Дім Аїда

LX Джейсон

Вони знайшли Лео на самій вершині міських укріплень. Він сидів у вуличній кав’ярні, спостерігав за морем і смакував каву. На ньому були... стоп. Спотворення часу? Одяг на Лео був точнісінько такий, як той, у якому хлопець уперше потрапив до Табору Напівкровок: джинси, біла футболка і стара армійська куртка. От тільки та стара куртка згоріла ще кілька місяців тому.

Пайпер ледве не повалила його разом зі стільцем, коли кинулася до нього з обіймами.

— Лео!, Боги, де ти був?

— Вальдесе! — ошкірився тренер Хедж. Але потім пригадав, що має дбати про своє добре ім’я, тому гнівно нахмурився. — Ще раз так зникнеш, малий паразите, — і я тебе копняком на Місяць відряджу!

Френк ляснув Лео по спині з такою силою, що той поморщився. Навіть Ніко підійшов, аби потиснути руку.

Хейзел поцілувала Лео у щоку.

— Ми гадали, що ти мертвий!

Лео мляво усміхнувся.

— Привіт, народе! Ні, ні, зі мною все гаразд.

Але Джейсон бачив, що не гаразд. Лео весь час відводив погляд. А його руки непорушно лежали на столі. Але руки Лео ніколи не лежали непорушно. З хлопця наче витягнули всю непосидючість і замінили її на задумливу тугу.

«Чому цей вираз здається таким знайомим?» — подумав Джейсон. Тоді він усвідомив, що Ніко ді Анжело мав такий самий вигляд після зустрічі з Купідоном у руїнах Салони.

Лео був безнадійно закоханим.

Коли решта пішла за стільцями із сусідніх столиків, Джейсон нахилився до друга і легко стиснув його плече.

— Гей, старий, — промовив він, — що сталося?

Лео обвів очима інших членів команди. Послання було ясним: «Не тут. Не перед усіма».

— Синдром Робінзона Крузо, — промовив Лео. — Довго пояснювати. А як щодо вас? Що сталося з Хіоною?

Тренер Хедж фиркнув.

— Що сталося? Пайпер сталася! Кажу тобі, це дівча знає свою справу!

— Тренере... — запротестувала Пайпер.

Хедж почав розповідати, але у його версії історії Пайпер була майстром бойових мистецтв, а Бореад виявилось значно більше.

Поки Хедж говорив, Джейсон збентежено роздивлявся Лео. З кав’ярні відкривався повний вид на гавань. Лео напевне бачив, як підпливає «Арго II». Однак він сидів тут і пив каву — яку навіть не любив, — чекав, поки вони його знайдуть. Це зовсім не було схожим на нього. Корабель для нього важив більше за все у світі. Побачивши його, Лео мусив помчати до причалів та волати щосили.

Тренер Хедж описував, як Пайпер перемогла Хіону копняком з розвороту, коли Пайпер його перервала.

— Тренере! Усе було зовсім не так. Мені б нічого не вдалось, якби не Фестус.

Лео здійняв брови.

— Але Фестус вимкнений.

— Ну, щодо цього, — промовила Пайпер. — Я пробудила його.

Пайпер розповіла свою версію подій — як перезавантажила металевого дракона чаромовством.

Лео застукав пальцями по столу, наче його стара непосидючість починала повертатись.

— Неможливо, — пробурмотів він. — Хіба що оновлення дало змогу йому відповісти на голосову команду. Але якщо він постійно ввімкнутий, це означає, що навігаційна система і кристал...

— Кристал? — перепитав Джейсон.

Лео сіпнувся.

— Е... пусте. Ну так що сталось після того, як вітряна бомба Спрацювала?

Хейзел продовжила розповідь. Підійшла офіціантка і запропонувала їм меню. За кілька хвилин вони вже поглинали бутерброди з содовою та насолоджувались сонячним днем, майже як купка звичайних підлітків.

Френк схопив туристичну брошуру, що лежала під стійкою для серветок, і почав її читати. Пайпер погладжувала руку Лео, наче не могла повірити, що він справді тут. Ніко стояв поодаль і спостерігав за перехожими, наче ті могли виявитися ворогами. Тренер Хедж гриз сільничку з перечницею.

Попри щасливе возз’єднання всі здавались більш пригніченими, ніж зазвичай — наче їм передався настрій Лео. Джейсон ніколи не замислювався над тим, яке важливе значення для їхньої команди мало почуття гумору Лео. Навіть коли справи йшли зовсім кепсько, завжди можна було чекати на вдалий жарт від Лео з цього приводу. Тепер усі герої наче занепали духом.

— Потім Джейсон приборкав вентусів, — закінчила Хейзел. — І от ми тут.

Лео присвиснув.

— Коні з гарячого повітря? Оце так, Джейсоне! Отже, ти фактично стримував купу газу аж до самої Мальти, а потім все ж таки не втримав її.

Джейсон насупив брови.

— Знаєш, у твоїй інтерпретації це вже здається не таким героїчним.

— Ну, так. Гаряче повітря — мій фах. Я досі гадаю, чому Мальта? Я випадково сюди потрапив, але чи справді випадково, чи...

— Може, через це. — Френк постукав по брошурі. — Тут написано, що на Мальті жила Каліпсо.

З обличчя Лео наче висмоктали пінту крові.

— Щ-що, перепрошую?

Френк знизав плечима.

— Згідно з брошурою її батьківщиною був острів під назвою Гоцо, неподалік на північ звідси. Каліпсо ж із грецьких міфів, так?

— Ага, з грецьких! — тренер Хедж потер долоні. —. Може, матиму нагоду побитись з нею! Як гадаєте, матиму? Бо я готовий.

— Ні, — пробурмотів Лео. — Не матимете, тренере.

Пайпер нахмурилась.

— Лео, що з тобою? Ти...

— Нічого! — Лео звівся на ноги. — Слухайте, ходімо вже. Нам є чим зайнятись!

— Але... де ти був? — запитала Хейзел. — Звідки цей одяг? Як...

— Трясця, жіночки! — випалив Лео. — Я вдячний за турботу, але мені не потрібні додаткові мамці!

Пайпер невпевнено усміхнулась.

— Гаразд, але...

— Треба полагодити корабель! — перервав Лео. — Перевірити Фестуса! Дати прочуханки земляній богині! Чого ми чекаємо? Лео повернувся!

Він розпростер руки й ошкірився.

Спроба була гідною, але Джейсон бачив сумний блиск в очах приятеля. З ним щось трапилось... щось, пов’язане з Каліпсо.

Джейсон намагався пригадати історію про неї. Вона була чаклункою, на кшталт Медеї або Цирцеї. Але якщо Лео врятувався від лихої чаклунки, чому він здається таким сумним? Треба було поговорити з ним пізніше, запевнитись, що з ним усе гаразд. Було очевидно, що зараз Лео не хоче, аби його допитували.

Джейсон підвівся і поплескав друга по плечу.

— Лео має рацію. Нам час.

Усі наслідували його приклад. Вони почали загортати в серветки залишки їжі та допивати напої.

Раптом Хейзел охнула.

— Народе...

Вона вказала на північний схід. Спочатку Джейсон не розгледів нічого, окрім моря. А тоді небо розітнула смуга темряви, схожа на чорну блискавку, — наче глибока ніч прорвалась у денний час.

— Нічого не бачу, — буркнув тренер Хедж.

— Я теж, — погодилась Пайпер.

Джейсон оглянув обличчя друзів. Більшість просто мали розгублений вигляд. Тільки Ніко, здавалось, так само помітив чорну блискавку.

— Не може... — пробурмотів він. — Греція досі за сотні миль -звідси.

На коротку мить темрява знову з’явилась і висмоктала з обрію всі барви.

— Гадаєте, це Епір? — тіло Джейсона закололо так, наче його вдарили струмом у тисячу вольт. Чому він бачить ці спалахи темряви? Він же не дитина Підземного царства. У будь-якому разі, він мав дуже погане передчуття з цього приводу.

Ніко кивнув.

— Дім Аїда приймає клієнтів.

Через кілька секунд до них долинув такий гуркіт, наче десь вдалечині запалили з гармат.

— Почалось, — промовила Хейзел.

— Що почалось? — поцікавився Лео.

Коли з’явився наступний спалах, золотаві очі Хейзел потемніли, як фольга у вогні.

— Вирішальний наступ Геї, — промовила вона. — Брама Смерті працює понаднормово. Її війська заходять у смертний світ.

Ми нізащо не встигнемо, — промовив Ніко. — Коли ми прибудемо, чудовиськ уже буде занадто багато.

Джейсон стиснув щелепи.

А ми переможемо їх. І дістанемось туди дуже швидко. Лео знову з нами. Він подбає про це. — Джейсон повернувся до друга. — Чи ти знаєшся тільки на гарячому повітрі?

Лео криво посміхнувся, а очима промовив: «Дякую».

— Час політати, хлопці та дівчата, — промовив він. — У дядечка Лео досі є кілька козирів у рукаві!