Це знає тільки вітер

Важка дружба

Пес і Кінь жили душа в душу. Обидва за найменшої нагоди виявляли один одному свою приязнь.

Пес приносив коневі найсмачніші кості з тих які йому вдавалося роздобути, а кінь відкладав для пса найвідбірніший овес.

Вони так сильно любили одне одного, що обоє померли з голоду.

Моїм щастям є я – не ти.

І не тому, що ти не хочеш мені його дати.

А тому, що тоді я був би вже не я.

Коли б я мінявся тільки для того,

Щоб задовольнити твій егоїзм,

я б не міг бути щасливим.

Коли б ти критикував мене за те,

Що я не думаю твоїми думками

І бачу не так, як ти бачиш –

Я б не міг бути щасливим.

Ти називаєш мене бунтівником.

Але кожного разу,

Як я з тобою не погоджуюся,

Мені не йдеться про те, щоб змінювати тебе.

«Ти мусиш бути тим, ким я є».

Але я не хочу,

Щоб ти казав мені, ким маю стати.

Ти говориш, що я прозорий

І що про мене дуже легко забути.

Навіщо ти скористався моїм життям,

Аби довести самому собі,

Ким, власне, ти є?