Це знає тільки вітер

Упевненість

У маленькому будиночку на березі ріки Тигр жив дуже добрий чоловік на ім’я Ромолетто. Одного дня він помітив, що крізь двері в його дім просочується вода. Ситуація була дуже небезпечною.

Ще більше він перелякався, коли почув, як по радіо безнастанно повторювали повідомлення: «Усі мешканці прибережних будинків мусять негайно залишити свої домівки. Ріка буде виливатися щораз більше».

Ромолетто був дуже побожним чоловіком і поклав надію на Господа. Він упав на коліна і почав молитися:

«Господи, спаси мене!»

Раптом чоловік почув голос згори: «Не бійся, Ромелетто! Я пам’ятаю про тебе!» - Це був голос Господа Бога.

Ромолетто встав і почав виконувати свою звичайну роботу, ніби й нічого особливого не діялося. Близько одинадцятої години вода вже сягала йому плечей, тож Ромолетто змушений був піднятися на другий поверх. Він помітив рятувальників, які пропливали човном повз його дім. Вони почали гукати йому: «Рятуйся разом з нами! Залишатися тут - чисте безумство!»

«Ні. Я маю захист згори», - відповів Ромолето, вказуючи пальцем на небо.

О третій годині пополудні вода почала заливати ліжко, і Ромолетто був змушений відступати на горище. Неподалік пропливав ще один рятувальний баркас і знову хтось загукав: «Не зволікай! Вода прибуває!»

Ромолетто і цього разу демонстративно відрік: «У мене свій покровитель».

Чверть на шосту вода вже доходила до ринви, тож Ромолетто видряпався на дах. Ізнову поруч пропливала на плоті рятувальна служба Червоного Хреста, підбираючи останніх, які ще залишався в небезпеці. Але й тепер рятувальники марно зверталися до Ромолетто. Він учепився свого комина, як реп’ях собачого хвоста, і відповідав: «Мені допомога не потрібна. Я маю на кого розраховувати».

А вода все піднімалася… Десять на шосту Ромолетто потонув.

Коли Ромолето опинився в Раю, його аж трясло від обурення.

Він приступив до Божого престолу і спитав:

«Хіба Ти не обіцяв, що подбаєш про мене?»

Господь Бог ласкаво поглянув на Ромолетто: «Я тричі посилав тобі рятувальників!»

Один чоловік був справжнім невдахою – життя тільки те й робило, що било його. Але він не переставав молитися: «Господи, зроби так, щоб я виграв у лотерею».

Його справи і далі погіршувалися, але він не переставав просити: «Господи, поможи мені, зроби, щоб я виграв у лотерею!»

Якось серед ночі його розбудив знервований голос Господа Бога: «Ти також мусиш мені помогти. Купи хоча б один лотерейний білет!».