Це знає тільки вітер

Три сини

Три жінки йшли до криниці по воду. На кам’яній лавці біля джерела сидів старий чоловік і прислухався до їх розмови.

Кожна жінка вихваляла свого сина.

Перша сказала: «Мій син такий бистрий спритний, що ніхто не може з ним зрівнятися».

«А мій син, - промовила друга, - співає, як соловейко. Ніхто в світі не може похвалитися таким чудовим голосом».

«А ти що скажеш про свого сина?» - запитали третю жінку, яка нічого не говорила.

«Не знаю, чи можу щось надзвичайне сказати про свою дитину, - відповіла вона. – Він добрий хлопчик, як багато інших. Але нічим особливим не вирізняється … »

Наповнивши дзбани, жінки вирушили додому. Пішов услід за ними і старець. Глеки були важкі, жінки аж гнулися, несучи їх на раменах.

Тож вирішили перепочити.

Аж ось до них підбігли троє хлопців. Один зразу почав маленьку виставу: став на руки в почав дригати ногами, потім закрутив карколомні сальта.

Жінки були в захопленні: «Який спритний!»

Другий хлопчина заспівав якусь пісеньку. Голос він мав справді, як у соловейка.

Жінки зворушено слухали: «Що за ангельський голос!»

Третій хлопчина підійшов до матері, узяв у неї дзбан з водою, завдав собі на плечі і поніс, йдучи поряд.

Жінки запитали старця: «Що скажеш про наших синів?»

«Про синів?» - здивувався чоловік. – Я бачив лише одного сина».

«Ви пізнаєте їх за плодами їхніми» (Мт. 7,16)