Це знає тільки вітер

Спокуса

Один пустельник був такий святий, що одною ногою вже, як мовлять, стояв у небі.

Його печера була вибита в стіні високої, покритої зеленню гори, і в ній майже нічого не було. Пустельник збирав лісові ягоди, трави, а інколи до недільного обіду, - трохи грибів.

«Як же його спокусити?» - сушив собі голову Диявол.

Він стежив за кожним кроком пустельника, уважно його вивчаючи – і все для того, щоб знайти в ньому хоч якусь ваду. Але нічого не знаходив. Ходив за ним в назирці, лютував і проклинав. Врешті-решт вирішив, що мусить розпочати конкретну атаку.

З’явився перед пустельником саме тоді, коли той підкріплявся куснем хліба, вмоченим у джерельній воді.

«Привіт, сказав Сатана. – Знаєш, хто я?»

«Диявол», – спокійно відповів пустельник.

«Бог погодився, щоб я тебе спокушав. Мені дуже потрібно, щоб ти скоїв якийсь тяжкий гріх».

«Говори далі, - промовив пустельник. – Я слухаю».

«Вбий когось».

«Ні, і мови не може бути».

«Згріши з жінкою».

«Це бридко і потворно. Я ніколи цього не зроблю. Забирайся геть, дияволе. Тобі навіть фантазії бракує».

«Ну, то хоча б випий трохи вина. До того ж, це навіть і не гріх. Зроби мені щось приємне!»

Пустельник зітхнув: «Ну, добре. Квиток вина – в цьому справді нема нічого поганого». Випив ковток, набрав повітря, тоді – ще один …

«Ммм… чудове вино, - випив ще ковток. – Міцне, холера! »

Потім зареготав, упав навколішки і кинувся хлистати вино.

Тим часом до нього прийшла дівчинка.

«Добридень, святий чоловіче! – привіталася вона. – Я принесла тобі хліба і яблук».

Очі пустельника налилися люттю, він схопив дівчинку за волосся і кинув на землю. Вона почала кричати. Її батько, працюючи в полі, почув плач і прибіг на допомогу. Побачивши батька, пустельник схопив каменюку в з силою пожбурив у нього.

Минуло досить часу, поки пустельник прийшов до тями і побачив, що в ногах у нього лежить закривавлений чоловік.

«Мені здається, що він мертвий», - переможно промовив Сатана. Потім зірвав квітку і поклав собі до уст.

Пустельник, вражений, упав на коліна: «Господи Боже, що я наробив?»

Відповів йому диявол: «Подумай тільки: з трьох гріхів ти вибрав найменший. Але тобі доведеться чимало днів провести в моєму товаристві».

І, заклавши руки в кишені, пішов собі посвистуючи. За кілька кроків, обернувся і промовив, немовби до давнього приятеля:

«То що, йдеш зі мною, пустельнику?»

Малих гріхів не існує …