Червоний князь

Примечания

1

Ідеться про п'єсу Des Kaisers Traum. Festspiel in einem Aufzuge von Christiane Gräfin Thun-Salm. Musik von Anton Rückauf, Відень, 1908. Вступ до Ринґу, див.: Schorske, Fin-de-Siecle Vienna, 24-115. Деталі щодо подій дня, див.: Василь Вишиваний (Вільгельм фон Габсбурґ), «Мемуари», ЦДАВО 1075/4/18а/2; Wiener Abendpost від З грудня 1908 р., 1–6; Wiener Bilder, 9 грудня 1908 р., 21; Thun-Salm und Hoffmansthal, Briefwechsel, 187, 238. Інші описи вечора, див.: Mayer, Persistence of the Old Regime, 142–143; та Unowsky, Pomp and Politics, 87–89. Щодо інших святкувань 1908 року, див.: Grossegger, Der Kaiser-Huldigungs-Festzug; а також Beller, «Kraus's Firework».

2

Деталь щодо голови принцеси де Ламбаль, а також цю інтерпретацію подій запозичено у Blanning, Pursuit of Glory, 619–670.

3

Щодо символізму Габсбургів, див.: Wheatcroft, Habsburgs. Як розвідка універсального дискурсу Габсбургів, неперевершеною працею, мабуть, залишиться: Evans, Rudolf II and His World. Щодо Рудольфового памфлету: Hamann, Kronprinz Rudolf, 341.

4

Щодо цензорів та націй, див.: Zacek, «Metternich's Censors»; а також Killern, «Kare, Havlicek». Гумористичну коректуру надає Rak, Byvali Cechové.

5

Ці деталі черпаю з: Clark, Iron Kingdom, за винятком переплавлення золота 1683 року, про яке йдеться у Stoye, Siege of Vienna.

6

Деталі акторської гри, див.: Sonnenthal, Adolf von Sonnenthals Briefwechsel, 229. Див.: 1 Коринтян 13:13: «Nun aber bleibt Glaube, Hoffnung, Liebe, diese drei; die größte aber von diesen ist die Liebe». Майбутнє у п'єсі: «Das ist das Größte, und ich nenn's: die Liebe».

7

Wiener Abendpost, 3 грудня 1908, 3.

8

«Мемуари», ЦДАВО 1075/4/18a/l.

9

За умовами Компромісу, Австрія та Угорщина і далі мали спільне військо, міністерство закордонних справ і бюджет, але уряд Угорщини відтепер сам формував свою внутрішню політику. Починаючи від 1867 року, Франца-Йосифа належало називати «Цісарем і Королем» або «Цісаре-Королем» Австрії (імперії) та Угорщини (королівства), його володіння-Австро-Угорщиною; установи його монархії поділялися на цісарські, королівські, або ж цісарсько-королівські, залежно від ситуації. Див. заввагу щодо термінів та мов.

10

Див.: Cohen, Politics of Ethnic Survival; King, Budweisers into Czechs and Germans; Koralka, Ćeśi v Habsburzké rize a v Evropè.

11

У своїй праці Habsburg Monarchy А. Дж. П. Тейлор (A. J. P. Taylor) намагався довести, що Габсбурзька монархія була приречена без огляду на Першу світову війну. Моя розвідка заперечує таку думку. Зливу цитат, що схиляють до незгоди з Тейлоровими висновками, можна знайти у Remak, «The Healthy Invalid».

12

Штефан до Франца-Фердинанда, 5 чи 6 листопада 1908 р.; Штефан до Франца-Фердинанда, 6 чи 7 листопада, 1908 р., APK-OŻ DDŻ 84. Присутність Конрада згадується у Wiener Abendpost, 3 грудня 1908, 3.

13

Volksblatt, 6 грудня 1908, 3; Die Neue Zeitung, 3 грудня 1908, 1; Wingfield, Flag Wars and Stone Saints, 129; Unowsky, Pomp and Politics, 181.

14

Des Kaisers Traum. Festspiel in einem Aufzuge von Christiane Gräfin Thun-Salm. Musik von Anton Rückauf, Відень, 1908, 29; Michel Georges-Michel, «Une histoire d'ancre sympathetique» Le Jour, 25 липня 1934; «Акт», ЦДАГО 26/1/66498-фп/198980/І.

15

Basch-Ritter, Österreich auf allen Meeren, 71.

16

Pola: Seine Vergangenheit, Gegenwart und Zukunft, 32,82. Німецьке слово на позначення того, що ми нині називаємо глобалізацією, було Welthandel. Я вживаю цей термін свідомо; стан світової торгівлі нині належало б називати (а іноді називано) «другою глобалізацією».

17

Wiggermann, К. u. К. Kriegsmarine und Politik, 36.

18

Sondhaus, Habsburg Empire and the Sea, 172–212; Perotti, Das Schloss Miramar, 9-89.

19

Vogelsberger, Kaiser von Mexico, 333.

20

Пізніше Карла під Ваґрамом розгромив Наполеон, про що нагадує Arc de Triomphe.

21

«Мемуари», ЦДАВО 1075/4/18а/1; Sondhaus, Naval Policy, 61; Hyla, «Habsburgowie żywieccy», 7.

22

HHStA, Fach 1, Karton 189, Folder Vermählung Des Erzherzogs Carl Stephan mit der Erzherzogin Maria Theresia von Toscana zu Wien am 28 February 1886, Ґровер Клівленд до Франца-Йосифа, 20 травня 1886 р. Щодо срібла, див. A. Habsburg, Princesse och partisan, 113.

23

Щодо життя Рудольфа, див.: Hamann, Kronprinz Rudolf, особливо 330–332, 415–419. Про стосунки між батьком і сином ідеться у: Dickinger, Franz Josef 1, 54–66.

24

Цитати з: Hamann, Reluctant Empress, 130, 135.

25

Markus, Der Fall Redl, 149–150; Wheatcroft, Habsburgs, 283; Gribble, Life of the Emperor Francis Joseph, 281.

26

Иванова, Стара бьлгарска литература, 64.

27

Щодо Рудольфа, див.: Hamann, Kronprinz Rudolf, 296–298. Натяки на взаємний уплив: «Мемуари», ЦДАВО 1075/4/18а/1, 2 та 6; а також Ryan, Му Years, 232. Щодо тріалізму: Dedijer, Road to Sarajevo, 93–95, 153, 159. Сербська та хорватська політична думка цього періоду описана у: Banac, National Question, 70-114. Югославська ідея повернулася після зміни династії у 1903 році. Див. Jelavich, South Slav Nationalism, 19–26.

28

HHStA, Fach 1, Karton 147, Folder Entbindung Erzherzogin Maria Theresia 1895. Його повне ім'я було Вільгельм Франц-Йосиф Карл. Усі ці імена були династійними. Карл був дідом його батька і прадідом його матері. Ім'я Карл носили всі хлопці, що в певному сенсі було слушним, оскільки нагадувало їм, що вони не лише брати, а й кузени. Франц-Йосиф був правлячим цісарем, а отже, це ім'я було жестом у бік Відня — як, зрештою, й ім'я Вільгельм, що відсилало до ерцгерцога Вільгельма фон Габсбурґа, великого магістра Тевтонських Лицарів і колишнього командувача австрійського війська, який помер за рік до того. Таким чином Штефан двічі офірував свого сина своєму володарю, виявляючи шану безпосередньо Францові-Йосифу і через одного з небагатьох членів родини, який користувався у Франца-Йосифа повагою. Redlich, Emperor Francis Joseph, 200, 476.

29

Цей короткий огляд жодним чином не висвітлює всю складність польської історії у XIX столітті. Найкращим путівником із цього приводу є: Wandycz, Lands of Partitioned Poland.

30

Schmidt-Brentano, Die Österreichische Admirale, 473.

31

Sondhaus, Naval Policy, 136.

32

Ryan, My Years, 69.

33

Ryan, My Years, 70–73. Раян стверджує, що написала свій мемуар, щоб розвінчати уявлення про те, що всі Габсбурґи були божевільними, поганими й непридатними до правління, хоча зміст мемуару під цим оглядом дещо неоднозначний.

34

Ryan, Му Years, 83.

35

До сьогодні не зберігся, схоже, жоден із Штефанових творів. Однак цікавими є начерки в його зошиті. Див. APK-OŻ DDZ 84 та 85.

36

Ryan, Му Years, 66–67.

37

«Мемуари», ЦДАВО 1075/4/18а/1; Ryan, Му Years, 91.

38

Архітектори і цитати: Штефан до Кокса та Кінґа, морських архітекторів, Лондон, 1905, APK-OŻ DDŻ 84. Мореплавські уроки Штефанових синів згадуються у «Мемуарах», ЦДАВО 1075/4/18а/1 — Епізод із козою описано у Ryan, Му Years, 245–246.

39

Подорож до Санкт-Петербурґа задокументовано у: HHStA, Fach 1, Karton 66, Folder «Erzherzog Karl Stefan», лист Seiner Exzellenz Herrn Grafen Gotuchowski, Санкт-Петербург, 12 серпня 1900. Щодо контакту з Марією-Крістіною: HHStA, Fach 1, Karton 66, Folder «Erzherzog Karl Stefan», лист, Seiner Exzellenz Herrn Grafen Gotuchowski, Сан Себастьян, 30 вересня 1900.

40

Подорож на Альфонсове святкування у 1902 році описано у: Ryan, Му Years, 250.

41

HHStA, Fach 1, Karton 66, Folder «Erzherzog Karl Stefan», An das Hohe K. und k. Ministerium des kaiserlichen und königlichen Hauses und des Aeussern, Відень, 27 січня 1905.

42

Контакт із моряками: Ryan, Му Years, 98. Дата: Hyla, «Habsburgowie żywieccy», 9. Вільгельмові спогади про моряків: «Мемуари», ЦДАВО 1075/4/18а/1.

43

Штефан до Аґенора Ґолуховського, 17 липня 1906, HHStA, Fach 1, Karton 66, Folder «Erzherzog Karl Stefan».

44

«Мемуари», ЦДАВО 1075/4/18a/l.

45

Gribble, Life of the Emperor Francis-Joseph, 119; Hamann, Reluctant Empress, 288, 301; E. Habsburg, Das poetische Tagebuch, 383.

46

Обговорення цього аспекту див.: Wheatcroft, Habsburgs, і особливо Tanner, Last Descendant.

47

Мандрівка до Стамбулу: HHStA, Fach 1, Karton 66, Folder «Erzherzog Karl Stefan», Seiner Exzellenz Herrn Grafen Gotuchowski, 3 жовтня 1906 p., та 23 жовтня 1906 p. Щодо подорожі до Алжиру див.: ibid., Telegram, Chiffre, Algiers, 2 травня 1907 p.

48

Щодо подорожі до Мальти див.: ibid., Consolato d'Austria-Ungharia, Malta, A sua Eccelenza II Barone Lexa de Aehrenthal, 22 квітня 1907 p. Мальтійська політика обговорюється у Owen, Maltese Islands, 63–66.

49

Щодо подорожі 1909 року див.: Штефанів лист із Под'яворі до австрійського відділу торгівлі в Трієсті від 31 березня 1909 р., APK-OŻ DDŻ 84. Враження Віллі див.: «Мемуари», ЦДАВО 1075/4/18а/1.

50

Tylza-Janosz, «Dobra Czarnieckie і porąbczańskie», 20, 28, 35; Spyra, Browar Żywiec, 27–30. Щодо шляхетського капіталізму див.: Glassheim, Noble Nationalists; та Mayer, Persistence of the Old Regime.

51

Родинні портрети див.: Senecki і Piotrowski, «Zbiory malarstwa», 58–60; Kuhnke, «Polscy Habsburgowie»; Mackiewicz, Dom Radziwiłłów, 209. Про часове розпланування переселення згадується у «Мемуарах», ЦДАВО 1075/4/18а/1. Про національний стиль див: Bożek. Żywieckie projektz Karola Pietschki. Каплицю згадує Руснячек: Rusniaczek, «Jak powstał», 40–41. Прохання Марії-Терезії до Папи: лист від Марії-Терезії до Папи Бенедикта XV, 1 грудня 1904 p.; «Sacra Rituum Congregatio…» 18 січня 1905 р.; [Нерозбірливо] до Марії-Терезії, 15 травня 1912 р.; усі ці документи у APK-OŻ DDŻ 3.

52

Kuhnke, «Polscy Habsburgowie». Про випадок із вікном йдеться у листі Штефана до Ентреша, липень 1906 р., APK-OŻ DDŻ 84.

53

Штефан до «Caro Signore Commendatore», 25 вересня 1909 р.; Штефан до Dr. Weiser & Sohn, Відень, 8 жовтня 1909; Штефан до Société Lorraine, 2 грудня 1909 р.; Штефан до Daimler Motor Company, Coventry, 21 березня 1910 p.; Штефан до Гієроніма Тарновського, червень 1910 р., усі документи в APK-OŻ DDŻ 85. Щодо автомобілів див.: Husar, «Żywieccy Habsburgowie», 65.

54

Ryan, My Years, 127–134. У 2007 році тисове дерево все ще стояло.

55

HHStA, Fach 1, Karton 200, Folder «Vermählung 74 der Erzherzogin Renata mit dem Prinzen Radziwiłł», K. und k. Ministerium des kaiserl. und königl. Hauses und des Äussern, «Eheschliessung Ihrer k.u.k. Hoheit der durchlauchstigsten Frau Erzherzogerin Renata Maria mit dem Prinzen Hieronymus Radziwiłł»; ibid., Sr. K. un K Apost. Majestät Obersthofmeisteramt, An das löbliche k. und k. Ministerium des k. und k. Hauses und des Aeussern, 18 вересня 1908 p. Рената мусила прийняти кожну з цих умов у нотах, скерованих до двору, а потім повторити свої зречення на церемонії в листопаді 1908 року. Навіть після поділів Польщі родина Радзивилів залишалася заможною. Гієронім Радзивил мав сильні зв'язки із Німеччиною. Він походив з Німецької імперії, а його батько був депутатом у німецькому парламенті.

56

Mackiewicz, Dom Radziwiłłów, 210–211.

57

Цитати взято з нетитулованого документу зречення у HHStA, Fach 1, Karton 203, Folder «Vermählung der Erzherzogin Mechtildis mit dem Prinzen Aleksander Olgierd Czartoryski». Там само, див. теж наступні документи: «Kopie» певного «Entwurf» від 9 жовтня 1912 p.; К. und k. Ministerium des kaiserl. Und königl. Hauses und des Äussern, Відень, 26 січня 1913, 3.518/1, Vertraulich; Votrag des Ministers des kaiserlichen und königlichen Hauses und des Äussern, 9 жовтня 1912 p.

58

Hyla, «Habsburgowie Żywieccy», 9; Девіз Чарторийських: «Bądź co Bądź».

59

Ryan, My Years, 98–99; Hyla, «Habsburgowie Żywieccy», 9; «Мемуари», ЦДАВО 1075/4/18a/l.

60

Штефанів лист: Штефан до Барона Ремера, Ministerium des Äussern [грудень 1912 p.], APK-OŻ DDŻ 85. Реакції записано у HHStA, Fach 1, Karton 203, Folder «Vermählung der Erzherzogin Mechtildis mit dem Prinzen Aleksander Olgierd Czartoryski», K. und k. Ministerium des kaiserl. und königl. Hauses und des Äussern, Відень, 26 січня 1913 p., 3.518/1, Vertraulich. Перше одруження «in das Bürgertum» за Hamann, Die Habsburger, 81. На відміну від сестер, Елеанора мусила зректися від будь-яких претензій на державні кошти у майбутньому. HHStA, Fach 1, Karton 203, Folder «Vermählung der Erzherzogin Eleonore mit dem Linienschiffslieutenant von Kloss», Kopie, «Verwurf».

61

Цитату взято з Ryan, My Years, 99. Зразок листування: Штефан до Л. Бернгаймера, 22 грудня 1912 р., APK-OŻ DDŻ 85.

62

КА, Personalevidenzen, Qualifikationsliste und Grundbuchblatt des Erzherzogs Wilhelf F. Josef, Klassifikationsliste (15 березня 1915 p.).

63

Цит. за: Музіль, Роберт Сум'яття вихованця Терлеса. З німецької переклав Юрій Прохасько — Київ Юніверс, 2001

64

Hull, Entourage, 65 та passim; Clark, Kaiser Wilhelm II, 73–76; Murat, La loi du genre, 265. Пруст стверджував, що саме цей скандал ввів у французький мововжиток слово «homosexualité». Lucey, Never Say I, 230.

65

Spector, «Countess Merviola», 31–46; ibid., «Homosexual Scandal», 15–24.

66

Deâk, Beyond Nationalism, 143–145; Palmer, Twilight, 318; Ronge, Kriegsund Indusriespionoge, 79–86; KA, Personalevidenzen, Qualifikationsliste und Grundbuchblatt des Erzherzogs Wilhelm F. Josef, «Hauptgrundbuchblatt».

67

Новосад, «Василь Вишиваний», 24. Правдою може бути й те, що Віллі готувався правити двома королівствами, як стверджує Василь Расевич («Вільгельм фон Габсбурґ», 212–213). Расевич пише, що Вільгельм спершу ідентифікував себе з євреями, і лише згодом з українцями. Однак, схоже, він посилається на резюме єдиної статті у пресі. Оригінал: Henry Hellsen, «Kejser at Ukraine», Berlinske Tidende, 31 березня 1920 p., 2. За Гельсеном, Віллі накреслив проект Ізраїльської Держави, з яким звернувся до Світової Організації Сіоністів у Берліні, пропонуючи свої послуги. Можна уявити собі, як він дійшов до такої ідеї. Сіонізм, ідея повернення євреїв у Палестину і заснування єврейської держави, саме набирав прибічників. 1913 року у Відні, де тоді мешкав Віллі, відбувся Третій конгрес сіоністів. За таким сценарієм, переїзд Віллі до Відня мав би стати завершальним моментом у його власному відкритті нації. Та насправді на Лошині євреїв не було взагалі, а в Живці якщо були, то одиниці. Євреї безперечно були в Стамбулі і Північній Африці — місцях, які Вільгельм уподобав під час морських подорожей із родиною у 1906,1907 та 1909 роках. Були євреї також і в Границях, де Вільгельм навчався з 1909 по 1912 роки. У тому місті була вулиця Єврейська з синагогою, школою і будинком громади (див Bartovskÿ, Нгапісе, 225). Однак ці припущення є вельми спекулятивними. Вільгельм сам не згадує цієї обставини, а Гельсенова хронологія дуже невиразна. Деякі з деталей, що їх Гельсен цитує щодо євреїв (наприклад, Вільгельмова розмова з кайзером Вільгельмом II) підозрілим чином подібні до справжніх подій, що стосувалися українців. Гельсен писав через багато років після інциденту і не мав особливого фахового знання. До знайдення переконливіших доказів єврейський епізод Вільгельма доведеться вважати можливим, але малоймовірним.

68

«Мемуари», ЦДАВО 1075/4/18а/1-2, цитати на с. 1 та 2. Див. також Гірняк, Полк. Василь Вишиваний, 7–8.

69

«Мемуари», ЦДАВО 1075/4/18а/2.

70

Цитата з «Мемуарів», ЦДАВО 1075/4/18а/2.

71

Більш деталізовано і тонко ця тема обговорюється у Markovits and Sysyn, Nationbuilding; а також у Binder, Galizien in Wien.

72

Вдале підсумування стилю східноєвропейської етнографії можна знайти у Gellner, Language and Solitude, 132ff.

73

Щодо українського монархізму див.: Терещенко, «В'ячеслав Липинський». Щодо українського руху в Галичині див. праці Івана Павла Химки, до прикладу John-Paul Himka, Religion and Nationality in Western Ukraine.

74

Терещенко та Осташко, Український патріот, 8. Радником був Євген Олесницький.

75

ІПГ, 14 квітня 1948 р.; ЦДАГО 26/1/66498-фп/148980/І/132; див. також Онацький, Портрети в профіль, 126. Щодо офіцерського корпусу, див. Plaschka, Hase, Steiner und Suppan, Innere Front, 35.

76

«Мемуари», ЦДАВО 1075/4/18a/3; Новосад, «Василь Вишиваний», 24.

77

«Мемуари», ЦДАВО 1075/4/18а/3; Deäk, Beyond Nationalism, 82.

78

Щодо бідности українців див.: «Мемуари», ЦДАВО 1075/4/18а/2-3.

79

Штефан до Франца-Фердинанда, 5 чи 6 листопада 1908 р.; Штефан до Франца-Фердинанда, 6 чи 7 листопада 1908 р., APK-OŻ DDŻ 84. Див. також Antonoff, «Almost War».

80

Dedijer, Road to Sarajevo, 145. Див. також Deak, Beyond Nationalism, 8.

81

Цитата: Tunstall, «Austria-Hungary», 124.

82

Вільгельм до Гужковського, 17 листопада 1916 р., ЦДІАЛ, 408/1/567/15.

83

Mackenzie, Apis. Його справжнім іменем було Драґутін Дімітрієвіч. Бог Апіс вперше з'явився в історії у ролі бича імперій. Геродот, Історія, 192–193.

84

Дещо відрізнялася ситуація в Угорщині, де ворожа налаштованість Франца-Фердинанда щодо мадярів викликала взаємність. Його плани щодо тріалістичної держави розвивалися з наміром понизити вагу Угорщини в імперії.

85

Такі заяви контрастували із його закликами до німців та чехів відкласти свої національні чвари до кінця війни. Жодна військова перемога не могла покращити їхнього відносного становища в монархії. Попик, Українці в Австрії, 99-100; Judson, Guardians of the Nation, 220.

86

Щодо габзбурзьких вражень від перших тижнів війни див.: Shanafelt, Secret Enemy, 45.

87

Deâk, Beyond Nationalism, 193. Чудові найновіші розвідки щодо Першої світової війни див.: Strachan, First World War; Stevenson, Cataclysm.

88

Понад половину лейтенантів 1913 року випуску загинули чи зазнали поранень на війні. Deäk, Beyond Nationalism, 91. Цитата: КА, Personalevidenzen, Qualifikationsliste und Grundbuchblatt des Erzherzogs Wilhelm F. Josef, Belohnungsantrag (28 березня 1915 p.). Щодо Золотого Руна див.: «Liste Nominale des Chevaliers de l'Ordre de la Toison d'Or en vie May 1929», APK-OŻ DDŻ 1.

89

Щодо Альбрехта див.: KA, Personalevidenzen, Qualifikationsliste des Erzherzogs Carl Albrecht. Щодо Вільгельмового випуску див.: КА, Personalevidenzen, Qualifikationsliste und Grundbuchblatt des Erzherzogs Wilhelm F. Josef, Belonhnungsantrag (21 березня 1918 p.) та подібні документи.

90

Щодо закріплення за Вільгельмом прізвиська «Червоний Принц» див.: «Мемуари», ЦДАВО 1075/4/18а/4-5.

91

«Мемуари», ЦДАВО 1075/4/18а/4-5.

92

Щодо Штефана та Вільгельма у цей проміжок часу див.: HHStA, Fach 1, Karton 66, Folder «Erzherzog Stefan», Telegram, Prinz Hohenlohe, Berlin, 7 лютого 1916 p. Щодо чуток і зібрань див.: Lubomirska, Pamiętnik, 121, 333.

93

Burian, Austria in Dissolution, 96–97, 100, 342; Shanafelt, Secret Enemy, 71, 80, 90; Zeman, Breakup, 100,104.

94

Вільгельм про батька: Вільгельм до Гужковського, 29 грудня 1916, ЦДІАЛ, 408/1/567/28-29. Щодо Штефана та Ольгерда Чарторийського загалом див. Hamann, Die Habsburger, 226; Hyla, «Habsburgowie Żywieccy», 14–15; Majchrowski, Ugrupowania monarchistyczne, 9-10. Зразки листування між батьком і сином див.: HHStA, Fach 1, Karton 66, Folder «Erzherzog Karl Stefan», Der k. und k. Legationsrath, Варшава, An das löbliche Politische Expedit des K. und K. Ministeriums des Aeussern, 1 жовтня 1916 p. Щодо декларації з погляду одного з трьох членів Регентської Ради, див Kakowski, Z Niewoli, 333–356. Публічна підтримка Штефана обговорюється у Lubomirska, Pamiętnik, 499, 504.

95

Листування з Фрідріхом, Фрідріх до Вільгельма, 2 листопада 1916 р., ЦДІАЛ, 408/1/567/8. Щодо авдієнції див.: «Мемуари», ЦДАВО 1075/4/18а/6. Щодо Вільгельмових призначень у 1916 році див.: КА, Personalevidenzen, Qualifikationsliste und Grundbuchblatt des Erzherzogs Wilhelm F. Josef, Vormerkblatt für die Qualifikationsbeschreibung für die Zeit vom 1/1V 1916 bis 30/IX 1917. Його просування згадується у КА, Personalevidenzen, Qualifikationsliste und Grundbuchblatt des Erzherzogs Wilhelm F. Josef, Veränderungen. Етнографія: Гужковський (?) до Олесницького, 29 січня 1917 р, ЦДІАЛ 408/1/567/120.

96

Цитати взято з: Вільгельм до Гужковського, 7 листопада 1916 р., ЦДІАЛ 408/1/567/18. Насправді це проголошення було розчаруванням для польських прибічників австро-польського розв'язання. Цей розділ наголошує на українському погляді; чудовим трактуванням польських настроїв є Suleja, Orientacja Austro-Polska.

97

Листування зі Штефаном згадується у: Вільгельм до Гужковського, 29 грудня 1916 р., ЦДІАЛ 408/1/567/28. Щодо «Fürstentum Ukraina», див. Вільгельм до Гужковського, 29 грудня 1916 р., ЦДІАЛ 408/1/567/29.

98

Вільгельм до Гужковського, 8 лютого 1917 р., ЦДІАЛ 408/1/567/62-63.

99

Вільгельмові спогади про лікаря: «Мемуари», ЦДАВО 1075/4/18а/6. Його відвідини Фройдових лекцій: газетна вирізка, Michel Georges-Michel, «Ou l'Archiduc Guillaume unit Mlle Mistinguett et l'Archiduc Rodolphe» [літо 1932 p.], HURI, Folder 2. Лекції видано англійською як Freud, Introductory Lectures, 414–415, 433–435. Пітер Ґей заснував школу фройдіанської інтерпретації життя у Відні. Див. наприклад Peter Gay, Freud, Jews, and Other Germans.

100

Щодо Вільгельмового від'їзду 3 квітня див.: Вільгельм до Гужковського, 22 березня 1917 р., ЦДІАЛ 408/1/567/88. Про постачання алкоголю йдеться у: Вільгельм до Гужковського [1917], ЦДІАЛ 408/1/567/124. Щодо Регентської Ради див.: Polski Słownik Biograficzny, т. 9, 219. Вільгельмове нагородження орденом Залізного Хреста 21 травня 1917 року згадується у КА, Personalevidenzen, Qualifikationsliste und Grundbuchblatt des Erzherzogs Wilhelm F. Josef, Veränderungen.

101

Zeman, Breakup, 126; Bridge, «Foreign Policy», 28.

102

Вільгельм до Гужковського, 9 червня 1917 р., ЦДІАЛ 408/1/567/100-102.

103

Цитату і деталі можна знайти у: Вільгельм до Василька, 1 серпня 1917 р., ЦДІАЛ 358/3t/166/34-35. Карлова служба в Коломиї описана у Skrzypek, «Ukraińcy w Austrii», 74.

104

«Vom Tage Metropolit Graf Szeptycki in Lemberg», 11 вересня 1917 p., PAAA Wien 342; Deutsches Konsulat, Lemberg, звіт датовано 12 вересня 1917 p., PAAA Wien 342; Новосад, «Василь Вишиваний», 22; Расевич, «Вільгельм фон Габзбурґ», 214.

105

Цитату взято з Cornwall, Undermining, 46. Щодо пропозицій миру див.: HHStA, Fach 1, Karton 66, Folder «Erzherzog Stefan».

106

Вільгельм до Шептицького, 4 грудня 1917 р., ЦДІАЛ, 358/3t/166/4; Терещенко та Осташко, Український патріот, 15–16; Grelka, Die ukrainische Nationalbewegung, 92; KA, Personalevidenzen, Qualifikationsliste und Grundbuchblatt des Erzherzogs Wilhelm F. Josef, Veränderungen; Вільгельм до Гужковського, 10 січня 1918 р., ЦДІАЛ 358/3T/166/6.

107

Щодо страйків див.: Bihl, Österreich-Ungarn und die Friedenschlüsse, 87. Віденське суспільство в часі окупації див.: Healy, Vienna. Чернін у Відні 22 січня 1918 р. див.: Arz, Zur Geschichte des Grossen Krieges, 225. Листування генерального штабу Габсбурґів: КА, Armeeoberkommando, Op. Abteilung, Op. geh. Akten, Karton 464, K.u.k. AOK zu Op. Geh. Nr. 829, Chef des Generalstabes, «Sitzungsbericht vom 21 Jänner (1918)». Щодо Вільгельма та Василька див.: Донцов, Рік 1918,14; Skrzypek, «Ukraińcy w Austrii», 353; Гірняк, Полк. Василь Вишиваний, 13; Bihl, Österreich-Ungarn und die Friedenschlüsse, 98; Залізняк, «Моя участь», 80–81; Попик, Українці в Австрії, 134–143.

108

Вільгельм до Шептицького, 14 лютого 1918 р., ЦДІАЛ 358/Зт/166/7-8.

109

Лєрснер до Auswärtiges Amt, 18 березня 1918 p., РААА R14363; Arz, Zur Geschichte des Grossen Krieges, 240.

110

Цитати від начальника штабу війська взято з КА, Armeeoberkommando, Quartiermeisterabteilung, 2626, Folder «Ukraine. Geheimakten», Chef des Generalstabes, Arz, K. u. k. Armeeoberkommando, Ukrainische Abteilung до Австрійського Генерального Штабу в Бадені, «Klärung von Fragen in der Ukraine», 4 жовтня 1918 p. Цитата від дипломатичного представника, у Форґах до Буріана, 10 серпня 1918 р, у Hornykiewicz, Ereignisse, том. З, 332. Офіцера військової розвідки Габсбурґів цитовано у КА, Armeeoberkommando, Quartiermeisterabteilung, Karton 2634, «Referat über die ukr. Legion», Hptm. Kvaternik, K. u. k. AOK (Opabt.), 25 лютого 1918 p. Підприємливий офіцер військової розвідки Кватерник мав на думці не перший Український Леґіон сформованих 1914 року Січових Стрільців, а нову частину, зібрану з військовополонених. Цю частину невдовзі розпустили німці.

111

Щодо німецьких пріоритетів див.: Mumm, цит. за Eudin, «German Occupation», 93. Див. також Mędrzecki, «Bayerische Truppenteile», 458. Щодо нафтових полів див.: Baumgart, Deutsche Ostpolitik, 123. Суперечку щодо воєнних цілей та практики імперської Німеччини розпочав Фішер своєю працею Fischer, Griff nach der Weltmacht. Корисним зібранням документів є Feldman, German Imperialism.

112

Офіційно це утворення називалося Українська Держава. Я у цій праці називатиму створену із земель Російської імперії державу Українською Народною Республікою, аби уникнути плутанини.

113

Виклик згадується у Вільгельм до Шептицького, 19 лютого 1918 р., ЦДІАЛ, 358/3t/166/15-16; та Rutkowski, «Ukrainische Legion», 3. Розмову двох чоловіків описано у: Вільгельм до Василька, 18 березня 1918 р., ЦДІАЛ 358/3 т/166/17-18 (виділення в оригіналі). Трон: ПДГ, 23 вересня 1947 р., ЦДАГО 26/1/66498-фп/148980/І/47. Щодо утворення Леґіону., див.: Василь Вишиваний, «У. С. С. з весни 1918 р. до перевороту в Австрії», 25 жовтня 1920 р., HURI, Folder 2. Історія Леґіону до 1918 див.: Попик, Українці в Австрії, 40–62.

114

За враженнями Вільгельма; див.: Василь Вишиваний, «У. С. С. з весни 1918 р. до перевороту в Австрії», 25 жовтня 1920 р., HURI, Folder 2.

115

Цитата від Вільгельма: Василь Вишиваний, «У. С. С. з весни 1918 р. до перевороту в Австрії», 25 жовтня 1920 р., HURI, Folder 2. Щодо козаків див.: «Мемуари», ЦДАВО 1075/4/18а/8.

116

Вільгельмові слова щодо українізації можна знайти у: Вільгельм до Василька, 24 травня 1918 р., ЦДІАЛ 358/3t/166/21-22. Про його політику йдеться у: Гірняк, Полк. Василь Вишиваний, 15. Інформацію щодо вистав у стодолі взято з: Василь Вишиваний, «У. С. С. з весни 1918 р. до перевороту в Австрії», 25 жовтня 1920 р., HURI, Folder 2.

117

Шептицький до Вільгельма, 13 червня 1918 р., Documents ruthéno-ukrainiens, 13; Петрів, Спомини, 550. Див. також: Онацький, Портрети в профіль; Подвижники Чину Найсвятішого Ізбавителя в Україні; та Skrzypek, «Ukraińcy w Austrii», 381. Fn 47. Щодо редемптористів в Україні див.: Houthaeve, De Gekruisigde Kerk, 323–324; Laverdure, «Achille Delaere», 85–90; Турій, «Історичний шлях», 49–51; а також Бубній, Редемптористи, 24–33. На початку двадцятого століття бельгійські редемптористи зголосилися служити у західній Канаді, де українські іммігранти греко-католицького віровизнання не мали релігійних послуг їхньою мовою та в їхньому обряді. Ці редемптористи почали вивчати українську мову й міняти римо-католицький обряд на греко-католицький. Шептицький, який відвідував Канаду у 1910 році, познайомився там із редемптористами, які стали греко-католиками, щоб бути пастирами для українців на канадських преріях. Вражений Шептицький домовився про відрядження редемптористів також і в східну Галичину. Бонн був одним із перших редемтористів, що оселилися в Галичині 1913 року. Як і інші редемптористи, він почав ідентифікуватися з українською нацією. Бонн, як і Вільгельм, у 1917 році був у Львові, щоб вітати Шептицького.

118

«Мемуари», ЦДАВО 1075/4/18а/8; Терещенко та Осташко, Український патріот, 27.

119

Цитати у цьому абзаці взято відповідно з: Форґах до Буріана, 22 червня 1918 р., HHStA, Politisches Archiv X/Rusland, Liasse Russland XI d/8, Karton 154, c. 149; K. u. k. Ministerium des Äußern, Referat I, «Tagesbericht», 27 серпня 1918 p., у Hornykiewicz, Ereignisse, t. 3, 352; KA, Oberkommando, Quartiermeistersabteilung, 2626, Folder «Ukraine. Geheimakten», Nachrichtenabteilung an Ukr. Abt. Des AOK, «Bericht über die ukr. Verhältnisse», 16 червня 1918 p.; K. u. k. Armeeoberkommando, Operations-Abteilung, Streng vertraulich, nicht für Deutsche, 30 червня 1918 p., у Hornykiewicz, Ereignisse, t. 3,139.

120

Малиновський, «Архикнязь Вільгельм фон Габсбург», 30; Петрів, Спомини, 537. Корпус складався з одного полку кінноти і одного — піхоти.

121

Цитати взято з: Петрів, Спомини, 546.

122

Гірняк, Полк. Василь Вишиваний, ТІ. Див. теж Вільгельм до Василька, 24 травня 1918 р., ЦДІАЛ 358/3T/166/21-22.

123

Пропозицію Болбочана змальовано у: Петрів, Спомини, 547. Щодо дискусії Вільгельма з Карлом див.: HHStA, Politishces Archiv 1523, Liasse XL VII/12/d, 517, «Entwurf eines Allerhöchsten Telegramms an Seine k.u.k Hoheit Erzherzog Wilhelm», травень 1918 p. Див. також ПДГ, 23 вересня 1947 р., ЦДАГО 26/l/66498-fp/148980/l/45; «Мемуари», ЦДАВО 1075/4/18а/9; та Bihl, «Beitrage zur Ukraine-Politik», 55.

124

Щодо габсбурзьких солдатів як грабіжників див.: KA, Oberkommando, Quartiermeistersabteilung, 2626, Folder «Ukraine, Geheimakten», Nachrichtenabteilung an AOK Ukraine, «Bericht über Ukraine», 15 червня 1918 p. Щодо плати за їжу див.: Kraus, «Die Besetzung», 360. Ставлення селянства описано у KA, Oberkommando, Quartiermeistersabteilung, 2626, Folder «Ukraine. Geheimakten», Nachrichtenabteilung an Ukr. Abt. Des AOK, 6 жовтня 1918 p. Щодо протоколу, див Borowski, Deutsche Ukrainepolitik, 139.

125

Щодо завішання див.: KA, Armeeoberkommando, Operationsabteilung, Op. Akten, Karton 723, Evidenzgruppe «R», Telegram, 1 червня 1918 p. Щодо прив'язаного до колії залізничного службовця див.: KA, Armeeoberkommando, Operationsabteilung, Op. Akten, Karton 724, Evidenzgruppe «R», Telegram, 5 липня 1918 p. Інцидент артилерійського обстрілу згадується у KA, Armeeoberkommando, Operationsabteilung, Op. Akten, Karton 724, Evidenzgruppe «R», Telegram, «Bericht für s. m»., 20 липня 1918 p. Цитату від військової розвідки взято із KA, Oberkommando, Quartiermeistersabteilung, 2626, Folder «Ukraine. Geheimakten», Chef des Generalstabes, «Lage in der Ukraine», 7 серпня 1918 p.

126

KA, Armeeoberkommando, Op. Abteilung, Op. Akten, Karton 723. Звіт з Одеси, «Bericht über die Niedermetzlung der Honvedhusaren bei Wladimirowka am 31/5[1918]», 21 червня 1918 p. Анархіст, якого я маю на увазі — Махно.

127

Погляди габсбурзьких офіцерів щодо України можна знайти у KA, Oberkommando, Quartiermeistersabteilung, 2626, Folder «Ukraine. Geheimakten», Nachrichtenabteilung an Ukr. Abt. Des AOK, «Bericht über die ukrainischen Verhältnisse», 26 червня 1918 p.; та KA, Armeeoberkommando, Operationsabteilung, Op. Akten, Karton 724, Evidenzgruppe «R», Telegram, 5 липня 1918 p. Див. також KA, Armeeoberkommando, Operationsabteilung, Op. Akten, Evidenzgruppe «R», Karton 792, Telegram, 21 травня 1918 p. Щодо Махна див.: Донцов, Рік 1918,14. Щодо запитання командувача до Вільгельма див.: Форґах до Буріана, 16 червня 1918 p., у Hornykiewicz, Ereignisse, т. 3, 339. Прохання до імператора можна знайти у: Форґах до Буріана, 24 червня 1918 р., HHStA, Politisches Archiv X/Russland, Liasse Russland XI d/8, Karton 154, 141.

128

Щодо звіту розвідки про цю змову див.: «Monarchistische Bewegung in der Ukraine», 18 лютого 1918 p., PAAA R13461. Цитату щодо цілей Габсбурґів взято з Лєрснер до Auswärtiges Amt, 20 березня 1918 p., PAAA R14363. Цитата з 13 травня походить із: Штольтценберґ до Обероста, 13 травня 1918 p., PAAA R14365. Про німецький звіт щодо Вільгельма як наступника гетьмана йдеться у: Мумм до Канцлера Гертлінґа, 13 травня 1918 p, PAAA R14365.

129

Сталінову телеграму можна знайти у: КА, Armeeoberkommando, Operationsabteilung, Op. Akten, Evidenzgruppe «R», 22 травня 1918 p., Karton 793.

130

Характеристику Вільгельма як фантазера див.: Генерал Ґренер до Мумма, 20 травня 1918 p., РААА14374. За звітами шпигунів див.: відповідно, «Протокол про дії УСС на території Аннінської волості», Гетьманат, 26 червня — 9 липня 1918 р., у: Малиновський, «Архикнязь Вільгельм фон Габсбург», 37–38; Мумм до Гертлінґа, 2 червня 1918 р., PAAA Wien 342; і (останні три цитати), «L'Archiduc Wilhelm». Звіт інформатора, 1918 р., РААА 14379.

131

Цитати взято із: Мумм до Канцлера Гертлінґа, 7 липня 1918 р., РААА 14376. Див. також Пеленський, «Гетьман Павло Скоропадський», 75. Скоропадський згадує свої підозри у: Скоропадський, Спогади, 208; крім цього див. Pressebericht der Press-Warte, 28 липня 1918 p., РААА 14366.

132

«Мемуари», ЦДАВО 1075/4/18а/9.

133

«Мемуари», ЦДАВО 1075/4/18а/9.

134

Інформацію про антураж Вільгельма взято із: Legionsrat до Auswärtiges Amt, 8 серпня 1918 р., РААА 14379. Щодо зустрічі див.: Niemann, Kaiser und Revolution, 36; Гусше до Auswärtiges Amt, 13 серпня 1918 p., PAAA 14379. Цісар передав свої враження від Вільгельма у: Вільгельм II до Карла, 8 серпня 1918 р., РААА 14379. Порівняння Вільгельма з династією див.: Плєссен до Графині Брокдорф, 8 серпня 1918 p., у Afflerbach, Kaiser Wilhelm II als Oberster Kriegsherr, 926.

135

Niemann, Kaiser und Revolution, 35–36; Buriän, Austria in Dissolution, 352–355; Ludendorff, General Staff, 595; Strachan, First World War, 317–318; Rumpler, Max Hussarek, 50–55.

136

Німці стверджували, що про свої королівські амбіції Вільгельм говорив у Спа. Німецькі дипломати зазначали, що володіють листом, у якому Вільгельм описує себе як гідного правителя України. Приклади німецьких заяв про володіння доказами Вільгельмових амбіцій див.: Бусше до Беркгайма, 14 серпня 1918 р., РААА 14379; Форґах до Буріана, 18 серпня 1918 р., у Hornykiewicz, Ereignisse, т. 3, 347, посилаючись на Мумма.

137

Форґах до Буріана, 11 серпня 1918 р., у: Hornykiewicz, Ereignisse, т. 3, 345. Щодо вересневого повернення Вільгельма див.: Вільгельм до Шептицького (вересень 1918 р.), ЦДІАЛ, 358/3 т/166/19-20. Реакції на Вільгельмову пропозицію приїхати до Києва див.: Мумм до Auswärtiges Amt, 27 серпня 1918 p., РААА R14380; Мумм до Auswärtiges Amt, 28 серпня 1918 p., РААА R14380; Мумм до Auswärtiges Amt, 4 вересня 1918 p., РААА R14382.

138

Щодо анексій та етнічних чисток див.: Geiss, Der Polnische Grenzstreifen, 125–146. Штефанове ставлення: Paul von Hintze, Auswärtiges Amt, Telegram, 28 серпня 1918 p., PAAA Wien 342.

139

Обіцянка Скоропадському див.: Borowsky, Deutsche Ukrainepolitik, 264–265. Щодо міркувань безпеки Вільгельма див.: Траутмансдорф до Буріана, 23 вересня 1918 р., у Hornykiewicz, Ereignisse, т. З, 358. Австрійським командувачем був Альфред Краус.

140

Большевицька Україна: Вільгельм до Токарі, 12 жовтня 1918 р., HURI, Folder 1. Вільгельма відіслано із окупованих Австрією колишніх російських земель у австрійську провінцію. Та, з погляду українського, він усе ще був в Україні. Українська коронна земля в межах Австрії мала містити як східну Галичину, так і Буковину. Чернівці розташовувалися недалеко (164 милі залізницею) від Львова. Вільгельмові було наказано боронити місто від румунів, які висували претензії на Буковину на етнічних підставах. За Габсбурзького правління Чернівці стали великим модерним містом, а габсбурзька модерність означала розмаїття. Місто із населенням у сімдесят тисяч осіб могло похвалитися церквами римського, грецького та вірменського обрядів, а також декількома синагогами. Було воно центром не лише українського та румунського, а й їдишистського руху. Мабуть, найбільше Чернівці славилися своїм чудовим німецькомовним університетом.

141

Вільгельм до Василька, 18 жовтня 1918 р., ЦДІАЛ 358/3 т/166/23-24; Вільгельм до Шептицького, 18 жовтня 1918 р., ЦДІАЛ 358/3 т/166/23.

142

Щодо підміни Вільгельма іншим кандидатом див.: Klimecki, Polsko-ukraińska wojna, 47, 55. Карлів указ стосувався австрійської частини Австро-Угорщини; угорський уряд у справі автономії залишався непохитним.

143

Plaschka, Haselsteiner und Suppan, Innere Front, т. 2, 304, 316. Польське Міністерство закордонних справ отримало копії наказів: AAN MSZ 5350/254-257. Див. теж, Erzherzog Wilhelm, 1 листопада 1918 р., «Dringend», Documents ruthéno-ukrainiens, 32; Василь Вишиваний, «У. С. С. з весни 1918 р. до перевороту в Австрії», 25 жовтня 1920 р., HURI, Folder 2; Klimecki, Polsko-ukraińska wojna, 68, 73, 91.

144

Серби змогли перегрупуватися через те, що сили Антанти вибили з війни габсбурзьку союзницю Болгарію.

145

Вільгельмову подорож описано у «Мемуарах», ЦДАВО 1075/4/18а/9.

146

«Мемуари», ЦДАВО 1075/4/18а/11.

147

Перебування Вільгельма: «Мемуари», ЦДАВО 1075/4/18а/11.

148

Див. Żurawski vel Grajewski, Sprawa ukraińska; Павлюк, Боротьба України.

149

Уособлення: Documents ruthéno-ukrainiens, 21. Польські аргументи: Терещенко та Осташко, Український патріот, 37. Див. також Milow, Die ukrainische Frage, 312–313, 324.

150

Здоров'я: Расевич, «Вільгельм фон Габсбурґ», 217. Захоплення: «Мемуари», ЦДАВО 1075/4/18а/11; ПДГ, 4 вересня 1947 р.; ЦДАГО 26/1/66498-фп/148980/І/20. Румунські вимоги: HHStA, Archiv der Republik, Fl, Karton 68, Rumänische Liquidierungskommission до Staatsamt für Äusseres, 10 червня 1919 p. У цей час на початках Австрія називалася «Deutschösterreich» («Німецька Австрія»). Насправді все було дещо складніше. Румунія знову вступила у війну перед самим її завершенням, а на Паризьких мирних переговорах висунула претензії на величезні території Габсбурзької монархії. Як і Польща, Румунія була начебто союзницею держав-переможниць. Хоча румунське військо для перемоги у війні зробило мало, або й зовсім нічого, Румунія виграла, коли переможці поділили землі Габсбурзької монархії. Захопивши члена колишньої правлячої династії, румунська влада скористалася з його арешту, щоб присоромити Вільгельма і створити клопоти для нової австрійської республіки. Тримаючи Вільгельма під арештом, румуни стверджували, що він винен їм гроші, які Австрія повинна повернути. У безладі листопада 1918 року відрізаний від родини та двору Вільгельм справді позичив у тодішнього Габсбурзького провінційного уряду в Чернівцях якісь гроші. Румунія захопила Чернівці разом із рештою Буковини і тепер домагалася повернення позичених коштів. Тож поки румунські солдати стерегли Вільгельма, румунські посадовці писали до Відня, шукаючи інформації про його місцеперебування. Незалежно від того, чи такі дії були наслідком шахрайства чи некомпетентности, — вони, безперечно, не будили приязні. Таким чином союзники Антанти у відповідно меншому масштабі повторили приниження, що його у Парижі виказали великі держави.

151

Гірняк, Полк. Василь Вишиваний, 31.

152

Тут я подаю складну подію у спрощеному викладі. Див. Bruski, Petlurowcy; Ullman, Anglo-Soviet Relations; Wandycz, Soviet-Polish Relations; Reshetar, Ukrainian Revolution; Abramson, Prayer for the Government.

153

Терещенко та Осташко, Український патріот, 38–39.

154

Wasserstein, Secret Lives, 1-127. Щодо нафтових полів Галичини див.: Frank, Oil Empire.

155

Hull, Entourage, 269; Cavallie, Ludendorff och Kapp, 327; Evans, Coming of the Third Reich, 61, 177.

156

Птлерову цитату взято з: Kellogg, Russian Roots of Nazism, 105. Див. Evans, Coming of the Third Reich, 67–68, 97; Cavallie, Ludendorff och Kapp, 329.

157

Wasserstein, Secret Lives, 163.

158

Henry Hellsen, «Kejser at Ukraine», Berlinske Tidende, 31 березня 1920 p., 2. Цитату взято з: Онацький, Портрети в профіль, 135.

159

Деталі авантури викладає В.В. Біскупський у Williams, Culture in Exile, 100. Див. також Rape, Die österreichischen Heimwehren, 246–248; Thoss, Die Ludendorff-Kreis, 444; Naczelne Dowództwo W. P., Oddział II, «Skoropadski i arcyksiążę Wilhelm», 1921, CAW 1.303.4.2718/99.

160

Служба його братів: CAW, Teczka personalna, Leon Karl Habsburg: «Wniosek na odznaczenie 'Krzyże Walecznych' w myśl rozporządzenia ROP z dnia 11 sierpnia 1920 r.», Leon Habsburg, 11 квітня 1922 p.; «Karta ewidencyjna», 1927. Послуги Вільгельма: «Notiz», Відень, 17 серпня 1920 р., РААА Wien 342; Auswärtiges Amt, Звіт про зустріч із Ларищенком, 26 серпня 1920 р., РААА R84244. Лінкольн: Wasserstein, Secret Lives, 175.

161

Badeni, Autobiografia, 11; Chłopczyk, «Alicja Habsburg», 29–31.

162

Штефан до «Kochanego Hrabia» (Потоцького?), 10 серпня 1920 р., APK-OŻ DDŻ 85.

163

Вільгельм, «Das Ukrainische Problem», Neues Wiener Journal, 9 січня 1921 p.

164

Штефан, «Nadesłane», Żywiec, 31 січня 1921 р., APK-OŻ DDŻ 85; Polizeidirektion Wien до Bundesministerium für Äusseres, 7 лютого 1921 p., y: Hornykiewicz, Ereignisse, т. 4, 284.

165

Оспорювання майна: HHStA, Fach 1, Karton 66, Folder «Erzherzog Karl Stefan», «Rozporządzenie Ministra Rolnictwa i Dóbr Państwowych w przedmiocie ustanowienia zarządu państwowego nad dobrami arcyksięcia Karola Stefana Habsburga z Żywca, położonemi na terytorium b. zaboru austrjackiego», 28 лютого 1919 p., y: Monitor Polski, 6 березня 1919 p., число 53. Хвилювання: Штефан до [Потоцького?], 10 серпня 1920 р., APK-OŻ DDŻ 85. Штефан: Штефан до Польської Ради міністрів, лютий 1922 р., APK-OŻ DDŻ 754. Пропаганда: К. О. Habsburg, Na marginiesie sprawy Żywieckiej, 18.

166

Домовленість: Kancelarja Cywilna Naczelnika Państwa до Штефана, 26 серпня 1921, APK-OŻ DDŻ 757; «Informacja w sprawie dóbr Żywieckich», 1923, APK-OŻ DDŻ 754; «Rozporządzenie», 24 серпня 1924 p., APK-OŻ DDŻ 755. Італія: C. Canciani до Кльоса, 6 липня 1919 p., APK-OZ DDŻ 757; «Akt darowizny», чернетка, вересень 1920 p., APK-OŻ DDŻ 757. «Любий Татку»: Кльос у Римі до Штефана, 22 листопада 1921 р., APK-OŻ DDŻ 757.

167

Цитату взято з: Вільгельм, «Das Ukrainische Problem», Neues Wiener Journal, 9 січня 1921 p. Терещенко та Осташко, Український патріот, 46; Bruski, Petlurowcy, 332–333.

168

Маскування: Williams, Culture in Exile, 148. Домовленість: Дашкевич, «Вільгельм Габсбурґ і історія», 65.

169

Німці: Naczelne Dowództwo W. Р., Oddział II, «Skoropadski i arcyksiąże Wilhelm», 1921, CAW 1.303.4.2718/102-104.

170

Демократія: Терещенко, «В'ячеслав Липинський». Чутки: MSZ, «Projekt Referatu 'Ukraina'» листопад 1921 p., AAN MSZ 5354/671-681; Kellogg, Russian Roots of Nazism, 181. Марія: Онацький, Портрети в профіль, 144. Провідна роль: Polizeidirektion Wien до Bundesministerium für Äusseres, 7 лютого 1921 p., y Hornykiewicz, Ereignisse, T. 4, 284. Еміграція: Вільгельм до Токарі, 23 січня 1921 р., HURI, Folder 1; Julius Lustig-Prean von Preansfeld, «Lebensskizzen der von 1870 bis 1919 ausgemusterten 'Neustädter,'» KA, Gruppe 1, Band 2, 536.

171

Пророцтва і популярність: Polizeidirektion Wien до Bundesministerium für Äusseres, 7 лютого 1921 p., y: Hornykiewicz, Ereignisse, t. 4, 284. Щодо варязького епізоду див.: Дашкевич, «Вільгельм Габсбурґ і історія», 67; Терещенко, «В'ячеслав Липинський». Стаття Євгена Чикаленка з'явилася у газеті «Воля», 23 квітня 1921 р.

172

Біда: Vivian, Life of Emperor Charles, 224. Див. також Vasari, Otto Habsburg, 32–34; та Cartledge, Will to Survive, 351–352.

173

Rape, Die österreichischen Heimwehren, 260–263.

174

Липень: Nußer, Konservative Wehrverbände, 225; Rape, Die österreichischen Heimwehren, 263. Серпень: Vogt, Oberst Max Bauer, 340, 383. Модерний монарх: Спектатор, «Монархія і республіка», Соборна Україна, 1 листопада 1921 р., 2. Щодо політичної діяльности див.: Polizeidirektion Wien до Bundesministerium für Äusseres, 14 листопада 1921 p., y: Hornykiewicz, Ereignisse, т. 4, 307–308; ПДГ, 2 березня 1948 p., ЦДАГО 26/1/66498-фп/148980/І/118; Онацький, Портрети в профіль, 149. Хоча фондували її німці, Вільгельмова газета мала проанглійський характер. Вільгельм був моряком, який бачив Україну майбутньою морською державою, а також англофілом, що володів англійською мовою і знав королівську родину (у ту мить сам він посідав близько триста п'ятдесят восьмого місця у черзі на британський трон).

175

Установчим документом Aufbau є «Die Grundlage für die Statuten einer Gesellschaft m. b. H. des Wiederaufbaus der vom Weltkrieg geschädigten Staaten», листопад 1920, BK 22/74, fiche 1, 18–20. Див. також Fiutak, «Vasilij von Biskupskij», 32–33; Kurseil, «Erinnerungen an Dr. Max v. Scheubner-Richter», 19; а також Baur, Die russische Kolonie, 258, 267. Щодо Вільгельма та українського синдикату див.: Vogt, Oberst Max Bauer, 383. Щодо дій синдикату див.: Nußer, Konservative Wehrverbände, 226; а також Thoss, Der Ludendorff-Kreis, 446–447.

176

Онацький, Портрети в профіль, 150.

177

Людендорф: Georg Fuchs, «Zur Vorgeschichte der Nationalsozialistischen Erhebung», BA NS26, 38, 130. Зброя: «Nr. 282/21 von 11.XI.1921», BHStA, Kriegsarchiv, Bayern und Reich Bund 36. Зелений Інтернаціонал: Місія УНР в Угорщині до Міністра закордонних справ УНР, 12 грудня 1921 р., ЦДАВО 3696/2/466/86; Вільгельм, «Das Ukrainische Problem», Neues Wiener Journal, 9 січня 1921 p. Вишкіл: Kellogg, Russian Roots of Nazism, 181. Батьківщина: «Abschrift eines Briefes vom Führer der deutschen Kolonisten Dr. Jakob Flemmer an Obersten Wasyl Wyschywanij, Kischineff, 30 August 1921», BHStA, Kriegsarchiv, Bayern und Reich Bund 36.

178

Віденська преса: Wiener Mittag, 2 вересня 1921 p. Французи: «Abschrift des Originalberichts der französischer Spionagestelle in Wien», 30 серпня 1921 p., BHStA, Kriegsarchiv, Bayern und Reich Bund 36. Росіяни: Золотарев, Русская воєнная емиграция, 446. Чехи: «Rusti monarchiste v Praze» [1921], AKPR, ić 276/k. 17. Поляки: Посольство в Копенгагені, «Informacje rosyjskie z Berlina», 24 вересня 1921 p., AAN MSZ 5351234.

179

Українці: Голова штабу директорії до Міністра закордонних справ УНР, 17 вересня 1921 року, ЦДАВО 3696/2/466/84; Міністерство закордонних справ УНР до посла в Берліні, 16 листопада 1921 р., ЦДАВО 3696/3/19/119; Bruski, Petlurowcy, 335–336.

180

Rape, Die österreichischen Heimwehren, 273; Терещенко та Осташко, Український патріот, 57.

181

Dowództwo Okręgu Korpusnego Nr. II w Lublinie, «Raport Ukraiński», Люблін, 19 квітня 1922 p., CAW 1.303.4.6906. Підтримка: Vertraulich Abschrift, 11 лютого 1922 p., BHStA, Kriegsarchiv, Bayern und Reich Bund 36. Зрада: Бауер у Відні до Людендорфа, 3 лютого 1922 року, ВК 22/77, fiche 1,18. Див. також Sendtner, Rupprecht von Wittlesbach, 462–463.

182

Людендорф та Шойбнер-Ріхтер, який у цій спробі загинув.

183

Бауер до Піттінґера, 12 березня 1922 р., BHStA, Kriegsarchiv, Bayern und Reich Bund 36.

184

Armie, Maria Cristina de Habsburga, 200,205; Brook-Shepherd, The Last Empress, 219.

185

Тут традиційна ідея диктатури зустрілася з модерною: перехідний період для відновлення встановленого політичного порядку та постійний стан одноосібного правління.

186

К. Фукс до Луізи Енґелєр, 20 жовтня 1931 p., ВК 22/70, fiche 2, 62–63; Vogt, Oberst Max Bauer, 406–408; Вільгельмові листи до Піґля можна знайти у ВК 22/71, fiche 2.

187

Піґль до Вільгельма, 14 березня 1929 р., ВК 22/71, fiche 4, 138; Vogt, Oberst Max Bauer, 422, 432; Wasserstein, Secret Lives, 214ff.

188

Й. Піґль до Вільгельма, 23 червня 1927 р., BK 22/71, fiche 2, 42; Піґль до Вільгельма, 17 січня 1928 р., там само, 60, 102–103; Піґль до Вільгельма, 21 червня 1928 р., ВК 22/71, fiche 3,102–103; Піґль до Палліна, 8 лютого 1929 р., ВК 22/71, fiche 4,131–132; Вільгельм до Піґля, 16 лютого 1929 р., там само, 133. Щодо Альфонсо, див. Gortazar, Alfonso XIII.

189

Вільгельм до Піґля, 25 травня 1928 р., ВК 22/71, fiche 2, 69.

190

Позика: «A. S. de l'archiduc Guillaume de Habsbourg», 2 серпня 1935 p., APP, В A/1680; Карл Шульофф, Відень, 12 січня 1934 р., копія листа, APK-OŻ DDŻ 753. Брати: цю інформацію надав Іштван Деак, який посилається на: Jôzsef Kardos, Legitimizmus: legitimista politikusok Magyarorszagon a két vilaghaborü között, Budapest: Korona, 1998, 280, 303, 571.

191

A. Bonnefoy-Sibour, Le Préfet de Seine-et-Oise до Ministre de l'intérieur, 24 квітня 1929 року, АС, Fonds de Moscou, Direction de la Sûreté Générale, 19949484/154/9722.

192

Контакт: Вільгельм до Шептицького, 14 лютого 1927 р., ЦДІАЛ, 358/3 т/166/26. Поліція: «A. S. de l'archiduc Guillaume de Habsbourg», 2 серпня 1935 p., APP, B A/1680. Мандрівки: Вільгельм до Піґля, 2 червня 1928 р., Вільгельм до Піґля, 9 червня 1928 р., Піґль до Вільгельма, 13 червня 1928 р., всі листи У ВК 22/71, fiche 3,85–92.

193

Кролль: «L'archiduc Guillaume de Habsbourg condamné par défaut à cinq années de prison», Le Populaire, 28 липня 1935 p., 1, 2; Осташко, «Польська військова спецслужба». Записи про перекази можна знайти у APK-OŻ DDŻ 753, 894.

194

Romanov, Twilight of Royalty, 27; щодо поло, див. Georges-Michel, Autres personnalités, 122.

195

Georges-Michel, Autres personnalités, 130–131. Іноді сигара — лише сигара.

196

Michel Georges-Michel, «Une histoire d'ancre sympathetique», Le Jour, 25 липня 1934 p.

197

«A. S. de Couyba Paule et Guillame de Habsburg», 23 січня 1935 p., APP, B A/1680. Пор. Brassai, Secret Paris

198

«A. S. de l'archiduc Guillaume de Habsbourg», 2 серпня 1935 p., APP, B A/1680.

199

Вирізка з газети, Raiymonde Latour, «En regardant poser S. A. I. l'archiduc Guillaume de Lorraine-Habsbourg», 28 жовтня 1931 p., HURI, Folder 2. Щодо наближености аґапе та філії у практиці життя у нетрищах, див. Koven, Sexual and Social Politics, 276–277, а також passim.

200

«A. S. de Couyba Paule et Guillaume de Habsburg», 23 січня 1935 p., APP, В A/1680.

201

Мадам Кайо: Berenson, Trial of Madame Cailloux. Полєттта Кайо: [Legionsrat] Wasserbäck, Österreichische Gesandschaft, Pressedienst, Париж до Eduard Ludwig, Vorstand der Bundespressediensts, Відень, 22 грудня 1934 p., AR, Neue Politisches Archiv, AA/ADR, Karton 416, Folder: Liasse Personalia Geh. A-H. Монзі: «A. S. de Couyba Paule et Guillaume de Habsburg», 23 січня 1935 p., APP, B A/1680; «Bericht in der Sache gegen Erzherzog Wilhelm und Paule Couyba» [серпень 1935 p.], AR, Neue Politisches Archiv, AA/ADR, Karton 416, Folder: Liasse Personalia Geh. A-H.

202

Ротшильд: «A. S. de Couyba Paule et Guillaume de Habsburg», 23 січня 1935 p., APP, В А/1680; Germaine Decaris, «L'archiduc de Habsbourg-Lorraine est condamné par défaut à cinq ans de prison», L'Oeuvre, 28 липня 1935 p., 1, 5; Georges Oubert, «La 'fiancée' de l'Archiduc Guillaume de Habsbourg est en prison depuis d'un mois», Le Populaire, 15 грудня 1934 p.

203

Préfecture de Police, Cabinet du Préfet, 7 липня 1932 p., APP, В А/1680. Усі документи, що стосуються трьох спроб отримати натуралізацію, містяться у цій папці.

204

У Парижі початку двадцятого століття для чоловіків із Вільгельмовими смаками не було нічого дивного в тому, щоб приятелювати з акторками та іншими знаменитостями. Пор.: Vicinus, «Fin-de-Siècle Theatrics», 171–173.

205

Королі: Mistinguett, Queen of the Paris Night, 60–63. Фрідріх-Вільгельм: «Friedrich Leopold, Kin of Kaiser, Dies», New York Times, 15 вересня 1931 p., «Potsdam Sale Fails to Draw High Bids», New York Times, 21 лютого 1931 p.

206

«Michael Winburn Dies; Paris Soap Firm Head», New York Times, 14 листопада 1930 p.

207

Цитати взято відповідно з: Michel Georges-Michel, «Ou l'Archiduc Guillaume unit Mlle Mistinguett et l'Archiduc Rodolphe» [літо 1932 p.], HURI, Folder 2; та Mistinguett, Queen of the Paris Night, 1.

208

Brook-Shepherd, The Last Empress, 215ff.

209

Andies, Der Fall Otto Habsburg, 67, 74; Vasari, Otto Habsburg, 150–151; Інтерв'ю: Die Presse, 10 листопада 2007 p., 2.

210

Vasari, Otto Habsburg, 125–126.

211

Габсбурзьке майбутнє: Binder, «Christian Corporatist State», 80. Містечка: Vasari, Otto Habsburg, 109. Труднощі, з якими стикався Шушніґ обговорюються у: Goldinger und Binder, Geschichte der Republik Österreich.

212

Лео пізніше стверджував, що його було вигнано з родини. SS Rechtsabteilung, «Volkstumszugehörigkeit der Familie des verstorbenen Erzherzogs Leo Habsburg in Bestwin», Kattowitz, 19 квітня 1941 p., BA R49/37.

213

Freiherr von Biegeleben, Kanzlei des Ordens vom Goldenen Vlies, Відень, 1 червня 1934 p., 22 травня 1934 p., 10 грудня 1934 р., APK-OŻ DDŻ 1. Розгойдування: Brook-Shepherd, The Last Empress, 243–244.

214

Кухарка: Chłopczyk, «Ostatni właściciele», 23.

215

Stefan Habsburg, «Mein Testament», 12 червня 1924 p., APK-OŻ DDŻ 85; «Układ spadkowy», 4 травня 1934 p., APK-OŻ DDŻ 753.

216

«Wykaz wypłaconych i przekazanych apanażówdotacji i spłaty na rach. Kasy Dworskiej», 15 травня 1934 p., APK-OŻ DDŻ 894.

217

Доброчинство: A. S. de l'archiduc Guillaume de Habsbourg, 2 серпня 1935 p., APP, В А/1680; Андрей Шептицький до Іларіона Свєнціцького, 5 квітня 1933 р., у: Дяків, Листи Митрополита Андрея Шептицького, 50. ОУН: «Знаний Василь Вишиваний», 1 липня 1934 р., РГВА, 308к/7/322/4; Вільгельм до Оксани де Токарі, 20 листопада 1933 р., HURI, Folder 1. Див. також ПДГ, 26 вересня 1947 р., ЦДАГО 26/1/66498-фп/148980/І/54; Терещенко та Осташко, Український патріот, 58. Гітлер: Winter, Die Sowjet union, 146.

218

Польське Міністерство внутрішніх справ, Wydział Narodowościowy, Komunikat Informacyjny, 7 червня 1933 p., AAN MSW 1041/68; «Знаний Василь Вишиваний», 1 липня 1934 р., РГВА, 308к/7/322/4. Щодо інших зв'язків Панейка, див. розсіяні згадки у праці Життя і смерть Полковника Коновальця.

219

Дирижабль та Otto: «Pobyt Otty Habsburka v Berline», 6 лютого 1933 p., AUTGM, fond TGM, R-Monarchie, k. 1; ПДГ, 5 вересня 1947 p., ЦДАГО 26/1/66498-фп/148980/І/27. Гітлер: Вільгельм до Токарі, 8 серпня 1934 р., HURI, Folder 1. Візнер: Вільгельм до Токарі у Парижі, 21 грудня [1934 р.?], HURI, Folder 1; Vasari, Otto Habsburg, 114.

220

Brook-Shepherd, Uncrowned Emperor, 83, 85.

221

Hendrix, Sir Henri Deterding; ПДГ, 14 квітня 1948, ЦДАГО 26/1/66498-фп/148980/І/82.

222

Порятунок Ероса: Schmidt-Brentano, Die Österreichische Admirale, 474. Ротшильд: Ferguson, World's Banker, 971, 992.

223

У розповіді про вечерю я посилаюся на: «Bericht in der Sache gegen Erzherzog Wilhem und Paule Couyba» [серпень 1935 p.J, AR, Neue Politisches Archiv, AA/ADR, Karton 416, Folder: Liasse Personalia Geh. A-H; «A.S. de Couyba Paule et Guillaume de Habsburg», 23 січня 1935 p., APP, В A/1680; Germaine Decaris, «L'archiduc de Habsbourg-Lorraine est condamné par défaut à cinq ans de prison», L'Oeuvre, 28 липня 1935 p., 1, 5.

224

Österreichische Gesandschaft, Париж, до [Generalsekretär] Franz Peter, Bundeskanzleramt, Відень, 5 грудня 1943 р., AR, Neue Politisches Archiv, AA/ADR, Karton 416, Folder: Liasse Personalia Geh. A-H.

225

«Une escroquerie au rétablissement des Habsbourg», Matin, 15 грудня 1934 p. Шахрайство: [Legionsrat] Wasserbäck, Österreichische Gesandschaft, Pressedienst, Париж, до Eduard Ludwig, Vorstand des Bundespressediensts, Відень, 22 грудня 1934 p. Шляхтичі: Österreichische Gesandschaft, Париж, до Generalsekretär Franz Peter, Відень, 28 грудня 1934 p., Місія: Maurice Bourgain, Париж, до Légation d'Autriche, 26 червня 1935 p. Усі три листи можна знайти у: AR, Neue Politisches Archiv, AA/ADR, Karton 416, Folder: Liasse Personalia Geh. A-H.

226

Burrin, Fascisme, nazisme, autoritarisme, 202, 209.

227

Georges Oubert, «La 'fiancée' de l'Archiduc Guillaume de Habsbourge est en prison depuis d'un mois», Le Populaire, 15 грудня 1934 p.

228

Там само.

229

Ойґен: Bundeskanzleramt, Auswärtige Angelegenheiten, «Erzherzog Wilhelm», 15 липня 1935 p.; Колоредо: Österreichische Gesandschaft, Париж, до Generalsekretär Franz Peter, Відень, 28 грудня 1934; обидва листи у: AR, Neue Politisches Archiv, АА/ ADR, Karton 416, Folder: Liasse Personalia Geh. A-H. Ветерани: Union des Anciens Combattants de l'Armée de la Republique Ukrainienne en France до Georges Normand (Juge d'instruction), 20 травня 1935 p., HURI, Folder 1. Друзі: Tokary до Le Baron de Villanye, Посла Угорщини y Римі, 6 квітня 1935 p., там само.

230

Він прибув до Відня не пізніше 19 червня. Вільгельм до Токарі, 19 червня 1935 р., HURI, Folder 1.

231

Суд розпочався з пісні. Palais de Justice розташований на острові — ані на лівому, ані на правому березі Сени. Він є пам'яткою, що лежить на проході з лівого берега (від, скажімо, Сенату) до правого берега (скажімо, Монмартра) — проході, може, з нечистим сумлінням увечері або з легкою душею вранці. Цілком пасувало, отже, те, що першою особою, яку в цій справі захищали, був віднедавна покійний сенатор Шарль Куйба, знаний теж як барний співак Моріс Букай, чоловік, який не раз пройшовся цією дорогою. Суддя, що головував на слуханні, дозволив адвокатові, який представляв його родину, зробити спеціальну вступну заяву. Родина сенатора Куйби хотіла, щоб до протоколу було внесено те, що звинувачувана особа Полєтт не була з ними пов'язана жодними родинними зв'язками. Адвокат родини процитував декілька рядків із найвідомішого шляґера Куйби-Букая, пісні «Manon», і завершив своє звернення проханням про те, щоб «неторкнута слава» пісні залишилася незаплямованою. Germaine Decaris, «L'archiduc de Habsbourg-Lorraine est condamné par défaut à cinq ans de prison», L'Oeuvre, 28 липня 1935 p., 1, 5.

232

«Bericht in der Sache gegen Erzherzog Wilhelm und Paule Couyba» [серпень 1935 p.], AR, Neue Politisches Archiv, AA/ADR, Karton 416, Folder: Liasse Peronalia Geh. А-H.; Geo. London, «Il fallait d'abord faire manger le prince», Le Journal, 28 липня 1935 p.

233

AP, D1U6 3068, case 299814, Seizième Chambre du Tribunal de Premier Instance de Département de la Seine séant au Palais de Justice à Paris, «Pour le Procureur de le République et Pour Paneyko Basile et Edvard Charles contre Couyba Paule et De Habsbourg-Lorraine Archiduc d'Autriche Guillaume François Joseph Charles»; «Bericht in der Sache gegen Erzherzog Wilhelm und Paule Couyba» (серпень 1935 p.), AR, Neue Politisches Archiv, AA/ADR, Karton 416, Folder: Liasse Personalia Geh. A-H.

234

Її коханий: Germaine Decaris, «L'archiduc de Habsbourg-Lorraine est condamné par défaut à cinq ans de prison», L'Oeuvre, 28 липня 1935 p., 5.

235

Цитати взято із: «Bericht in der Sache gegen Erzherzog Wilhelm und Paule Couyba» [серпень 1935 p.], AR, Neue Politisches Archiv, AA/ADR, Karton 416, Folder: Liasse Personalia Geh. A-H.

236

AP, D1U6 3068, справа 299814, Seizième Chambre du Tribunal de Premier Instance de Departement de la Seine séant au Palais de Justice à Paris, «Pour le Procureur de la République et Pour Paneyko Basile et Evrard Charles contre Couyba Paule et De Habsbourg-Lorraine Archiduc d'Autriche Guillaume François Joseph Charles».

237

Berenson, Trial of Madame Cailloux, 1-42.

238

Панейко до Л. Беберовича, 30 квітня 1935 р., HURI, Folder 1; [Österreichische Gesandschaft, Paris], липень 1935 p., AR, Neue Politisches Archiv, AA/ADR, Karton 416, Folder: Liasse Personalia Geh. A-H. Це був типовий французький стереотип щодо німців: Murat, La loi du genre, 294–295.

239

«L'archiduc Guillaume de Habsbourg est condamné par défaut à cinq années de prison», Le Populaire, 28 липня 1935 p., 1, 2; L'Oeuvre, 28 липня 1935 p., 1.

240

Geo. London, «Il fallait d'abord faire manger le prince», Le Journal, 28 липня 1935 p.

241

Вільгельм до Токарі, 22 червня 1935 р., HURI, Folder 1.

242

Чехословаки: Вільгельм до Токарі, 18 серпня 1935 р., HURI, Folder 1. Статтю у бельгійській пресі надав Ойґен. У липні 1935 p.: «Une Machination Bolchevique», AR, Neue Politisches Archiv, AA/ADR, Karton 416, Folder: Liasse Personalia Geh. A-H. За зізнанням у вбивстві Коновальця, див. Sudoplatov and Sudoplatov, Special Tasks, 7-29.

243

«Les Habsbourgs vont-ils rentrer en Autriche?» Le Figaro, 4 липня 1935 p., 1.

244

«A. S. de Couyba Paule et Guillaume de Habsburg», 23 січня 1935 p., APP, В A/1680.

245

Століття: Germain Decaris, «L'archiduc de Habsbourg-Lorraine est condamné par défaut à cinq ans de prison», L'Oeuvre, 28 липня 1935 p., 1,5. Капелюшок: Georges Claretie, «La fiancée d'un prétendant du trône d'Ukraine», Le Figaro, 28 липня 1935 p., 1, 3.

246

Соціальне сходження: Weber, Hollow Years.

247

Обидві цитати взято з: Germaine Decaris, «L'archiduc de Habsbourg-Lorraine est condamné par défaut à cinq ans de prison», L'Oeuvre, 28 липня 1935 p., 1, 5.

248

Цей інцидент переповідається на підставі документа: Österreichische Gesandschaft, Париж, до Bundeskanzleramt, Auswärtige Angelegenheiten, Відень, «Betrügerische Maneuver der im Prozess gegen Erzherzog Wilhelm verurteilten Mlle. Couyba», 19 травня 1936 p., AR, Neue Politisches Archiv, AA/ADR, Karton 416, Folder: Liasse Personalia Geh. A-H.

249

Вільгельм до Токарі, 19 червня 1935 та 27 листопада 1935 р., HURI, Folder 1.

250

Georges-Michel, Folles de Luxes et Dames de Qualité, Paris: Editions Baudinière, 1931.

251

Кіт: Вільгельм до Токарі, 27 серпня 1935 р., HURI, Folder 1. Нерви: Вільгельм до Токарі, 19 червня 1935 р., HURI, Folder 1.

252

Пор. [Вільгельм], Звернення до французької преси, 1935 р., HURI, Folder 1 із «Une letter de l'archiduc Guillaume Habsburg-Lorraine d'Autriche», Le Figaro, 13 серпня 1935 p., 3.

253

Чутки про чистоту: Gribble, Life of the Emperor Francis-Joseph, 279. Щодо Ойґенового повернення: «Viennese Hail Archduke», New York Times, 11 вересня 1934 p. Загалом: Hamann, Die Habsburger, 101.

254

Необхідні люди: Вільгельм до Токарі, 27 листопада 1935 р., HURI, Folder 1. Ім'я: Bundesministerium für Inneres, Abteilung 2, «Wilhelm Franz Josef Habsburg-Lothringen», 29 листопада 1952 p., AR GA, 69.002/1955.

255

Тренування: Gauleitung Wien, Personalamt, до NSDAP, Gauleitung, 8 травня 1940 p., AR GA, 170.606.

256

Freiherr von Biegeleben, Ordenskanzler, Kanzlei des Ordens vom goldenen Vlies, Відень, 26 березня 1936 p., APK-OŻ DDŻ 1.

257

«Es existieren laut Inventar 89 Collanen des Ordens vom goldenen Vlies», Відень, 26 травня 1930 p, APK-OŻ DDŻ 1.

258

Вільгельм до Токарі, 27 серпня 1935 р., HURI, Folder 1; Вільгельм до Токарі, 18 жовтня 1935 р., HURI, Folder 1.

259

Вільгельм до Токарі, 18 жовтня 1935 р., HURI, Folder 1.

260

Вільгельм до Токарі, 7 жовтня 1936 р., HURI, Folder 1.

261

Вільгельм до Токарі, 24 жовтня 1936 р., HURI, Folder 1.

262

Вільгельм до Токарі, 27 листопада 1935 р., HURI, Folder 1. Щодо аристократичних адаптацій до націонал-соціалізму, див. загалом Burrin, Fascisme, nazisme, autoritarisme.

263

Квітень: Вільгельм до Токарі, 22 квітня 1936 р., HURI, Folder 2. Цитату взято з: Вільгельм до Токарі, 7 жовтня 1936 р., HURI, Folder 2.

264

Goldinger und Binder, Geschichte der Republik Österreich, 246. Австрійська влада не могла числити навіть на вірність правих оборонних воєнізованих утворень, чиїх представників щойно виключено зі складу уряду.

265

Приреченість: Вільгельм до Токарі, 27 січня 1937 р., HURI, Folder 2.1934: Вільгельм до Токарі, 21 грудня 1943 р., HURI, Folder 1. Мандри: Вільгельм до Токарі, 18 жовтня 1935 р., HURI, Folder 1.

266

Вільгельм до Альбрехта, 15 липня 1936 р., APK-OŻ DDŻ 894; Вільгельм до Неґріуша, 31 жовтня та 1 грудня 1936 р., APK-OŻ DDŻ 894.

267

Gauleitung Wien, Personalamt, до NSDAP, Gauleitung, 8 травня 1940 p., AR GA, 170.606.

268

Цей огляд Полтавцевої кар'єри почерпнуто із: Кентій, Нариси, 30; Боляновський, Українські військові формування, 177; Torzecki, Questia ukraińska, 119, 125; Lacquer, Russia and Germany, 156; а також Осташко, «Польська військова спецслужба». Лист: Полтавець-Остряниця до Гітлера, 23 травня 1935 р., BA R431/155.

269

Вільгельм до Токарі, 25 лютого 1937 р., 19 березня 1937 р., HURI, Folder 2.

270

Токарі до Вільгельма, 23 листопада 1937 р., HURI, Folder 2, «Trottel».

271

Стаття: «Habsburger Kriminalgeschichte», Völkischer Beobachter, 11 березня 1937 p. Справа: Вільгельм до Токарі, 19 грудня 1937 р., HURI, Folder 2. Ласка, впертість: Вільгельм до Токарі, 19 березня 1937 р., HURI, Folder 2.

272

Цитату і контекст взято із: Вільгельм до Токарі, 27 січня 1937 р., HURI, Folder 2.

273

Вік: Вільгельм до Токарі, 19 грудня 1937 р., HURI, Folder 2. Ліквідація: Вільгельм до Токарі, 19 грудня 1937 р., HURI, Folder 2. Зцілення: Токарі до Вільгельма, 2 березня 1938 р., HURI, Folder 2. Канати: Вільгельм до Токарі, 25 лютого 1937 р., HURI, Folder 2. Німеччина, Італія та Японія підписали військову угоду 18 січня 1942 року.

274

Див., наприклад: Hills, Britain and the Occupation of Austria, 18.

275

Chałupska, «Księżna wraca»; Marcin Czyżewski. «Arcyksiężna przypilnuje dzieci», Gazeta Wyborcza (Katowice), 21 вересня 2001 p.; Krzyżanowski, «Księżna arcypolskości»; Badeni, Autobiografia, 75.

276

A. Habsburg, Princessa och partisan, 83.

277

Класичною працею щодо совєтських практик є Gross, Revolution from Abroad. Щодо вбивства польських офіцерів див.: Cienciala et al., Katyń. Перші тижні німецької окупації див.: Rossino, Hitler Strikes Poland. Джерелом щодо долі двох учителів була Марія-Кристина; див. примітку 4. Німецька анексія Живця відбулася 6 вересня.

278

Цитати і події так, як їх пригадала Марія-Кристина Габсбург, цит. За Bar, «Z Życia koła». Срібло: «Vermerk», 19 травня 1943 р., BA R49/38.

279

Походження: Sicherheitspolizei, Ensatzkommando z. b. V. Kattowitz, «Niederschrift», 16 листопада 1939 p., BA R49/38. Зрада: Gestapo, Teschen до Gestapo, Kattowitz, 8 грудня 1939 p., BA R49/38.

280

Dobosz, Wojna na ziemi Żywieckiej, 41–48.

281

ПДГ, 14 квітня 1948 p., ЦДАГО 26/1/66498-фп/148980/І/143, 145; Gauleitung Wien, Personalamt, до NSDAP, Gauleitung, 8 травня 1940 p., AR GA, 170.606.

282

Гірняк, Полк. Василь Вишиваний, 35; Wiener Stadtund Landesarchiv, Meldezettel, «Habsburg-Lothringen», 1944, AR GA, 170.606.

283

«Entwurf», Saybusch, 22 жовтня 1940 p., APK-OŻ DDZ 1161; Finanzamt Kattowitz-Stadt, «Prüfungsbericht», 23 червня 1941 p., APK-OŻ DDŻ 1160. Долари та марки навзаєм конвертувалися аж до 1941 року. Проекцію з доларів 1941 року здійснено з допомогою індексу споживацьких цін. Такі проекції можна здійснювати на різні способи, жоден з яких не є досконалим. Суть справи, однак, у тім, що вони отримали дуже багато грошей.

284

Друзі: Reichssicherheitsamt до Stab Reichsführer SS (Wolff), 25 травня 1940 p., BA NS19/662 PK D 0279. Нордична paca: A. Habsburg, Princessa och partisan, 113–114.

285

Листи: Botschafter v. Mackensen, 13 лютого 1940 p.; Герман Ноймахер до Гіммлера, 19 червня 1940 р., обидва під: BA NS19/662 PK D 0279. Переселення та броварня: Dobosz, Wojna па ziemi Żywieckiej, 69–74; Spyra, Browar Żywiec, 61.

286

Рушійний складник: «Sclußbericht», Kattowitz, 30 січня 1941 p., BA R49/38. Лист: Аліса до Альбрехта, 15 листопада 1941 р., BA R49/38.

287

Див. A. Habsburg, Princessa och partisan, 122–123; Dobosz, Wojna na ziemi Żywieckiej, 102.

288

Аліса до Альбрехта, 15 листопада 1941 р., переклад Ґестапо, BA R49/38.

289

Лео: Вільгельм до Токарі, 10 грудня 1937 р., HURI, Folder 2.

290

Дівчина: Bundesministerium für Inneres, Abteilung 2, «Bericht: Wilhelm Franz Josef Habsburg-Lothr», 18 вересня 1947 p., AR GA, 69.002/1955.

291

Див. Berkhoff, Harvest of Despair.

292

Щодо Голокосту в Україні див.: Brandon and Lower, Shoah in Ukraine.

293

Гірняк, Полк. Василь Вишиваний; ПДН, 19 серпня 1947 р., ЦДАГО 263/1/66498-фп/148980/ІІ/19. Серед нацистського керівництва існували різні погляди щодо того, як чинити з Україною; Розенберґові спроби використати українське питання зазнали невдачі перед лицем політики Еріха Коха у Райхскомісаріаті Україна та Гітлерової пихи.

294

Минуле Новосада: ПДН, 3 липня 1947 р, ЦДАГО 263/1/66498-фп/148980/І/224, 185, 236. Цитати взято із: Новосад, «Василь Вишиваний», 22–23; див. також Протокол Допроса (спільний допит Новосада та Вільгельма), 12 травня 1948 р., ЦДАГО 263/1/66498-фп/148980/ІІ/195-211.

295

Новосад, «Василь Вишиваний», 23; Hills, Britain and the Occupation of Austria, 100–111; Beer, «Die Besatzungsmacht Großbritannien», 54.

296

Переселення: WSL, Meldezettel, «Habsburg-Lothringen», 1944, AR GA, 170.606. Маас: ПДГ, 26 вересня 1947 р., ЦДАГО 26/1/66498-фп/148980/І/58-59; ПДГ, 14 квітня 1948 р., ЦДАГО 26/1/66498-фп/148980/І/150-154; Balfour and Mair, Four-Power Control, 318. Moi спроби знайти справи, що відповідали б цьому і подальшим іменам, у французьких та британських архівах завершилися невдачею, але на це можуть бути які завгодно причини. Я плекаю надію, що іншим пощастить більше, ніж мені; про Вільгельмові зв'язки з британцями і французами у 1940-х та й у 1930-х роках залишається чимало невідомого. Його часті подорожі до Лондона у 1930-х роках і особливо чутлива реакція на вигнання з Франції 1935 року наводять на думку про те, що якісь стосунки могли існувати вже тоді.

297

Ліда: ПДН, 19 серпня 1947 р., ЦДАГО 263/1/66498-фп/148980/ІІ/21.

298

Новосад, «Василь Вишиваний», 25.

299

Ідеться про Waffen-SS Galizien, ПДН, 19 серпня 1947 р., ЦДАГО 263/1/66498-фп/148980/ІІ/23—26.

300

Расевич, «Вільгельм фон Габсбурґ», 220.

301

Gestapo, Kattowitz, допит Аліси фон Габсбурґ, Вісла, 27 січня 1942 р., BA R49/38. Див. також Baden і, A utobiografia, 141.

302

Stab Reichsfuhrer SS до Greifelt, Reichskommissar fur die Festigung deutschen Volkstums, 1 грудня 1942 p, BA NS19/662 PK D 0279.

303

Chef der Sicherheitspolizei до Stabshauptamt des Reichskommissars für die Festigung deutschen Volkstums, 20 липня 1942 p., BA R49/38.

304

A. Habsburg, Princessa och partisan, 169. Гайдріх був також Протектором Райху в Богемії-Моравії — саме тому його обрано ціллю нападу.

305

Марія-Клотильда Габсбурґ до Гітлера, 29 травня 1940 р., BA, R43II/1361.

306

Ґрайфельт до Гайдриха, 23 вересня 1941 р., BA R49/39; «Aktenvermerk», 26 червня 1941 р., BA R49/39.

307

SS Rechtsabteilung, «Volkstumszugehörigkeit der Familie der verstorbenen Erzherzogs Leo Habsburg in Bestwin», Kattowitz, 19 квітня 1941 p., BA R49/37.

308

Мая: Der Amtskommissar und k. Ortsgruppenleiter до SS-SD Abschnitt Kattowitz, 2 серпня 1940 p., BA R49/37. Категорія: Bezirkstelle der Deutschen Volksliste до Zentralstelle der Deutschen Volksliste in Katowitz, 19 листопада 1941, BA R49/37. Зрадник: «Vermerk zu einem Vortrag des SS-Gruppenführers Greifelt beim Reichsfuhrer SS am 12 Mai 1943», BA NS19/662 PK D 0279; «Besitzregelung der Herrschaft Saybusch», 18 травня 1934 p., BA R49/38.

309

Der Hauptbeauftrage «Eindeutschung von Polen», 13 серпня 1942 p., APK-OŻ DDZ 1150.

310

«Aktenvermerk», 18 травня 1944 p., BA NS19/662 PK D 0279.

311

«Angelegenheit Saybusch-Bestwin», 19 травня 1944 p., BA NS19/662 PK D 0279.

312

Першу цитату у цьому абзаці взято із: Gauleiter von Oberschlesien до SS Gruppenführer Greifelt, вересень 1944 p., BA NS19/662 PK D 0279. Місцева влада: Beauftragte für den Vierjahresplan до Reichskommissar fur die Festigung deutschen Volkstums, 26 листопада 1943 p., BA R49/38; «Vermerk fur SS Standartenfuhrer Dr. Brandt», 18 листопада 1944 p., BA NS19/662 PK D 0279.

313

Дахау і Мавтгавзен. У країнах на кшталт Польщі це не завадило б совєтам виставити його німецьким колаборантом; у Австрії, де присутні були також американці й британці, совєтам довелося виявляти дещо більшу обережність.

314

ПДГ, 26 вересня 1947 р., ЦДАГО 26/1/66498-фп/148980/І/59; ПДГ, 14 квітня 1948 р. ЦДАГО 26/1/66498-фп/148980/І/28; ПДН, 19 червня 1947р., ЦДАГО263/1/66498-фп/148980/І/216; ПДГ, 5 вересня 1947 р., ЦДАГО 26/1/66498-фп/148980/І/39-40. Див. загалом Muller, Die Sowjetische Besatzung, 39–89; Buchanon and Conway, Political Catholicism in Europe; Boyer, «Political Catholicism», 6-36.

315

Гірняк, Полк. Василь Вишиваний, 38–39.

316

Rauchensteiner, Der Sonderfall, 131.

317

Як відомо дослідникам теми, тут ішлося про бандерівський відділ ОУН, який на той час роздирали внутрішні суперечності. Вільгельм зав'язав контакти із Українською Головною Визвольною Радою, бандерівською спробою створити загальну політично-військову організацію, під проводом якої націоналісти могли б готуватися до завершення війни. У цій праці я оминав обговорення міжусобних чвар українців; охочих ознайомитися з цим питанням відсилаю до своєї книжки Reconstruction of Nations і відповідних українських, польських та інших праць, що на них у ній покликаюся.

318

ПДГ, 11 листопада 1947 р, ЦДАГО 26/1/66498-фп/148980/І/72-74.

319

Отто: Brook-Shepherd, Uncrowned Emperor, 176. Розвиток подій у 1946 році: ПДН, 27 серпня 1947 р., ЦДАГО 263/1/66498-фп/148980/11/30-38; ПДН, 19 червня 1947 р., ЦДАГО 263/1/66498-фп/148980/І/204-206; ПДН, 23 квітня 1948 р., ЦДАГО 263/1/66498-фп/148980/ІІ/146-147; Новосад, «Василь Вишиваний», 25. Щодо американської кар'єри Лебедя див.: Burds, «Early Cold War».

320

ПДН, 24 липня 1947 р., ЦДАГО 263/1/66498-фп/148980/11/1-5.

321

Див. Snyder, «То Resolve»; Snyder, «The Causes»; щодо цитат, цього аргументу і наступних абзаців.

322

Mackiewicz, Dom Radziwiłłów, 211; Hamann, Die Habsburger, 401. Матильдин чоловік, Гієронім Радзивил, особа німецькомовна, яку в молодості вважали людиною пронімецьких переконань, під час війни допомагав польському антинімецькому опорові. Наприкінці війни його заарештували совєти. Помер він у сибірському засланні.

323

Новосад, «Василь Вишиваний», 25; Василь Качоровський, протокол допиту, ЦДАГО 263/1/66498-фп/148980/ІІ/160-164; Расевич, «Вільгельм фон Габсбурґ», 220. За числами див.: «Stalins letzte Opfer» і наступні статті на сайті www.profil.at. Прізвище своєї французької контактної особи Качоровський подав як Будьє.

324

Bundes-Polizeidirektion Wien до Bundesministerium für Inneres, «Habsburg-Lothringen Wilhelm Franz Josef; Information», 2 березня 1952 p., AR GA, 69.002/1955. Новосадову цитату взято із: ПДН, 19 серпня 1947 р„ЦДАГО 263/1/66498-фп/148980/11/20.

325

Обід: Гірняк, Полк. Василь Вишиваний, 38. Цитату з поліційного звіту взято із: Bundes Polizeidirektion Wien до Bundesministerium für Inneres, «Habsburg-Lothringen Wilhelm Franz Josef; Information», 2 березня 1952 p., AR GA, 69.002/1955. Вільгельм про Качоровського: ПДГ, 11 листопада 1947 р., ЦДАГО 26/1/66498-фп/148980/І/80.

326

Суперечка про витоки Холодної війни є надто широкою, аби приділити їй увагу в цій праці. Щодо греко-югославсько-совєтської кризи див.: Banac, With Stalin against Tito, 117–142. Щодо американського сприйняття див.: Gaddis, United States. Загальним дороговказом щодо політики Совєтського Союзу в ці місяці може слугувати Mastny, Cold War, 30–46.

327

Кривуцький, Де срібнолентий Сян пливе, 321–322; Новосад, «Як загинув», 57.

328

Товариш в ув'язненні Орест Мацюкевич, у його протоколі допиту, ЦДАГО 26/1/66498-фп/148980.

329

Див. Лимарченко, «Постановление», 29 травня 1948 р., і Ткач, «Акт», у ЦДАГО 26/1/66498-фп/148980.

330

Австрія: Bundes Ministerium für Inneres, Abteilung 2, «Wilhelm Franz Josef Habsburg-Lothringen», 29 листопада 1952 p., AR GA, 69.002/1955.

331

То був Климентій Шептицький, брат Вільгельмового покровителя Андрея Шептицького і гідна захоплення постать сам по собі. Повоєнну історію західної України годі підсумувати тут. Див. Magocsi, History of Ukraine; Грицак, Нарис; Yekelchyk, Ukraine. Добрими вступами до совєтської системи таборів є: Applebaum, Gulag, а також Khlevniuk, History of the Gulag. Щодо Голокосту в східній Галичині див.: Pohl, Nazionalsozialistische Judenverfolgung. Щодо зникнення історичної Галичини див.: Snyder, Reconstruction of Nations; Pollack, Nach Galizien.

332

Норильськ: Кривуцький, За полярним колом, 39 (цитата), а також 59–61, 204.

333

Сваровський: див. D/e Musik in Geschichte und Gegenwart або Бейкерів (Baker) Biographical Music Dictionary of Musicians.

334

Для розгляду особливостей національної ідентичности австрійців потрібна була б окрема розвідка. Класичною працею щодо високої політики в Австрії до 1955 року є Stourzh, Um Einheit und Freiheit. Щодо нейтралітету: Gehler, «From Non-Alignment to Neutrality». Щодо культури: Menasse, Erklär mir Österreich, а також Wagnleitner, Coca-colonization and the Cold War.

335

Вільгельмова сестра Рената померла у 1935 році, його брат Лео-у 1939, а інший брат Альбрехт-у 1951. Його сестра Матильда жила до 1966 року в Ріо, інша сестра Елеанора — до 1974 року у Відні.

336

Щодо Солідарности див.: Garton Ash, Polish Revolution. Визначальним текстом у питанні зв'язку між 1989 і 1991 роками є Kramer, «Collapse of East European Communism».

337

Див. Badeni, Autobiografia. Історію позовів почерпнуто із пресових повідомлень у часописах Gazeta Wyborcza і Rzeczpospolita, а також із Spyra, Browar Żywiec, 73–75.

338

Хорватія: Brook-Shepherd, Uncrowned Emperor, 193–194. Сараєво: New York Times, 7 квітня 1997 p., 6. Україна: Дашкевич, «Вільгельм Габсбурґ і історія», 68. Див. також інтерв'ю у Кореспонденті від 15 червня 2007 р.

339

Ті, що шукають паралелей із Габсбурґами, можуть їх знайти: Ющенка лікували у тій же приватній лікарні у Відні, що і Лео фон Габсбурґа 1937 року; а сам напад, як і Вільгельмів скандал 1935 року, знищив образ привабливого українського чільника. Найбільш схожою на Вільгельма учасницею Помаранчевої революції була, мабуть, Юлія Тимошенко. Вільгельм був Червоним Князем, ерцгерцогом, що пов'язував себе з селянами; вона була газовою принцесою, олігархом в енергетичній галузі, що навчилася любити простий народ. І хоча вони обоє мали чудовий вигляд у традиційних українських вишиванках, вона носила сукні на публіці із більшим успіхом. За розлогішим обговоренням див.: Garton Ash and Snyder: «Ukraine: The Orange Revolution». Див. також дві праці Ендрю Вілсона (Andrew Wilson): Ukraine's Orange Revolution та Virtual Politics.

340

У 1991 році українські патріоти не мали особливої підтримки ані з Європи, ані із Сполучених Штатів. У надії втримати Совєтський Союз цілим, Президент Джордж Буш виголосив свою знамениту промову, знану як «Chicken Kiev», або ж «Котлета по-київськи». Наприкінці 1940-х та початку 1950-х років жменьку українських націоналістів взяли до себе західні розвідувальні служби, але то були маргінальні зусилля у безнадійній справі. Чимось, що нагадує виняток із цього правила, можна вважати окупаційну політику Вільгельма 1918 року. Варто згадати також толерантну політику щодо українців із боку Генрика Юзевського на міжвоєнній польській Волині. Див.: Snyder, Sketches from a Secret War. Щодо України як політичного вибору див.: Rudnytsky, Essays; Szporluk, Russia; а також Shevel, «Nationality in Ukraine».

341

Щодо цієї непростої історії див.: Martin, Affirmative Action Empire, а також Yekelchyk, Stalin's Empire of Memory.

342

У пізнішому виданні свого Formation of the Soviet Union Ричард Пайпс зазначає, що оминув увагою вплив Габсбурґів на українське націєтворення. Дилеми, що переслідували інкорпорацію західної України до складу Совєтського Союзу, див.: Szporluk, Russia, 259–276. Найкраще відоме мені визначення національної ідентичности походить із: Golczewski, «Die ukrainische und die russische Emigration», 77: «Die Zugehörigkeit sagte weniger etwas uber Ethnos, Sprache, Konfession, als über das Bekenntnis zu einer historisch-politischen Ordnungsmöglichkeit aus». (Належність ця говорила не так про етнос, мову, віровизнання, як про прихильність до можливости певного історико-політичного ладу).

343

Ще одне бачення історичної ролі Відня і Галичини можна знайти у: Szporluk, «The Making of Modern Ukraine».

344

Цитату Отто взято із часопису Кореспондент від 15 червня 2007 р.

345

Найкращим вступом до цього періоду нині є: Judt, Postwar. Надзвичайну цінність мають також Mazower, Dark Continent і James, Europe Reborn.

346

Про Європейський Союз перед 1992 роком я пишу анахронічно, оскільки це дозволяє мені зберегти більшу ясність, ніж якби я на позначення однієї й тієї ж установи чергував терміни «Європейський Союз» і «Європейська спільнота».

347

Навіть об'єднана Німеччина кінця двадцятого — початку двадцять першого століття є вдвічі меншою за Німеччину 1938 року. За більш критичним поглядом на Європу як вираз західнонімецьких інтересів див.: Garton Ash, In Europe's Nome.

348

Щодо кордонів: Обідні зауваги Урсули Пляснік у Kanzleramt, Відень, 10 листопада 2007 р.

349

Вільгельмові прагнення: ПДГ, 5 вересня 1947 р., ЦДАГО 26/1/66498-фп/ 148980/1/27; Julius Lustig-Prean von Preansfeld, «Lebensskizzen der von 1870 bis 1918 ausgemusterten 'Neustädter'», KA, Gruppe 1, Band 2, c. 536. Під юдейським законом я маю на увазі Галаху. Матір'ю Рудницького була Мілена Рудницька, одна з представниць української «Групи п'ятьох», видатна парламентаристка, феміністка і письменниця. Її матір'ю була Ольга Шпіґель.