнини яскрiла бiлим вогнем величезна куля. Пiдiйшов вiн до неї так, що ледве мiг дивитися на її яснiсть i побачив, що це сидить на гнiздi iз закрученого Свiтового Звия Бiла Лебiдка. Сказав Свiтовид:

Бережо-Ягно-Дивна-Жива, послали мене люди дiзнатися, чи буде зiгрiвати Землю Дарбог?

Почув вiн голос:

– Аби дiждатися людям Дар-Бога-Коло, треба щоб вони виконували закони. Перший закон життя – це Любов. Як знаєш ти, Свiтовиде, любов зароджується в серцi юнака а чи юнки неусвiдомлено, як Божисте палання душi, коли вони нiби i не думають про злягання, а лише прагнуть бути разом, щоб насолоджуватись об'єднанням палаючих любов'ю душ.

Свiтовид:

– Але про це знають i говорять нашi волхви.

– Вiрно, поокремо люди знають майже про все, але всього в цiлому не знає нiхто. Не всi люди виконують тi закони, про якi вони знають, i не всi люди хочуть виконувати те, про що вчать волхви. Навiть не всi волхви правильно тлумачать закони. От на землi, крiм свiтлих волхвiв, є ще гурт вiдунiв-єнореїв, котрi хочуть знати i те, про що можна дiзнатися, порушуючи закон. Хоча й народилися чоловiками, а личину носять таку, як у жiнки: голять геть чисто лиця, винайшли спецiальну масть i мажуть нею груди, внаслiдок чого в них вiдростають жiночi груди, беруть у постiль мужчину i пiдставляють йому свiй зад, хоча у них немає жiночого лона i вони не можуть народжувати дiтей. Вiд того тiло страждає i швидко згорає, бо змикається позитивна i негативна енергiя. Смердить сiркою. Проте найбiльше страждають тi чоловiки, якi задовольняють чортовi пристрастi єнореїв, бо внаслiдок того, що вони сунуть свiй живець в зону смертi, в них розладнується нижня петля прив'язаностi до Дерева життя. Це навiть призводить до заразної хвороби, яка псує кров i передається дiтям, яких цi чоловiки встигають завести iз жiнками, бо для них немає нiякого розбору в способi задоволення своєї хiтi. Активнi збоченцi живуть утричi разiв менше, нiж люди, якi ведуть правильне любовне життя.

Так робиться грiх перед Богом, бо зневажається справжня любов, яка є Божистою енергiєю життя. Вони нiбито здiйснюють таку дiю, як i в любовi, але це є антилюбов, це вiд Чорта. Бути спаленим Перуном – це благо. Померти вiд затяжних недуг в муках на землi – ось справжня кара Божа.

Свiтовид:

– Бо ж i ти, Боже, не завжди ясно подаєш свої знамення. От, кажуть, давним давно i князями, i волхвами в людей були жiнки. А тодi чомусь князями i волхвами стали чоловiки. Тож єнореї i наслiдують давнiх волхвувальниць, якi могли народжувати.

Голос:

– Отож, Свiтовиде, запам'ятай висновок iз першого закону. Чоловiку – чоловiче, а жiнцi – жiноче. Збоченцi не служать нiякому Богу, а лише Чорту. За верховним законом, внаслiдок повiльного повороту Дива, на Землi змiнюються полюси. Там, де було тепло, стає холодно, там, де було сухо, стає мокро, там, де було низько, стає високо. Там, де панували жiнки, панують чоловiки, а колись знову буде навпаки. Любов можлива лише помiж чоловiком i жiнкою. I чоловiчий живець можна запихати лише в жiноче живородне лоно. По своїх законах Бог насилає на порушникiв хвороби i скору смерть, по земних законах, якщо грiх збоченства стає вiдомий громадi, а тим паче хтось буде хвалитися ним i намагатись увести в закон – цей «хтось» заслуговує на смерть, таку, яку визначить громада.

Отже, помiж чоловiком i жiнкою може бути любов, вони можуть обнiматись, цiлуватись, злягатись, але злягатись лише дiтородними органами. Мiж чоловiком i чоловiком може бути лише дружба, вони можуть здороватись за руку, обнiматись i притискатись одне до одного щоками, але не мають права цiлуватись у губи. Мiж жiнкою i жiнкою може бути лише дружба, вони можуть здороватись за руку, обнiматись i цiлувати одна одну в щоку.

Свiтовид:

– Однi вчать, щоб була в чоловiка лише одна жiнка, а в жiнки один чоловiк, а iншi вчать, що може бути всяко.

Голос:

– Не у всякого чоловiка i не у всякої жiнки однакова снага, тому, якщо чоловiк а чи жiнка зможуть уникнути ревнощiв i якщо у них вистачає статкiв, вони можуть мати дружин по потребi, i це не карається вищим законом.

Свiтовид:

– А який другий закон, Боже?

Голос:

– Про другий закон ти дiзнаєшся на другому Дивi.

Опустилась душа Свiтовида на друге Диво. Це було пiд животом Бiлого Лебедя. Там лежало троє круглих червоних яєць. Тобто Бiлий Лебiдь сидiв на трьох яйцях. Одне з яких було Матiр'ю, друге – Батьком, а третє – Сином. Обгорнутi були яйця кiльцями величезного Свiтового Звия.

Свiтовид:

– Боже, який твiй другий закон?

Голос:

– I цей закон знають волхви. Проте не всi люди вже почули про нього, не всi його виконують i не всi хочуть його виконувати. Адже всi лiкарi лiкують вiд смертi, але мало хто лiкує вiд життя, якщо воно навiть нестерпне для недосконалого тiла.

Це закон Обстеження.

Вищий суд, який повинен складатися iз наймудрiших i найчеснiших волхвiв, життя яких минуло у праведному служiннi Божистим законам i якi досягли вiку 54 роки, повинен прирiкати на легку смерть калiк вiд народження, калiк вiд тяжкого поранення а чи звiром, чи деревом, чи ворогом, а також тих, у кого скаламутився здоровий глузд.

Свiтовид:

– Тяжко, Боже, бути таким розумним, щоб це визначити.

Голос:

– Мудрi серед мудрих знають, що мука земна може бути гiршою за життя, тому громада повинна допомагати як жити, так i померти. Закон не може бути нi злим, нi добрим, вiн може бути лише справедливим i обов'язковим.

Ще нижче опустилась душа Свiтовида. Блакитна рiвнина вологого повiтря тут була обгороджена вiд навколишнього свiту стiною вогню. Наче планети навколо Сонця, довкiл Ягни лiтало дев'ять темно-червоних вогняних куль. Це були дев'ять перевтiлень Ягни: Велес, Рода, Морана, Папа, Слава, Яма, Дарбог, Дана, Дудь.

Свiтовид:

– Який же третiй закон, Боже?

Голос:

– Третiй закон – це закон Мiри. Вiн так само i добрий, i жорстокий, як на посереднiй людський глузд. Щоб людям радiснiше було жити на землi i їх так не дiймала туга за свiтовою волею, я послав їм такi напої i пахучi дими вiд спалення деяких рослин, котрi пiдсилюють радiсть життя. На свята люди смакують ними. Досконала людина повинна i може обходитись лише поживною їжею i чистою джерельною водою. Людина недосконала, яка зловживає тютюном, маком, коноплями чи горiлкою, наражає себе на небезпеку. Коли вона звикає до маку, конопель а чи горiлки, то перестає працювати, порушує суспiльнi закони i закон любовi. Таку людину, яку спiткає згубна звичка i вона не може керувати своєю волею, за рiшенням ради волхвiв треба прирiкати на легку кончину.

Свiтовид:

– Важкi закони оголосив ти, Боже.

Голос:

– Всi цi закони я вже не раз передавав на Землю i не раз карав усю люднiсть за їх порушення. Пiсля спалення, наступнi поколiння народжуються досконалiшими.

Свiтовид:

– Але ж i Чорт спокушає.

Голос:

– Борiться iз спокусами, на те я вам дав силу волi, почуття правди i совiстi. Цi закони важкi, але разом з тим i легкi. Кожна людина середнiх здiбностей може їх виконувати, щоб бути щасливою. Тiльки послiдовно дотримуючись законiв Бога i дослухаючись до голосу Совiстi, можна побудувати Рай на землi. Адже Рай i Пекло можна збудувати на землi.

Нарештi ще раз блиснула блискавка, загримiло, троє волхвiв – Авх, Бож i Рус – попадали ниць, i з того часу ця поза стала позою найбiльшої покори Боговi, позою притлумлення людської гординi перед гнiвом Божим, а перед Рiздвом люди, сходячись на радiння, спалюють опудало людини, щоб разом з ним спалити свої грiхи.

Коли волхви пiдвели голови, пiд дубом стояв Свiтовид. Вiн сказав:

– Ставаймо спина до спини на чотири сторони свiту i будемо ректи тарiйцям, будемо говорити чотирма вустами волю Божу, новий закон українському народовi.

Хто прагне наблизитись до Ягни, до того сама Божиня наблизиться, чи та людина буде на горi, а чи сидiтиме в глибокому порубi. У людини є душа, яка є часткою Божого духу, у людини є кров, яка є часткою вогню животворного. Ягна сьогоднi дає людинi ще i совiсть, яка є часткою всесвiтнього сумлiння.

Волхви говорили i говорили, а люди приходили, вислуховували i вiрили, запам'ятовували i жили. В нiч перед Рiздвом вдарив грiм i спалив гурт волхва кнорея.

Ягна сповiстила українцiв, що князя Коло вона забрала з володiнь Морани i прилучила до лику Дар-Бога-Сонця. Вiднинi день почне бiльшати, аж поки не стане таким, як був, а тодi знову стане меншати, а коли ставатиме найменшим, буде час панування Дудя.

Разом iз совiстю Ягна послала людям страх перед будь-яким убивством i любов до ближнього. Вiднинi, навiть рiжучи скотину, люди просять дозволу i мужностi в Бога.

Найбiльший грiх – це вiдмова вiд вiрувань предкiв.

Казання-речення рiдною мовою – це єдина дорога до спiлкування з Богом. Вiдмова вiд рiдної мови – це вiдмова вiд цiєї дороги, вiд цiєї опори.

Грiх тим батькам, якi не навчають своїх дiтей мови предкiв, адже дитина не може вибирати, i не давати їй можливостi знати рiдну мову – це насильство над невинною душею.

Грiх убивати свого одновiрця, це – справа державного закону.

Грiх не поважати своїх батькiв.

Грiх красти.

Грiх не вiддавати позички зумисне i не виконувати скрiпленого вiйськовим а чи торговельним договором обов'язку. Торгiвля – це головний закон людського спiвiснування.

Грiх пропивати статки своїх дiтей. Не дбати про сiм'ю.

Грiх зневажати чоловiковi жiнку, з якою вiн має дiтей, чи жiнцi чоловiка, з яким вона має дiтей.

Грiх мати сестрi брата чи братовi сестру до четвертого колiна як жiнку. Грiх матерi мати сина як чоловiка, а батьковi дочку як жiнку.

Треба виховувати у собi i в людях почуття честi. Дотримуватись Божих заборон у поведiнцi i стосунках з одноплемiнниками, бути мужнiми i самовiдданими у боротьбi проти ворогiв українського народу, дотримуватися князiвських законiв доблестi, керуватись голосом власної совiстi, прагнути до правдивого життя.

Умерти у боротьбi за благо рiдного народу – то є найпрекраснiша смерть.

Багато чого не можна людинi робити, щоб вижити на землi. Розум людини безмежний i не знає перепон, лише Божi закони iснують для того, щоб людина не стала Нечистою силою.

Але ще бiльше можна людинi на землi робити справ з Божого благословення. Все своє життя люди видумують закони, пiзнаючи розумом, душею i совiстю волю Божу.

Совiсть – рiдна сестра правди. Голос совiстi – це голос Бога. Коли людина втрачає совiсть, нею заволодiває Чорт. Людина без совiстi – це божевiльна людина, вiльна вiд Бога: вона не має спiвчуття, жалощiв, вiдчуття правди. Тому, крiм того, що вiдчуття правдивостi виховується звичаями прабатькiв, почуття совiстi Ягна дає тарiйцям разом з душею при народженнi.

Не зразу людина втрачає вiдчуття совiстi, сотнi разiв Бог попереджає людину схаменутись, стати на шлях iстини, i це є завжди вибiр.

Золотi речi: плуг з ярмом, пояс iз чашею i сокира-бартка – пiсланi вам, українцi, для того, щоб ви знали, що наше суспiльство завжди повинно дiлитися на три стани: I

– землеробiв-робiтникiв i над ними старiйшина;

– волхвiв, якi навчають народ Божих законiв, i над ними колегiя волхвiв iз дев'яти осiб (жiнок i чоловiкiв у довiльнiй кiлькостi). По черзi кожен рiк один з волхвiв – найстарший;

– воїнiв, охоронцiв народу, i над ними Золотий князь.

Основний закон для старiйшин, волхвiв i князiв – це байдужiсть до розкошiв i накопичення багатства для себе особисто i безкорисливе примноження багатства i добробуту українського народу.

Прабатько наш, тарiйцi, – Дарбог, а прамати – Ягна-Дивна-Жива. Ми всi – українцi – дiти Тар'ягна.

Ось вам, українцi, дев'ять одкровень, i кожне одкровення складається iз трьох казань. Кожне одкровення ревний вiруючий може говорити вголос або подумки в однiй з вiдповiдних дев'яти поз. Будь-яке з наведених казань можна творити у будь-якiй з наведених поз. До того ж можна створювати новi казання i новi пози, якi були б сприйнятливi для лона Вiри.

Форма нашої Вiри – це книга «Бережа».

Змiст нашої Вiри – це вiруюча українська Душа.

Наведенi нижче казання i пози – це початок дороги до Вiри, до самовдосконалення i спосiб Вiри для тих, хто шукає до неї дорогу.

Поза перша: поза Тар'ягна, поза найбiльшої Божої благодатi.

Лягти на спину, розкинувши руки i ноги, розслабитись, думати про вогонь небесний животворний, розчепiривши широко пальцi на руках i напруживши долонi. Очi примружити, майже заплющити.

До Ягни

Казання перше

До Ягни звертаюсь я, до вогню животворного, який у Всесвiтi розлитий, у теменi розбризканий, у твердi захований. До тебе, Найдосконалiша, яка послала на землю вогонь животворний, вогонь, який будує, оживляє, зiгрiває; вогонь, який умиротворює, очищає, змiтає, панує.

До тебе, Табiтi, яка народилася iз рiвноваги вогню i холоду, до того вогню, який упокорений, повiльний i теплий, як життя.

Бережо-Ягно-Дивна-Жива, спаси i помилуй мiй народ, мою сiм'ю i мене, твою рiдну дитину, порятуй мене вiд Зради i Манiї.

Пошли в мою душу Мир i Надiю, в тiло – Силу i Наснагу. Щоб вода менi була смачною, а повiтря було легким, щоб я був у потоцi твойого, Ягно, всеблага, дихання, як краплина у могутнiй рiцi, щоб я був у тiлi свого народу, наче кровинка в серцi.

Слава тобi, Ягно-Дивна-Жива, ти – вогонь животворний, ти – Коляда, ти – Леля, ти – Лелiйка, ти – Велес!

Казання друге

Ти, Велес, – меч i щит українського народу. Ти Бог вiйни i коханець Слави. Ти Тар'ягн – непереможний войовник.

Укрiпи душу мою Мужнiстю, щоб вона не знала, що таке Страх перед лицем ворога, перед лицем можливої Смертi. Укрiпи мої руки, мiй стан i мої груди мiццю Тар'ягна всеперемагаючого, щоб я був мiцним, як дуб, швидким, наче вовк, i розважливим, як лис.

Дай у мою душу жагу Перемоги, Слави i Звитяги. Дай у мої руки всепобiдну зброю.

Слава тобi, Велесе, покровителю всiх, хто став на прю. Хто став на захист благ українського народу, його земель, рiчок, хат i криниць. Слава тобi, Велесе, ти – Тар'ягн, ти – переможець, ти – Князь!

Казання третє

До тебе звертаюся, Велесе, охоронцю купцiв i мандрiвникiв. Ти – Свiтовид. Торгiвля – це мир i спокiй, благо i достаток. Заступи тих, якi їздять iз землi в землю i сiють мир i взаєморозумiння помiж племенами iноязичними, чи просто людей, якi подорожують i братаються з тими, хто хоче братства i миру.

Будь з нами, Велесе, коли ми п'ємо чашу побратимства, це найбожистiше почуття з-помiж людей – Дружба; будь з нами, коли ми п'ємо компанею весiльну.

Будь зi мною, коли я шукаю опору для Душi, виведи нас до Вiри в Ягну. Охороняй мене з усiх чотирьох сторiн свiту вiд напастi.

Велесе всюдисущий, охорони мою худобу вiд хвороб i дай їй гарний нагул i здоровий приплiд. Викохай у лузi гарну траву, пастуше небесних хмар. Прижени свої отари, щоб напоїти луг, i степ, i лiс, i город. Щоб зело буяло, а трави пишались. Щоб ситими були всi.

Слава тобi, Велесе, ти – воля Бога, покровитель нашого достатку! Слава!!!

До тебе звертаюся, Велесе, охоронцю купцiв i мандрiвникiв. Ти – Свiтовид. Торгiвля – це мир i спокiй, благо i достаток. Заступи тих, якi їздять iз землi в землю i сiють мир i взаєморозумiння помiж племенами iноязичними, чи просто людей, якi подорожують i братаються з тими, хто хоче братства i миру.

Будь з нами, Велесе, коли ми п'ємо чашу побратимства, це найбожистiше почуття з-помiж людей – Дружба; будь з нами, коли ми п'ємо компанею весiльну.

Будь зi мною, коли я шукаю опору для Душi, виведи нас до Вiри в Ягну. Охороняй мене з усiх чотирьох сторiн свiту вiд напастi.

Велесе всюдисущий, охорони мою худобу вiд хвороб i дай їй гарний нагул i здоровий приплiд. Викохай у лузi гарну траву, пастуше небесних хмар. Прижени свої отари, щоб напоїти луг, i степ, i лiс, i город. Щоб зело буяло, а трави пишались. Щоб ситими були всi.

Слава тобi, Велесе, ти – воля Бога, покровитель нашого достатку! Слава!!!

До тебе звертаюся, Велесе, охоронцю купцiв i мандрiвникiв. Ти – Свiтовид. Торгiвля – це мир i спокiй, благо i достаток. Заступи тих, якi їздять iз землi в землю i сiють мир i взаєморозумiння помiж племенами iноязичними, чи просто людей, якi подорожують i братаються з тими, хто хоче братства i миру.

Будь з нами, Велесе, коли ми п'ємо чашу побратимства, це найбожистiше почуття з-помiж людей – Дружба; будь з нами, коли ми п'ємо компанею весiльну.

Будь зi мною, коли я шукаю опору для Душi, виведи нас до Вiри в Ягну. Охороняй мене з усiх чотирьох сторiн свiту вiд напастi.

Велесе всюдисущий, охорони мою худобу вiд хвороб i дай їй гарний нагул i здоровий приплiд. Викохай у лузi гарну траву, пастуше небесних хмар. Прижени свої отари, щоб напоїти луг, i степ, i лiс, i город. Щоб зело буяло, а трави пишались. Щоб ситими були всi.

Слава тобi, Велесе, ти – воля Бога, покровитель нашого достатку! Слава!!!

До Роди

До Морани

До Папи

До Слави

До Ями

До Дарбога

До Дани

До Дудя

До Бережi

До Ягни я звертаюся, до вогню животворного, ти – Велес, меч i щит українського народу, Бог вiйни, i коханець Слави, i Тар'ягн – непереможний войовник.

Ти – охоронець мандрiвникiв i напучувач торгiвлi мiж людей, ти – Свiтовид. Ти – животворний вогонь Роди, я вклоняюся i молюся вогневi зародження i народження, житу i життю, розлитому у водах i глибинах.

Ти – Морана, велика ясновидиця, яка не боїться майбутнього, володарка холодної тьми, холодного вiтру i бiлого снiгу. Ти – незбагненна Морана, куди зникають люди, ти – володарка жалоби.

Але ти i наша Папа – зоряне нiчне небо i сонячне денне небо. Ти – наш хлiб на столi. Ти – майстер на всi руки, неперевершений творець слова, музики i живопису.

Ти – Слава, найпрекраснiша серед прекрасних Богиня Перемоги, ти – ласкава Лада i нiжнiсть коханцiв. Ти – невмируща iскра Тар'ягнового серця – кохання помiж мужчиною i жiнкою.

Але ти i страшна Яма, розверзла паща землi, яка поглинає, щоб народити. Ти – володарка копалень i скарбiв, сховищ для злакiв i лоно для зерна.

Ти – великий пастух чорних i сiрих ворон, ти – очищувач землi.

Але ти i Дарбог-Коло, свiтло наших очей, ти – Перун, який дарує, але який i карає, ти – сторож договорiв i кара для боговiдступникiв. Ти – Сваржич, домашнiй вогонь, який зiгрiває оселю i варить їсти.

Ти – Дана, небеснi води, небеснi потоки i голубе волосся Ягни. Ти – незчисленнi рiки нашої землi, ти – свiчадо наших криниць i озер, оселя для людей, риб i птахiв. Ти – живi води внутрiшньої сутi, з якої народилося все живе.

Ти – теплий вогонь без свiтла, ти – Дудь, ти – Домовик, добрий хатнiй Бог.

Слава тобi, Ягно-Дивна-Жива!

УКРАЇНЦI! Народжуйтесь, живiть i вмирайте за законом Божим пiд цими одкровеннями, шукайте слова для нових одкровень, але одкровень до Ягни i її Перунiв.

Як дитина, зростаючи i мужнiючи, весь час вiдчуває любов до батька-матерi, наче тугу за цiлим, вiд якого вона вiд'єдналася, так душа українця тужить за Ягною, вiд якої вона вiд'єдналася, поселившись у новонародженому тiлi. Туга за Богом – це молитва про помiч, про помилування, про спасiння, це осяяння у прилученнi до божистої сутi через молитву.

Живiть з iменем Бережi в серцi, i буде вам життя утiхою, а смерть – бажаним вiдпочинком.

Молiться на самотi, подумки, пошепки або вголос, молiться спiльно в релiгiйних громадах з надiєю в душi, i ви долучитесь до божистого, до трепетного, до незбагненного нiяким iншим шляхом, як лише через вiрну молитву Боговi. Молiться, коли туга за неосяжним, вiчним, незбагненним, туга за цiлим обгортає. Молiться, коли вам страшно, тоскно, лячно, незатишно, спокусливо.

Починаючи якусь важливу роботу, помолися, ставши лицем до джерела чистого свiтла: сонця, вогню в печi, вiкна, свiчки чи лампи. Коли нема джерела свiтла, його можна уявити. Якщо Вiра твоя буде щира, ти будеш почутий Богом, тобi буде полегшення i благословення у початiй справi.

Всi українцi мають працювати на благо свого народу. Землероби i робiтники – на землi i в рiзних ремеслах; волхви – навчати народ вiри в Бога, казань, обрядiв i вiдправ; князi i воїни – оберiгати народ вiд насильства iнших народiв i пiдтримувати лад у державi.

Держава – це певнiсть для життя кожного члена суспiльства, тому треба весь час дбати про удосконалення держави, весь час прагнучи до справедливостi.

Справедливi договори повиннi об'єднувати i роз'єднувати український народ iз сусiднiми народами.

Кожен фiзично здоровий юнак повинен пройти козачий гарт, служачи у державному вiйську.

Вiра в Ягну i її дев'ять Перунiв – це запорука волi, це сила, перед якою нiякi сили, якi нас хочуть поневолити, не встоять.

Книга «Бережа» повинна лежати в кожнiй українськiй сiм'ї разом з хлiбом на столi, а на покутi – оберiг iз знаком Перуна. За це ми повиннi боротись, i це Божа воля i наша воля. Бо, як казали нашi предки раб i пiсля смертi раб, а вiльний i пiсля смертi вiльний.