Це знає тільки вітер

Останнє місце

Пекло було вже майже заповнене, однак перед його брамою очікувало ще багато грішників. Дияволу не залишилося жодного іншого виходу, як заблокувати двері. Він вийшов до кандидатів на вхід і промовив до них:

«Залишилося тільки одне місце, і, ясна річ, його можна зайняти тільки той з вас, хто був найбільшим грішником».

Потім запитав:

«Може, серед присутніх є професійний убивця, чи то кілер?»

Не почувши позитивної відповіді, він був змушений розпочати іспит усіх грішників, які стояли в черзі.

Погляд Диявола зупинився на одному з них, якому дотепер якось вдавалося залишатися поза його увагою.

«А ти що накоїв» - запитав Диявол.

«Нічого. Я порядний чоловік і опинився тут цілком випадково».

«Це неможливо. Ти мусів у чомусь провинитися».

«Кажу правду, - заперечував схвильований чоловік, - я завжди старався бути якнайдалі від гріха. Я бачив, як одні кривдили інших, але сам не брав у цьому участи. Бачив дітей, які вмирали з голоду, яких продавали, а найслабших трактували як сміття. Я був свідком того, як люди робили свинства і звинувачували в цьому одне одного. Тільки я був вільний від спокус і не робив нічого Ніколи».

«Таки ніколи? – недовірливо перепитав Диявол. – Але справді бачив усе це на власні очі?»

«Достеменно так».

«І справді жодного разу нічого не зробив?» - повторив своє запитання Диявол.

«Анічогісінько».

Диявол вдоволено посміхнувся: «Заходь, приятелю! Останнє місце – твоє!»

Один святий, ідучи містом, побачив дівчинку в лахміття; вона просила милостиню.

«Господи, чому Ти таке допускаєш? Зроби щось, прошу Тебе», звернувся до Бога святий.

А ввечері в телевізійних новинах він дивився репортажі про те, як люди вбивають одне одного бачив очі вмираючих дітей, їх виснажених голодом тіла.

І знову заволав до Бога: «Господи, подивися скільки лиха! Зроби щось!»

У ночі святий почув голос Господа: «Я вже щось зробив: я створив тебе».